Лікарські рослини та сировина, які містять дубильні речовини

Дубильні речовини – це рослинні високомолекулярні (мол.м. від 300-5000 до 20000) фенольні сполуки, які здатні осаджувати білки, алкалоїди і мають в’яжучий смак.

Вони широко зустрічаються у представників покритонасінних та голонасінних, водоростей, грибів, лишайників, плавунів та папоротевидих.

Це аморфні речовини жовтого або бурого кольору, добре розчинні у воді, спирті, ацетоні та ін., нерозчинні у хлороформі, бензолі, діетиловому ефірі. У відповідності з класифікацією К. Фрейденберга, їх поділяють на галотаніни, елаготаніни та нецукрові ефіри карбонових кислот.

Галотаніни – складні ефіри вуглеводів і галової кислоти. Джерело їх – гали турецькі та китайські, а також листя скумпії звичайної і сумаха дубильного.

Елаготаніни – складні ефіри вуглеводів і гексагідроксидифенової, хебулової, бревіфолінкарбонової кислот, містяться у тропічних рослинах, можуть бути у шкірці плодів гранатника звичайного, корі евкаліпту, шкірці горіха грецького.

Неиукрові ефіри карбонових кислот – це ефіри галової кислоти з хінною, оксикоричними кислотами, а також із флавінами. Містяться в достатній кількості у рослинах: теогалін (у листі чаю), галокатехін – галат (у листі чаю китайського).

Для встановлення кількісного вмісту в рослинній сировині дубильних речовин використовують наступні методи: гравіметричний, комплексометричний, фотоколориметричний, хроматографічний та інші.

Застосовують у медичній практиці як в’яжучі, протизапальні, радіопротекторні, антисептичні і кровоспинні засоби при опіках, катарах, гнійних процесах, при отруєнні алкалоїдами, солями важких металів, деякими глікозидами.

Таніди (дубильні речовини) містяться у значних кількостях в усіх органах і частинах таких рослин: дубових галах, корі дуба верби, деяких видів евкаліпту, листі чаю, листі та кореневищі бадану, бруньках тополі та дуба. Вони є і в плодах (особливо недостиглих) яблуні, груші, айви, терну, горобини.

Танін відноситься до групи галотанінів. Знаходиться у бадані товстолистому, брусниці, сумаху дубильному.

Після відмирання клітин дубильні речовини переходять у клітинну оболонку і після окислення утворюють темнозабарвлені сполуки (флобафени), від яких залежить забарвлення шкірки.

Ягоди і фрукти, які містять дубильні речовини, мають терпкий смак, в’яжучі властивості сповільнюють перистальтику, застосовуються найчастіше у вигляді відварів і киселів. Найбільш відомі рослини характеризуються нижче.

Дуба кора

Являють собою дерева до 40 м заввишки з сильно розгалуженою кореневою системою, розкидистою кроною і потужним стовбуром. Кора у старих дерев буро-сіра, товщиною до 10 см, з тріщинами, у молодих стовбурів і гілок – гладка, оливково-бура. Листки прості, чергові, довгасто-оберненояйцевидні, голі, блискучі. Плоди – жолуді, буро-жовті з довгастими смужками і загостренням на верхівці, на 1 \ 3 1 \ 4 занурені в неглибоку чашоподібну плюску.

Склад

Кора дуба містить речовини дубильні (до 29 %), флавоноїди (кверцетин та ін.), кислоти галову та елагову (до 1,6 %), флобафен, пентозани (до 14 %), пектини (до 6 %), цукри, слиз, білкові речовини, крохмаль, речовини мінеральні

Фармакологічна дія

Має в’яжучі, протизапальні, протигнилісні властивості.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

• Загальна інформація
  1. Біологічні особливості
  1. Ботанічна характеристика
  1. Опис лікарської сировини
• Заготівля та зберігання сировини
  1. Особливості збору
  1. Умови сушки та зберігання
• Лікувальні властивості
• Кора дуба – користь
  1. Використання в косметології
  1. Протипоказання та застосування під час вагітності

Загальна інформація

Дуб — рід родини букових із близько 600 видами, типовий представник яких — дуб звичайний.

Дуб звичайний, або черешчатий – листопадне дерево висотою 45-50 м, що належить до сімейства Букових. Доросла рослина має окружність близько 2 м. Її стовбур у ранньому віці покриває гладка сірувато-біла кора, у міру дорослішання дерева кора набуває темного забарвлення і стає більш грубою. Дуб має об’ємну крону з великою кількістю гілок. Листя рослини має лопатеву форму, його виділяє зубчасте оформлення. Коренева система сильно розвинена, простягається на глибину до 20 метрів і має форму кулі. Плоди дерева – жолуді. Їхнє дозрівання доводиться на середину осені. Молодий плід – зелений, зрілий – бурий або коричневий. Рослина приживається в теплих місцях, оскільки погано переносить заморозки. Її використовують у декоративних цілях. При відповідному кліматі зустріти дуб можна поблизу водойм, околиць полів, біля садів і парків. Дерево росте в мішаних лісах.

В якості лікарської сировини використовують кору дуба. Незбирана сировина являє собою трубчасті або довгасті шматки кори, товщина якої варіюється від 3-4 до 6 мм. Її поверхня блискуча або матова, з гладкою або зморшкуватою структурою. Забарвлена кора із зовнішнього боку в світло-сірий або світло-бурий колір, всередині її колір варіюється від жовтуватого до бурого. Сировина має своєрідний запах, який має властивість посилюватися при намоканні. Смак водних витягів кори дуба терпкий.

Подрібнена кора дуба має вигляд шматочків світло-бурого або сірого кольору, які можуть пройти через сито з осередками 7 мм. Порошок з неї може вільно проходити крізь сито з отворами 0,5 мм. У подрібненої кори дуба та її порошку своєрідний слабкий запах. Сировину фасують у картонні коробки, які допомагають зберегти її цінні лікувальні властивості

Біологічні особливості

Для молодих дубів характерна висока тіньовитривалість. Але чим старший дуб, тим більше він світлолюбний. Це дерево вимогливе до ґрунту: надає перевагу багатим і родючим; не переносить перезволоження. При цьому може розвиватися на сухих і засолених ґрунтах-

Дуб звичайний — основна порода, що утворює українські ліси, тож зустрічається на всій території країни, а найчастіше — в лісостепових районах.

Дерево утворює як чисті насадження, так і суміш з іншими породами.

Ботанічна характеристика

Дуб звичайний — однодомна рослина-довгожитель: його середній вік сягає 300–400 років. Дерево виростає заввишки до 50 м, має неправильну, дуже розлогу крону та потужну кореневу систему.

У дуба — об’ємний стовбур діаметром до 2 м. Проте відомий випадок, коли окружність сягала 13 м.

Листки у дуба прості, черешкові, блискучі; листкорозташування — спіральне. Квітки роздільностатеві: тичинкові у сережках та сидячі маточкові. Плоди дуба — жолуді: яйцеподібні горішки бурувато-жовтого кольору діаметром 1–1,5 см.

Дуб зацвітає у квітні-травні. Плоди на дереві з’являються восени, у вересні-жовтні.

Опис лікарської сировини

Біологічно активні речовини дуба сконцентровані у його корі. Проте лікарські властивості мають також жолуді й гали — кулясті утворення на листках.

Для кори дуба 15–20 років характерна значна товщина, матова поверхня, сірувато-бурий колір та глибокі тріщини. А от у молодих дерев стовбур має тонкий покрив завтовшки до 6 мм, блискучий, гладенький, сріблястий. Кору молодого дуба ще називають «дзеркальною». Саме її заготовляють, щоб використовувати із фармацевтичною метою.

Заготівля та зберігання сировини

Кора збирається з молодих стовбурів, порослі та гілок дерева. Покрив старших дубів втрачає частину своїх лікувальних властивостей

Заготівля кори дуба можлива тільки у спеціальних місцях або з дозволу лісництва. Для цього виділяються дерева під час санітарних рубок.

Особливості збору

Роботи із заготівлі кори дуба проводяться ранньою весною, під час сокоруху, що дозволяє легко відокремити кору. Для цього роблять напівкільцеві розрізи на відстані 30 см один від одного, додатково надрізають уздовж волокон — і кора легко відділяється у вигляді жолобків або трубок.

Товщина дубової кори повинна бути не більше 6 мм. Потріскана або заражена лишайником сировина для збору не годиться.

Умови сушки та зберігання

Сушать зібрану кору під навісом або на добре провітрюваних горищах, розклавши тонким шаром на папері або тканині й щодня перевертаючи. При сушінні на повітрі сировину потрібно оберігати від дощу, інакше при зволоженні вона втрачає дубильні речовини і стає непридатною. Суха кора має містити не менше 8 % дубильних речовин і не більше 15 % вологи. При згинанні вона повинна з тріском ламатися.

Висушену сировину зв’язують у пучки. Зберігають у мішках. Кора дуба залишається придатною для використання протягом п’яти років.

Лікувальні властивості

Препарати з кори дуба виявляють широкий спектр фармакологічних ефектів: в’яжучий, протизапальний, антимікробний, противірусний, спазмолітичний, гіпотензивний, антиоксидантний, антиканцерогенний, радіопротекторний.

Найчастіше кору дуба використовують як засіб, що чинить протизапальний ефект — як при зовнішньому, так і при внутрішньому застосуванні. Це можливо завдяки її в’яжучій дії та процесу денатурації білків.

При потраплянні препаратів із кори дуба на уражені тканини відбувається взаємодія дубильних речовин із білками з утворенням плівки, що захищає тканини від місцевого подразнення. Це гальмує процес запалення та зменшує біль.

Завдяки тому, що кора дуба знімає запалення, заживляє і надає протигнильну дію, її активно використовують у стоматології для лікування гінгівіту, стоматиту, пародонтозу, флюсу. Ці ж властивості цінні у терапії шлункових кровотеч, хвороб печінки, ентериту, випадіння прямої кишки, захворювань лімфатичних вузлів. У вигляді примочок кору дуба застосовують при екземі, тріщинах, опіках та інших захворюваннях шкіри.

Вміст галової кислоти та її похідних пояснюють дезінфекційні, антигеморагічні та протипроменеві властивості кори дуба. З ними ж пов’язана здатність цього засобу підвищувати щільність, зменшувати проникність судинно-тканинних мембран.

З’єднання галової кислоти з похідними та катехінів надає протипротозойні, антимікробні властивості корі.

При захворюваннях шлунка препарати на основі кори дуба застосовують завдяки їхній здатності знижувати соковиділення, поліпшувати моторику, зменшувати кислотність його вмісту та подовжувати час на всмоктування слизовою оболонкою.

Кора дуба знайшла широке застосування в гінекології для спринцювань при ерозіях, вагінітах, кольпітах, опущеннях або випаданнях піхви і матки. У народній гінекології вважається ефективним засобом від болю і молочниці.

Малодосліджене закапування кори дуба в ніс при нежиті: у цьому випадку підсушувальний, дубильний і в’яжучий ефекти можуть спровокувати серйозні ускладнення.

Відвар кори дуба володіє вираженою дезодорувальною дією, тому рекомендується при появі неприємного запаху з рота.

Завдяки протигрибковій та антисептичній дії з кори дуба готують ванночки для ніг при посиленому потовиділенні. Така ж процедура корисна і при пітливості рук.

Кора дуба – користь

Користь дуба неоціненна при шкірних захворюваннях. Кора дерева містить дубильні речовини, які надають бактерицидну, протизапальну і протигрибкову дію. Застосування препаратів рослини зовнішньо допомагає підсушити й обробити рани. Кора дуба застосовується при опіках і обмороженнях, оскільки дозволяє захистити пошкодження шкіри від інфікування. Її використовують для обробки порожнини рота і його слизових оболонок при запальних захворюваннях, які можуть супроводжуватися виділенням гною і неприємним запахом. При стоматиті, гінгівіті, пародонтиті застосовують полоскання з дуба кори. Вони будуть корисні при ангіні, оскільки допоможуть зупинити запальний процес у мигдалинах й усунути больові відчуття. Кору дуба використовують для обробки носа, щоб позбутися нежитю.

Застосовувати кору дуба рекомендують при жіночих захворюваннях – кольпіті, вагініті, ерозії шийки матки. Вона зменшує хворобливі відчуття і знижує запальні процеси, викликані інфекціями.

Кори дуба властивості досить широкі. Її можна застосовувати для приготування ванн, щоб позбавити ноги від пітливості. Відвари на основі дубової сировини використовують зовнішньо для протирання пахв, долонь при підвищеному потовиділенні.

Здатність кори дуба зменшувати запалення і надавати бактерицидну дію дозволяє застосовувати її в лікуванні та профілактиці акне, прищів, висипань і наривів. З неї виготовляють примочки і лосьйони, щоб обробляти шкіру.

Натуральна сировина є корисним компонентом для полоскань волосся. Кора дозволяє відтінити натуральний колір волосся і зробити його більш насиченим. Необхідно враховувати, що засоби з кори дуба підходять тільки для темного і рудого волосся, їхня естетична цінність буде малоефективною для сивого волосся. В процесі догляду водні настої та відвари кори дуба в загальному випадку надають блиск і усувають тьмяність.

Засіб допоможе зробити волосся більш міцним і еластичним, зміцнить корені та буде запобігати алопеції. Препарати кори дуба в полосканні після миття волосся прискорюють регенерацію ранок на шкірі. Цим вони будуть корисні людям із дерматитами, екземою, псоріазом, де пошкодження шкіри можуть розташовуватися в області голови. Кора дуба є природним засобом для боротьби з лупою. Її можна використовувати для профілактики січення кінчиків та їхнього відновлення.

Використання в косметології

Склад кори дуба добре підходить для вирішення проблем, які виникають при жирному та змішаному типі шкіри:

• пентазони та крохмаль підсушують надлишки шкірного сала і зменшують потовиділення;
• дубильні речовини усувають запальні елементи, виявляють антисептичну дію;
• пектини захищають від несприятливих зовнішніх факторів;
• кверцитин запускає омолоджувальні процеси.

Домашні косметичні продукти із кори дуба рекомендовано наносити на шкіру при запаленнях, висипах, підвищеній сальності чи пітливості, ранках, невеликих зморшках.

Власникам сухої дерми засоби на основі дубової кори протипоказані: вони можуть зумовити ще більшу сухість та лущення.

Завдяки здатності усувати надлишкову сальність кора дуба використовується також у догляді за волоссям, що швидко жирніє біля коренів. Крім цього, маски й ополіскування застосовують задля:

• зменшення ламкості, зміцнення;
• усунення лупи й свербежу;
• стимулювання росту;
• зафарбовування сивини й надання волоссю каштанового відтінку.

Завдяки дубильним речовинам кора дуба допомагає в боротьбі з целюлітом.

Протипоказання та застосування під час вагітності

Кору дуба протипоказано застосовувати за наявності гіперчутливості до її біологічно активних речовин.

Також її з обережністю призначають тим, у кого спостерігалися проблеми з печінкою та нирками та є схильність до запорів.

При вагітності кору дуба доцільно застосовувати зовнішньо, якщо жінка має алергічні реакції на компоненти інших лікарських засобів. Однак слід виключити індивідуальну чутливість до діючих речовин кори дуба.

Препарати кори дуба не можна вживати тривало. Часті полоскання ротової порожнини й горла можуть призвести до зниження нюху. А вживання всередину може спровокувати дублення слизової оболонки травного каналу.

Приймати кору дуба не можна при підвищеній чутливості до складу натуральної сировини. З обережністю призначають препарати рослини при шлунково-кишкових захворюваннях. Не варто вживати дуба кору вагітним і годуючим грудьми, це можна робити лише після докладної консультації з лікарем. Також не рекомендовано пити препарати рослини при геморої і запорах. Протипоказанням до вживання сировини дуба внутрішньо і зовнішньо є вік до 3 років. При зловживанні корою дуба звичайного можливі блювота, діарея, шлункові кровотечі, загальне погіршення самопочуття.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дубильні речовини фармакологія

ДУБ (Quércus) — рід листопадних дерев родини букових (Fagaceae). Відомо 430 видів роду, поширених у Центральній та Східній Європі, у середній і південній смузі європейської частини СНД, Криму, на Кавказі в складі широколистяних і змішаних лісів. У країнах СНД росте до 20 диких видів, у культурі — 43 види. Найбільш поширений Д. звичайний (Д. черешчатий) — Q. rоbur L. (Q. pedunculаta Ehrh.) (лат. quercus –дуб або грец. kerkeen — шорсткий; лат. robur — деревина дуба; лат. pedunculatus — черешчатий); рос. назва: дуб обыкновенный (Д. черешчатый).

Дерево до 35–40 м завв. із стовбуром діаметром до 1–1,5 м, густою кроною. Кора молодих гілок зеленувато-бура чи червонувато-бура, гладенька, блискуча, у старих дерев — товста, з глибокими тріщинами, бурувато-сіра. Листки чергові, зближені на кінцях пагонів, короткочерешкові, 7–15 см, іноді до 30 см завд., 4–7 см завш., видовжено-обернено яйцеподібні, перистолопатеві, при основі — з вушками, зверху блискучі зелені, голі, знизу світліші, спочатку опушені, потім голі. Квітки одностатеві, чоловічі — з 6–8-роздільною зеленуватою оцвітиною в пониклих сережках, жіночі — дрібні, з редукованою оцвітиною, по 1–3 у пазухах верхніх листків. Плоди — бурувато-жовті жолуді 1,5–3,5 см завд. і 1–2,5 см завш., мисочка неглибоко чашоподібна з притупленими лусочками, досягає ¼–⅓ довжини жолудя. Цвіте одночасно з розпусканням листя у квітні–травні, плоди дозрівають у вересні. Розрізняють дві екологічні раси — літній та зимовий дуб. У літнього дуба листки розпускаються у квітні і на зиму опадають, у зимового дуба листки розпускаються на 2–3 тиж пізніше (у травні) і в засохлому стані залишаються на деревах усю зиму.

Офіцинальною сировиною Д.з. є кора — Cortex Quercus. Сировину заготовляють з молодих гілок, тонких стовбурів і порослі в період сокоруху в квітні–травні. Сушать тонким шаром у добре провітрюваних приміщеннях, а також на сонці. Запаси сировини великі. Щорічно в Україні можна заготовляти сотні тонн кори Д.з.

Основними діючими речовинами Д.з. є таніни (дубильні речовини). У корі виявлені вітаміни: тіамін (вітамін В₁), рибофлавін (вітамін В₂), нікотинова кислота (вітамін РР), піридоксин (вітамін В₆), пантотенова кислота (вітамін В₁₅), біотин (вітамін Н), аскорбінова кислота (вітамін С); тритерпеноїди: 3-оксо-24-гідроксидамара-24-єн — 0,01%, 3,20-дигідроксидамара-24-єн — 0,01%, фриделін, фриделанол, глютинол, глютинон; стероїди — ситостерин; фенолкарбонові кислоти — галова; катехіни: d-катехін, d,l-галокатехін, l-епігалокатехін, l-епігалокатехінгалат, d-катехін-d-катехін (4,8-димер), d-галокатехін-d-катехін (4,8-димер), l-епікатехін-d-катехін (4,8-димер), d-катехін-d-катехін (6′,8-димер), тример катехіну; дубильні речовини до 29%; кумарини: елагова кислота, скополетин; флавоноли — кверцетин. Містяться також проантоціанідини, лейкоантоціанідини — лейкопеларгонідин; феноли та їх похідні (касталгін, вескалгін); вуглеводи та споріднені сполуки (крохмаль, слиз, пектинові речовини — 6%), цукри — левулін та ін.; білки, макро- і мікроелементи. Жолуді Д.з. містять вуглеводи та споріднені сполуки: кверцит, крохмаль — 40%; вітаміни — α-каротин; дубильні речовини — 1–2%; жирна олія — 3,57%; олеїнова — 48,62%, ліноленова — 28,42%, пальмітинова, стеаринова, арахінова, бегенова, лігноцеринова, монтанова, церотинова кислоти. У деревині — феноли та їх похідні: резорцин, пірогалол, касталгін, грандинін, вескалгін, робурини A, B, C, D, E; фенолкарбонові кислоти — галова; дубильні речовини — 1,1–2,5%; флавоноїди — кверцетин; лейконтоціанідини — лейкопеларгонідин; ліпіди — суберин, у його складі — 18-гідроксіоктадецен-8-ова, 9,10-епоксіоктадекан-7,18-діова, 9,10-епокси-18-гідроксидеканова, 22-гідроксидокозанова кислоти. У листі Д.з. виявлено вуглеводи та споріднені сполуки — циклітоли, вищі аліфатичні вуглеводні, альдегіди та їх спирти, вищі жирні кислоти; органічні кислоти: хінна, шикімова, фталева; тритерпеноїди: α-амірин, β-амірин, лупеол, тараксерол — 0,01%, ефіри тритерпенових спиртів і вищих жирних кислот; стероїди — ситостерин; вітаміни: аскорбінова кислота, токоферол (вітамін Е), нафтохінон (вітамін К); ефірна олія — 0,025%; феноли та їх похідні: касталгін, вескалгін, педункулагін; фенолкарбонові кислоти: протокатехова, α-резорцилова, у гідролізаті галова; дубильні речовини — 1–13,5%; кумарини: умбеліферон, скополетин; флавоноїди 0,6%: 3-глюкозид кемпферолу, 3-рамнозид кемпферолу, 3-глюкозид кверцетину, 3-глюкозид ізорамнетину, кверцитрин, у гідролізаті кемпферол, кверцитин, ізорамнетин; проантоціанідини; лейкоантоціанідини: лейкоціанідин, лейкодельфінідин. Гали Д.з. містять дубильні речовини — 9–17%; тритерпеноїди: α-амірин, β-амірин, α-аміренон, β-аміренон, ніктантова та робурова кислоти.

Відвар кори Д.з. має в’яжучу, протизапальну і кровоспинну дію, в медицині використовують для полоскання порожнини рота і горла, при гінгівіті, стоматиті, фарингіті, ангіні; у вигляді примочок і компресів — при опіках, обмороженнях, гнійних шкірних захворюваннях, жирній себореї і пролежнях; у гінекологічній практиці — для спринцювань при вульвовагініті та кольпіті; при отруєнні алкалоїдами та солями важких металів. Кора Д.з. входить до складу бальзаму «Поліфетол-1» та протигемороїдального збору.

У народній медицині застосовують при гінекологічних хворобах, діареї, дизентерії, шлункових і кишкових кровотечах, хворобах печінки і селезінки, холері, пієлонефриті. Використовують у гомеопатії та ветеринарії. Кормова рослина. Тверда деревина Д. придатна для столярної та меблевої справи.

Офіцинальним в Україні також є Д. скельний — Q. petraea L. ex Liebl. (лат. petraeus — скельний). Кора його використовується нарівні з корою Д.з. як джерело дубильних речовин.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы России и сопредельных государств: Ч. 1. — Семейства Lycopodiaceae — Ephedraceae, ч. 2. — СПб, 1996; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их хим. состав, исп-е; Семейства Magnoliaceae — Limoniaceae. — Л., 1984.