Де у Німеччині жити добре? Рейтинг перспективних регіонів

“Атлас майбутнього” компанії Prognos назвав міста, агломерації та округи Німеччини, які зараз на підйомі та мають найкращі шанси на подальший успішний розвиток.

Штарнберзьке озеро в БаваріїФото: Wagner/Fotostand/picture alliance

Де у Німеччині жити добре? Які міста та регіони мають найкращі соціально-економічні перспективи? Які з них найдинамічніші? Де більше шансів знайти хорошу роботу? На ці питання регулярно відповідає дослідження “Атлас майбутнього” (Zukunftsatlas).

З 2004 року його кожні три роки проводить швейцарська аналітична та консалтингова компанія Prognos AG. Для складання одного загального (перспективи в майбутньому) та кількох окремих рейтингів (демографія, ринок праці, конкуренція та інновації, добробут та соціальна ситуація, економічна сила, динаміка) науковці використовують 29 статистичних індикаторів.

Дослідження, що проводиться за підтримки економічної газети Handelsblatt, розглядає усі 400 територіально-адміністративних одиниць Німеччини. Це міста, які мають самостійний статус, та округи. У загальному рейтингу вони розділені на вісім категорій: від тих, хто має “найкращі шанси”, до тих, хто має “дуже високі ризики”.

Берлін – найдинамічніше місто Німеччини

Свіжий випуск Zukunftsatlas 2022, опублікований 5 жовтня, підтвердив багато висновків попередніх досліджень, але й зафіксував низку нових трендів – і навіть зміну лідера. Те, що залишилося незмінним, можна звести до наступної спрощеної формули: найперспективніші міста та регіони Федеративної Республіки Німеччина розташовані радше на заході, ніж на сході країни, радше на півдні, ніж на півночі, радше в університетських містах, ніж у традиційних індустріальних центрах, а безперечним лідером за більшістю показників є зовсім не столиця Німеччини Берлін, а столиця Баварії Мюнхен та її околиці.

Одна з найбільших проблем Берліна – брак житлаФото: Christophe Gateau/dpa/picture alliance

Більше того, Берлін не увійшов не лише до першої десятки, а й навіть до першої сотні найперспективніших німецьких міст і регіонів, посівши лише 112-е місце в четвертій категорії “деякі шанси”. Це пояснюється, перш за все, тим, що місто успадкувало багато соціальних проблем як столиці НДР, так і Західного Берліна, і в останні два десятиліття ціла низка з них ще більше загострилася, перш за все, – брак житла. В результаті столиця ФРН опинилася наприкінці рейтингу “добробут та соціальна ситуація”.

Натомість Берлін посів десяте місце у рейтингу “конкуренція та інновації” (невипадково він вважається столицею німецьких стартапів) і виявився найдинамічнішим містом країни. Експерти Prognos AG вказують, що Берлін, поряд з іншим східнонімецьким містом Лейпцигом, належить до десятки тих, які порівняно з 2004 роком найбільше покращили свої перспективи на майбутнє.

Мюнхен поступився місцем Ерлангену

Передмістя столиці Баварії (Landkreis München) лідирують у загальному рейтингу, посідають також перше місце в рейтингу економічної сили та другі місця щодо ринку праці, інновацій та добробуту. А ось саме місто-мільйонник Мюнхен опустилося в основному рейтингу порівняно з 2019 роком з першого місця на третє, пропустивши вперед інше баварське місто з населенням лише 112 тисяч осіб – Ерланген.

“Ерланген послідовно піднімався в рейтингу”, – наголосив у розмові з Handelsblatt генеральний директор компанії Prognos Крістіан Бельгофф (Christian Böllhoff). Він зазначив, що велику роль при цьому відіграли заводи німецького технологічного гіганта Siemens, хоча у даному випадку в жодному разі не можна говорити про мономісто: “В Ерлангені – сильний університет, тут розгорнули виробництво дуже багато компаній з таких наукомістких галузей, як, наприклад, медична техніка, до того ж тут разом з Нюрнбергом і Фюртом утворилася ціла агломерація, яка не набагато менша за Мюнхен”.

Ерланген у Баварії – лідер “Атласу майбунього-2022”Фото: B. Gierth/imagebroker/IMAGO

У Zukunftsatlas 2022 до категорії “найкращі шанси” потрапили 11 міст та районів. З них 5 розташовані у Баварії (передмістя Мюнхена, Ерланген, Мюнхен, Інгольштадт, Штарнберзький округ поблизу Мюнхена). Ще чотири розташовані в сусідній федеральній землі Баден-Вюртемберг (округ Беблінгена, Штутгарт, окург Гайльброна, Ульм). У групі лідерів також Вольфсбург у землі Нижня Саксонія та Дармштадт у Гессені. Перший представник Східної Німеччини – університетське місто Єна з низкою високотехнологічних підприємств – з’являється у списку на 24-му місці. Воно увійшло до категорії “дуже високі шанси”.

Перспективні агломерації та округи Німеччини

У групі лідерів привертає увагу те, що до неї увійшли три фактичні мономіста, пов’язані з автомобілебудуванням. В Інгольштадті розташовані штаб-квартира і головний завод Audi, автомісто Вольфсбург створене концерном Volkswagen, а в окрузі Боблінген поблизу Штутгарта розташований найбільший завод Mercedes-Benz. Відповідно, Prognos зараховує транспортне машинобудування (включаючи авіабудування) до однієї з 12 найбільш перспективних галузей німецької економіки поряд, наприклад, з машинобудуванням, металообробкою, виробництвом пластмас, логістикою, індустрією здоров’я та медіабізнесом.

Багато підприємств з цих галузей зосереджені у найбільших містах та міських агломераціях Німеччини, і Zukunftsatlas 2022 знову підтвердив, що вони зберігають найкращі шанси на подальший успішний розвиток. Prognos перераховує їх у своєму дослідженні: поряд із згаданими тут Мюнхеном, Ерлангеном, Нюрнбергом, Штутгартом і Берліном це Гамбург, міста вздовж Рейну (наприклад, Дюссельдорф, Бонн, Кельн) і Франкфурт-на-Майні.

Водночас порівняно новим трендом є формування динамічних центрів соціально-економічного розвитку, що прискорилося, далеко від традиційних агломерацій, умовно кажучи в “німецькій глибинці”.

Як найбільш яскравий приклад Prognos наводить формування цілого “північно-західного кластера” приблизно між містами Мюнстер, Падерборн, Ольденбург і кордоном з Нідерландами (федеральні землі Північний Рейн-Вестфалія та Нижня Саксонія). Порівняно з 2019 роком, зазначається у дослідженні, 17 з 20 округів у цьому регіоні покращили свій рейтинг. В результаті вже 13 адміністративних одиниць перебувають тепер у третій категорії та мають, відповідно, “хороші шанси” на успішний розвиток у майбутньому. За словами Крістіана Бельгоффа, це зараз найбільший за площею регіон зростання в Німеччині.

Які фактори сприяють розвитку “німецької глибинки”

В інтерв’ю Handelsblatt глава Prognos навів чотири фактори, що сприяють успішному розвитку німецьких регіонів, які в минулому були переважно аграрними. Це, по-перше, “здорове поєднання підприємств середнього бізнесу з різних галузей”. Такі фірми перебувають зазвичай у сімейній власності і вважають за краще інвестувати у себе на малій батьківщині.

По-друге, наявність великого вишу в радіусі однієї години їзди автомобілем. Це не тільки забезпечує постійний приплив кваліфікованих кадрів. В університетських містах зазвичай багатий вибір культурних заходів та можливостей для дозвілля, що підвищує якість життя у всьому регіоні. “Якщо поблизу немає жодних університетів, розвиватись буде важко”, – переконаний Крістіан Бельгофф.

Теплиця на сонячних батареях поблизу ПадерборнаФото: Gero Rueter/DW

Третім фактором він називає доступність енергії, що під час складання нинішнього “Атласу майбутнього” ще не відігравало такої великої ролі, як зараз, у розпал газової кризи. “У майбутньому енергоємні промислові підприємства зможуть виробляти конкурентоспроможну продукцію лише там, де буде багато доступної вітрової та сонячної енергії”, – прогнозує глава Prognos. А “північно-західний кластер” не тільки продувається сильними вітрами з Атлантики, а й має велику площу для розміщення вітропарків та сонячних електростанцій.

Четвертим фактором, який сприятиме подальшому розвитку “німецької глибинки”, є уже більш очевидний відтік з агломерацій жителів та підприємств, яким набридли дорожнеча великих міст, нескінченні затори на дорогах та дефіцит житлових та комерційних площ.

Наочною ілюстрацією цього тренду став успішний розвиток району Високого Таунусу на північ від Франкфурта-на-Майні. Порівняно з 2019 роком він піднявся у загальному рейтингу багатообіцяючих регіонів з 14-го на 12-те місце та посів 8-ме місце у списку найперспективніших місць з погляду ринку праці. У той же час фінансова столиця Німеччини Франкфурт-на-Майні лише за три роки опустилася в основному рейтингу з 10-го одразу на 20-те місце.

Турецьке суспільство в Німеччині

Турки в Німеччині формують найбільшу національну меншину в країні. Вони почали приїжджати на німецькі землі в 60-ті роки минулого століття в пошуках роботи, і всього за кілька десятиліть сформували на території ФРН цілу діаспору зі збереженими культурними традиціями, мовою і релігією.

Історія турецької діаспори у ФРН

Історія появи турецької діаспори в Німеччині починається з угоди про приймання громадян Туреччини в якості тимчасових працівників, підписаного в 1961 році. У повоєнний час Німеччина сильно потребувала дешевій робочій силі, тому почала видавати робочі візи громадянам країн зі слабкою на той час економікою.

Поряд з турками були запрошені громадяни Італії, Іспанії, Греції. Але якщо за кілька десятиліть рівень економіки в інших країнах піднявся і тимчасові робочі повернулися на батьківщину, то багато турецькі мігранти вважали за краще залишитися в ФРН.

Згодом німецьким урядом були запроваджені закони, що дозволяють трудовим мігрантам возз’єднання з сім’єю. З цієї причини багато турків досі їдуть в Німеччину на заробітки, а потім залишаються у ФРН і перевозять в країну дружин і дітей.

Чисельність турків і їх розміщення

Турки становлять приблизно одну чверть усіх іноземних іммігрантів в країні. Якщо у 1961 році на роботу в ФРН приїхало близько 8 000 тисяч турків, то за результатами перепису населення 2014 року їх чисельність нараховувала вже понад 1,5 мільйонів чоловік. При цьому в даних перепису враховуються тільки ті іммігранти, які мають турецьке громадянство. Крім них ще близько 1,3 мільйона чоловік оформили німецьке громадянство.

Так, у сумі чисельність турецького населення в Німеччині становить майже 3 мільйони чоловік.

60 % іммігрантів з Туреччини їде у великі міста, решта направляються в маленькі населені пункти. Федеральними землями, найбільш заселеними турками, є Баден-Вюртемберг і Північний Рейн-Вестфалія.

Найбільше турків можна зустріти в таких промислових містах, як Штутгарт, Мюнхен, Франкфурт-на-Майні, Дюссельдорфа, Мангейм, Кельн, Майнц, а також у Берліні. У столиці вихідці з Туреччини в основному селяться в районах Нойкельн і Кройцберг. Останній, до речі, навіть почали називати Маленьким Стамбулом.

Культурні відмінності

Культури Німеччини та Туреччини є конфліктними у деяких аспектах. Більшість іммігрантів з Туреччини на території ФРН дотримуються турецьких традицій та дотримуються засад країни походження. Якщо перше покоління турків, які прибули на роботу в післявоєнний час, у більшості своїй було оточене тільки представниками своєї етнічної групи, то другого і третього покоління вже доводиться все більше долучатися до німецької культури. Сильний німецький вплив позначається на навчанні та роботі, але вдома турки досі підтримують свою культуру.

У сім’ї й у спілкуванні з сусідами турецька мова залишається головною. Турецький – другий за поширеністю мова в Німеччині. У деяких регіонах уроки цієї мови входять в обов’язкову шкільну програму, але в більшості випадків можливість його вивчати надається на вибір.

Усна турецька мова зазнає сильних змін в силу того, що багато іммігрантів почали застосовувати в ній німецькі синтаксичні та граматичні конструкції.

Друге і третє покоління турків все ще говорять рідною мовою, але вже з німецьким акцентом, вплітаючи в мову місцевий діалект. Вихідці з неблагонадійних соціальних верств, навпаки, у своїй німецькій мові замінюють багато слів аналогами з турецької та арабської мов.

Головною особливістю, що вказує на різницю менталітетів турків і німців, є віра. Турецькі іммігранти становлять найбільшу частину представників мусульманства в ФРН (63,2 % всіх мусульман в країні було у 2009 році). Німецькі турки надають великого значення питанню релігії не стільки в плані самого віросповідання, скільки в плані національної самоідентифікації.

Проблема інтеграції

Інтеграції турків у Німеччині супроводжують деякі проблеми, пов’язані з адаптацією цього народу до німецького життя. Основними причинами, які привносять складності в інтеграційний процес, є:

• значні відмінності в менталітетах турецьких і німецьких громадян, збереження турецьких звичаїв і національної самоідентифікації;
• відсутність можливості стрімкої зміни соціального статусу в німецькому суспільстві;
• лояльна урядова політика Німеччини стосовно мало інтегрованих етнічних груп;
• відсутність роботи у більшості дружин турецьких робітників, що не дає їм можливості долучитися до німецької культури;
• турки вважають за краще одружуватися зі своїми співвітчизницями в Туреччині, а потім привозити їх в Німеччину. Небажання поєднуватися шлюбом з німкенями призводить до того, що національні звичаї зберігаються всередині сім’ї та продовжують розвиватися в наступних поколіннях;
• можливість отримати німецьке громадянство для дітей, народжених в турецьких родинах. Це забезпечує соціальні виплати, що не мотивує турків до інтегрування;
• доступ до турецького телебачення, радіо, газет і так далі.

Політична залученість

Оскільки перше покоління приїхали в Німеччину турків розглядав своє перебування тут як тимчасове, то німецька політика їх мало цікавила. До того ж досі більшість іммігрантів зберігають турецьке громадянство і більше цікавляться політикою в Туреччині, ніж у ФРН.

Однак останнім часом серед іммігрантів з Туреччини почала проявлятися деяка зацікавленість місцевої політикою. В основному це проявляється у прихильності до Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) з-за її позицією щодо натуралізації та іммігрантів. Деякі німецькі громадяни, що мають турецьке походження, почали вступати в ряди парламентаріїв.

Висновок

Історія турецького народу в Німеччині почалася в середині ХХ століття. Тоді німецьке уряд запрошував іноземних робітників для тимчасового заробітку на фабриках і заводах. Але термін передбачуваної спочатку тимчасової роботи був продовжений, багато хто з іммігрантів привозили у ФРН свої сім’ї та влаштовували своє життя тут.

За багато десятиліть вихідців з Туреччини так і не вдалося інтегруватися в німецьке суспільство з багатьох причин. Таким чином, турки становлять найбільшу іноземну діаспору на території ФРН.