До Мекки пускатимуть лише паломників з антитілами до коронавірусу або вакцинованих

Влада Саудівської Аравії заявила, що до ісламських святинь у місті Мекка впускатимуть лише тих паломників, які мають імунітет проти хвороби COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це пише The Guardian.

Саудівське міністерство у справах хаджу та умри Саудівської Аравії оголосило, що з початком Рамадану до міста Мекка, де розташована головна ісламська святиня, пускатимуть лише тих паломників, які нададуть підтвердження наявності імунітету проти COVID-19: довідку про наявність обох щеплень, одного щеплення, зробленого не пізніше, ніж за 14 днів до прибуття до Мекки або підтвердження про те, що особа вже перехворіла на цю недугу.

Лише такі люди матимуть право на дозвіл виконувати умру, а також відвідувати молитви у Великій мечеті у священному місті Мекка.

Та сама умова також застосовується для входу до мечеті Пророка у священному місті Медіна.

Міністерство заявило, що ця норма набирає чинності на початку Рамадану (13 квітня – ред.), але незрозуміло, як довго вона лишатиметься чинною.

Як повідомлялося, у світі станом на ранок 6 квітня зафіксували 132 413 422 випадки зараження коронавірусом. Зокрема виявлено 2 873 689 летальних випадків, одужали 106 712 495 осіб.

Мекка

Мекка – священный город мусульман, расположенный в западной части Саудовской Аравии. Мекка занимает площадь 400 км² и является центром одноименного административного округа. С древнесемитского языка название города переводится как «дом». Мекка находится в каменистой долине, в 80 км к востоку от берега Красного моря и со всех сторон окружена горами. Она настолько известна в мире, что часто именно Мекку ошибочно считают столицей Саудовской Аравии. На самом деле главным городом арабского государства является Эр-Рияд.

Видео: Мекка

• Основные моменты
• История Мекки
• Достопримечательности Мекки
• Климатические особенности
• Запретная мечеть и Кааба
• Современная Мекка
• Визовые ограничения
• Безопасность
• Где разместиться
• Рестораны и местная кухня
• Транспорт
• Сувениры
• Как добраться

Основные моменты

Сама Мекка и ее окрестности имеют статус священных земель. Здесь запрещены военные действия, нельзя вырубать деревья, а также убивать животных, за исключением тех, которые предназначены для пропитания или принесения жертвоприношений. Все мусульмане во время молитвы или совершения религиозных ритуалов соблюдают Киблу – направление на Мекку, а точнее, на находящуюся в этом городе Каабу. Ежедневно в сторону Мекки в разных уголках мира смотрит около 1,5 млрд человек.

Въезд в город разрешен только мусульманам, и это подлежит строгому контролю. Даже на дорогах, ведущих в Мекку, установлены предупредительные дорожные знаки для немусульман.

Согласно верованиям ислама, здесь родился пророк Мухаммед. В Запретной мечети находится главная мусульманская святыня – Кааба. Практически все приезжающие в город путешественники – паломники, совершающие религиозный Хадж или Умру, и ежегодно их число достигает 5 миллионов.

Дверь Каабы Площадь перед Запретной мечетью Старый город

В Мекке живет около 2 млн человек. Город имеет настолько важное значение для государства, что его главой является король страны, а губернатором – принц Саудовской Аравии. Функции исполнительной власти выполняет городской муниципалитет, который состоит из 14 выборных членов.

Мекка – один из старейших городов на планете, и в нем сохранилось немало исторических и религиозных достопримечательностей, интересных музеев и памятников. Все паломники стараются побывать у Запретной мечети и Каабы, посетить место символического забрасывания дьявола камнями – Мину, приехать к горе Арафат и переночевать в пустыне Муздалифа.

В последние годы священный мусульманский город сильно преобразился. В Мекке появились современные небоскребы, быстрыми темпами развивается туристическая инфраструктура, строятся новые отели и торговые центры.

Вид на ночную Мекку Улицы Мекки

Каждый взрослый здоровый мусульманин, имеющий физические и материальные возможности посетить Мекку и обеспечить существование своим близким на время путешествия, должен совершить Хадж как минимум один раз в жизни. Хадж является пятым столпом ислама после Шахады, молитвы (намаз), налога (закят) и поста (саум). Приехав в Мекку, паломники собираются вокруг Каабы ежедневно, пять раз в день. В восточном углу постройки расположен Черный камень. Мусульмане верят, что пророк Мухаммед один раз поцеловал камень, поэтому во время своей поездки в Мекку они пытаются поцеловать Черный камень, если это возможно.

История Мекки

Мекка была большим торговым городом задолго до рождения пророка Мухаммеда в 570 году. По арабским преданиям именно здесь жили Адам, Авраам и Исмаил, а Каабу построили ангелы еще до того, как был сотворен человек.

Первые сведения о городе появились в трудах Птолемея. Известно, что Мекку основали корейшиты (V век), но священное место Кааба являлось местом паломничества для арабов с древнейших времен. Развитию города очень способствовали проводимые здесь каждый год торговые ярмарки.

Мекка в 18 веке Мекка в 1778 году Мекка в конце 1880-х

В VII веке мусульмане из Медины, возглавляемые Мухаммедом, взяли Мекку без боя, и жители города приняли ислам. Для зарождающейся религии Мекка и Кааба стали важнейшим религиозным центром. С тех времен у мусульман сохранилась традиция, где бы они ни находились, всегда молиться, обратившись лицом к Каабе.

На протяжении многих столетий Мекка процветала. В эпоху арабских завоеваний из Египта, Сирии и Ирака сюда направляли караваны, груженные богатой добычей. Однако, так было не всегда. В 930 году на город напали карматы. Они разграбили его и увезли священный Черный камень. Вернуть мусульманскую святыню удалось только через 22 года.

Мечеть аль-Харам и Мекка в XIX веке Мекка в 1910 году

В начале XVI века Мекка стала частью Османской империи. Под властью турок город находился четыре столетия. А после того, как в 1924 году его завоевал король Абдул-Азиз ибн Сауд, Мекка стала частью Саудовской Аравии.

Достопримечательности Мекки

Запретная мечеть Аль-Харам Великий аль-Харам является крупнейшей мечетью исламского наследия. Она расположена в Мекке – центре.

Абрадж аль-Бейт Абрадж аль-Бейт — комплекс современных небоскребов, построенный в Мекке. Это самое большое.

Климатические особенности

Мекка расположена в зоне тропического пустынного климата, в самой засушливой части Саудовской Аравии. В течение года здесь выпадает не более 80 мм осадков, и большая часть из них приходится на зимние месяцы. Каменистая почва настолько пересыхает, что редкие муссонные дожди из Средиземноморья почти всегда приводят к наводнениям.

Мекка считается одним из самых жарких городов планеты. Среднегодовая температура здесь составляет +30,7°С. В зимние месяцы столбик термометра не опускается ниже +10°С, а в разгар лета держится на отметках +45. +48°С, иногда поднимаясь выше +50°С. Такую жару могут переносить не все, поэтому лучшими месяцами для визитов в священный для мусульман город считаются май и сентябрь.

Запретная мечеть и Кааба

Один из самых главных для мусульман храмов – аль-Масджид аль-Харам (Запретная, Заповедная или Великая мечеть) находится в самом центре Мекки и занимает площадь более 309 тысяч м². Согласно историческим источникам, первый храм на этом месте появился в 638 году. Тот вид, который мечеть имеет сегодня, она приобрела в 1570 году.

Запретная мечеть Аль-Харам

Храм состоит из просторного четырехугольного двора размером 165 на 111 м, который окружают каменные стены высотой 8 метров. Над мечетью поднимаются белоснежные минареты, имеющие высоту 95 м. Большинство паломников попадает в храм через главный вход – ворота короля Фадха. Кроме них, на территорию мечети аль-Харам можно войти еще через 47 входов.

Мусульмане почитают Каабу как одну из главных святынь

Во внутреннем дворе знаменитого храма находится мусульманское святилище Кааба. В переводе с арабского языка его название означает «куб». В древние времена это был храм из четырех стен, высотой в человеческий рост, сложенный из грубо отесанных, не скрепленных раствором камней. Периметр четырехугольника равнялся 80 м.

Кааба покрыта черным шелком, на котором можно увидеть вышитые золотом суры из Корана. В восточном углу Каабы установлен священный для приверженцев ислама Черный камень. Согласно мусульманскому преданию, камень был подарен Адаму после того, как его изгнали из Рая. Вначале он имел белый цвет, но после того, как к камню прикасались руками грешники, он стал черным. Именно с этого места паломники по традиции совершают обход вокруг святыни: во время хаджа они должны обойти вокруг Каабы 7 раз против часовой стрелки – этот торжественный ритуал совершается на протяжении 14 веков.

Современная Мекка

Ежегодно святой для мусульман всего мира город посещает около 5 млн паломников. Это серьезная проблема для правительства Саудовской Аравии, ведь всех гостей нужно где-то разместить и накормить, поэтому в последние годы Мекка взяла курс на коренное обновление.

Год от года город преображается, постепенно превращаясь в современный мегаполис. Еще вчера говорили о строительстве скоростной железной дороги от Джидды до Мекки. А сегодня вовсю идет обсуждение проблемы возведения в священном городе собственного международного аэропорта. Мекка очень быстро застраивается, и в ней все чаще можно увидеть привычные во всем мире сети кофеен, заведений быстрого питания и бутиков.

Неподалеку от священной Каабы в 2012 году появился комплекс небоскребов «Абрадж аль-Бейт». Самое высокое здание имеет 120 этажей и поднимается на 601 метр. В нем открыт огромный торговый центр, где работают магазины, рестораны и даже собственный парк развлечений. Это место очень любят посещать туристы с детьми. К слову сказать, развлекательные центры в Мекке практически отсутствуют. Здесь нет ночных клубов и не практикуется проведение шумных вечеринок.

В самом высоком небоскребе комплекса созданы квартиры для местных жителей. Кроме того, в нем ежегодного может разместиться порядка 100 тысяч туристов. Остальные шесть башен «Абрадж аль-Бейт» имеют высоту от 240 до 260 м и названы в честь священных для мусульман мест и исламских терминов.

Улица недалеко от мечети Аль-Харам Паломники Комната в отеле башни Часы Мекки Время намаза

Главной достопримечательностью «Абрадж аль-Бейт» стали гигантские часы, циферблат которых достигает 43 метров в диаметре. Часы закреплены на высоте 400 м и видны практически из любой части города. На сегодняшний день они являются самыми большими высотными часами в мире.

На месте старых кварталов Мекки ведется строительство другого торгово-гостиничного комплекса, куда будут входить современные отели, больница и просторные молельные залы. А в районе Джабал Умар для большого отельного комплекса запланировано убрать целую гору.

Визовые ограничения

Тем, кто совершает паломничество в Мекку, правительство страны выдает специальные визы. Большинство верующих пользуется услугами туристических агентств, которые избавляют путешественников от сбора необходимых для визы бумаг. Однако, если есть желание, подготовить пакет документов для визы можно и самостоятельно. Все требования к ним определены в нормативных актах Министерства Хаджа.

Женщины до 45 лет обязаны путешествовать по стране в сопровождении мужа или опекуна (махрама). Можно также отправляться в поездку в составе туристической группы, имея при себе разрешение мужа или махрама. Визы даются по количеству квот и зависят от количества мусульман в той или иной стране.

Безопасность

Путешествие по Мекке считается вполне безопасным. Всем приезжающим в город туристам советуют придерживаться принятых среди мусульман норм и традиций поведения и носить одежду, которая разрешена Кораном. За соблюдением этих правил строго следит религиозная полиция.

Практически весь город находится под видеонаблюдением

Следует учитывать, что во время массового стечения народа в наиболее популярных религиозных местах возможны давки. В настоящее время городские власти выстроили четыре однонаправленных моста, ведущих в Мину и Джамрат. Потоки паломников здесь больше не пересекаются. Однако, все равно следует соблюдать осторожность.

В многолюдной толпе в Мекке часты карманные кражи, поэтому, отправляясь в город, не стоит брать с собой ценные вещи.

Где разместиться

Гостей Мекки принимает много отелей и гестхаусов разного уровня. Здесь можно снять номера в комфортабельных гостиницах 4*-5* и скромные апартаменты. В городе построено несколько отелей, где селят по половому признаку – мужчин и женщин отдельно друг от друга.

Многие путешественники предпочитают самый бюджетный вариант и останавливаются в палаточном лагере, созданном в долине реки Мина. Здесь круглый год размещаются сотни тысяч людей, поэтому лагерь в Мине считается крупнейшим палаточным лагерем в мире. В настоящее время к нему строят продолжение ветки городского метрополитена.

Подборка отелей от hotellook

Рестораны и местная кухня

Поскольку в Мекку стекаются паломники и туристы со всего мира, здесь можно попробовать не только блюда арабской кухни, но и познакомиться с кулинарными традициями разных стран. Единственное ограничение – в городе невозможно найти свинину, так как этот вид мяса строго запрещен исламом, и здесь не продают алкогольные напитки.

В Мекке открыто большое количество ресторанов, кафе и заведений быстрого питания. Местные повара прекрасно готовят блюда из баранины и ягнятины, и практически везде можно заказать прекрасно сваренный кофе.

Большая часть путешественников посещает рестораны при отелях и те заведения, которые находятся в крупных торговых центрах. Небольшие уличные кафе менее популярны. В них в почти не придерживаются санитарных норм при обработке продуктов, да и подают блюда не всегда в чистой посуде.

Уличная еда Шеф-повар в отеле Fairmont Продавец фруктов и овощей

Транспорт

С 2010 года в городе работает наземный высокоскоростной метрополитен – очень удобный современный вид общественного транспорта. Благодаря ему, паломники и туристы получили возможность быстро перемещаться по Мекке и добираться до главных мест ритуальных обрядов. Ежедневно метрополитеном пользуются 1,2 млн человек. Единственная линия метро протянулась на 18,1 км и имеет 15 станций. Пути проложены на эстакаде, возвышающейся над городскими кварталами на 8-10 м. Поезда состоят из 12 вагонов и развивают скорость до 100 км/ч.

В Мекке также хорошо развита автобусная сеть. Маршруты автобусов связывают центр города и его самые отдаленные уголки. Кроме того, при желании по Мекке можно передвигаться на такси. Услуги такси предоставляют государственная и частные компании. Причем у частников цены, как правило, значительно ниже.

В городе можно взять в аренду машину. Однако, нужно учесть, что движение в Мекке левостороннее, и дорожный трафик практически всегда оживленный.

Сувениры

Большинство местных сувениров рассчитано на паломников-мусульман. В Мекке продают белую одежду, которую положено носить во время Хаджа и Умры. Большой популярностью пользуется святая вода из почитаемого всеми мусульманами источника Зам-Зам. Ее можно взять в качестве сувенира бесплатно. Мусульмане верят, что вода из Зам-Зам облагает целебными свойствами и способна справиться практически со всеми недугами.

В лавках торгуют ароматическими маслами, арабскими духами и ювелирными изделиями из драгоценных и полудрагоценных камней. В самых разных местах в городе продают коврики для молитв, четки, мусульманские головные уборы, а также изделия, на которых изображены достопримечательности Мекки. В качестве сувениров из Мекки также везут вкусные местные финики и знаменитые восточные сладости.

Базар на улице Торговый центр

Как добраться

Ближайший международный аэропорт находится в городе Джидда, в 75 км западнее Мекки. В настоящее время прямых регулярных рейсов из России сюда нет. Самолеты до Джидды летают с пересадкой в Стамбуле, Абу-Даби, Дубае и Дохе. От аэропорта до Мекки путешественники добираются на поезде по железной дороге, на автобусе или такси.

Кроме того, можно прилететь в другие города Саудовской Аравии и оттуда доехать до Мекки наземным транспортом – на автобусе или такси.

Заручники блокади. Чому поляки не пускають фури в Україну і кому це вигідно

Три тисячі фур застрягли на кордоні Польщі з Україною через протест польських перевізників. Вони вимагають скасувати “транспортний безвіз” для українців та повернути дозволи на перевезення товарів. Про те, як ці протести б’ють по економіці України, як на кордоні мешкають тисячі водіїв і в чиїх інтересах поляки влаштували блокаду товарів, – у репортажі журналістки РБК-Україна Юлі Акимової.

Повномасштабне вторгнення Росії тимчасово відрізало Україну від морських шляхів, через які українські перевізники відправляли та отримували тисячі вантажів. Сухопутні кордони стали єдиною нагодою продовжувати торгівлю з Європою. Ще до великої війни, 2021 року, Польща була одним із найбільших торгових партнерів для України – польсько-український кордон регулярно приймав та пропускав тисячі фур з різними товарами.

З початку війни Євросоюз ухвалив рішення про лібералізацію вантажних сполучень між країнами ЄС та Україною. Це означає, що українські перевізники більше не мали отримувати дозволу на перевезення певної кількості вантажу. Майже через два роки після початку вторгнення польські компанії заявили, що “транспортний безвіз” призвів до “надмірної конкуренції” на ринку. І 6 листопада вони отримали дозвіл від місцевої влади на проведення мітингів, суть яких зводилася до одного – протестувальники заблокували чотири пункти пропуску на польсько-українському кордоні та заявили, що припинять забастовку лише тоді, коли ЄС знову введе дозволи на перевезення.

Своїми діями мітингувальники взяли в заручники кілька тисяч людей. Сьогодні на кордоні з Польщею застрягли понад три тисячі фур. Водії не можуть залишити вантаж, тож змушені жити у вантажівках. До них регулярно їздять як волонтери, так і українські делегації. Останні намагаються пояснити мітингувальникам, що дозволи на вантаж – це не є компетенцією однієї України. Але протестувальників це не цікавить.

На кордоні

Ми під’їжджаємо до кордону з Польщею та бачимо велику яскраво-жовту навісну конструкцію, за стилем схожу на радянський постмодернізм. Пункт пропуску “Ягодин-Дорогуськ” – нещодавно один із наймасштабніших “воріт” для вантажного транспорту, сьогодні порожній і це виглядає дивно. У нас перевіряють документи, ставлять штампи про виїзд і ми перетинаємо кордон. З нами їде Генеральний консул України у Любліні Олег Куць.

“Ми зараз проїжджатимемо наші фури – їх зібралося на 20 кілометрів під Хелмом. До мітингувальників ми пізніше підійдемо, спочатку заїдемо до водіїв”, – розповідає він.

Проїжджаємо невелику групу людей у помаранчевих жилетах – це польські перевізники, які власне й вийшли на безстрокову забастовку. Їх охороняє поліція – правоохоронці зобов’язані виконувати вимоги протестувальників та не пропускати фури. Хоча пізніше ані поліцейські, ані перевізники так і не зможуть пояснити, хто кому віддає наказ про зупинення того чи іншого вантажу.

Фури стоять уздовж дороги довгим нерівним рядом. Поки ми їдемо, складається враження, що ця лінія вантажівок є нескінченною. Майже всі кабіни порожні – водії у помаранчевих та жовтих жилетах збираються на різних точках, біля заправок чи на п’ятачках, курять та проводжають поглядом наші автомобілі.

Ми зупиняємося біля заправки, де фури стали чимось схожим на півколо. Там на українську делегацію вже чекають польські журналісти і самі водії. Вони збираються у велику групу та чекають, що їм скажуть цього разу. Багато хто з них тут перебуває з 3 листопада і для них важлива будь-яка новина. Журналісти розставляють камери та мікрофони, у яких стає заступник міністра з інфраструктури Сергій Деркач.

“Ми привезли сьогодні невелику гуманітарну допомогу – вода, їжа. Я розумію, що це не те, що ви сьогодні хотіли побачити. Ви хотіли побачити український кордон та бути вдома”, – визнає чиновник.

Водії уважно слухають, періодично киваючи один одному. Деркач говорить про те, що з’явилася можливість евакуювати тих, хто хоче поїхати додому. Бажаючі зможуть законно перетнути кордон, але вантажівку доведеться залишити тут, біля Хелма. Мало хто хоче кидати свій вантаж, навіть на платних парковках, де гарантують збереження товару.

Забастовка завдає суттєвих збитків не тільки Україні, а й Польщі, каже заступник міністра. Польські перевізники теж хочуть ввозити до нас вантажі, але не можуть цього зробити, принаймні не в колишній кількості. Крім того, серед фур є і небезпечний вантаж, гуманітарна, військова допомога. Через Польщу в Україну везуть енергоносії, які, тим більше, необхідні напередодні зими. Мітингувальники обіцяли пропускати їх без черги, але насправді вантажівки стоять перед кордоном, як і решта.

“Нас дивує позиція місцевої влади, яка, знаючи про порушення, продовжує видавати дозволи на мітинг. Ми стали заручниками невеликої групи протестувальників та польських колег із місцевої влади та уряду. Чому заручники? Тому що єдина умова мітингувальників – це скасування лібералізації та повернення до дозволів “, – пояснює Сергій Деркач.

Угода про лібералізацію запрацювала з початку війни і фактично має діяти до 30 червня 2024 року. Вона був підписана між Україною та ЄС, тому ані польський, ані український уряди самі по собі не можуть його скасувати.

“Протестуючим про це добре відомо. Тому нам здається, що цей протест спрямований на те, щоб просто фізично заблокувати кордон”, – упевнений заступник міністра.

Після імпровізованого брифінгу Деркач звертається до самих водіїв: “Я знаю, що вам від цього не легше”. І фактично повторює те саме, що сказав до цього. Чоловіки спочатку слухають спокійно, доки один із водіїв не починає говорити.

“Мало того, що вони не пропускають гуманітарну допомогу. Їде з того боку вантажівка ADR (небезпечний вантаж – ред.) на польських номерах, вони навіть не запитують документи. “Пан проїжджий!”. Їде наш ADR – його розгортають у кінець черги. Те саме зі “скоропортом”!” – обурюється водій.

З ним погоджуються інші та перемовляються між собою, згадуючи схожі випадки. Поки ми стоїмо, стає холодніше і починає йти мокрий сніг, але чоловіки його не помічають – вони хочуть висловитися.

“В Україні теж був страйк. Ми перекрили Київ! Ми вміємо говорити з нашим керівництвом. Нехай звертаються до свого боку!” – лунає з натовпу.

Голоси стають гучнішими, водії перебивають один одного і розповідають про те, що бачать тут уже три тижні. “Послухайте, навіть польські перевізники їх зневажають. Це гендлярі. Вони колись їздили на Білорусь та Росію. Заправилися і з повними баками приїхали сюди і їм ціни збивали. Вони увійшли до Євросоюзу, їм Німеччина не ввела дозволи. Так вони перебили перевезення Франції , ви ж самі знаєте, всій Європі перебили!” – каже один із чоловіків.

Багато хто з водіїв працює у цій сфері вже не один десяток років – вони добре знаються на нюансах, знають, хто на кого працює і чому сьогодні їм перекрили дороги. “Це п’ять фірм, які входять до асоціації. Вони не можуть з нами конкурувати, тому вони хочуть наче силою захопити ринок України”. Один із водіїв киває і говорить чоловікові, що стоїть поруч, про те, що компанії перевізників російські. Коли обидва бачать, що їхня розмова викликає інтерес, вони замовкають.

– Тобто ці п’ять фірм мають відношення до Росії?

– Та тут і так все зрозуміло. Що пояснювати.

Деркач ще якийсь час перемовляється з водіями, доки не приїжджає машина із продуктами. Чоловікам роздають пакети із супом, хлібом та баклажки з водою. Беруть не всі, багато хто відходить далі, закурює і спостерігає за процесом. На питання про те, чому не всі йдуть за їжею, один із водіїв знизує плечима та посміхається.

– Ми сходили в магазин і купили, хай беруть ті, хто не має, навіщо нам зайве?

Водії готові розмовляти, але побачивши диктофон чи камеру починають помітно бентежитися. “Я не те, щоб вмію добре говорити”, – відповідає чоловік, який погоджується показати свою кабіну. У салоні його фури за сидіннями є маленьке місце для сну. Він дістає з верхньої полиці над спальним місцем зелений тазик, який називає пральною машиною, вказує на мило та плед. “Ну, загалом, живемо”, – підсумовує він.

Мобільні туалети стоять вздовж дороги, але їх досить мало. Крім цього, для водіїв більше нічого немає. Обідають вони тим, що купують на заправках чи супермаркеті “Biedronka”. Ще їх годують волонтери як українські, так і польські. Купаються чоловіки, поливаючи себе водою із каністр, а готують на портативних плитках. За таких умов і тиждень жити досить важко. Ще важче не розуміти, скільки часу потрібно жити в таких умовах.

Валентин – один із тих, хто погоджується на евакуацію. Йому треба поїхати додому та закінчити навчання. “Він у нас професор!”, – говорять про нього його колеги, сміючись.

“Ми морально втомилися. Не стільки фізично, скільки морально. У кожного є якісь проблеми вдома, особисті питання, сім’ї. Усі ми люди. У мене є свої плани. Працюючи далекобійником, я студент. Навчаюся, щоправда, на заочному, треба закривати іспити”, – пояснює чоловік.

Валентин вирішив, що залишить свій вантаж на платному паркуванні, якщо не знайдеться іншого рішення. За реакцією водіїв стає зрозумілим, що не всі їхні керівники можуть собі це дозволити, а залишати фуру з вантажем у черзі ніхто не стане.

Незважаючи на патовість свого становища, чоловіки постійно жартують. Візит української делегації вніс різноманітність до їхнього розпорядку дня, який на 90% складається з очікування та невизначеності. Водії згадують свої сім’ї, сміються, розповідаючи про те, що схожі на моряків далекого плавання та, трохи розслабившись без камер, запрошують на шашлики.

“Ми тут м’ясо замаринували, має вийти дуже смачно, в мінералці його тримаємо і з цибулею, – каже молодий хлопець, потираючи руки. Потім він обертається на нас і додає вже серйозно: “Ми сподіваємося на вас. Ми дуже втомились”.

Польські перевізники стоять неподалік поліцейських автомобілів. Біля них припарковано дві великі фури, на яких висить плакат із вимогами. Основна – запровадження системи дозволу для українських перевізників. Ми зупиняємося неподалік них, Олег Куць, виходячи з машини, просить нас не виходити одразу, а трохи почекати. “Вони можуть бути не дуже раді пресі”.

Протестувальники – близько десяти осіб, переважно чоловіки, та одна жінка. Їх оточують місцеві журналісти. Перевізники явно не налаштовані на серйозний діалог, вони перебивають Деркача, котрий намагається зав’язати розмову, і весь час говорять про введення дозволів. “Без введення дозволів розмова не має сенсу!”, – постійно повторює чоловік, який стоїть праворуч від головного переговорника.

– Єврокомісія збирається 4 грудня і вирішуватиме питання про дозволи, ви можете до 4 грудня поставити мітинг на паузу та пропустити людей?, – запитує Деркач?

Чоловіка, який відповідає Деркачу, звуть Рафал Меклер. Він володіє однойменною транспортною компанією, а також представляє осередок партії “Конфедерація свободи та незалежності”, відомої антиукраїнськими настроями. Свого часу колишній лідер партії Януш Корвін-Мікке пропонував визнати окупацію Криму і сам 2015 року їздив на півострів, де зустрічався з так званим “головою” Криму Сергієм Аксьоновим. Крім того, з початку вторгнення РФ в Україну п’ять польських компаній-перевізників, у тому числі фірма Меклера, виступали за відміну антиросійських санкцій.

Поки з мітингувальниками говорять з членами української делегації, групу людей оточують чоловіки у балаклавах. Вони чекають на репліки Деркача і перебивають його криком. Коли він просить не підвищувати тон, один із чоловіків кричить: “У нас така мова!”

– Ваші вимоги ви маєте пред’являти уряду Польщі. І уряд Польщі так само може з нами комунікувати. Я просто хотів у вас запитати про небезпечний вантаж.

– Гуманітарка та мілітарка їздять без черги. ADR стоїть у черзі.

– Так ви ж щойно сказали, що ADR проїжджає без черги.

Діалог не вносить конструктиву – головний переговорник у якийсь момент вказує на годинник, говорить про безглуздість розмови та відходить убік. За ним ідуть інші. Протестувальники не хочуть обговорювати умови пропуску окремого виду вантажів. Все, що вони вимагають, – введення дозволів і те, що це не вирішує Україна, їх не цікавить.

З українськими журналістами мітингувальники спілкуватися відмовляються, віддаючи перевагу місцевій пресі. Ми сідаємо у автобус та їдемо до кордону. Поки ми спілкувалися з водіями та польськими перевізниками, через кордон показово пропустили близько семи фур – досить багато порівняно з минулими днями.

Члени української делегації жартують – мабуть, їм варто приїжджати сюди щодня, щоб мітингувальники не влаштовували провокацій та пускали фури так, як обіцяли – по три на годину. Дивує, що ця цифра стала звичною лише за три тижні мітингу, який, незважаючи на юридичну законність, фактично порушує права тисяч людей.

Збитки для економіки та ризики дефіциту

“Наші польські колеги з уряду говорять про те, що протест має право бути офіційно, тому що це законне право громадян – бастувати. Ми його поважаємо, але вже були порушення і ці порушення – підстава для скасування забастовки. Ми направили польській стороні інформацію про ці порушення і чекатимемо на відповідь”, – каже Деркач.

Забастовка кількох десятків перевізників, які одночасно становлять політичні інтереси антиукраїнської партії, поки що точково впливає на економіку. Наприклад, через польський кордон до України завозилося до 30% автогазу від загального імпорту. Через його скорочення ціна на газ почала зростати, але трейдери знайшли альтернативні варіанти, каже директор Консалтингової групи “А-95” Сергій Куюн.

“Зокрема (перевезення – ред.) через Словаччину. Тому очікуємо, що протягом двох тижнів проблема вирішиться”, – сказав Куюн у коментарі РБК-Україна.

Тим часом українська економіка вже втратила близько 400 млн євро, стверджує віце-президент Асоціації міжнародних автоперевізників Володимир Балін. “Я не готовий сказати, як інші галузі страждають, хоча, за оцінкою Федерації роботодавців України, вже сьогодні понад 400 млн євро наша економіка втратила. Ми фіксуємо збитки наших перевізників із розрахунку втраченої прибутковості – 350 євро за простий, за добу”, – сказав Балін.

Рітейлери ж говорять про те, що проблема виникла з товарами, що швидко псуються, і тими, які вимагають потрібних умов для зберігання. Щоб уникнути дефіциту в цілому, фахівці змушені змінювати логістику, каже виконавчий директор Українського фуд-рітейл альянсу Наталія Петрівська.

“Для задоволення потреб покупців частина товарів прямує через інші пункти пропуску, хоча логістика значно подорожчала, компанії несуть додаткові витрати та збитки. Через зміну маршрутів ми сподіваємося, що на сьогоднішній день значного дефіциту не буде, хоча певний товар буде нерентабельним для імпортування, тому компанії розглядатимуть доцільність його ввезення”, – пояснює Петрівська у коментарі РБК-Україна.

Крім цього, на кордоні з Польщею сьогодні стоять фури з енергоносіями, гуманітарним та військовим вантажем. Якщо мітинг триватиме, у перспективі Україна втратить певну частину західної допомоги. І кінцевий вигодонабувач у цьому випадку – Росія.

Польська Конфедерація свободи та незалежності – це за великим рахунком партія, яка лобіює інтереси Кремля. Не можна стверджувати, що вона шкодить Польщі, але сьогодні Росії важливо насамперед нашкодити Україні і вона використовує всі свої важелі, а їх за десятки років “дружби” Заходу з РФ набралося достатньо на європейському просторі. Сьогодні у Кремлі прагнуть дестабілізувати все, що можуть і чим раніше в Європі це усвідомлять та відключать російські важелі – тим менше виникатиме те, що відбувається сьогодні на польсько-українському кордоні.