1268, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6-місячного строку, він не заявив про відмову від неї.
Право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом), яке видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Свідоцтво про відкриття спадкової справи є офіційним документом, який підтверджує факт відкриття спадщини та право спадкоємців на її прийняття. Свідоцтво про відкриття спадкової справи видається нотаріусом протягом одного місяця з дня надходження заяви про відкриття спадкової справи.
Загальний строк для прийняття спадщини дорівнює шести місяцям і починає вираховуватися з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим.
Спадкоємець – це особа, яка у випадку смерті тієї чи іншої особи набуває права одержати його спадкове майно. Тобто, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Спадкоємцем може бути громадянин, юридична особа, а також держава. Громадянин може стати спадкоємцем незалежно від віку, статі, стану здоров'я тощо.
Прийняти спадщина можна двома способами: подати заяву нотаріусу; вчинити дії, що свідчать про фактичне прийняття спадщини.