УІК провів дослідження читацької поведінки: переказуємо головне

Український інститут книги провів дослідження щодо читацьких вподобань українців. Метою було вивчити динаміку читання серед українців та порівняти їх з результатами досліджень, проведених у 2018-2020 роках. Йдеться не лише про читання книжок, а й про інші джерела інформації для читання.

Дані збирали серед різних вікових категорій та різними шляхами: під час особистих та телефонних опитувань та у форматі інтерв’ю. Вікові категорії опитування — діти від 6 до 17 років та дорослі від 16 років. Опитування охопило мешканців усіх областей України, окрім окупованого Криму. Найбільша кількість респондентів була опитана в Дніпропетровській області, а також у Києві та Харківській області. В дослідженні взяло участь 55% жінок та 45% чоловіків.

За результатами дослідження УІК сформував звіт, а ми коротко переказуємо, про що в ньому йдеться.

Популярність читання

Дослідження показало, що читання набуває більшої популярності як спосіб проводити дозвілля. Зокрема, частка респондентів, які читають щось цікаве в інтернеті, збільшилася удвічі: з 22% у 2020 році до 43% у 2023 році. А щоденне читання книжок, включно з прослуховуванням аудіокнижок, зросло більше ніж удвічі: з 8% у 2020 році до 17% у 2023 році. Водночас, частка респондентів, які ніколи не читають книжки, залишається на стабільному рівні — близько 30% вже третій період дослідження поспіль.

На тлі цих показників зростає динаміка читання у діджитал-середовищі, тоді як перегляд телебачення втрачає популярність.

Ще один результат дослідження свідчить, що схильність читати на дозвіллі значно корелює із освітнім рівнем респондентів. Серед респондентів, які читають щодня, найвища частка людей із вищою освітою (45%), а серед нечитачів — найнижча (19%).

Щодо видів джерел читання, то найбільше українці читають друковані книжки. 10% респондентів щоденно читають такі книжки, 11% — кілька разів на тиждень і 14% — кілька разів на місяць. Водночас, читання електронних книжок залишається менш уживаною практикою серед респондентів. 71% вказали, що ніколи не читають таких книг. Подібна ситуація з аудіокнижками — 73% респондентів ніколи не слухали їх.

Та в умовах війни електронні книжки все ж почали «витісняти» паперові видання.

Саме серед читачів електронних книжок і слухачів аудіокнижок спостерігається зростання щоденних читачів. Так, частка споживачів лише електронних форматів зросла більше ніж удвічі (з 5% до 12%), тоді як частка споживачів лише друкованих форматів знизилася також майже удвічі (з 39% до 21%). В УІК кажуть — культуру «запаху книги і шурхоту сторінок» поступово змінює культура доступності й зручності.

Серед причин, які спонукають читати, респонденти називали любов до читання (42%), для самовдосконалення та саморозвитку (41%), відпочинок (28%), та прагнення дізнаватись нове (22%).

Респонденти, які читають або слухають книжки, читають близько 9 книжок на рік. Загалом, з урахуванням читання у різних форматах однією людиною, читаючий українець читає 15 книжок на рік в середньому.

Як українці купують книжки

62% респондентів сказали, що не придбали жодного примірника впродовж останнього року. 22% респондентів придбали від однієї до чотирьох книжок і 12% — від п’яти до дванадцяти книжок.

При цьому, електронні та аудіокнижки українці майже не купують.

Найбільш активно купують друковані книжки представники двох вікових груп: 20‐29 та 30‐39 років, що відповідає тенденціям вікової купівельної спроможності.

20% опитаних зазначили, що купують нові книжки. У бібліотеках книжки майже не беруть. Лише 7% опитаних зазначили, що бібліотеки для них є джерелом отримання нової літератури.

«Натомість нерегулярні читачі частіше читають книги з домашніх бібліотек. Це може свідчити про практики повторного прочитання — перечитування однієї книги кілька разів. У сучасному світі ця практика відмирає, і одним з факторів, який це спричиняє, є екранізація літературних творів. Перечитування книг було пов’язано з бажанням ще раз отримати емоції, які давав текст», — зазначають у дослідженні.

15% респондентів сказали, що домашня бібліотека в них практично відсутня, тобто вдома вони мають менше 10 книжок.

В середньому, на купівлю книжок респонденти витрачають від 301 до 1000 гривень. Частіше її вказували люди, в яких є діти від 6 до 18 років.

Наразі в Україні в межах промоції читання просуваються практики книгодарування. Люди, які читають книжки частіше, також частіше отримують їх у подарунок.

Щодо призначення куплених книжок дослідження показало, що 38% опитаних купували книжки для домашнього господарства. Це вдвічі більше за тих, хто купує книжки для дозвіллєвого читання.

Найчастіше книжки купують у книгарнях, на сайтах видавництв та неспеціалізовані магазини.

УІК проаналізував, що в Україні значно нижча кількість книгарень порівняно з європейськими країнами. До повномасштабної війни в Україні було близько 200 книгарень, тобто 1 книгарня на 200 000 населення. Тоді як у Європі цей показник — приблизно 1 книгарня на 20 000 населення. Зараз, під час повномасштабної війни, налічується лише 130 книгарень.

Що читають українці

Опитаних попросили назвати останню книжку, яку вони прочитали або послухали. Найчастіше респонденти називали Стівена Кінга, Дена Брауна, Ґреґорі Девіда Робертса, Марґарет Мітчелл, Агату Крісті, Михайла Булгаков та Джоан Ролінг.

Серед українських авторів згадувались класики Тарас Шевченко та Леся Українка. А серед сучасників: Сергій Жадан, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Андрій Курков, Катерина Бабкіна та Андрій Любка.

Щодо жанрів, то найчастіше респонденти вказували, що прочитали сучасні романи (15%), фантастику й фентезі (14%), книжки з психології та саморозвитку (10%).

Порівняно з попередніми роками, зросла кількість читачів, які читають українською мовою. Закономірно, що внаслідок цього зменшується популярність російської. Люди, які спілкуються вдома українською, обирають українську і як зручну для читання мову (76%). Респонденти, які у повсякденному домашньому вжитку користуються як українською, так і російською мовами, казали, що їм все одно, якою мовою читати (59%).

Найбільша частка читачів суто російською залишається серед сімей, де російська є переважною мовою спілкування (43%).

Як читають діти

Частка дітей, які читають книжки, зросла в усіх сегментах — щоденних, тижневих і щомісячних читачів. Частка дітей, які ніколи не читають на дозвіллі, знизилася з 18% до 15%.

Щоденно читають 18% дітей віком 6‐9 років і лише 15% дітей віком 14‐17 років. А от частки дітей, які не читають на дозвіллі ніколи, становлять рівно протилежні значення: 18% серед дітей 14‐17 років і 15% серед дітей 6‐9 років.

Серед усіх дітей частка тих, хто читає для задоволення, становить 39%. Якщо порівнювати дані опитувань 2020 і 2023 років, то видно зростання частки дітей, яких змушують читати (з 17% в 2020 році до 28% у 2023 році). Любов до читання дітям найбільше прививають батьки і вчителі. Водночас, кожна четверта дитина з числа опитаних каже, що полюбила читати самостійно.

Переважна частина дітей читає саме друковані книжки. Та серед дітей також зростає частка тих, хто читає електронні видання, а частка дітей, які слухають аудіокнижки, зросла вдвічі порівняно з показниками 2020 року.

Частка дітей, яким батьки купували книжки, зросла майже в півтора рази — з 41% у 2020 році до 63% у 2023 році. Також збільшилася частка дітей, яким книжки дарують (з 19% до 31%), та частка дітей, які купують книжки самостійно (з 9% до 15%).

Нагадаємо, що схоже дослідження нещодавно проводило видавництво #книголав. Видавництво провело 200 глибинних інтерв‘ю та опитало 15 130 респондентів щодо їхніх книжкових вподобань та покупок. Дослідження провели, аби знайти відповіді на дев‘ять запитань про поведінку покупців, частоти придбання книжок, популярності видавництв, тематики літератури тощо.

Над створенням цього матеріалу працювала команда із шести людей.
Допоможи нам продовжувати працювати на цьому ж рівні — задонать Ліруму на Buy Me a Coffee

Книжки 2020 року: від кохання до війни, від містики до документалістики

Українці з кожним роком все більше купують паперових і електронних книжок, і більше читають. За останні 6 років кількість тих, хто регулярно читає, зросла на 21%, а тих, хто купує книжки – на 31%, показало опитування, проведене дослідницькою агенцією Info Sapiens. Постійно збільшується обсяг книг, придбаних через інтернет. У соціальних мережех люди обговорюють прочитані книжки, а за кермом дедалі більше слухають аудіокниги. Пандемія коронавірусу посилила бажання усамітнися з книжкою.

Радіо Свобода, звернулося до Олександри Коваль – засновниці і багаторічної очільниці львівського Форуму видавців, директорки Українського інституту книги, Олександра Афоніна – президента Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів,​ та Мар’яни Савки – головної редакторки і співзасновниці «Видавництва Старого Лева», і попросило назвати книжки, вихід друком яких, на їхню думку, позначив 2020 рік.

Романи, новели

«Амадока», Софія Андрухович. Видавництво Старого Лева

«Він втратив пам’ять від травм, отриманих на війні, і вона розповідає йому родинні історії. Чи здатні любов і терпіння відновити свідомість іншої людини? Чи може існувати зв’язок між єврейською катастрофою Східної Европи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій?»

«Ключі Марії», Юрій Винничук і Андрій Курков. Видавництво: Фоліо

«Події легенди, що перекликаються у декількох часових просторах (стародавні часи, часи другої світової війни та сьогодення), чимось нагадують замки на дверях, універсальним ключем до яких є самі герої, справа лише в тому, що відкрити ці двері в один і той самий спосіб неможливо. », – із відгуку.

«Я бачу, вас цікавить пітьма», І​лларіон Павлюк​. Видавництво Старого Лева

«Історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою і ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій».

«Собор», Валентин Бадрак. Видавництво: Брайт. Букс

«Це роман про магію розпису Володимирського собору і Кирилівської церкви, про таємницю творчості – незбагненної, як у Врубеля, і просвітлено усвідомленої, як у Вільгельма Котарбінського​. Це роман про ініціацію Києва, проведену Адріаном Праховим, і про його дружину Емілію, яку таємно любили, і чий образ увічнювали, кращі художники того часу»

«Юра», Марина Гримич. Видавництво: Нора-Друк​

«Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра – студент, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець, має зробити моральний вибір. » між світом «золотої молоді» – дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, і світом його матері – світом непомітних героїв, тих представників української інтелігенції, які утримують українське в Україні. Роман «Юра» є сіквелом – незалежним продовженням роману «Клавка», виданого у 2019 році.

«Три лини для Марії»​, Сергій Осока. Видавництво Старого Лева

«Кожна новела Сергія Осоки — то маленька велика історія звичайної людини, тривимірна картина людського життя. Зається, можна прислухатися і почути, як шелестить очерет, сплескує риба в ставку, як падають яблука, риплять старі двері, як змішується із вітром людське зітхання, приглушений сміх чи схлип. Ці новели – ключі, що відкривають портали до прихованих світів».​

10 фактів про Катерину Білокур: сама навчилася малювати і стала відомою на весь світ

Філософія

«Культура принад і спротиву», Тарас Лютий, лауреат «Ідентичність: потреба в гідності й політика скривдженості», Френсіс Фукуяма. Видавництво: Наш Формат

«Рушійна сила сучасної політики ідентичності – це прагнення маргіналізованих груп до визнання їх рівними. Ідентичність – могутній моральний ідеал, який поширився на різні держави та культури, бо в її основі лежить універсальна особливість людської психіки – «тимос» – уявлення про те, що в кожного з нас є гідне поваги внутрішнє «я».

«Бесіди майстра Хай Тао про стратегію», Валерій Пекар. Видавництво: Фоліо

«Уявімо, що в давньому Китаї жив старий майстер, який навчав молодь стратегічного мислення. У такому жанрі книжка викладає здобутки світової стратегічної думки останніх двохсот років. Основні засади стратегії єдині для війни, бізнесу, дипломатії та політики. Так само й головні принципи управління людьми єдині в різних типах організацій, адже маємо справу з носіями вільної волі та власного погляду на світ».

Григорій Сковорода. Український філософ, якого досі вітають із днем народження

Есеїстика, публіцистика

«Планета Полин», Оксана Забужко. Видавництво: Комора

Книга року ВВС – 2020 у номінації «Есеїстика», є зібранням есеїв Оксани Забужко за останні два десятиліття, присвячених людям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму.

«Майбутнє , якого ми прагнемо», збірка есеїв написаних для проєкту Українського ПЕН та translit e.V. Видавництво: Темпора

Сергій Жадан, Катерина Ботанова, Володимир Єрмоленко, Андрій курков, Тарас Лютий, Таня Малярчук, Тарас Прохасько, Юрій Прохасько та Наталка Сняданко – написали по одному есею на тему засідання Генеральної асамблеї ООН 2020 року, яка й дала назву книжці. Укладачем збірки став один із авторів – філософ, публіцист і перекладач Вахтанг Кебуладзе.

«Якщо стрибнули, то гребіть. », Ольга Гуцал. Видавництво: Корпоративні медіа. Вейсберг та партнери

«Засновниця кількох бізнесів, номінантка ділових рейтингів ділиться спостереженнями за етапами становлення бізнесу, формування команди та витворення іміджу. Гуцал порівнює процес зростання підприємницького проекту з етапами життя людини».

«Етимологія щастя», Світлана Кедик. Видавництво: Український пріоритет

«Літературний посібник для щастя жінок і чоловіків. Не вчить, а дозволяє відкривати себе один одному для душевного затишку та духовного піднесення. Запалює запалює Любов’ю. У такому стані хочеться жити, радіти життю та дарувати радість іншим».​

Симиренки та Яхненки: українське «підприємництво з людським обличчям» в ХІХ столітті

Історія і документалістика

«Світлий шлях», Станіслав Асєєв. Видавництво Старого Лева

Журналіст Станіслав Асєєв провів 31 місяць у концтаборі, влаштованому проросіськими бойовиками у Донецьку. Він відверто розповідає про пережите і аналізує причину зла та те, як воно деформує людей.

«Прочитавши про концтабір «Ізоляцію», я зловив себе на думці, що відстань від моєї домівки в Києві до «Ізоляції» – 700 км. Це майже поряд…І сьогодні, коли ми розпаковуємо подарунки, чи їмо цукерки та мандаринки, там в «Ізоляції» когось ґвалтують, ламають кістки, ламають психологічно, пускають струм по тілу тощо. Просто зараз, в цей момент за 700 км. від міста в якому я живу…»​, – із відгуку Володимира Бірчака.

«Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід», Олександр Михед. Видавництво: Наш Формат

«Наприкінці 2016 року Олександр Михед вирушив у подорож шістьма містами Донецької та Луганської областей, досліджуючи тамтешнє життя, а також історії, заховані в архівах. Проте найважливіше для автора – почути голоси місцевих жителів».

«Хроніка одного голодування», Олег Сенцов. Видавництво Старого Лева

«Це тюремний щоденник, який Олег Сенцов почав вести у травні 2018 року, на третій день після того, як оголосив безстрокове голодування з вимогою звільнити українських політв’язнів. День за днем, протягом 145-ти днів Олег фіксував свої тюремні будні в російській в’язниці, спостереження і думки.​ До ​другого тому увійшла збірка малої прози «4 з половиною кроки».

«Українки в ГУЛАГу: вижити значить перемогти», Оксана Кісь​. Видавництво: Інститут народознавства НАНУ

«Були тисячі таких, як я. І те, що ми були разом, багато нас, то ми зберегли свою гідність», – зі спогадів Марії Яковишин, рік народження невідомий. У книзі десять історій українок, які пройшли через ГУЛАГ. Тут про те, що довелося пережити, і про те, завдяки чому вдалося зберегти свій дух та ідентичність»

Жінки-політв’язні після звільнення. 21 грудня 1955 р. Фото Марії N. Архів Музею Спілки політв’язнів «Меморіал» у Бучачі

«Як нагодувати диктатора». Вітольд Шабльовський. Видавництво Старого Лева

«Історія життя п’ятьох найкривавіших диктаторів ХХ століття – Саддама Хусейна, Іді Аміна, Енвера Ходжі, Фіделя Кастро та Пола Пота – у спогадах їхніх кухарів. Журналістська мандрівка відомого польського репортера Вітольда Шабловського чотирма континентами та п’ятьма країнами (Уґандою, Кубою, Іраком, Албанією та Камбоджею) відкриває таємниці прихованого від загалу життя тиранів».