Пройшов АТО й отримав нагороду від президента: на Донбасі загинув український захисник

У повномасштабній війні Україна втрачає своїх героїв, які хоробро стали на захист Батьківщини від російських окупантів. Одним із них був Вадим Вадимович Сичов, життя якого обірвалося в бою за свою країну.

Чоловік був оператором зенітної самохідної установки в 59-й окремій мотопіхотній бригаді ЗСУ (військова частина А 1619). Про це повідомили на сторінці Лозуватської ОТГ у Facebook.

Вадим Сичов народився 14 липня 1977 року у місті Горький (зараз — Нижній Новгород у рф). З 2014 року він став на захист Батьківщини у лавах ЗСУ. 2015 року брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах Донецької та Луганської областей.

2021 року чоловік добровільно вступив на службу до лав ЗСУ і брав участь стримуванні збройної агресії росії на Донбасі.

Він також проходив підготовку з ВОС-157 “Оператор ЗСУ 23-4” та отримав кваліфікацію “фахівець ІІІ класу”.

У лютому 2016 року воїна було нагороджено відзнакою президента України “За участь в антитерористичній операції”.

Коли почалася повномасштабна війна в Україні, Сичов з того ж дня служив у лавах ЗСУ, захищаючи міста Херсон, Харків, Миколаїв.

13 січня стало відомо, що Вадим Сичов загинув у боях поблизу населеного пункту Водяне Ясинуватського району Донецької області. Церемонія прощання з героєм відбудеться у селі Лозуватка Дніпропетровської області 20 січня о 12:00 на вулиці Миру,16 (Меморіальний комплекс). О 11:30 починається формування “живого коридору” для зустрічі загиблого воїна.

Князь Володимир Великий

Князь Володимир Великий по праву вважається одним з найвидатніших правителів Київської Русі.

За часів його князювання були проведені кардинальні реформи у всіх сферах життя держави, він зміг не лише побудувати сильну монархію, а й нарешті поставити крапку в «цивілізаційному виборі» країни, впровадивши християнство.

Дитинство і молоді роки

Князь Володимир був сином київського правителя Святослава Ігоровича і Малуши, ключниці княгині Ольги. Оскільки його мати вважалася рабинею, то коли стало відомо про її вагітність, княгиня Ольга відправила Малушу в село Будутино. Саме там в 968 році й народився майбутній київський князь. Вважається, що сина відлучили від матері в дуже ранньому віці.

Позбавлений любові матері, він не зміг знайти і духовну близькість з батьком – виховували хлопчика бабуся княгиня Ольга й брат матері Добриня.

Вважається, що давши хлопчику князівське ім’я «Володимир», Святослав не викреслював його з черги престолонаступників на рівні зі старшими братами.

Боротьба за Київський престол

Володимир Святославович став Новгородським князем ще за життя батька. Після смерті Святослава він залишився у Новгороді, його старший брат Ярополк став правити у Києві, а Олег – на землі древлян.

Після смерті батька між братами розгорілася міжусобна війна. Приводом до неї стало вбивство Олегом одного із прибічників Ярополка. Воно зіграло на руку київському князю, який давно бажав об’єднати всі землі під своїм керівництвом. В 977 році Ярополк переміг Олега, який загинув при штурмі міста Вручия, одночасно князь київський зміг захопити й Новгород. Володимир, був змушений втекти до Швеції, де в той час перебував його дядько, там він з допомогою свого тестя, шведського конунга, зібрав військо вікінгів – найманців, з яким у 978 році повернувся до руських земель.

Повернути Новгород Володимир Великий зміг майже без зусиль, наступним його кроком став Київ. По дорозі до Києва він захопив місто Полоцьк, де проживала наречена Ярополка Рогніда. Для того, щоб «узаконити» приєднання нових земель, Володимир одружився з нареченою брата. Не затримуючись у Полоцьку, він рушив з військом до Києва. Обложивши місто, Володимир Святославович домігся, щоб брат, зляканий ймовірним заколотом проти нього киян, втік до містечка Родня, де Ярополк і був вбитий.

Правління та основні реформи

Згідно «Повісті минулих літ», роки правління князя Володимира 980 – 1015, але деякі з тогочасних джерел називають іншу дату початку князювання – 979 або 978 рік.

Ставши на чолі Київського князівства, Володимир Великий розумів, що держава, яка опинилася у його руках, потребує багатьох реформ і перетворень. Для того щоб гідно заявити про себе на міжнародній арені, він розпочинає проводити прогресивну внутрішню політику.

Портрет Володимира Великого

Внутрішня політика

Адміністративні перетворення були направлені на централізацію князівства – він усунув від влади місцевих князів, посадивши на їхні місця своїх синів. Система «племінних князівств» була зруйнована, а всі землі поділені на 8 адміністративних округів, таким чином він домігся зосередження влади в руках однієї князівської родини.

Розуміючи, що без сильного війська Київська держава не зможе захищати свої кордони, князь провів і перетворення в сфері оборони. Були ліквідовані військові об’єднання племен, тепер землі роздавалися конкретним особам за умови військової служби.

Вперше за часів Київської держави почалося карбування монети – «златники» та «срібники», на яких викарбовувалось зображення князя. Ця реформа сприяла економічному піднесенню країни.

Володимир спромігся на деякі зміни і в судовій системі – його діяльність в цій сфері була спрямована на розмежування єпископських та міських судів.

Хрещення Русі

Але найбільший вплив на розвиток країни мала релігійна реформа Великого князя. Розуміючи, що держава, яка сповідує язичництво, не сприймається на Європейській арені серйозно, він вирішив об’єднати все населення під знаменами однієї віри.

«Хрещення Русі», картина Василя Перова

Князь Володимир Великий вибирав майбутню релігію з декількох можливих варіантів: іслам, буддизм, юдаїзм, християнство. Вибір саме християнської віри був обумовлений такими факторами як:

• Іслам забороняв вживати алкоголь, а князь полюбляв влаштовувати банкети.
• В юдаїзмі немає інституту єдиної держави.
• В буддизмі не існую єдиного Бога, а йому був потрібен єднальний фактор.
• Християнська спільнота була в Києві ще з часів князів Аскольда і Діра, до того ж християнство ставило Русь на один рівень з Європейськими країнами.

Зробивши вибір, Володимир в 988 році прийняв хрещення. Нова релігія стала обов’язковою для всього населення. На місцях старовинних язичницьких капищ почали будувати християнські церкви.

Після хрещення Русі правитель взявся за перетворення в сфері освіти – в державі почали створювати школи, перша при Десятинній церкві в Києві, до Київської держави почали приїжджати грецькі монахи та науковці, які сприяли подальшому розвитку науки.

Зовнішня політика

Зовнішня політика князя була спрямована на укріплення кордонів країни та покарання племен, які відмовлялися підпорядковуватись київській державі. Так Володимир Великий зміг підпорядкувати своїй владі в’ятичів, ятвягів, радимичів, хорватів та волжських болгар.

Міжнародна політика князя містила в собі й шлюбну дипломатію – він сам укладав шлюби з іноземними принцесами й одружував своїх дітей з представниками європейських королівських сімей:

• В 977 році він одружився з донькою шведського конунга Еріка Переможця.
• В 989 році князь уклав шлюб візантійською царівною Анною.
• За декілька років до смерті він взяв за дружину доньку німецького графа Куно фон Енгінгена.
• Донька Премислава стала дружиною угорського принца.
• Марія Добронега вийшла заміж за польського короля Болеслава.
• Син Святополк одружився з донькою польського князя Болеслава I Хороброго.
• Ярослав Володимирович був одружений на шведській принцесі Інгігерді.

Історичний спадок

Князь Володимир помер в 1015 році й був похований поруч з дружиною Анною в побудованій ним Десятинній церкві. Київська Русь за часи Володимира Великого вперше за всю історію держави стала на один рівень з розвиненими Європейськими країнами. Завдяки прийняттю християнства, країну перестали вважати спільнотою язичницьких племен, а шлюб із представником княжої родини став почесним для будь-якого європейського двору.

Через величезний вклад в поширенні християнства, Великий князь був канонізований, його вшановують у католицькій і православній церкві як святого рівноапостольного. Документальних підтверджень коли саме він був канонізований немає, перші згадки про «святого князя» датовані 1254 роком.

Пам’ятник князю Володимиру в Києві

Цікаві факти

• Згідно з біографією князя за древніми літописами, у нього в різний час було до 900 наложниць і 7 офіційних дружин.
• Після смерті князя залишилося 16 законних синів та доньок, кількість позашлюбних дітей невідома.
• В кінці правління князя його сини почали боротьбу за владу, по черзі вони організовували заколоти, що призвело до міжусобних війн після смерті Володимира.

Важко давати характеристику політиці князя Володимира через 1000 років після його смерті, але можна сказати зі стовідсотковою впевненістю, що вона була направлена на здобуття величі Київської держави.