Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг – це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів. Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:

де КГ – кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ – сума цін товарів, реалізованих протягом року; К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – платежі за кредити минулого року; ВП – платежі, які взаємно погашаються; О – швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

В умовах заміни золотомонетного обігу паперовими грошима діяв закон їхнього обігу. Сутність закону обігу паперових грошей полягає в тому, що випуск їх повинен дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до їх знецінення.

Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером:

де М – маса грошей в обігу; V – середня швидкість обігу грошей; Р – середній рівень цін на товари та послуги; (( – кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:

Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та

державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником Ь(г), то формула кількості грошей набуде такого вигляду:

Різноманітність грошових засобів, які функціонують у сучасній економіці, потребує виміру грошової маси.

Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Структура грошової маси: готівкові гроші: розмінні монети, банкноти, казначейські білети; безготівкові гроші: чекові внески, депозитні сертифікати, державні цінні папери тощо.

Оскільки грошова маса неоднорідна за своєю структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники. Насамперед грошову масу можна поділити на дві частини – активні гроші, які постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або “квазігроші”), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов.

Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати Мо, М1, М2, М3, L.

В “Економіко” К. Макконнелла і С. Брю грошові засоби зводяться у три грошові агрегати: гроші агрегату М1 містять готівку + чекові вклади; гроші агрегату М2 = М1 + безчекові ощадні рахунки + дрібні (що не перевищують 100 тис. дол.) строкові вклади; гроші агрегату М3 = М2 = = (100 тис. дол. і більше) строкові вклади.

У нашій вітчизняній науці визначається, крім цього: грошовий агрегат М0 – готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу; М1 = = М0 + поточні рахунки та інші безстрокові депозити (внески) у банках; L = М3 + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти.

Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5-10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки.

У кожній країні існує своя методика створення грошових агрегатів. Так, у Франції розраховують і використовують 2 агрегати, в Німеччині і Швейцарії – 3, СІЛА – 4, Англії – 5, Україні – 4 (М0, М1, М2, М3,).

Високоліквідні фінансові активи – безчекові ощадні рахунки, строкові вклади і короткострокові державні цінні папери, які не функціонують як засіб обігу, але можуть легко без фінансового ризику переводитися в готівку або чекові рахунки, – відзначаються в “Економіко” як майже гроші. Отже, загальний обсяг грошової маси містить у собі всі грошові запаси країни, що знаходяться в обігу на момент певного відрізка часу (кінець місяця, року) і в різноманітних грошових формах. Чим менша частка грошей, що безпосередньо знаходиться у сфері готівкового обігу, тим досконалішою вважається грошова система країни.

Основи економічних знань (2001)

Випуск (емісія) грошей в обіг не може здійснюватися у будь-яких масштабах. У цій сфері розвитку економічної системи діють об’єктивні економічні закони. Якщо держава не дотримується цих законів, відбувається поступовий розпад усієї економічної системи, знижуються рівень виробництва, життєвий рівень населення та ін.

Закон грошового обігу – особливий економічний закон (діє в кількох формаціях), який відображає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між кількістю необхідних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей.

де Кп — кількість необхідних для товарного обігу грошей у певному році; СЦ — сума цін товарів; О — середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.

Відповідно до різних форм грошей та виконуваних ними функцій розрізняють певні типи законів грошового обігу. З урахуванням виконуваних повноцінними грошима функцій міри вартості та засобу обігу, а також за умов металевого грошового обігу, насамперед золотого монометалізму, закон грошового обігу в його найбільш абстрактній формі виражався формулою з цієї формули, кількість грошей, яка обслуговує товарообіг, перебуває у прямопропорційній залежності від суми цін сукупної товарної маси і в оберненопропорційній — від швидкості обороту грошей.

За функціонування повноцінних грошей в обігу знаходиться лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконує функція грошей як засобу нагромадження скарбів. При зменшенні потреби в грошах частина їх випадає з обігу, перетворюючись на скарб; навпаки, при зростанні потреби в грошах додаткова кількість їх надходить в обіг із скарбу.

Закон грошового обігу зазнає істотної зміни у зв’язку з обігом платіжних засобів (векселів, банкнот, чеків) і набуває такого вигляду:

де СЦ — сума товарних цін; К — сума цін товарів, проданих у кредит, П — сума платежів за борговими зобов’язаннями, ВВ — сума взаємопогашуваних безготівкових платежів, Ш0 — середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Загалом зміст закону обігу паперових грошей в умовах золотого стандарту полягає у тому, що їх випуск повинен обмежуватися тією кількістю, за якої в обігу знаходилося б лише представлене ними золото.

В західній економічній літературі при визначенні кількості грошей користуються формулою, запропонованою американським ученим І. Фішером, MV = PQ, звідки

де М— грошова маса; Р— рівень цін (або середня ціна, за якою продається одиниця будь-якого окремого товару); Q — придбана кількість товарів; V— швидкість обігу грошей (або середнє число оборотів грошей за їх обміну на товари та послуги).

Виникнення грошей є тривалим об’єктивним (а отже незалежним від волі та свідомості людей) процесом, зумовленим суспільним поділом праці й необхідністю регулярного обміну товарами.

Гроші є особливим товаром, який слугує загальним еквівалентом (тобто має здатність до загальної обмінюваності, а отже ліквідності) за обміну товарів і завдяки цьому посилює економічні зв’язки між товаровиробниками, вирішує значною мірою суперечність між приватною і суспільною працею у сфері обміну.

Двома основними функціями грошей є міра вартості та засіб обігу. Інші функції — засіб утворення скарбів та нагромадження, засіб платежу та світові гроші.

Протягом кількох тисячоліть роль загального еквівалента поступово переходила від окремих широко уживаних та цінних товарів (худоба, шкури, сіль тощо) до золота та срібла, а від них — до кредитно-паперових грошей, насамперед чеків. Паперовими грошима є казначейські білети.

В обігу за сучасних умов знаходяться наявні (монети, банкноти) та безготівкові (кошти клієнтів на безготівкових рахунках у банках або депозити, цінні папери та ін.) гроші.

Кількість грошей в обігу визначають закони грошового обігу, які загалом перебувають у прямопропорційній залежності від суми цін товарної маси і в обернено-пропорційній — від швидкості обороту грошей.