✅Що таке ООН? Коли і для чого була створена ООН?
Організація Об’єднаних націй (ООН) – це міжнародна організація, найважливіша мета якої – забезпечення миру і спокою на всій планеті.
Що таке ООН?
Цілі ООН сформульовані наступним чином:
- Підтримання миру між країнами і народами, попередження можливих конфліктів, придушення агресії, залагодження суперечок дипломатичними засобами;
- Розвиток дружніх зв’язків між націями і державами;
- Заохочення співробітництва в сфері економіки, політики, культури.
Найважливіший принцип, який сповідує ООН – це рівноправність всіх націй і їх право на самовизначення, а також рівні права для всіх людей, незалежно від їх раси, статі, мовної та релігійної приналежності.
ООН – це велика наднаціональна організація, що має свої органи управління, штат співробітників, регламент. Вищий орган управління ООН – Генеральна асамблея, що складається з представників усіх 193 держав-членів. ГА ООН збирається на сесії, в рамках яких приймаються найважливіші рішення.
Рада безпеки ООН – постійно діючий орган, який відповідає за практичну реалізацію рішень. Саме СБ несе відповідальність за підтримання міжнародної безпеки та вживає конкретних заходів (аж до направлення миротворчих сил ООН в зони конфліктів).
У структуру ООН входять комітети, які відповідають за конкретні напрями діяльності, а також робочі групи.
Коли і для чого була створена ця організація?
Ідея об’єднати зусилля різних держав для збереження миру виникла ще в 19-му столітті. У 1919 році була заснована Ліга Націй – організація, яка повинна була боротися з ростом озброєнь, запобігати конфліктам, сприяти дипломатичному врегулюванню розбіжностей між країнами.
Але, як показала подальша історія, Ліга Націй не впоралася зі своїми завданнями, і в 1946 році, після закінчення Другої Світової війни, була розпущена.
Ще в ході війни представники держав-учасниць антигітлерівської коаліції почали обговорювати плани створення нової спільноти.
Остаточно контури майбутнього проєкту були оформлені на знаменитій Ялтинській конференції, яка відбулася взимку 1945 року. Сталін, Черчілль і Рузвельт домовилися про створення міжнародної організації з підтримання миру і безпеки у всьому світі.
Нарешті, 25 квітня 1945 делегати від п’ятдесяти країн зустрілися в Сан-Франциско і почали роботу над Статутом ООН. Установча конференція працювала два місяці, і в червні 1945 року Статут був прийнятий, однак ратифікація його всіма учасниками відбулася пізніше – 24 жовтня. Саме ця дата відзначається як День ООН.
Історики стверджують, що створення ООН – це найбільше досягнення людства. Вперше країни (багато з яких мали економічні і політичні протиріччя, були противниками) об’єдналися, щоб не допустити нової глобальної війни.
Для вирішення поставлених завдань ООН працює за кількома напрямками:
- Підтримання миру. З цією метою ООН організує миротворчі місії в райони конфліктів. У «гарячих точках» представники організації проводять переговори між протиборчими сторонами, контролюють дотримання домовленостей, припиняють можливі провокації, організують доставку і розподіл гуманітарної допомоги, спостерігають за ситуацією в цілому.
- Дотримання прав людини. ООН проголосила Загальну декларацію прав людини і вживає всіх заходів до популяризації, поширенню і дотримання цього документа.
Гуманітарна допомога надається людям, які опинилися в зонах катастроф (стихійних лих, військових конфліктів, техногенних потрясінь). ООН не тільки забезпечує населення продуктами, медикаментами, предметами першої необхідності, але надає допомогу в ліквідації наслідків воєн, відновленні господарства, фінансового сектора, освіти і охорони здоров’я.
Удосконалення міжнародного права. ООН виробляє проєкти документів, що регламентують відносини між країнами. Ведеться робота по систематизації існуючих і вироблення нових норм міжнародного законодавства.
Крім названих напрямів, Організація Об’єднаних Націй веде роботу в області екології, соціально-економічного розвитку, освіти і т.д.
Таблиця з поясненнями на тему “Що таке ООН?”
| Аспект | Опис | Цікавий факт/Приклад |
|---|---|---|
| Загальне визначення | Організація Об’єднаних Націй (ООН) – це міжнародна організація, заснована в 1945 році для сприяння міжнародному миру, безпеці та розвитку. | ООН налічує 193 держави-члени, що робить її найбільшою міжнародною організацією у світі. |
| Головні органи ООН | ООН має шість основних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну та Соціальну Раду, Міжнародний Суд, Секретаріат та Раду Опікунства. | Рада Безпеки має особливу відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки. |
| Місія та цілі | Основні цілі ООН включають підтримку міжнародного миру та безпеки, розвиток дружніх відносин між націями та вирішення міжнародних економічних, соціальних, культурних та гуманітарних проблем. | ООН грає ключову роль у миротворчих місіях та підтримці розвитку країн. |
| Права людини | Захист прав людини є однією з основних функцій ООН, що включає боротьбу з дискримінацією, підтримку прав меншин та захист основних свобод. | Ухвалення Всесвітньої декларації прав людини в 1948 році стало важливим кроком у розвитку міжнародного права людини. |
| Гуманітарна допомога | ООН надає гуманітарну допомогу в разі природних катастроф, конфліктів та екстремальної бідності. | Програма ООН з продовольства та ВООЗ є прикладами спеціалізованих агентств ООН, які надають гуманітарну допомогу. |
| Освіта та культура | ООН сприяє розвитку освіти, науки та культури через свої спеціалізовані агентства, такі як ЮНЕСКО. | ЮНЕСКО займається збереженням світової культурної спадщини та сприянням міжнародній освіті. |
| Екологія та сталий розвиток | ООН працює над питаннями зміни клімату, збереження навколишнього середовища та сталого розвитку. | Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату (UNFCCC) є ключовим механізмом глобальних зусиль з боротьби зі зміною клімату. |
Висновок
Організація Об’єднаних Націй є унікальною міжнародною платформою, яка забезпечує координацію та співпрацю між країнами з широкого спектра питань, включаючи міжнародну безпеку, права людини, гуманітарну допомогу, освіту, культуру та екологію.
Її роль у формуванні міжнародних норм та стандартів, а також у вирішенні глобальних проблем є незамінною, що робить ООН однією з найважливіших організацій у сучасному світі.
Львову 764: коли і хто заснував місто?
Вже наче здавна має свою відповідь для львів’ян питання про заснування Львова, оскільки існує уставлена думка, що місто засновано у ХІІІ ст., а саме, перша згадка датується 1256 роком. Це по-перше. По-друге ж, засновником вважається король Данило Романович. І ці факти з історії міста фактично не піддаються критиці, оскільки здавна осіли як в шкільних підручниках, так і в свідомості львів’ян. Проте – чи так це насправді?
На сьогодні ці тези піддаються критиці. Наскільки ця критика має підґрунтя? Ми спробуємо розібратись.
Перше питання, яким слід задатись, це – коли ?
Фактично, чіткої дати заснування Львова не існує. Як бачимо, існує літописна згадка про Львів, яка датується згаданим 1256 роком. У літописі йдеться про величезну пожежу яка сталась у місті Холмі, пожежа була настільки великою, що її було видно навіть за багато кілометрів, а саме у Львові.
Проте у 2010 р львівський історик Іван Паславський зробив доволі цікаве та інтригуюче відкриття. Вчений виявив французький стародрук, у якому містилась суперечлива щодо загальноприйнятої версія заснування міста. А саме – йшлось про те, що Львів було засновано задовго до першої літописної згадки. У згаданому джерелі йшлось про 1240 рік, що на п’ятнадцять років раніше ніж прийнята дата від якої відштовхуються усі річниці святкування дня народження міста.
На думку вченого, автор згаданого стародруку, французький історик XVII-XVIII ст. Мішель Лє Кієн, є особою авторитетною, а отже джерело вартує, щонайменше, пильної уваги. А, отже, дата заснування Львова може бути дещо давнішою, аніж прийнято вважати. Одне із джерел, про яке йтиметься нижче, пропонує іншу дату – 1245 р. Говорячи про першу дату, 1240 р, то, скоріш за все, сину Данила, Левові, тоді було від 12 до 15 років. Проте цей вік, насправді, у ті часи, за словами Івана Паславського, вже був фактичним повноліттям. «Тому морально і фізично він міг заснувати місто Львів», – зазначив історик.
Адже через п’ять років, у 1245 р., Лев братиме повноцінну участь у битві під Перемишлем на боці свого батька короля Данила, проти його ж племінника Ростислава та угорського війська.
Напрошується очевидний висновок: дату першої літописної згадки Львова за 1256 р. ніякими чином не можна вважати точкою відліку в історії міста, адже до цього часу Львів мусив відбутись як місто, яке було доволі значним, щоб бути згаданим в літописі, крім того, такі згадки були, як бачимо, й напередодні усталеної дати. Крім того, ця дата – писемна згадка про Львів, яка свідчить хіба одне: місто вже існувало.
Друге питання, на яке слід знайти відповідь – ким було засновано Львів?
Частково цього ми вже торкнулись, розглядаючи проблему датування. І сюди, знову ж, варто залучити згадану французьку хроніку. Адже у ній йдеться і про засновника міста, проте, зовсім не про того засновника, якого ми звикли вважати таким. Власне, хроніка називає засновником міста князя Лева Даниловича. Хоча, згідно традиції, яка міцно увійшла в масову свідомість, вважається, що король Данило заснував місто, за що і стоїть йому в місті чудовий пам’ятник.
Проте не тільки це, згадане нами французьке джерело, свідчить про причетність саме Лева до заснування Львова.
Портрет короля Лева Даниловича, автораства Луки Долинського
Відомий львівський історик Леонтій Войтович, задаючись питанням місця розташування столиці князя Лева, досить обґрунтовано довів, що Львів було засновано саме останнім.
Вчений наводить низку джерел, які розповідають про внутрішньодержавну діяльність Лева Даниловича. За свідченнями анонімного каталонського географа XІV ст. «з Польщею межує королівство Лева, столицею його є місто Лева». Російський мандрівник Ф. Глінка у 1805 р. бачив львівську університетську бібліотеку і у своїх спогадах занотував, що місто було засновано у 1245 р. князем Левом, який був одружений із сестрою угорського короля Белли. На галицькій брамі, як свідчать досліджені істориком джерела, був напис «князь Лев поклав мені підвалини, нащадки дали імя Леонтополіс».
Ключовим аргументом на користь гіпотези про заснування Львова саме князем Левом є те, що у ХІІІ ст. місто знаходилось на межі Перемишльського та Белзького князівств, які належали Леву. І, як наголошує Леонтій Войтович, немає прямих джерел, які б безпосередньо свідчили, що Львів був заснований королем Данилом, відтак заснування міста його сином Левом видається більш вірогідним.
Доволі цікавим є також, як не дивно, питання – де був заснований Львів ?
Здавалось би, що тут дивного? Львів засновано на місці Львова, адже є навіть історичний центр міста із ратушою і, навіть, із залишками давніх мурів. Проте, і тут теж не все так просто.
На початку минулого століття, на підставі згаданої літописної згадки, тодішній львівський історик Ісидор Шараневич припустив, що середньовічний Львів був заснований зовсім не там, де перебував в подальшому.
Вчений стверджував, що, найімовірніше, місце, звідки львів’яни могли спостерігати пожежу Хома, це були так звані Чортові (Чотові) скелі, неподалік від сучасних сіл Винники і Лисиничі. Ці скелі недарма колись називались «Чотовими», адже там знаходились чоти (сторожові застави) воїнів, котрі повинні були вистерігати ворога.
Логічно, що первинне місто, з оборонних міркувань, могло організуватись навколо такого чотового місця.
Підтвердження цієї думки знайшлись майже через століття, в ході Львівської обласної археологічної експедиція Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України у 1973 році, яка виявила в районі скель рештки матеріальної культури часів короля Данила та його сина Лева.
Історик Людвік Зелінський, який у XIX ст. досліджував цю територію, у журналі “Львовянин” писав, що натрапив на руїни якогось поганського замку, датованого VIII ст., коли у скелях робили оборонні споруди. Таке твердження також видається цікавим, адже місто могло виникнути на місці давнішого і меншого поселення або замку.
Варто зазначити, що Чортові скелі були набагато більшими, а ніж зараз, оскільки довгий час руйнувались стихійно, оскільки складаються із пісковика, та використовувались у якості будівельного матеріалу.
З огляду на сказане, ми не можемо стверджувати, що знаємо єдині і достеменні місце і час заснування Львова, але бачимо, що не все так однозначно щодо його історичних коренів. В кожному разі, цей клубок питань «хто, де і коли» залишається дискусійним, а, тим часом, Львів так і не має пам’ятника на честь короля Лева, свого найвірогіднішого засновника.