Зміст:
§7. Суспільні наслідки промислового перевороту. Практичне заняття
На практичному занятті ми об’єднаємося у групи та поговоримо про найбільш складні та суперечливі проблеми, що виникли внаслідок змін у суспільному житті в країнах Західної Європи. Для успішної роботи скористаймося матеріалом §6, а також картами атласу зі всесвітньої історії для 9 класу.
Варто пригадати! 1. Що відбулося зі становим поділом французького суспільства під час Великої французької революції? 2. Які класи остаточно сформувалися після завершення промислового перевороту? 3. Що впливало на розвиток міст у період раннього Нового часу?
У результаті промислового перевороту в суспільстві ряду країн Європи відбулися докорінні зміни. Урбанізація зробила багатьох європейців міськими жителями. Спосіб життя городянина значно відрізнявся від життя селян і землевласників. Жителі міста не мали змоги вести власне господарство, тому були змушені купувати все необхідне, від їжі до одягу. Так, городяни, які майже щодня робили покупки, стимулювали розвиток торгівлі, промисловості й сільського господарства (мал. 1).
Розвиток промислового виробництва зумовлював і значні зміни у свідомості жителів Європи. Замість звичних відносин між землевласником-феодалом і селянином, коли селяни працювали на господаря й могли розраховувати на його захист, постали відносини вільного найму робочої сили. Працівник влаштовувався на роботу сам, без участі родини, без дотримання будь-яких традицій і жодної підтримки й захисту. У разі звільнення він часто не мав до кого звернутися по допомогу. Тому городяни, як правило, набагато більше турбувалися про своє майбутнє, ніж селяни. Найманого робітника було значно простіше підштовхнути на виступи протесту й навіть повстання. Із другого боку, городянин, на відміну від сільського жителя, мав більшу свободу вибору: міг змінити рід занять, переїхати до іншого міста, навіть спробувати відкрити власну справу. У всякому разі житель міста був змушений розраховувати лише на себе, що посилювало в ньому почуття індивідуалізму.
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
З опису витрат англійського робітника
Квартирна плата й розкіш [кава, чай, цукор] забирають більше третини всього заробітку. Не дивно, що часто не вистачає хліба й інших необхідних речей, і немає жодних заощаджень.
1. Про що свідчать витрати робітника? 2. Як ці витрати впливали на розвиток економіки країни?
Мал. 1. Вуличний торговець рибою. Лондон, XIX ст.
Про що свідчить наявність такої професії, як вуличний торговець рибою?
Індивідуалізм і прагнення розширити доходи стали прикметною рисою власників підприємств. У більшості країн буржуазія витісняла аристократію з економічного життя. Крім того, чимало представників дворянства вже не гребували відкривати фабрики, вкладати свої кошти в торгівлю. Розбагатілі буржуа хотіли продемонструвати оточуючим свої несподівані статки, купуючи будинки й карети, предмети розкоші, коштовності. Незважаючи на те що стара аристократія презирливо називала розбагатілих представників буржуазії «нуворишами» — новими багатіями, саме вони почали визначати зовнішній вигляд країн епохи індустріального суспільства. У містах досить помітним ставав поділ на багату й бідну частини. Квартали бідноти помітно відрізнялися від районів заможних жителів міста.
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
З опису роботи на верфі
Існують традиції, звички та звичаї. що великою мірою визначають внутрішнє й соціальне життя майстерень, знання яких є важливим для спокою тих, хто там опинився. як технічні вміння необхідні для того, щоб отримати або зберегти роботу. Коли підмайстер приходить у майстерню, його, швидше за все, навчать «стояти на сторожі», перш ніж він дізнається назви інструментів. «Стояти на сторожі» — дійсно важливе завдання, яке полягає в тому, щоб слідкувати за наближенням керівника або майстра та швидко й вчасно попередити робітників, які могли ледарювати або потай читати. або працювати «на себе».
Про які особливості праці робітників ідеться в уривку із джерела?
Мал. 2. Машинобудівний завод А. Борзига. Німеччина, 1847 р.
Мал. 3. Потяг Бонн — Кельн. 1844 р.
Мал. 4. Фабрика, на якій виготовляють двигуни для пароплавів.
Мал. 5. Посадка на потяг в Англії. Гравюра XIX ст.
На гравюрі зображено посадку пасажирів на один і той самий потяг, але у вагони різного класу. Про що свідчать відмінності в одязі людей на різних частинах гравюри?
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
З опису салону мод у Лондоні
[Він] більше схожий на помешкання дворянина, ніж на крамницю модистки. У цих великих будинках працюють не тільки модистки й кравчині, тут є будь-які предмети жіночого одягу, немає тільки взуття. Дама приходить замовити, наприклад, весільне вбрання, або шлейф для офіційного прийому в королеви, або ранкову чи вечірню сукню. Вона виходить з екіпажу. Дверцята їй відкриває ліврейний лакей, який проводжає її в так званий «головний магазин», або першу «залу для показу». Потім з’являється француженка в шовковій сукні з короткими рукавами й маленькому мереживному чепчику з довгими стрічками, що падають їй на плечі й тягнуться аж до підлоги. Як правило, цих манекенниць буває п’ять-шість. Перша «зала для показу» має довжину близько 130 футів [40 м] і ширину десь 60 [18 м]. Панелі чергуються із дзеркалами у витонченій різьбленій золоченій рамі від підлоги до стелі. Підлога вкрита дуже дорогим килимом, скажімо, бузковим або жовтим. У різних частинах кімнати розміщені прилавки з полірованого чорного дерева, прикрашені позолотою. Тут дамі демонструють багатий вибір чудових шовків та оксамиту. Вона запитує у француженки, як тканина виглядатиме при денному світлі, при світлі свічок. вона вибирає одну або дві сукні [тобто відрізи на сукню]. коли буде зручно дамі, закрійниця приїде зняти з неї мірку.
1. Ким могла бути дама, що відвідувала такий салон? 2. Із якою метою створювалися ці салони мод?
ПРОПОНУЄМО ОБГОВОРИТИ
З опису операції із застосуванням хлороформу
Хлопчикові двох із половиною років видаляли камінь. Його за хвилину занурили в сон. Операція тривала близько 20 хвилин із кількома зондуваннями. Час від часу застосовувався хлороформ. Цей винахід — велике благо, дароване людству. Величезне щастя — жити в епоху застосування пари, електрики, а тепер ще й ефіру. Якими б видатними не були успіхи парового двигуна й електричного телеграфу, хлороформ значно їх перевершив.
Чи згодні ви зі словами сучасника? Чому?
ОЧИМА СУЧАСНИКІВ
Із доповіді директора лондонської публічної школи
Метою вчителя має бути проведення такого навчання, яке може якнайкраще дисциплінувати здібності [хлопчиків] для завдань, що на них чекають, якими б вони не були. І для цієї мети жодна система не здається мені настільки ефективною, ніж та, що бере за основу граматичне й логічне вивчення мови та літератури Стародавніх Греції й Риму, до чого має бути доданий неабиякий обсяг знань з історії, географії та сучасних мов.
1. Про які особливості середньої освіти йдеться у джерелі? 2. Які шкільні предмети не згадуються в повідомленні? Чому?
Мал. 6. Омнібус в Англії. Гравюра XIX ст.
Мал. 7. Скляний палац у Мюнхені (Німеччина). 1854 р.
Цікаво, що зростання міст і технічний прогрес привели до несподіваних проявів рівності між городянами. У великих містах з’явився громадський транспорт — омнібуси, у якому всі пасажири сиділи поруч, незважаючи на доходи й походження (мал. 6). Не існувало поділу на соціальні групи і в ресторанах, які почали відкриватися у Франції. Єдиним засобом розшарування людей тепер ставала власність і її речове вираження — гроші.
Незважаючи на всі негаразди буденності простих городян, розвиток технологій поступово полегшував життя людей. Винайдення газового ліхтаря дало змогу провести освітлення в будинки та на вулиці Лондона. Щоправда, власники заводів використовували газові ліхтарі для подовження робочого дня.
У містах будувалися лікарні, спеціальні служби почали стежити за санітарним станом осель. Зростала кількість шкіл не лише для багатих, але й для простих городян. Змінювався й зовнішній вигляд міст. Нові технології дозволяли зводити такі незвичайні будівлі, як Кришталевий палац у Лондоні, Скляний палац у Мюнхені (мал. 7). Прогрес скоротив відстані між різними частинами країни та навіть між окремими країнами, адже в 30-ті рр. XIX ст. був винайдений телеграф. У 1858 р. телеграфний кабель був прокладений по дну Атлантичного океану й зв’язав уже два континенти.
ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Чи можна стверджувати, що життя робітника XIX ст. було кращим, ніж життя селянина XVIII ст.?
2. Яким позитивним змінам у житті європейців сприяв промисловий переворот?
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
Підготуйте аналітичну записку про зміни в житті та побуті різних верств населення в XIX ст.
ІСТОРІЯ В ДОКУМЕНТАХ
Із правил проживання в прибутковому будинку
Прохання не розглядатимуться доти, доки кожен член родини, що претендує на житло, не буде вакцинований. Крім того, у випадку інфекційного захворювання когось із мешканців його переведуть до відповідної лікарні. Коридори, сходи, туалети й вікна в них варто мити щосуботи і щодня протирати до 10-ї години ранку.
Цю роботу наймачі житла мають здійснювати по черзі. Прати білизну дозволяється тільки в пральнях. Мешканці зобов’язані повідомляти управляючого про всі народження, смерті або інфекційні захворювання в їхніх кімнатах. Будь-який мешканець, що не дотримувався цих правил, отримає звістку про виселення.
1. Про які особливості життя в прибутковому будинку розповідає джерело? 2. Чим, на вашу думку, відрізнялося життя в міському будинку в XIX ст. та XVIII ст.?
Прибутковий будинок Сироткіна
На момент зведення у 1899–1902 роках це була найвища житлова споруда в Києві. Прибутковий будинок Сироткіна, створений архітектурною фірмою Шимана та Гілевича в стилі неоренесансу з елементами раннього модерну, є однією з найкрасивіших споруд історичного центру Києва.
Увесь період свого існування він притягував до себе увагу. Хід будівництва висвітлювався в газетах. Архітектора критикували через порушення законодавства, а про кондитерську «Маркіза», розкішні квартири та мебльовані кімнати «Палермо», що в ньому знаходилися, писали в довідниках. За радянських часів тут відкрилися знаменитий ресторан «Лейпциг» із німецькою кухнею та перший у Києві коктейль-бар.
Наприкінці XX століття в будинку Сироткіна провели реконструкцію фасадів і згодом планували обладнати тут готель. Але вже декілька років усі процеси з відновлення заморожені.
Відгуки Відгуки про організатора 0
Житло в прибуткових та муніципальних будинках
29 січня 2016, Комітет Верховної ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства рекомендував Верховній Раді прийняти за основу проект Закону “Про прибуткові та муніципальні будинки” №3594. Відповідно до вищевказаного законопроекту, житловий будинок, якому надано статусу прибуткового чи муніципального будинку, є неподільним майном, частка якого не може бути виділена.
Право власності на муніципальний будинок належить виключно відповідній територіальній громаді.
Прибуткові будинки можуть перебувати виключно у приватній власності. Право власності на прибутковий будинок може належати одній особі, чи декільком особам на праві спільної сумісної власності.
Житлові приміщення у прибуткових та муніципальних будинках використовуються виключно для надання таких приміщень в найм (оренду).
Прибутковий чи муніципальний будинок реєструється як єдиний об’єкт права власності.
Прибуткові та муніципальні будинки мають відповідати вимогам нормативно-правових актів у сфері містобудування.
Земельна ділянка для будівництва та подальшої експлуатації прибуткового чи муніципального будинку надається у загальному порядку, визначеному законом для житлової забудови.
Власник прибуткового чи муніципального будинку має право:
1) здійснювати управління будинком самостійно, або передавати такі повноваження управителю,
2) надавати житлові та нежитлові приміщення в найм (оренду),
3) інші права, передбачені законами України.
Власник прибуткового чи муніципального будинку зобов’язаний:
1) виконувати обов’язки передбачені договорами найму (оренди),
2) використовувати житлові приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями;
3) забезпечувати збереження приміщень, проводити їх реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонти, технічне переоснащення;
4) забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин;
5) дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм;
6) запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання;
7) забезпечення безперебійного та у повному обсязі постачання житлово-комунальних послуг,
8) виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством України.
Власник може здійснювати управління прибутковим будинком особисто, або передати функції з управління прибутковим будинком управителю.
Управління прибутковим будинку здійснюється на підставі договору управління нерухомим майном, укладеного у порядку визначеному Главою 70 Цивільного кодексу України.
Від імені територіальної громади управління муніципальним будинком здійснює уповноважене комунальне підприємство.
За договором найму (оренди) житлових приміщень у прибутковому чи муніципальному будинку одна сторона (наймодавець) – власник або управитель, передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житлове приміщення у прибутковому чи муніципальному будинку для проживання у ньому на певний строк за плату.
Наймачі житлових приміщень мають право зареєструвати своє місцем проживання у порядку визначеному законодавством.
У разі невиконання чи неналежного виконання наймачем умов договору найму (оренди) житлових приміщень у прибутковому чи муніципальному будинку такий договір може бути розірвано наймодавцем в односторонньому поряду з таких причин:
1) невнесення наймачем плати за найм (оренду) житлових приміщень у прибутковому чи муніципальному будинку за три місяці;
2) руйнування або псування житлового приміщення, що є предметом договору найму (оренди) наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.
Зміна власника прибуткового будинку не є підставою для припинення договору найму.
Плата за найм (оренду) житлового приміщення у прибутковому чи муніципальному будинку складається зі плати з:
1) користування житловими приміщеннями у прибутковому чи муніципальному будинку;
2) вартості відшкодування комунальних послуг відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів.
Плата за користування житловими приміщеннями у прибутковому чи муніципальному будинку включає також відшкодування витрат на утримання прибуткового чи муніципального будинку, споруд загального користування та прибудинкової території.
Плата за найм (оренду) житлового приміщення у прибутковому чи муніципальному житлі вноситься щомісячно в строки, визначені в договорі найму (оренди).
Зміна розміру плати за користування приміщеннями у прибутковому чи муніципальному будинку може здійснюватися не частіше ніж один раз на рік.
Власник або управитель прибуткового чи муніципального будинку зобов’язаний повідомити наймача (орендаря) про зміну розміру плати за користування житловим приміщенням у прибутковому чи муніципальному будинку та/або зміну вартості відшкодування комунальних послуг за один місяць до зміни, надавши обґрунтування.