Чому є різниця у нумерації псалмів

Нумерація деяких псалмів в західних виданнях Біблії відрізняється від нумерації в слов’янській. Тому в літературі часто можна побачити посилання такого типу: Пс. 39/40:3. Це пояснюється тим, що слов’янська Біблія базується на грецькому перекладі 70-и тлумачів, зробленому у III-II ст. до Різдва Христового (Септуагінта). Західна — на єврейській (масоретській) Біблії.

Автори Септуагінти так змінили нумерацію псалмів:

• 9-й і 10-й псалом об’єднали в 9-й
• 114-й і 115-й об’єднали в 113-й
• 116-й розбили на 114-й і 115-й
• 147-й розбили на 146-й і 147-й

Таблицю відповідності нумерації псалмів можна побачити за цим посиланням.

Класифікація псалмів

150 псалмів у Біблії тепер поділено на 5 книг: а) 1-41; б) 42-72; в) 73-89; г) 90-106; д) 107-150.

На цей поділ вказує заклик «Благословенний Господь, Бог ізраїлів… Амінь і амінь!», що знаходимо в кінці 41-го, 72-го, 89-го та 106-го псалмів. Але зручнішим є поділ, що угруповує псалми в різні категорії на основі аргументу чи, радше, на основі релігійного почуття, яке в них переважає.

У перекладах Біблії сучасними мовами звичайно вказано в примітці категорію чи літературний жанр, до якого належить псалом. Однак треба зауважити, що ці молитви в більшості випадків виходили із серця натхнених авторів цілком спонтанно, і тому вільно переходять від одного почуття до іншого, як це трапляється з кожним, хто молиться, висловлюючи власними словами свій стан душі та звертаючись до Бога з чимось, що найбільше лежить йому на серці. Отож ці примітки вказують на переважальне, а не виключне почуття, висловлене в псалмі. Звідси й можливість зараховувати один і той самий псалом до різних категорій, і мотивації цього є дійсні.

Ось головні категорії псалмів. До кожної з них ми наведемо для прикладу деякі псалми, дотримуючись нумерації оригінального тексту.

1) Одну групу псалмів каталогізуємо як гимни прослави Бога, всемогутнього Творця та автора здійснених для Ізраїля в ході його історії чудес. Пор.: Пс. 8; 9; 19 (перша половина); 29; 33; 104; 105; 113; 117; 136; 145-150.

Посилання та натяки на історію наявні в дуже багатьох псалмах; можна навіть сказати, що історія становить тло для всіх псалмів, адже Ізраїль прославляє, оспівує, просить та перепрошує Бога, Який об’явився йому і Якого він пізнав у своїй історії, – а не якесь абстрактне Найвище Буття. Однак деякі псалми роблять предметом особливої молитви та роздумування саме історичні події. Див. насамперед Пс. 78; 89; 105; 114, в яких історію сприйнято з огляду на ті особливі мотивації, які спонукували псалмоспівця згадати про неї.

2) Інші псалми – це молитви подяки за добродійства, подані всьому народові, або за ласки, даровані окремим особам: Пс. 23; 30; 32; 34; 40; 45; 64; 100; 118; 138 та ін.

3) Найчисленніша категорія – це т. зв. псалми благання – як особистого, так і загального. Сюди належить приблизно сорок псалмів: Пс. 3; 6; 7; 13; 22; 35; 38; 51; 69; 102; 109; 130 та ін. У цих псалмах, в яких іноді описано терпіння та тривоги якогось переслідуваного доброго ізраїльтянина, містяться вірші (якщо це не буде цілий псалом), в яких автор виходить поза межі своєї особи, і його слова стають справжніми пророцтвами про терпіння найправеднішого чоловіка, того, хто більше від усіх був несправедливо переслідуваний, а відтак його і вбили (пор. Пс. 22 і 69).

4) Пс. 120 – 134 мають назву висхідних пісень: мова йде про п’ятнадцять псалмів, що їх співали, коли «восходили» до Єрусалиму і до храму. Це місто було розташоване в гірській місцевості Юдеї, понад 700 м. над рівнем Середземного моря і прибл. 1100 м. над рівнем Мертвого моря, над глибокою Йорданською долиною. Приготування, дорога і прибуття до святого міста і храму викликали безліч релігійних почуттів, пов’язаних із радістю і довірою, породженими відчуттям близькости до могутнього і милосердного Бога Ізраїля. Але мусимо завважити, що деякі псалми з цієї групи можна віднести до різних категорій.

5) Деякі псалми, звані також царськими, складено з нагоди сходження на престол того чи іншого нащадка Давида або з нагоди інших подій, що стосувалися особи царя. Він був представником найвищої влади, яку лише єдиний Бог мав над вибраним народом, отож хвала і прослава царя виходила поза межі його особи й возносилася до Бога. Крім цього, кожен цар, який сідав на єрусалимський престол, був ланкою того ланцюжка, що мав довести до приходу Месії, через Якого Бог мав остаточно й досконало установити Своє царювання над світом. Тому свята на честь царя стають приводом для постання псалмів, де містяться згадки про прихід Месії, нащадка Давида, та Його царства.

Тож в усіх царських псалмах містяться принаймні опосередковані згадки про Месію, і саме через це вони увійшли до збірки офіційних молитов єврейського народу, який очікував на Месію і просив Бога про Нього. Але іноді деякі вислови явно виходять поза межі особи царя і набувають повного значення лише стосовно до Месії, як, наприклад, у Пс. 2; 45; 72; 110. До царських псалмів також належать Пс. 20; 21; 101; 144.

6) Деякі псалми були написані безпосередньо для того, щоб оспівувати всесвітню владу Бога, Який поставив Свою оселю в Єрусалимі, на горі Сіон, де стояв храм. Ці псалми співали з нагоди особливих урочистостей – правдоподібно, під час процесії з ковчегом Заповіту: Пс. 47; 68; 93; 96; 97; 98; 99; 132. У них часто повторюється вигук «Йгвг царює», що його виголошував весь народ.

7) Нарешті деякі псалми мають сапієнціяльний характер: це роздуми про Господній закон, джерело глибокого щастя та спокійного життя, або про проблему зла та відплати: Пс. 1; 15; 19 (друга частина); 44; 73 та довгий Пс. 119.