При недостатності анального сфінктера лікування може бути консервативним та хірургічним. Вибір методу залежить від етіології захворювання, ступеня вираженості симптомів та характеру ушкодження сфінктера. Недостатність сфінктера першого та другого ступеня зазвичай піддається консервативному лікуванню.
Якщо консервативні методи не дали результату або патологія протікає важко, ми застосовуємо хірургічні методи лікування. У таких випадках зазвичай проводиться фундоплікація. Цей метод дозволяє відновити повноцінну роботу сфінктера, щоб уникнути попадання шлункового вмісту в стравохід.
Анальні тріщини гояться протягом кількох тижнів, при дотриманні рекомендацій, таких як: пом'якшення випорожнень, збільшення споживання клітковини і рідини, сидячі ванни від 10 до 20 хвилин кілька разів на день, особливо після дефекації, що допомагає розслабити сфінктер і сприяє загоєнню.
Недостатність анального сфінктера може виникнути: при пошкодженні м'язів у ділянці заднього проходу, а також рецепторів слизової оболонки прямої кишки; через порушення контролю над м'язами сфінктера з боку нервової системи (при різних захворюваннях спинного мозку); вроджена недостатність (зустрічається досить рідко).
при ерозивному рефлюкс-езофагіті ступеня С, D курс лікування — не менше 8 тиж; за відсутності у пацієнта відповіді на лікування призначають ІПП у подвійній дозі; курс лікування — 8–12 тиж.
Дисфункція сфінктера Одді – це порушення його скорочувальної здатності.
Чи можна відновити сфінктер? Повне відновлення функції сфінктера настає протягом півроку. Що стосується ускладнень після сфінктеролеваторопластики, то вони рідкісні та безпечні для життя.