Літературна казка. Василь Жуковський «Казка про Івана-царевича та сірого вовка» – КАЗКА — ВИГАДКА, ТА В НІЙ. – 3 КЛАС

Мета: ознайомити учнів з російською літературною казкою; проаналізувати чарівні перетворення, що відбуваються у казці; ознайомити з віршованою інтерпретацією фольклорних мотивів; вчити дітей утверджувати добро і справедливість над злом, жорстокістю; формувати навички виразного читання віршованого тексту; виховувати доброзичливість, співчуття у ставленні до інших.

Обладнання: мапа Європи; малюнки до російських казок; картки для розвитку навичок швидкочитання; підручник; робочий зошит.

I. Емоційне налаштування на урок

Встаньте, діти, всі скоріше,

Продзвенів дзвінок: «Дзелень!»

II. Актуалізація опорних знань

>> Вправи на розвиток навичок швидкочитання

• Готуємо очі і увагу до читання.

Перед кожним учнем — картка з літерами.

— Знайдіть і полічіть у таблиці літери а.

— Знайдіть і полічіть у таблиці літери в.

— Знайдіть і полічіть у таблиці літери м.

— Знайдіть і полічіть у таблиці літери с.

• Тепер підготуємо до читання свій розум. Прочитайте самостійно склади з таблиці і складіть з ними слова.

(Квіти, мама, дерево, дорога, сонце, весна, тепло, вода, весло, гора)

III. Мотивація навчальної діяльності

На дошці розміщені малюнки казкових героїв (Буратіно, Незнайко, Горбоконик, Півник з казки «Про царя Салтана»).

— Хто вам читав ці казки, коли ви були маленькі?

— Хто знає авторів цих казок?

— Сьогодні ми будемо мандрувати шляхами літературної казки російського письменника Василя Жуковського.

IV. Повідомлення теми й завдань заняття

— Ми прочитаємо чарівну літературну казку Василя Жуковського «Казка про Івана-царевича та сірого вовка», будемо аналізувати чарівні перетворення, які відбуваються у казці, вчитися визначати послідовність подій у творі, виразно читати віршований текст.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Ознайомлення з життєвим і творчим шляхом поета

— Василь Андрійович Жуковський — російський поет-романтик, відомий перекладач. 25 років був при дворі російського імператора Миколи І. Спочатку працював вчителем російської мови, а згодом його призначили наставником спадкоємця престолу, майбутнього імператора Олександра II. Василь Андрійович був людиною великої сили волі, приємним доброзичливим співбесідником, справжнім другом багатьох літераторів. Будучи людиною поважною і впливовою, він допомагав багатьом відомим людям. Так, наприклад, брав участь у викупі з кріпацтва Тараса Шевченка. Вдячний поет присвятив Жуковському свою поему «Катерина».

Багато уваги Василь Андрійович приділяв педагогічній діяльності. Палко любив своїх дітей — доньку Олександру та сина Павла. Жуковським була створена, як він сам називав, «педагогічна поема» — книга, до якої входили азбука й арифметика, а також власні вірші, присвячені своїм дітям.

Відомий В. А. Жуковський і як автор літературних казок. На основі твору Жуковського створений фільм «Варвара-краса — довга коса».

2. Виразне читання тексту казки за схемою «учитель + учні»

4. Бесіда за змістом прочитаного

— Чому тільки Іванові-царевичу вдалося впіймати жар-птицю, яка рвала золоті яблука в царському саду?

— Яким у цьому творі зображено вовка? У яких інших казках ви його зустрічали, чим він відрізняється від тих персонажів?

— Знайдіть і прочитайте епізоди, сюжети яких зображено на малюнках.

— Прочитайте, як царевич Іван із вовком добули жар-птицю, коня та прекрасну царівну.

— Про що б вам хотілося поговорити з Іваном царевичем? Пофантазуйте.

Складіть з товаришем діалог розмови і розіграйте його.

— Уявіть, що ви зустрілися із чарівним вовком. Про що б ви його запитали?

VI. Узагальнення й систематизація знань

— Як би ви повелися в описаних у казці ситуаціях — як Клим-царевич, Петро-царевич, Іван-царевич?

— Яких помилок припустилися царевичі?

— Чого навчає нас ця казка? (Утверджує добро і справедливість над злом і жорстокістю.)

— Дізнайтеся, які ознаки народної має ця казка.

— З якою казкою ми ознайомилися сьогодні на уроці і хто її написав?

— Покажіть на мапі країну, у якій жив і працював Василь Жуковський.

— Які ознаки свідчать про те, що ця казка чарівна?

Завдання для тих, хто любить читати

— Прочитайте повний варіант казки.

Казка про Івана-царевича, жар-птицю і сірого вовка

У якомусь царстві, в якомусь государствІ жив цар на ім’я Вислав Андронович. У нього було три сини-царевичі: перший — Дмитро-царевич, другий — Василь-царевич, а третій — Іван-царевич. У того царя Вислава Андроновича був сад-такий багатий, що в жодному царстві кращого не було. У тому саду росли різні дорогі дерева, і була в царя одна яблуня любима, і на тій яблуні росли яблучка, та все золоті.
Занадилася до царя Вислава в сад літати жар-птиця; на ній пір’я золоте, а очі, як східний кришталь. Літала вона в той сад щоночі, сідала на любиму царя Вислава яблуню, зривала з неї золоті яблучка і знов відлітала.
Цар Вислав Андронович дуже побивався за тією яблунею, бо з неї жар-птиця багато яблук позривала. От покликав він трьох своїх синів і сказав їм:
— Діти мої любі! Хто з вас може піймати в моєму саду жар-птицю? Хто зловить її живу, тому ще за життя мого віддам півцарства, а по смерті і все.
Тоді діти його, царевичі, загукали всі разом:
— Государ ти наш батечку, ваша царська величність! Ми з великою радістю постараємося піймати жар-птицю живу!
Першої ночі пішов у сад Дмитро-царевич і, сівши під ту яблуню, з якої жар-птиця яблучки зривала, заснув і не чув, як та жар-птиця прилетіла і яблук багато поклювала. На ранок цар Вислав Андронович покликав до себе свого сина Дмитра-царе-вича і спитав:
— Що, сину мій любий, чи бачив ти жар-птицю?
Він батькові своєму відповідає:
— Ні, государю-батечку! Вона цю ніч не прилітала. Другої ночі пішов у сад підстерегти жар-птицю Василь-царевич.
Сів він під ту яблуню і, просидівши годин зо дві, заснув так міцно, що не чув, як жар-птиця прилітала і яблучка клювала. На ранок цар Вислав покликав його до себе і питає:
— Що, сину мій любий, чи бачив ти жар-птицю?
— Государю-батечку! Не прилітала вона цю ніч.
Третьої ночі пішов у сад вартувати Іван-царевич і сів під ту яблуню; сидить він годину, другу, третю — раптом освітило весь сад так, наче багато вогнів засяяло: прилетіла жар-птиця, сіла на яблуню і почала клювати яблучка;
Іван-царевич підкрався до неї так спритно, що схопив її за хвіст, проте не міг її втримати: жар-птиця вирвалась і полетіла, і залишилась у Івана-царевича в руці тільки одна пір’їна з хвоста,” яку він міцно тримав.

Казка про Івана-царевича, жар-птицю і сірого вовка

На ранок, тільки встав цар Вислав, Іван-царевич пішов до нього і віддав йому пір’їну жар-птиці. Цар Вислав дуже зрадів. що меншому його синові пощастило хоч одну пір’їну жар-птиці дістати. Ця пір’їна була така чудова та ясна, що в темній кімнаті вона так сяяла, ніби там горіло багато-багато свічок. Цар Вислав поклав ту пір’їну в своєму кабінІ^Щ дуже беріг її. З того-часу жар-птиця не літала вже в сад.
Цар Вислав знову покликав до себе дітей своїх і сказав їм:
— Діти мої любі! їдьте, відшукайте жар-птицю і привезіть до мене живу, а те, що я раніше обіцяв, звичайно, одержить той, хто жар-птицю мені привезе.
Дмитро і Василь-царевичі сердилися на меншого свого брата Івана-царевича за те, що йому пощастило висмикнути у жар-птиці з хвоста пір’їну. Поблагословив їх батько, і поїхали вони вдвох шукати жар-птицю. А Іван-царевич теж почав просити, щоа і його батько на те благословив.
Цар Вислав сказав йому:
— Сину мій коханий, чадо моє любе! Ти ще молодий і до важкого шляху незвичний, навіщо тобі з дому відлучатися? Адже брати твої поїхали. А як ще й ти від мене поїдеш, і ви всі троє довго не повернетеся? Що як помру я, коли вас не буде, хто тоді правитиме замість мене?
Та як не намагався цар Вислав втримати Івана-царевича, ніяк не міг не відпустити його. Іван-царевич узяв у батька благословення, вибрав собі коня і поїхав, — і їхав, сам не знаючи, куди їде.
Їдучи шляхом-дорогою, чи близько, чи далеко, чи низько, чи високо — швидко казка мовиться, та не швидко діло робиться, — нарешті приїхав він у чисте поле, на зелені луки. А в чистому полі стоїть стовп, а на стовпі написані такі слова: «Хто поїде від стовпа цього прямо, той буде голодний та холодний; хтк/ поїде праворуч, той буде живий і здоровий, а кінь його мертвий;’а хто поїде ліворуч, той сам буде вбитий, а кінь його живий і здоровий залишиться».
Іван-царевич прочитав цей напис і поїхав праворуч, таку думку маючи: хоч кінь його і вбитий буде, зате сам він живий залишиться, а згодом зможе дістати собі іншого коня. Він їхав день, другий, третій — раптом вийшов йому назустріч величезний сірий вовк і сказав:
— Ой ти, гей, молодий юначе, Іван-царевичу! Адже ти читав, — на стовпі написано, що кінь твій мертвий буде, так чого ж ти сюди їдеш?
Вовк, промовивши це, розірвав коня Івана-царевича надвоє і пішов собі геть.
Іван-царевич дуже зажурився за своїм конем, заплакав гірко і пішов пішки. Ішов він цілісінький день, стомився страшенно, тільки хотів сісти відпочити, як нагнав його раптом сірий вовк і сказав йому:
— Шкода мені тебе, Іване-царевичу, що ти, пішки йдучи, стомився, шкода мені й того, що розірвав я твого доброго коня. Гаразд! Сідай на мене, на сірого вовка, і скажи, куди тебе везти і навіщо.
Іван-царевич сказав сірому вовкові, куди йому їхати треба, і сірий вовк помчав з ним дужче за коня і через деякий час, саме вночі, привіз Івана-царевича до кам’яної стіни, не дуже високої, зупинився і сказав:
— Ну, Іване-царевичу, злізай з мене, з сірого вовка, і лізь через цю кам’яну стіну; тут за стіною сад, а в тому саду жар-птиця сидить у золотій клітці. Ти жар-птицю візьми, а золотої клітки не займай: .якщо клітку візьмеш, то тобі відтіль не вийти — зразу ж тебе піймають!
Іван-царевич переліз через кам’яну стіну в сад і побачив жар-птицю в золотій клітці. Дуже вона йому сподобалася. Вий-‘ няв він птицю з клітки і пішов назад, та потім подумав і сказав собі:
— Чому ж я взяв жар-птицю без клітки, куди я її посаджу? Повернувся і тільки зняв золоту клітку — раптом залунали гуркіт та грім по всьому саду, бо до тієї золотої клітки струни були проведені.
Вартові відразу прокинулися, прибігли в сад, спіймали Івана-царевича з жар-птицею і повели до свого царя, якого звали Дол-
матом.