Внаслідок справи ігромана стають ще гіршими. Він втрачає сім'ю (якщо дружина не остаточно співзалежна), дітей, стосунки з друзями та товаришами, втрачає роботу. А його душевний стан залишає бажати кращого.
Ігрову залежність не можна вилікувати повністю. Допомога кваліфікованих спеціалістів може зупинити прояв хвороби, повернути людину до здорового способу життя, зняти бажання грати.
Лудома́нія (гра́льна зале́жність, ігрома́нія) — розлад поведінки, що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор. У МКХ-10 — F63. 0.
Як з'являється ігроманія?
- слабкий самоконтроль;
- компенсація почуття самотності;
- низька самооцінка, яка зростає в разі виграшу;
- спадкова схильність до залежностей;
- бажання швидких і легких грошей;
- відсутність почуття раціональних фінансових витрат.
Ігрова залежність належить до категорії психологічних патологій, які формуються шляхом активації під час гри центрів задоволення в мозку людини. Чим більше хворий сидить перед екраном, тим сильніше йому хочеться повернутися до віртуального світу, де немає повсякденних проблем, і виникає відчуття ейфорії.
Буває, що людина із залежністю під тиском близьких перестає грати. Але все одно продовжує мріяти про гру. Часто буває, що на певний період вона бере контроль над ситуацією, але під впливом деяких чинників може знову зірватися. Найчастіше для подолання потягу до гри потрібна допомога фахівця: психолога чи психіатра.
Ігроманія, або лудоманія — це розлад поведінки, що полягає у значній залежності та патологічній пристрасті до азартних, комп’ютерних ігор. Ігроманія та азартність людини може бути вродженою чи набутою за життя. Сучасний світ став багатим на різні спокуси для кожного — поринути у вигаданий світ можна, навіть не встаючи з крісла.