§ 12. Походження українського козацтва. Запорозька Січ

Прочитайте тексти джерел і дайте відповіді на запитання. 1. З ким боролися або на кого нападали козаки, за свідченням джерел? 2. Кому допомагали козаки в Подніпров’ї? Чому? 3. Про які особливості козацького життя розповідають джерела?

«В той самий час Татари чинили шкоди великі на Поділлі і в Русі часто. [. ] Король Казимір, скоро почувши про них, що через Дніпро переправилися, відрядив у погоню проти них Яна Ольбрахта, сина свого [. ], до якого приєдналися Подоляни і Русини. Діялося то року Божого 1489. Ян Ольбрахт, бачачи, що Татари не довго на місці затрималися, але з полоном назад відходять, їм наперед як міг наввипередки на шляхи їх звичні заступив, а особливо маючи під началом козаків, тих місць знаючих [. ]».

Й. Бєльський. «Хроніка польська». 1586 р.

«Писав нам в ярлику своєму, що наші люди Кияни і Черкасці, прийшовши Дніпром, под Тягинею корабель твій розбили і чоловіка одного захопили і багато статків і грошей побрали [. ], а після того під Тягинею Черкасці ж десять коней взяли, а трьох чоловік захопили і за собою повели. [. ] Це сталося без нашої волі. Про це послали до наших урядників українних, щоб те шукали між козаками, а чого би дошукалися – дали в руки слузі твоєму Мусаці [. ]».

Лист великого литовського князя Олександра до кримського хана Менглі Гірея. 1492 р.

1. Виникнення українського козацтва

Як ви пам’ятаєте, на XV ст. українські терени втратили власну державність і входили до складу кількох країн, які часто ворогували між собою.

Українські землі знаходяться у зоні так званого Великого кордону. Той кордон – умовна межа між європейським (хліборобським, християнським) та азіатським (кочовим, мусульманським) світами. Опинившись у обставинах, що загрожували самому існуванню українців як окремого народу, мешканці прикордонних територій змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками перетворила хлібороба та ремісника на воїна особливого типу – відважного й хитрого, який добре володів різними видами зброї, волелюбного й повсякчас готового боротися проти будь-якого примусу. Такими воїнами були козаки.

СЛОВНИК

Козак – слово, що має тюркське походження та означає «ходити, бродити, мандрувати»; «вільна озброєна людина», «шукач пригод». У різні часи ним позначали прикордонників і уходників, які жили з різних промислів і займали необжиті землі (XV ст.), запорожців і реєстровців (у другій половині XVI ст.), представників окремого козацького стану (у середині XVII ст.).

Зимівник – назва житла (хутора) і форма ведення козацького господарства на Запорожжі. Використовувалися для утримання худоби взимку, пізніше – як зимові помешкання для людей. З часом перетворилися на міцні економічні осередки.

Слово «козак» прийшло зі сходу. У давніх тюрків козаками називали молодих хлопців, які проходили складний і небезпечний обряд посвячення в повноправні члени племені: юнаки йшли в степ і мусили там прожити кілька місяців, змагаючись із ворогами й доводячи своє вміння виживати сам на сам із дикою природою.

Традиція «ходити в козацтво» була пов’язана з легкою здобиччю, по яку рушали ватаги шукачів пригод з південноукраїнських міст та сіл. Їхній шлях пролягав у помережаний річками степ, який вражав природними багатствами й не належав жодній державі.

Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини – в районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Східному Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів, вони зазвичай селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками. Особливо вабили козаків багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими порогами від сучасного міста Дніпро, до Хортиці (в межах сучасного міста Запоріжжя) і Великого Лугу – низинних берегів Дніпра нижче порогів. Ось чому українських козаків називали запорозькими.

Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали свої поселення – зимівники. На освоєних землях, особливо в їхній північній, безпечнішій, частині, заняттями козаків були хліборобство, городництво, садівництво, різні ремесла. Умови степу чудово підходили для вирощування коней, великої рогатої та дрібної худоби. Серед козаків траплялися теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, шевці, бондарі тощо. Кожен козак був зазвичай і торгівцем, бо продавав або міняв здобуте в бою чи зароблене власною працею.

Однак козацтво формувалося не лише з постійних мешканців прикордонних територій – Київщини й Брацлавщини. Козаками ставали й численні втікачі з інших регіонів України – передусім Галичини, Волині, де визиск землевласників та міської верхівки Польсько-Литовської держави був найдужчим. Поширення панщини та запровадження кріпацтва спонукали українських селян та міську бідноту до масових утеч від визискувача. Важкі умови прикордоння здавалися втікачам меншим лихом, аніж утрата особистої свободи.

Козацький зимівник. Малюнок-реконструкція

У XVI ст. представники деяких суспільних верств втрачали право на шляхетство. Для них відсутність документа про право землеволодіння означала перехід до розряду державних селян. Більшість бояр не мала такого документа й володіла землею за звичаєвим правом. Часто саме вони становили основу козацьких загонів.

Розгляньте картини відомого українського художника С. Васильківського й дайте відповіді на запитання. 1. Які складові козацького образу є спільними для обох картин? Чому? 2. Що спричинило виникнення козацької вартової служби у степу?

Козаки в степу. Художник С. Васильківський. 1890 р.

На варті. Художник С. Васильківський. 1900 р.

2. Перші січі та особливості життя запорожців

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. На яких особливостях повсякденного життя козаків наголошує автор? Як це пов’язано з природно-кліматичними умовами степу? 2. Які міркування про участь козаків у захисті кордонів висловлює? 3. Чому автор бажає, аби козаки «корилися урядові»?

«. Ці люди постійно ловлять рибу на Низу (на Дніпрі і його притоках), там же сушать її на сонці без солі. Пробувши тут літо, вони розходяться на зиму по сусідніх містах – таких, як Київ, Черкаси та інші, залишаючи на острові, в безпечному місці на Дніпрі, човни і кілька сотень людей на коші, як вони говорять, при стрільбі, бо мають при собі і гармати, захоплені в турецьких фортецях і у татар. Ще зовсім недавно їх було мало, але нині їх там збирається вже до кількох тисяч. . і вони раз по раз завдають великої шкоди туркам і татарам; уже кілька разів спустошували Очаківську, Тягинську, Білгородську (Аккерман) та інші фортеці.

Вони могли б собі бути, але за умови, щоб корилися урядові й одержували від нього платню і нехай би собі там постійно жили на Дніпрових островах, які так добре укріплені, що коли на якомусь із них засяде кілька або кільканадцять сот душ, то навіть велике військо нічого не може їм заподіяти.

Серед інших є там між порогами один острів (Хортиця), тягнеться він на кілька миль завдовжки, і коли татари прочують, що на ньому є козаки, вони не дуже охоче переправляються через Дніпро. Недалеко від цього острова на Дніпрі є й інший острів, якого вони називають Хортичка (Мала Хортиця). На ньому донедавна жив Вишневецький, який стояв татарам на великій заваді, і через нього вони не наважувались так часто на нас нападати».

Й. Бєльський. «Хроніка польська». 1586 р.

СЛОВНИК

Запорозька Січ – українська козацька республіка. Виникла і розвивалася на Наддніпрянщині. Її межі до кінця XVII ст. не були окреслені. Столицею слугувало місто-фортеця, яке кілька разів міняло розташування, але завжди перебувало за Дніпровими порогами.

Постійна загроза нападу татар змушувала козаків будувати укріплення з дерев – засіки. Саме із засіками дослідники пов’язують походження слова «січ» (згромадження січеного дерева). Можливо, що розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях. І лише згодом за порогами утворилася Запорозька Січ – головна військова база козаків, своєрідна столиця запорозьких земель.

Про вигляд найдавніших січей відомо небагато, проте й цих свідчень достатньо, аби переконатися в інженерній майстерності запорожців. Великого значення надавали козаки місцю розташування Січі. Найчастіше то був річковий острів. Ворогам було важко знайти Січ у плавнях – очеретяних хащах, густо помережаних численними протоками, а ще важче – доступитися до неї.

Січ являла собою фортецю. Природні укріплення було підсилено 10-13-метровим валом і ровом. Вал зміцнював частокіл із баштами, де містилися бійниці. Усередині фортеці був майдан із православною церквою. Навколо церкви стояли великі видовжені будинки – курені, де жили січовики, а також оселі старшини, канцелярія. Трохи далі – склади, арсенали, ремісничі майстерні, торгові лавки.

На Січі постійно стояла військова залога (2-3 тис.), а основна маса козаків жила поза її межами в зимівниках. Чисельність козаків на Січі коливалася залежно від пори року (взимку – менше, улітку – більше), перебігу воєнних дій тощо. За відповідним сигналом козацтво збиралося на Січі, щоб узяти участь у поході чи у вирішенні важливих справ.

Розгляньте картину відомого українського художника О. Сластіона на с. 115, дайте відповіді на запитання та обговоріть у групах. 1. Хто проводжає молодого козака на Січ? Як ви думаєте, кого художник зобразив у білому вбранні? Що робить ця людина? 2. Уявіть себе героєм / героїнею цієї картини. Опишіть свої почуття.

Козаком міг стати будь-хто, але за неодмінної умови – визнання православ’я чи добровільного навернення до нього. Коли прибулий на Січ правильно хрестився на доказ того, шлях до козацької громади був відкритий.

Проводи на Січ. Художник О. Сластіон. 1898 р.

З моменту прийняття до козацького товариства кожен мусив дотримуватися усталених звичаїв і традицій. Серед них найперший – закон козацького побратимства. Козацька взаємоповага й щирість підтверджуються звертаннями, що були традиційними: пане-брате, пани-товариші тощо. Найтяжчою була кара за злочини, скоєні щодо членів січового товариства.

Роздивіться макет-реконструкцію та фото, дайте відповіді на запитання. 1. Що являла собою Запорозька Січ – козацька фортеця? 2. Які споруди були розташовані на Січі? Яке їхнє призначення? 3. Яка споруда розташована у центрі Січі? Чому? 4. Порівняйте макет-реконструкцію та фото. Чим відрізняються Січі? Чому?

Запорозька Січ. Макет-реконструкція

Історико-культурний заповідник «Запорозька Січ» на о. Хортиця. Сучасне фото

Першою відомою Січчю традиційно вважається фортеця, зведена 1556 р. на о. Мала Хортиця українським православним князем Дмитром Вишневецьким. Восени 1557 р. фортецю було зруйновано військом кримського хана. Проте козаки збудували нову в іншому місці. Власне, зміна місць розташування Січі є особливістю козацької столиці й пояснюється її військовим призначенням.

Замок Вишневецького на о. Мала Хортиця. Сучасна реконструкція

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Дмитро Корибут Вишневецький. Невідомий художник. 30-40-ві роки XVIII ст.

Дмитро Вишневецький (? – 1563/1564) – виходець із давнього українського князівського роду. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. 1550 р. король Сигізмунд II Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців до володінь кримського хана й на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Д. Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдови. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Існують численні легенди, перекази, пісні, у яких він оспівується під іменем Байди.

Роздивіться ілюстрацію та дайте відповіді на запитання. 1. Пригадайте попередні уроки з історії України. Хто з відомих українців мав герб із зображеннями астрологічних символів? Що вони означали? 2. Як гадаєте, чому Дмитро Вишневецький використав подібну символіку?

Герб Дмитра Вишневецького

ЗАУВАЖТЕ

До наших днів не збереглося жодного зображення Д. Вишневецького, яке б датувалося XVI ст. Портрет князя створено значно пізніше – у 30-40-х роках XVIII ст. для галереї князів Вишневецьких у родинному палаці (нині селище Вишнівець у Тернопільській обл.).

Справа внизу є напис «Дмитро Корибут князь Вишневецький, правитель островів Запорозьких. Обраний господарем волоським, посаджений турками на гак і, з нього трьох башів убивши, вмер іншими розстріляний року 1563».

3. Військово-політична організація українського козацтва

Упродовж XVI ст. Січ набувала ознак адміністративно-політичного центру, фактично столиці запорозьких земель, заселених козаками. Назву «Запорозька Січ» почали вживати щодо величезних територій степової України, де формувався особливий козацький військово-адміністративний устрій і діяли козацькі порядки. Територія Запорожжя називалася Землі Війська Запорозького, або Вольності Війська Запорозького низового. Відомо вісім запорозьких січей.

СЛОВНИК

Курінь – видовжена споруда з дерева, в якій жили козаки, пізніше – військово-адміністративна одиниця Запорозької Січі, що налічувала до кількох сотень козаків на чолі з курінним отаманом.

Козацька (Січова, Військова) рада – загальні козацькі збори, на яких вирішували адміністративні, судові, військові справи, обирали козацьку старшину. На Запорозькій Січі козацька рада вважалася найвищим органом влади.

Кіш – назва центрального органу управління січової громади на чолі з кошовим отаманом. Обирався щорічно і контролювався козацькою радою. В його віданні перебували адміністрація, суд та фінанси запорозького товариства.

Козацькі клейноди (з німецької – «коштовність») – знаки розрізнення козацьких військ та символи влади козацької старшини. Це: корогви, булави, бунчуки, пірначі, печатки, каламарі, значки, трості суддівські, литаври.

Кожен козак-запорожець був приписаний до куреня – військової та господарської одиниці на Січі. У складі Запорозької Січі було 38 куренів. Кожен із них мав здебільшого таку саму назву, що й місцевість, із якої походили козаки, об’єднані в ньому. Назви куренів – яскраве свідчення того, що Січ приймала вихідців з усієї України. Були там Полтавський, Уманський, Корсунський, Канівський та інші курені.

Уся повнота влади в Запорозькій Січі належала Січовій (Військовій) раді, причому право голосу мав кожен запорожець. Саме тому Запорозьку Січ називають республікою. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого або третього дня після Великодня, 1 (14) жовтня (на свято Покрови). На раду запорожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі з усіх козацьких земель. Рада керувала всіма важливими справами Січі. Вона провадила внутрішню та зовнішню політику, укладала мир чи оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд. На раді обирали козацький уряд – кіш.

Козацька рада на Січі. Гравюра Т. Калинського. XVIII ст.

Військове та адміністративне керівництво Запорозької Січі називалося кошовою (козацькою військовою) старшиною. До неї належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, обозний, військовий писар і курінні отамани.

Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. Під час воєнних походів влада кошового була необмеженою, проте в мирний час він не міг ухвалювати важливих рішень без згоди Військової ради. Кошовий відкривав Військову раду, головував на раді військової старшини, здійснював дипломатичні відносини з іншими державами, розподіляв воєнну здобич, прибутки від мита, узаконював поділ пасовищ, земель та угідь для полювання й рибальства. Крім того, затверджував судові вироки та обраних або призначених на посади козаків. Безпосередніми його помічниками були військовий писар, військовий суддя, військовий осавул та інші старшини. Військовий суддя чинив суд, був охоронцем норм закону і права. Військовий писар очолював січову канцелярію, вів усю документацію та дипломатичне листування. Помічником кошового у військових та адміністративних справах був осавул.

Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди. Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва – прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали гаптуванням (вишивкою золотими й срібними нитками). Курінний отаман носив пірнач, який являв собою срібну або визолочену палицю, подібну до жезла, меншу за булаву кошового, з верхівкою, зробленою у формі шести ажурних ребер-пір’їн (звідси й назва). Носили його за поясом, на урочистостях підносили вгору у правиці.

Найважливішу ознаку влади кошового отамана та гетьмана становила булава – палиця з горіхового дерева завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці. Важливим атрибутом влади був бунчук – держак завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашала кулька – маковиця, від якої донизу звисали пасма кінського волосся й червоні мотузки. Малі бунчуки (до 2 м завдовжки) вручали наказним отаманам на час керування воєнними операціями в походах.

Козацькі клейноди: 1 – корогва, 2 – пірнач, 3 – булава, 4 – бунчук, 5 – печатка, 6 – литаври

Військовою печаткою утверджували всі офіційні документи Війська Запорозького. Зберігалася в генерального чи полкового судді. Відзнакою довбиша є литаври. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду. Удари в литаври сигналізували про небезпеку, за їхньою допомогою передавали спеціальні умовні сигнали під час бою, накази по війську, кошу тощо.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які особливості обрання козацького керманича підкреслює автор? Поміркуйте, чому вони його так вразили? 2. Хто брав участь у виборах кошового отамана та яким чином вони відбувалися? 3. Доведіть, що влада кошового хоч і була необмеженою, проте свавілля не допускала.

«Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники й старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: “Слава! Слава!”. Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом, його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають бвз військової наради, яку називають Радою».

Г. Л. де Боплан. «Опис України». 1660 р.

Розгляньте фрагмент діорами М. Овечкіна й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, що зображено на картині-діорамі? 2. З якими словами, на вашу думку, кошовий отаман звертався до козацького товариства? Про що він міг говорити? 3. Уявіть себе учасником зображених подій. Охарактеризуйте свою роль у цих подіях.

Військова рада на Січі. Фрагмент діорами з Музею історії козацтва (м. Запоріжжя). Художник М. Овечкін. 1987 р.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

• Нестача земель та складне становище українських селян змушувало багатьох вирушати в Дике Поле, де вони були вимушені поєднувати ведення господарства з військовою справою.
• Постійна загроза нападу татар змушувала козаків об’єднуватися та будувати укріплення. Так за дніпровими порогами з’явилася Січ, місце розташування якої не раз змінювалося.
• Засновником Запорозької Січі на о. Мала Хортиця вважається князь Д. Вишневецький, який уславився походами проти татар та турків.
• На Запорожжі встановилася особлива система управління, на чолі якої стояв кошовий отаман. Найвища влада належала Військовій раді, яка вирішувала найважливіші питання, призначала та знімала старшину.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Січі-фортеці • Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої • перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах • Берестейька унія. Утворення греко-католицької церкви.

2. Яких меж сягали території Вольностей Війська Запорозького низового? Які січі-столиці існували у другій половині XVI – першій половині XVII ст.?

3. Дайте визначення поняттям.

Запорозька Січ; кіш; козацька старшина; кошовий отаман; Січова рада; козацькі клейноди; курінь.

4. Установіть подібність та відмінність у поняттях.

Корогва; булава; бунчук; печатка; литаври.

5. Дайте відповіді на запитання.

• Що вам відомо про життя на Запорозькій Січі? • Чим вирізнялися життя та побут козаків-січовиків від решти козаків? • За що сучасники шанували українського князя Д. Вишневецького?

6. Роздивіться фрагмент карти та пояснювальний напис на ній. Визначте, коли могла бути виготовлена ця карта. Про які події та історичні постаті йдеться?

«Хортиця – місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Вишневецький, стародавній преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю. Середину цього місця оточив кам’яним муром та огорожею з дубів, що піднеслися, зміцнені природою та Богом. Унаслідок цього він міг протидіяти наступові кримського хана та сил усього його війська доти, доки Вишневецький через тривалу облогу був позбавлений провіанту й змушений був їсти коней. Після цього, нарешті, подолавши пороги, з усім своїм неушкодженим військом, човнами повернувся до Черкас».

Виникнення українського козацтва та перших Січей

Де виникали Січі-фортеці – столиці запорозьких козаків?

У пониззі Дніпра за Дніпровими порогами

Перед Дніпровими порогами, на території Брацлавського та Київського воєводств

Що таке «запорозький зимівник»?

Козацький хутір, у якому козак працював вільно на власній землі

Багатогалузеве господарство, що ґрунтувалося на примусовій праці козака

Яку причину визначають як головну у виникненні українського козацтва?

Потреба захисту українських земель від завойовницьких походів турецько-татарсько-ногайського війська

Прагнення українців володіти торговельними шляхами з Азії в Європу

Якими були наслідки господарської діяльності українських козаків?

Заселення та освоєння Поля, а отже розширення життєвого простору українців мирним шляхом

Поширення на всій території українських земель фільварково-панщинної системи господарювання

Штучна перешкода з повалених дерев, улаштована з оборонною метою