Маріам Петросян. Дім, в якому

На краю міста, між звичайних будівель, стоїть Дім. У ньому живуть дивовижні персонажі: Сліпий, Сфінкс, Чорний, Лорд та інші. Ніхто не знає чи правда, що Лорд — спадкоємець великого роду драконів, але ось Сліпий точно сліпий, а Сфінкс – мудрий. До кожного в Домі звертаються тільки по кличці, і прожити один день в ньому, може означати ціле життя, там зовні. Цей незвичайний будинок може як приймати, так і відкидати своїх мешканців. Його стіни зберігають безліч загадок і звичайних «скелетів у шафі».

Дім — це не просто місце, де живуть діти-інваліди, від яких відмахнулися батьки. Дім — це їх власний всесвіт.

Чорний ступив крок уперед і пошкріб стіну там, де вона облупилася, позбавивши бика половинки рога.

– Так, – сказав він. – Обсипається. Стервожер підмазав тут усе емульсією, тому він такий бляклий.

Ошелешений образом Стервожера – охоронця настінних малюнків, я тільки промимрив щось у відповідь. Усе-таки Дім був дуже дивним місцем, кожного дня я в цьому заново переконувався.

Королева Христина, безстрашна і зухвала антиконформістка й авангардистка. У неї більше чоловічої снаги, ніж у її воїнів. Вона більший політик від власних дипломатів. Ерудованіша за придворних учених, вона ставить амбітну мету — освічувати свій неписьменний народ. Вона запрошує до свого королівства сірості та криги французького філософа Рене Декарта, аби той навчив її механізмів пристрастей, які населяють душу і тіло людини. Але розібратися у власних почуттях їй не таланить. Обов’язок перед королівством чи палке кохання до жінки? Вона обиратиме…

« Біле Ікло» — повість відомого американсь­кого письменника Джека Лондона (1876—1916), що належить до пів­нічного циклу творів автора. Це розповідь про вовка на прізвисько Біле Ікло, у жилах якого тече кров собаки. Ця обставина робить його життя немислимим поза людським суспільством. Незважаючи на жорстокість, підступність і зраду людини, Біле Ікло завжди зали­шається вірним­ їй. Внутрішній світ тварини, мотивація її вчинків відтворені письменником настільки зворушливо, що оповідь розчулює до сліз. До книги також входить оповідання «Любов до життя», в якому автор переконує, що завдяки силі духу та одержимості життям людина здатна вижити навіть у найекстремальніших умовах. Вовчук ніколи не бачив людини, хоч і мав інстинктивне уявлення про неї. Він невиразно прочував у ній живу істоту, що виборола собі верховенство над іншими тваринами Пустелі. Він дивився тепер на людину не тільки своїми очима, але також очима всіх своїх предків, що темними ночами оточували кільцем незліченні зимові стоянки, придивлялися з безпечної відстані до дивної двоногої істоти, владаря над усім живим.

• Від автора #1 бестселерів в Україні та світі!
• #1 у списку бестселерів 2013 року за версією The New York Times!

Ви добре пам’ятаєте своє дитинство? А ви впевнені, що ваші спогади абсолютно точні? Що, як раптом найпотаємніші з них заховані, мов дитячі іграшки на дні забитої дорослими речами шафи, і лише повернувшись у місця, де ви виросли, ви згадаєте, як усе було насправді?

Головний герой книги згадує семирічного себе і всі ті речі, які з ним траплялися: часом добрі, часом злі, часом страшні і моторошні. Повернувшись на сільську вулицю свого дитинства, він згадує також дивовижну сусідську дівчинку Летті Гемсток, яка обіцяла його захищати попри все. Сидячи на березі ставка, який Летті вперто називала океаном, він згадує те, що волів би забути.

Дивовижна казка для дорослих — часом добра, часом зла, часом страшна і моторошна – від рок-зірки сучасної літератури Ніла Ґеймана запрошує вас у подорож лабіринтами спогадів.

Т о був лише качиний ставок на задвірках ферми. Він не був надто великим. Летті Гемсток стверджувала, що це океан — та я знав, що вона дуркує. Летті казала, ніби вони перетнули океан, аби дістатися сюди зі старого краю. А її мама казала, що Летті все позабувала, і це було дуже давно, і однаково той старий край уже потонув. Стара Пані Гемсток, бабуся Летті, казала, що вони обидві все переплутали, і те місце, яке потонуло, не було справді старим краєм. А вона пам’ятала справді старий край. Вона казала, що справді старий край вибухнув.

Тодд Г’юїтт — єдиний хлопчик у Прентісстауні, де живуть лише чоловіки. За місяць йому виповниться тринадцять і, за місцевими законами, він теж стане справжнім чоловіком. Усі прентісстаунці з нетерпінням чекають на його день народження. Тодд знає про це, бо чує думки інших, а вони чують його. Загадковий вірус Шуму багато років тому заразив чоловіків та тварин Прентісстауна і знищив усіх жінок. Принаймні так завжди казали Тодду дорослі й так вважав він сам, поки не зустрів її — страхітливу, всепоглинаючу, цілковиту тишу… І тепер, щоби уникнути долі, приготованої йому Прентісстауном, хлопець мусить тікати у світ, якого не мало існувати, з людиною, якої не мало бути…

Я глибоко вдихаю і відкриваю очі.

Ми йдемо геть від болота і від ріки, піднімаємось на схил серед диких полів, невеличкий горб на південь від міста, де продовж цілого свого короткого і безкорисного існування стояла школа. Ше до того як я народився хлопців навчали їхні мами, просто дома, а коли лишилися тільки хлопці з чоловіками, ми просто собі сиділи перед відиками і вчили модулі, доки мер Прентісс не заборонив такі речі, бо вони «погано впливають на десипліну нашого розуму».

Шарите, в мера Прентісса є Точка Зору.

І так більше половини одного тупого року всі хлопці збиралися з сумнопиким паном Роялом і ниділи собі в одній будівлі осторонь основного Шуму містечка. Не то шоби це помагало. Дуже важко навчати чогось у кімнаті, де повно хлопчачого шуму, а дати якусь контрольну — цілком неможливо. Ти будеш списувати, навіть якшо не хочеш — а всі хочуть.

А тоді в один день мер Прентісс вирішив спалити всі книжки, всі до єдиної, навіть ті шо були в людських хатах, бо ясно, шо книжки так само погано впливали, добряк, котрий сам робив себе зляком, п’ючи віскі в класі, просто здався, і взяв ружжо, і закінчив із собою, і так закінчилася моя шкільна наука.

✅Чим відрізняється місто від села?

Місто і село – принципово різні населені пункти. Кожен з них має свій устрій, уклад життя та інші характеристики. Зупинимося на цьому детальніше і з’ясуємо, чим же відрізняється місто від села.

Визначення міста і села

Місто – великий і розвинений з усіх боків населений пункт. Походження терміна пов’язане з тим, що раніше великі поселення обносилися оборонною огорожею. З давніх-давен міста виникали як центри розвитку торгівлі і мистецтва, в них з’являлися важливі технічні досягнення.

Особливу роль для будь-якої країни відіграє столиця.

Село – поселення, кількість будинків в якому не перевищує декількох десятків. Якщо дворів в селі понад 30, воно вважається великим. Спочатку селом називали очищене від дерев, що ростуть місце для орного поля, і вже пізніше цим словом стали називати селянське селище.

Різниця між містом і селом

Отже, населені пункти відрізняються перш за все своїми розмірами. Територія, яку охоплює місто, набагато обширніше. Відповідно, і людей в ньому живе набагато більше.

Щільність населення в місті дуже висока. Адже якщо в селі переважають приватні будинки з просторими ділянками, то житлом більшості городян є квартири в багатоповерхівках.

Ці високі житлові будинки та інші будівлі розташовуються в місті на широких вулицях і проспектах, де зазвичай відбувається активний рух автотранспорту.

При цьому дорога є, як правило, асфальтованою, в той час як проїжджі шляхи в селі переважно ґрунтові, часто в не дуже хорошому стані. Тротуари для перехожих, як в місті, в селах відсутні.

Відмінність міста від села полягає в наявності тих чи інших об’єктів життєзабезпечення.

Наприклад, лікарні в селах не будуються. Добре, якщо діє медпункт. Швидка допомога з міста може настигнути не надто швидко. Школа також є не у всіх селах, і добиратися до найближчої буває складно через перебої з транспортом.

У місті багато різного роду магазинів. У селі ж часто є єдиний магазин, а в самих маленьких поселеннях відсутній і він – продукти та інші товари привозять для жителів за певним графіком.

У містах є готелі і ресторани, салони краси і бари, адміністративні будівлі і великі офіси. Все це відсутнє в селах.

Крім того, в місті є багато місць, які дозволяють цікаво провести дозвілля.

• виставки;
• театри;
• будинки культури;
• атракціони;
• спортивні комплекси.

У селі ж головним і часом єдиним розважальним закладом є невеликий клуб із застарілим обладнанням.

Але попри брак багатьох благ цивілізації, село – це місце, де можна бути ближче всього до природи. Мальовничі пейзажі, спокійна атмосфера, чисте повітря…

Заради цього багато хто хотів би мати або мають свій «будиночок у селі». Плюс екологічно чисті, зняті з власної грядки продукти.

Тут варто зазначити, що ведення городнього господарства, а також вирощування всілякої живності і заняття промислами часто є для сільських жителів гострою потребою, адже робочих місць в маленькому селищі часом просто немає.

У місті можливостей працевлаштуватися і достатньо заробляти набагато більше.

Міські зарплати вище, при цьому сфера діяльності найчастіше не пов’язана з сільським господарством. У селі люди працюють на полях, фермах, зернотоках.

У чому різниця між містом і селом, якщо торкнутися питання забезпечення жителів побутовими зручностями?

Треба сказати, що в цьому відношенні городянам пощастило більше – багато квартир забезпечені необхідними комунікаціями (хоч і платити за них доводиться чимало). У селах же не у всіх будинках проведена вода або приєдне газове обладнання.

Варто згадати і ще про один істотний момент.

У місті легше загубитися серед людей.

Навіть найближчі сусіди можуть нічого не знати один про одного. У селі ж від громадської думки не сховатися. Там кожна людина зазвичай знаходиться під пильною увагою оточуючих.

Таблиця з поясненнями на тему “Контрасти між містом і селом: особливості та різноманіття”

Висновок

Різниця між містом і селом полягає не тільки в розмірі населення та інфраструктурі, але й у способі життя, економічній активності та взаємодії з природою. Міста пропонують швидкий темп життя, різноманітність можливостей та послуг, але часто супроводжуються екологічними проблемами і високою вартістю житла.

Натомість, села забезпечують більший зв’язок з природою, спокійніший спосіб життя та більш тісну громадську взаємодію, але з обмеженнями у доступі до деяких сучасних зручностей.

Ця відмінність визначає унікальні виклики та можливості для жителів обох типів населених пунктів. Важливо розуміти та цінувати ці відмінності, оскільки вони формують основу для різноманітності життєвого досвіду та культурного багатства суспільства.