Презентація на тему:
Історія дослідження Арктики
Історія дослідження Арктики Підготувала: Бондаренко Л.А.
Першовідкривачами узбережжя Північного Льодовитого океану вважають росіян-новгородців, які дісталися до нього наприкінці ХІ ст. Їхні нащадки – помори, які вели промисел риби і полювали на морських звірів, добре знали умови плавання в полярних водах.
Наприкінці ХVІ ст. завдячуючи плаванням голландця Віллема Баренца була складена карта частини океану. Згодом для освоєння північних морських шляхів Росія, Швеція, Норвегія почали споряджати численні експедиції. У 1733–1743 рр. учасники російської Великої Північної експедиції дослідили Льодовитий океан і нанесли на карту його узбережжя вздовж Євразії. Ця експедиція була найбільшою у ті часи за кількістю учасників, тривалістю та охопленням досліджуваної території. Пам’ять про дослідників збереглася в багатьох географічних назвах: Берингове море, море Лаптєвих, затока Шеліхова, мис Челюскін. Так мандрівники вписували свої імена в географічний літопис Землі. Виіллем Ба ренц Григо рий Ива нович Ше лихов (Ше лехов) Челюскін Семен Іванович
У 1878–1880 рр. шведська експедиція під керівництвом Нільса Норденшельда вперше здійснила наскрізне плавання Північним морським шляхом. Дрейфуючи на судні «Фрам», норвезький дослідник Фритьоф Нансен зібрав відомості про природу приполярних районів океану. А його земляк Руал Амундсен уперше проплив Північним Льодовитим океаном уздовж північних берегів Північної Америки Нільс Норденшельд Фритьоф Нансен
Початком нового етапу у вивченні океану стали дослідження в ХХ ст. Видатним дослідником Арктики був Отто Шмідт – учений, який здобув освіту в Київському університеті. У 1932 р. він очолив експедицію на криголамі «Сибіряков», учасники якої виміряли глибини й товщу криги в океані, вели спостереження за погодою. У 1937 р. на крижині була організована наукова дрейфуюча станція «Північний полюс» (слово дрейф у перекладі з голландської означає плавати, гнати, а дрейфувати – переміщуватися за вітром або течією без допомоги двигуна). Бюст О. Ю. Шмидта в Государственном Северном морском музее в Архангельске Почтовая марка СССР, 1966 год Почтовая марка Беларуси, 2001 год
Полярники під керівництвом Івана Папаніна, дрейфуючі на ній від Північного полюса до Гренландського моря, провели ряд спостережень. Нині на крижинах влаштована мережа метеорологічних станцій. У 1977 р. атомний криголам «Арктика» від Мурманська, долаючи потужну кригу досягнув Північного полюса. Увесь шлях туди і назад протяжністю 7 100 км зайняв 13 діб. Памятник И. Д. Папанину на улице его имени в Мурманске.
У наш час вивчення природи океану продовжується за допомогою літаків, що здатні сідати на крижини, та штучних супутників Землі.
За останні 20 років вміст прісної води в Північному Льодовитому океані значно збільшився. Про це повідомили науковці з Інституту морських і полярних досліджень імені Альфреда Вегенера в своїй статті, яка нещодавно була опублікована в популярному журналі Deep-Sea Research. Альфред Вегенер
В ході досліджень науковці з’ясували, що Північний Льодовитий океан поглинає досить велику кількість прісної води. Основними джерелами постачання є – північно-американські і великі сибірські річки, а також опади і льодовики. Крім того, в цей океан потрапляють і слабо солоні води Тихого океану. Відомо, що прісна вода легша за солону, і саме тому вона накопичується у верхньому океанічному шарі.
В рамках дослідження група науковців під керівництвом Бенджаміна Рейба провели аналіз приблизно 5 000 профілів вимірювання солоності на різних глибинах. У своїй роботі вони використовували дані сенсорів на суднах, субмаринах, а також на дрейфуючих крижинах. А значна кількість даних була зібрана під час Міжнародного полярного року 2007/2008.
Після того, як науковці порівняли розподіл солоності за період з 2006 до 2008, з даними 1992-1999 років, вони побачили, що шар розпрісненої води помітно збільшився. Надбавку було оцінено в цілих 20%, що становить приблизно 8 400 кілометрів кубічних.
Використані джерела: 1. http://cikave.org.ua/geo/pivnichnyj-lodovytyj-okean-staje-prisnym/ 2.http://ukrmap.su/uk-g7/803.html 3.http://www.ecoanaliz.ru/ecodata/7-ecoworld/77-ecosever.html 4.https://www.google.com.ua/search?q=%D0%90%D0%BB%D1%8C%D1%84%D1%80%D0%B5%D0%B4+%D0%92%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D1%80&hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvnso&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=bBuQUJGLLOre4QSemoDwDw&ved=0CDUQsAQ&biw=1366&bih=677/ 5.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BD,_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 6.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%BC%D0%B8%D0%B4%D1%82,_%D0%9E%D1%82%D1%82%D0%BE_%D0%AE%D0%BB%D1%8C%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87 7.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%88%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B4,_%D0%90%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%84_%D0%AD%D1%80%D0%B8%D0%BA 8.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D1%96%D1%82%D1%8C%D0%BE%D1%84_%D0%9D%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B5%D0%BD 9.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86,_%D0%92%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%BC 10.http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2,_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 11.http://www.calend.ru/event/6097/ 12.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D1%88%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%96 13.http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%82%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D1%83%D0%BF%D1%83%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA 14.https://www.google.com.ua/search?q=%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0&hl=ru&rlz=1C1SKPL_enUA480UA484&prmd=imvns&tbm=isch&tbo=u&source=univ&sa=X&ei=IiOQUKu_LObx4QSn0YHYAg&ved=0CDsQsAQ&biw=1366&bih=677
Чтобы скачать материал, введите свой email, укажите, кто Вы, и нажмите кнопку
Нажимая кнопку, Вы соглашаетесь получать от нас email-рассылку
Если скачивание материала не началось, нажмите еще раз “Скачать материал”.
А пока Вы ожидаете, предлагаем ознакомиться с курсами видеолекций для учителей от центра дополнительного образования “Профессионал-Р”
(Лицензия на осуществление образовательной деятельности
№3715 от 13.11.2013).
§ 11. Північний Льодовитий океан (підручник)
1. Пригадайте, де розташований Північний Льодовитий океан.
2. Хто з мандрівників першим досягнув Північного полюса?
3. Які властивості мають арктичні повітряні маси?
Площа океану – 14,8 млн км 2 .
Середня глибина – 1 220 м.
Максимальна глибина – 5 527 м.
ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І РОЗМІРИ. Північний Льодовитий океан мав багато назв. У давні часи росіяни називали його Студеним морем, англійці – Північним, португальці – Льодяним. У 1845 р. Лондонське географічне товариство затвердило сучасну назву. Слово Льодовитий означає багатий льодами.
Північний Льодовитий океан найменший з океанів. Він займає тільки 4 % від площі Світового океану. Океан майже зусібіч оточений суходолом Євразії і Північної Америки. Головною особливістю географічного положення є його розташування у центрі Арктики. Це полярна область Землі, яка займає увесь простір довкруж Північного полюса (включаючи води океанів, острови і узбережжя материків). Умовну межу Арктики проводять по Північному полярному колу. Це визначає надзвичайну суворість клімату океану.
Більшість морів Льодовитого океану – окраїнні (Гренландське, Норвезьке, Баренцове, К арське) і тільки одне – внутрішнє (Біле ) . Найбільша Гудзонова затока глибоко вдається у Північноамериканський материк. За чисельністю островів Північний Льодовитий посідає друге місце після Тихого океану. Вони мають материкове (Гренландія) і вулканічне (Ісландія) походження. Північний Льодовитий океан має широке сполучення з Атлантичним океаном, а з Тихим з’єднаний вузькою Беринговою протокою.
Мал. Північний Льодовитий океан біля берегів Гренландії
Мал. Вітрильник у північних широтах
1. Визначте, в якій частині океану розташований Північний полюс.
2. Яким відтінком зображено шельф? Визначте, яку приблизно частину океану він займає. Чим шельф Північного Льодовитого океану відрізняється від шельфу інших океанів?
3. Назвіть моря, що розташовані на шельфі океану. Які приблизно глибини вони мають?
4. Які підводні гірські хребти перетинають дно океану? Продовженням якого серединноокеанічного хребта є хребет Гаккеля?
5. Які назви мають улоговини дна океану? На честь кого вони названі?
6. Які країни розташовані на берегах Північного Льодовитого океану?
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ АРКТИКИ. Першовідкривачами узбережжя Північного Льодовитого океану вважають росіян-новгородців, які дісталися до нього наприкінці ХІ ст. Їхні нащадки – помори, які вели промисел риби і полювали на морських звірів, добре знали умови плавання в полярних водах.
Наприкінці Х V І ст. завдячуючи плаванням голландця Віллема Баренца була складена карта частини океану. Згодом для освоєння північних морських шляхів Росія, Швеція, Норвегія почали споряджати численні експедиції. У 1733–1743 рр. учасники російської Великої Північної експедиції дослідили Льодовитий океан і нанесли на карту його узбережжя вздовж Євразії. Ця експедиція була найбільшою у ті часи за кількістю учасників, тривалістю та охопленням досліджуваної території. Пам’ять про дослідників збереглася в багатьох географічних назвах: Берингове море, море Лаптєвих, затока Шеліхова, мис Челюскін. Так мандрівники вписували свої імена в географічний літопис Землі.
У 1878–1880 рр. шведська експедиція під керівництвом Нільса Норденшельда вперше здійснила наскрізне плавання Північним морським шляхом. Дрейфуючи на судні «Фрам», норвезький дослідник Фритьоф Нансен зібрав відомості про природу приполярних районів океану. А його земляк Руал Амундсен уперше проплив Північним Льодовитим океаном уздовж північних берегів Північної Америки.
Початком нового етапу у вивченні океану стали дослідження в ХХ ст. Видатним дослідником Арктики був Отто Шмідт – учений, який здобув освіту в Київському університеті. У 1932 р. він очолив експедицію на криголамі «Сибіряков», учасники якої виміряли глибини й товщу криги в океані, вели спостереження за погодою. У 1937 р. на крижині була організована наукова дрейфуюча станція «Північний полюс» (слово дрейф у перекладі з голландської означає плавати, гнати, а дрейфувати – переміщуватися за вітром або течією без допомоги двигуна). Полярники під керівництвом Івана Папаніна, дрейфуючі на ній від Північного полюса до Гренландського моря, провели ряд спостережень. Нині на крижинах влаштована мережа метеорологічних станцій. У 1977 р. атомний криголам «Арктика» від Мурманська, долаючи потужну кригу досягнув Північного полюса. Увесь шлях туди і назад протяжністю 7 100 км зайняв 13 діб.
У наш час вивчення природи океану продовжується за допомогою літаків, що здатні сідати на крижини, та штучних супутників Землі.
БУДОВА І РЕЛЬЄФ ДНА. У Північному Льодовитому океані ш ельф такий великий, що займає майже половину всього дна . Місцями він простягається від берега на 1300 км. Набагато ширший, ніж в інших океанах, і материковий схил.
У центральній частині океану паралельно один одному простяглися на тисячі кілометрів гірські хребти. Серединно-океанічний хребет Гаккеля перетинають численні поперечні розломи. Натомість хребти Менделєєва і Ломоносова більше нагадують гори суходолу. Хребти ділять ложе океану на глибоководні улоговини (до 4 000 м завглибшки). Там лежать горбисті рівнини. Північний Льодовитий океан наймілкіший. Максимальна його глибина 5 527 м відмічена в Гренландському морі.
КЛІМАТ. Завдячуючи своєму географічному положенню, Північний Льодовитий найхолодніший з усіх океанів. В районі Північного полюса півроку триває полярна ніч, тому поверхня отримує мало сонячного тепла. Понад 80 % сонячної радіації, що надходить тільки влітку, снігом і льодом відбиваються назад в атмосферу. Тому арктичні широти дуже суворі. Тріскучий мороз, пронизливий вітер, сильні хуртовини – таку погоду формують холодні і сухі арктичні повітряні маси. Вони панують над усім океаном, а проникаючи далі на прилеглі материки, викликають різке зниження температури повітря. Середня температура повітря взимку знижується до –40 0 С, а влітку становить близько 0 0 С. Опадів випадає дуже мало – від 100 до 200 мм за рік. Влітку утворюються тумани, які тримаються до 5 діб.
Над охолодженою Арктикою встановлюється область високого тиску: там панує антициклон. Проте час від часу з Атлантики проникають циклони, які приносять хмарність, опади і сильні вітри.
Арктичні повітряні маси хоча й холодні, проте вони значно тепліші, ніж антарктичні. Це зумовлено отеплювальним впливом течій з Атлантики. Тому взимку, як це не дивно, Північний Льодовитий океан не охолоджує, а обігріває суходіл Північної півкулі.
ВОДНІ МАСИ І ТЕЧІЇ. Внаслідок суворого клімату водні маси Північного Льодовитого океану цілорічно мають дуже низьку температуру (–1,5 0 С). Невелику солоність (32 ‰) обумовлює значний стік прісних річкових вод з прилеглих материків.
Усе це є причиною утворення криги, якою цілорічно скутий океан. У центрі глиби льоду спаяні й утворюють суцільний крижаний покрив потужністю до 5 м, який не встигає розтанути за коротке холодне літо. Внаслідок вітрів і течій крига постійно дрейфує із сходу на захід. Влітку вздовж узбереж материків утворюється смуга вільної від криги води. Крім того, в океані постійно є айсберги, які утворюються з покривних льодовиків, що сповзають з численних арктичних островів.
Основну масу води і тепла в Північний Льодовитий океан приносить з Атлантики в ідома вам тепла Північноатлантична течія , яка переходить у Норвезьку течію. Ці дві течії називають „дорогою циклонів”, що проникають в Північний Льодовитий океан Теплі течії віддають в атмосферу до 70 % тепла і суттєво обігрівають приатлантичну частину Північного Льодовитого океану. Моря в зоні їх дії не замерзають. Холодна Трансарктична течія несе свої води від берегів Аляски до Північного полюсу і далі до Гренландії.
ОРГАНІЧНИЙ СВІТ. Суворі кліматичні умови зумовлюють бідність рослинності і тваринного світу Північного Льодовитого океану. Найбільше серед організмів водоростей, які здатні жити не тільки в холодній воді, а й навіть на кризі. В теплішій приатлантичній частині океану є планктон. Там поширені риби, які мають промислове значення, – морський окунь, оселедець, тріска, сайра, палтус, сайда, навага, лосось.
Багато мешканців океану пристосувалися до сурових умов. Майже скрізь в океані живуть моржі, тюлені, кити. До тваринного світу Північного Льодовитого океану належить і білий ведмідь, оскільки значна частина його життя проходить на кризі. Численні морські птахи – чайки, кайри, баклани. На високих скелястих берегах островів вони влаштовують масові гніздування – «пташині базари».
Мал. Моржі на крижині
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ І ОХОРОНА ОКЕАНУ . Холодні води Північного Льодовитого океану мало придатні для організмів, тому його біологічні ресурси невеликі. В приатлантичних районах добувають водорості і ловлять рибу. На узбережжях Гренландії та Канади місцеве населення полює на моржів і тюленів.
Пошуки мінеральних ресурсів в океані утруднені через суворі природні умови. Проте на шельфі біля берегів Європи і Канади вже розвідані родовища нафти і природного газу, на архіпелазі Шпіцберген – кам’яного вугілля.
Мореплавство в океані значно утруднює складна льодова обстановка. Північним морським шляхом Головною суднохідною магістраллю Арктики є, яким за криголами слідують каравани суден.
Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою і нафтопродуктами є особливо небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають у результаті природних процесів розкладання, то в холодних полярних водах вони розкладаються дуже повільно і зберігаються близько 50 років.
1. У чому полягає своєрідність розташування Північного Льодовитого океану? Як це позначається на його природних умовах?
2. Розкажіть про історію дослідження Північного Льодовитого океану.
3. Яка будова океанічного дна?
4. Який вплив здійснює Північний Льодовитий океан взимку і влітку на прилеглі материки?
5. Як мешканці Північного Льодовитого океану пристосувалися до суворих природних умов?
1. Підпишіть на контурній карті назви: морів – Гренландське, Норвезьке, Баренцове, Біле, Карське; підводних хребтів – Ломоносова, Менделєєва.
2. Позначте відповідними кольорами теплі і холодні течії та підпишіть їх
назви – Трансарктична, Норвезька.
3. Складіть комплексну порівняльну характеристику двох океанів (за вибором), використовуючи план:
a. географічне положення океанів (як розташовані відносно екватора, нульового меридіана, тропіків або полярних кіл; як сполучені з іншими океанами; береги яких материків омивають);
b. форми рельєфу, що характерні для океанічного дна;
c. кліматичні пояси, в яких лежать океани (як це позначається на температурі і солоності їх поверхневих вод);
d. особливості рослинності і тваринного світу;
e. господарське використання ресурсів людиною.
1. Атлас океанов. – Лондон: Дорлинг Киндерсли, 1997.
2. Брукс Ф. Моря и океаны: Энциклопедия окружающего мира. – М.: Росмэн, 1997.
3. Волошин І. І., Чирка В. Г. Географія Світового океану. – К.: Перун, 1996.
4. Залогин Б. С. Океаны: Книга для учащихся. – М.: Просвещение, 1996.
5. Кобзар В. М . Три місяці в Атлантиці. – К.: Знання, 1966
6. Осокін С. Л. Світовий океан. – К.: Рад. шк., 1975.
7. Тендюк Л. М. Шукачі тайфунів: Про плавання в Тихому океані на експедиційному „судні погоди” „Ю. М. Шокальський”. – К.: Молодь, 1965.
Studentam.net.ua
Ще в 1811 р., проводячи промисли в районі Новосибірських островів, Яків Санников прийшов до висновку, що на північ від архіпелагу існує обширна земля. Пізніше цю “землю Санникова” даремно шукали більше ста років, поки не було доведено, що такої землі не існує.
У березні 1821 р. експедиція П.Ф.Анжу на собачих запряжках вирушила з гирла Лени до Новосибірських островів, які повинні були обстежити, а також по можливості організувати пошуки землі Санникова. Досягнувши острова Котельного, експедиція розділилась на дві частини: одна продовжувала обстежувати Новосибірські острови, а друга розпочала пошуки землі Санникова. Але такої землі вони не виявили і взялися за дослідження архіпелагу. Нступного року Анжу продовжив дослідження Новосибірських островів, описав о.Фаддеєвський. Дослідники вимірювали глибину моря, брали проби морської води і донних відкладів, продовжували шукати “землю Санникова” (хоч і безрезультатно). Після цього експедиція Анжу працювала ще чотири роки в Арктиці.
Експедиції під керівництвом Фердінанда Петровича Врангеля належало дослідити береги від гирла р.Колими на схід до мису Шелагського і від нього йти далі на північ до відкриття заселеної землі.
Ф.П.Врангель здійснив опис побережжя Сибіру від гирла Індігірки до м.Шелагського, прийшов до висновку про існування на півночі великого острова, що був пізніше названий його іменем.
З метою знайти північно-західний прохід здійснив три експедиції Джон Франклін – англійський капітан. Перша сухопутна подорож 1819-1822 рр. закінчилась невдало. Мета не була досягнута і багато учасників експедиції загинули. Під час другої експедиції 1825-1826р р. вдалося дослідити побережжя материка на протязі 700 км і здійснити плавання в морі Бофорта. Іншим загоном цієї ж експедиції закартографована ділянка побережжя в 1,6 тис.км, зібрані колекції зразків порід, флори і фауни.
В 1845 р. англійське адміралтейство на пошуки північно-західного проходу спорядило експедицію на двох кораблях “Еребус” і “Терор” під керівництвом Джона Франкліна. Експедиція в кількості 129 чоловік від західних берегів Гренландії проникла в Баффінове море і безслідно пропала. Пізніше внаслідок численних пошуків вдалося з’ясувати, що експедиція зазнала невдачі, провела три дуже важкі зимівлі, під час яких поступово всі повмирали від голоду і цинги. І хоч північно-західного проходу відкрити не вдалося, були відкриті півострів Бутія, і острів Вікторія.
В 1871 р. відбулась австро-угорська полярна експедиція на пароплаві “Тегетгоф” під керівництвом Ю.Пайєра і К.Вайпрехта. У серпні 1872 р. пароплав вмерз в лід поблизу північно-західного берега Нової Землі і дрейфував 372 дні в північному напрямі. 30 серпня вони побачили гористу землю. Трохи пізніше дослідники висадились на сушу і зазимували. Навесні 1874 р. дослідники здійснили кілька маршрутів і відкрили ряд островів. У травні 1874 р. люди покинули корабель, який не було можливості визволити з льодового полону, і на шлюпках та санях рушили на південь. Шлях цей був дуже важким і лише через три місяці вони досягли Нової Землі, де були врятовані росіянами. Так був відкритий архіпелаг Земля Франца Йосифа.
В 60-х роках не раз плавав до Шпіцбергена і досліджував його шведський геолог Адольф Норденшельд.
В 1875 р. шведський купець Оскар Діксон спорядив експедицію в Північний Льодовитий океан, яку очолював А.Норденшельд. Цього ж року експедиція пройшла через Югорський Шар, обігнула з півночі півострів Ямал і дійшла до Єнісейської затоки. Там знайшли зручну гавань і назвали її Порт-Діксон.
В 1876 р. Норденшельд на кошти російського золотопромисловця О.М.Сибірякова знову доплив до гирла Єнісею, доставивши туди закордонні товари. Вчений вважва, що на початку осені поблизу Таймирського півострова море повинно бути вільним від льоду.
В 1878 р. на промисловому пароплаві “Вега” Норденшельд знову вирушив на схід (кошти для експедиції дали Сибіряков і Діксон). Від Югорського Шару експедицію супроводжувало швидкісне парове судно “Лєна”. Обидва пароплави пішли від Діксона на північний схід нерозвіданим шляхом. Обігнувши півострів Таймир, судна досягли дельти Лєни. Тут залишили пароплав “Лєну” і Норденшельд поплив дальше на схід, пересік Східно-Сибірське море і через протоку Лонга вийшов у Чукотське море. Тут за 200 км від Берінгової протоки в кінці вересня пароплав вмерз в лід і простояв 10 місяців. Лише в червні 1879 р. “Вега” вийшла на чисту воду, пройшла через Берінгову протоку і взяла курс до Японії, звідти через Індійський океан, Суецький канал повернулась до Швеції у 1880 р. Це було перше плавання навколо Євразії. Воно пройшло успішно, всі живі, здорові повернулись додому.
Експедиція Джоржа Де-Лонга.
В 1879 р. американці організували експедицію на судні “Жанетта” під керівництвом Де-Лонга для пошуків “Веги” і досягнення північного полюса. Де-Лонгу було відомо, що в Чукотському морі існує течія, що протікає на північ від Берінгової протоки. Він сподівався скористатися цією течією, пройти вздовж Землі Врангеля, яку він вважав частиною континенту, на північ і спробувати дійти до полюса на собаках.
Із Сан-Франціско експедиція вирушила до Берінгової протоки, пройшла її і взяла курс на полюс. Але судно вмерзло в лід і почало дрейфувати. Дрейф тривав 21 місяць. Під час першої зимівлі, що пройшла вдало, з’ясувалось, що “Земля Врангеля” – острів.
В травні 1881 р. з корабля побачили невідомий острів, а через кілька днів – ще один. Перший острів на честь судна назвали острів Жанетти, а другий – Генрієтти. Незабаром судно почало тонути і його довелося покинути. Експедиція по дрейфуючих крижинах вирушила на південь. По дорозі вони відкрили ще один острів, який назвали острів Беннета. Здійснили його коротке обстеження, а звідти попрямували до Новосибірських островів та дельти Лени. У вересні вони підійшли на шлюпках до дельти Лени і потім далі на південь. Група Де-Лонга (19 чол.) загинули від голоду, а інша група цієї ж експедиції була врятована евенками.
Наукові результати експедиції незначні.
Експедиція Фрітьофа Нансена.
Великий норвезький дослідник Арктики, дипломат і гуманіст восени 1888 р. разом із Отто Свердрупом і 4 супутниками здійснив 40-денний перехід через Південну Гренландію по 64 паралелі із сходу на захід. Дослідники перевалили висоту 2700 м і з’ясували, що внутрішня Гренландія покрита гігантським льодяним куполом.
Але всесвітню славу Нансену принесло дослідження Арктики, яке він здійснив на спеціально збудованому кораблі “Фрам” (Вперед). План Нансена полягав у тому, що експедиційне судно повинно вмерзнути в лід на північ від Новосибірських островів і звідти дрейфувати в напрямі полюса. Але дослідник підкреслював, що досягнення полюса не самоціль, а попутне завдання широких наукових досліджень Центральної Арктики. Судно “Фрам” було збудоване з таким розрахунком, щоб лід не зміг його роздушити, а під час сильного стиснення воно витискалось наверх. Нансен сам скрупульозно підбирав команду, прилади, спорядження та продовольство. Запаси спорядження та продовольства були розраховані на 5 років.
24 червня 1893 року “Фрам” відчалив з Христианії (Осло) і взяв курс на схід. В серпні пройшов Югорський Шар, вийшов у Карське море, обігнув півострів Ямал і взяв курс на мис Челюскін (Рис.37). Попутно було відкрито ряд островів (Свердруп та ін.). Експедиція досягла Новосибірських островів і 21 вересня на широті 78 0 50′ пн.ш. та 135 0 37′ сх.д. “Фрам” вмерз в лід. Так почався знаменитий дрейф корабля через Центральну Арктику. Учасники експедиції почали проводити наукові дослідження: метеорологічні та гідрологічні спостереження, земний магнетизм, органічний світ та ін. Особливий інтерес викликав дрейф льоду, його швидкість і напрям. Напрям дрейфу виявився досить складним. Через рік і три місяці “Фрам” досяг 83 0 24′ пн.ш., але дослідники переконались, що крижини вже не дрейфують до полюса. Тоді Нансен разом з Ф.Йогансеном в березні 1895 р. покинули корабель і на трьох нартах рушили до полюса. Похід цей виявився значно важчим, ніж вони допускали. У квітні мандрівники досягли 86 0 41′ пн.ш. і змушені були повернути на південь. Під час цієї подорожі Нансен зробив ряд океанографічних спостережень. Був момент, коли мандрівники мало не загинули. В серпні 1895 р. обидва мандрівники вийшли до Землі Франца Йосифа і там зазимували. А влітку 1896 р. рушили дальше на південь, зустрілись випадково з Джексоном, який допоміг їм дістатись додому.
Пізніше – 1912 р. Нансен організував океанографічну експедицію на Шпіцберген, вивчав транспортні можливості зв’язків із Сибіром. У 1917 р. на вантажному судні плавав з Норвегії вздовж берегів Північного Льодовитого океану аж до гирла Єнісею. Він встановив закономірності зв’язку між швидкістю і напрямком вітру та рухом криги, доводив вплив добового обертання Землі на переміщення криги, встановив факт проникнення в Центральну Арктику теплих Атлантичних вод, спростував твердження про мілководність Північного Льодовитого океану. Він перший висунув ідею про створення поблизу полюса на крижині дрейфуючої науково-дослідної станції. Нансен розробив методику океанографічних досліджень, сконструював кілька приладів. Нансен (1861-1930 рр.) видатна людина: полярник, вчений, дипломат, громадський діяч, гуманіст, лауреат Нобелівської премії миру.
Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.