Садові лікарські рослини

У цю велику категорію включено рослини, органи яких використовують як сировину для виготовлення лікувальних препаратів, що застосовуються як в офіційній, так і в народній медицині, а також у ветеринарії. Слід сказати, що рослин, визнаних традиційною медициною лікарськими, усього 21000, але народні цілителі застосовують у своїй практиці значно більшу кількість цілющих рослин.

Представники цієї категорії поділяються на офіційні, фармакопейні та лікарські рослини народної медицини. Кожна рослина категорії лікарських повинна містити хоча б одну речовину з лікарськими властивостями. Іноді вона сконцентрована в листі, іноді в квітках, бруньках, коренях або стеблах, але часто буває, що тією чи іншою мірою ця речовина міститься в усіх органах рослини.

Сьогодні з більш ніж трьох тисяч лікарських препаратів трохи менше половини виробляється з рослин, але з року в рік число таких ліків збільшується. Щоб виростити на своїй ділянці здорову рослину з сильно вираженими цілющими властивостями, потрібно створити для неї оптимальні умови, а при зборі лікарської сировини важливо знати, в якому саме органі зосереджена лікарська речовина та в який період вегетації її в рослині найбільше.

15 чудесних застосувань базиліка

Багатьма базилік сприймається тільки як пряна трава, однак ця рослина має також цілющі властивості та здатна якщо не вилікувати від недуги, то значною мірою полегшити хворобливий стан. Людство застосовує базилік у кулінарних і лікувальних цілях уже близько п’яти тисячоліть. У кулінарії за цей час він заслужив титул короля пряних трав. Сьогодні існує безліч сортів цієї трави, що відрізняються зовнішнім виглядом, смаком і пахощами.

Аралія: вирощування та догляд, властивості, види

Аралія (лат. Aralia) – рід квіткових рослин родини Аралієвих, ареал яких охоплює субтропіки, тропіки та частково райони з помірним кліматом Азії, Австралії, Північної та Центральної Америки. Рід налічує близько 70 видів, але в культурі вирощується переважно декоративна, лікарська й медоносна рослина аралія маньчжурська.

Бадан: вирощування з насіння, види і сорти

Трава бадан, або бергенія (лат. Bergenia), утворює рід багаторічних рослин родини Ломикаменевих. Виростають ці багаторічні трави в помірному поясі від Кореї і Китаю до країн Середньої Азії, оселяючись у тріщинах скель або на кам’янистому ґрунті. У культуру бадан введено в середині XVIII століття як «каменеломку товстолисту», проте потім його вивели в окремий рід і дали латинську назву на честь німецького ботаніка Карла Августа фон Бергена. Науковцям відомо 10 видів бадану, деякі з них вирощують у культурі. Окрім того, селекціонери вивели десятки сортів і гібридів бадану.

Барвінок: вирощування в саду, види і сорти

Рослина барвінок (лат. Vinca) представляє рід вічнозелених і листопадних сланких напівчагарникових або багаторічних трав’янистих рослин родини Барвінкові, що зростають в Азії, Північній Африці та Європі. З латини vinca перекладається як «обвивати», і це характеризує здатність барвінку стелитися по землі і виживати в суворих умовах, через що трава барвінок стала символом життєвої сили і живучості.

Болиголов: вирощування, властивості, види

Болиголов (лат. Conium) рід трав’янистих дворічників родини Зонтичні. Наукова назва роду походить від грецького слова, яке перекладається як «дзиґа». Поширені болиголови в Малій Азії, Європі та Північній Африці, де вони ростуть на узліссях, вапнякових схилах, луках, а також як бур’яни біля людського житла. Рід представлений усього чотирма видами. Найбільше в культурі відомий болиголов плямистий.

Борщівник: як боротися з рослиною-паразитом, види

Борщівник (лат. Heracleum) – рід родини Зонтичні, що налічує за різними джерелами від 40 до 70 видів рослин, поширених у районах із помірним кліматом Східної півкулі. Деякі види борщівника вирощують як силосні або харчові рослини, є види, що мають лікарські властивості, а деякі представники роду вирощуються як декоративні рослини. Але один борщівник становить серйозну небезпеку.

Буркун: вирощування в саду, властивості, види

Буркун (лат. Melilotus) – рід трав’янистих малолітників родини Бобові. Це цінні кормові та сидеральні рослини, які культивують понад 2000 років. Деякі види вирощують як лікарські рослини. У побуті буркун називають також сірозіллям і солодкою конюшиною. Виростають представники роду на луках, пустирях і покладах в Азії і Європі й мають своєрідний аромат.

Валеріана: властивості, протипокази, збір

Валеріана лікарська (лат. Valeriana officinalis), або котяча трава – вид роду Валеріана родини Жимолостеві. Батьківщиною рослини є Середземномор’я. Поширена вона в субтропічній і помірній зонах. Зростає валеріана серед заростей чагарників, на заболочених і низинних луках, болотах, галявинах і узліссях. Відома валеріана лікарська та її цілющі властивості давно: Авіценна, Пліній і Діоскорид вважали, що ця рослина здатна зміцнювати й заспокоювати головний мозок та керувати думками людини.

Вербозілля: вирощування в саду, розмноження і види

Рослина вербозілля (лат. Lysimachia) – рід трав’янистих багаторічників, однорічників і дворічників родини Первоцвітові. Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. У народі вербозілля також відоме як кривавник, ранник, зімодра. Наукову назву рослині дано на честь Лісімаха – одного з полководців Олександра Македонського, який став згодом правителем Фракії й царем Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля.

Верес: вирощування в саду, види і сорти

Трава верес звичайний (лат. Calluna vulgaris) – вічнозелена рослина, єдиний вид роду Верес родини Вересові, що нараховує сьогодні близько 500 сортів, багато з яких мають високі декоративні якості. Верес росте в Європі, простягаючись від тундри до зони хвойно-широколистяних лісів, у Гренландії, Північній Африці, на Азорських островах, у помірному поясі Азії і на Атлантичному узбережжі Північної Америки, полюбляючи ліси, торф’яні болота і згарища.

Гаультерія: вирощування, догляд, властивості, види

Гаультерія, або гаултерія, або готьєрія, або гольтерія (лат. Gaultheria) – рід родини Вересові, що складається приблизно зі 180 видів, які виростають у Північній і Південній Америці, Азії, Австралії та Новій Зеландії. Названо рід було на честь одного з перших дослідників рослинного світу Канади, французького ботаніка й лікаря Жана-Франсуа Готьє. Кілька видів гаультерії вирощуються в садовій культурі як декоративні рослини.

Гіностема: властивості, вирощування, види

Гіностема (лат. Gynostemma) – рід трав’янистих рослин родини Гарбузові, поширених у тропіках Південно-Східної Азії від Японії до Гімалаїв і від Малайзії до Нової Гвінеї. Тільки в Японії можна зустріти до півтора десятка видів гіностеми, причому дев’ять із них – ендеми. У культурі вирощується вид гіностема п’ятилиста (лат. Gynostemma pentaphillum) – рослина, яку інакше називають травою безсмертя, тайським чаєм, південним женьшенем, а ще такими незрозумілими іменами, як «цзяогулань» або «джіаогулан».

Грицики: вирощування в саду, застосування, види

Грицики (лат. Capsella) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні. Наукова назва capsella перекладається з латини як «скринька» й описує форму плодів представників роду. Рослина грицики звичайні (лат. Capsella bursa-pastoris) є лікарською рослиною, найпоширенішим у культурі видом роду. Ця рослина-космополіт виростає повсюдно в тропічних і помірних зонах земної кулі. Видовий епітет bursa-pastoris в дослівному перекладі означає «сумка пастуха». Народні назви цієї рослини – горобине око, дика гречка, калитник, мисочки, мішечки. Місце походження виду досі не визначено.

Деревій: вирощування в саду, властивості, види

Деревій – великий рід родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 150 видів. Рослина деревій звичайний (лат. Achillea millefolium), або серпоріз, кривавник, маточник тощо є типовим видом роду деревій. Назва роду походить від імені «Ахілл»: цей міфічний герой застосовував деревій для заліковування ран. Видовий епітет («mille» – тисяча, «folium» – листок) рослина отримала через численні сегменти листка. Поширена рослина в Європі й Азії, занесено її й на інші континенти.

Дерен: вирощування, розмноження, види і сорти

Рослина дерен (лат. Cornus) належить до роду родини Деренові, представників якого в природі налічується близько п’ятдесяти. Найчастіше це листопадні деревні рослини – чагарники або дерева, але іноді це трав’янисті багаторічники або деревні зимовозелені рослини. Рід Дерен складають чотири підроди. Про походження назви «дерен» мовознавці досі сперечаються, а ось тюркське слово «кизил» (так теж часто називають дерен) означає «червоний» – мабуть, за кольором ягід найвідомішого виду дерену. Поширені рослини цього роду у Східній і Південній Європі, на Кавказі, в Малій Азії, Китаї та Японії.

Дягель лікарський: вирощування, властивості, види

Дягель лікарський (Archangelica officinalis), або дудник лікарський – трав’яниста рослина, вид роду дягель родини Зонтичні. Родом ця рослина з півночі Євразії. У культурі дягель вирощують як лікарську, ароматичну та декоративну рослину. Інакше цю рослину називають дяглицею або дзенгелем, а в Європі – ангелікою або ангельською травою. У Центральну Європу дягель було завезено зі Скандинавії в XV столітті, звідти він поширився в інші регіони.

Елеутерокок: властивості, вирощування, види

Елеутерокок (лат. Eleutherococcus) – рід колючих дерев і чагарників родини Аралієвих, у який входить близько 30 видів, що ростуть на території від південно-східного Сибіру до Японії, а далі на південь до Філіппінських островів. Найбільша різноманітність видів спостерігається в центральному та західному регіонах Китаю. Найпопулярнішим лікарським і декоративними садовими чагарником є елеутерокок колючи (Eleutherococcus senticosus).

Енотера (ослинник): вирощування в саду, види

Енотера (лат. Oenothera) – великий рід рослин родини Онагрових, представлений за різними джерелами 80-150 видами, серед яких трав’янисті рослини та напівчагарники найрізноманітнішого вигляду, поширені здебільшого в Європі й Америці. Інші назви енотери – ослинник, ослова трава, перелет, веслин, люлочник, дівенна, жовтець, коров’як, крокос, купино, коров’яче масло, миколайки, натягач, жовта фіалка, рапунцель, нічна свічка тощо. Наукова назва роду «енотера» складається з двох грецьких коренів, які перекладаються як «вино» та «дикий звір»: у стародавні часи вважалося, що хижака, який понюхав рослину, оброблену вином із ослинника, можна швидко приручити.

Еритроній: вирощування і догляд в саду

Еритроній (лат. Erythronium) – рід трав’янистих багаторічників родини Лілійні, представники якого виростають у природі в гірських лісах Північної Америки, Європи, Південного Сибіру, Маньчжурії та Японії. Згадку про цей ранньовесняний ефемероїд можна знайти в працях Діоскорида. Латинську назву роду дав Карл Лінней, і утворена вона від грецького імені одного з видів. Деякі види еритронія (кавказький, японський і сибірський) вважаються зникаючими й занесені до Червоної книги. Усього ж у роду 29 видів, і деякі з них вирощуються як культурні рослини.

Ехінацея: вирощування в саду, види і сорти

Квітка ехінацея (лат. Echinacea) належить до роду багаторічників родини Айстрові, або Складноцвіті, що налічує 9 видів. Родом ехінацея зі сходу Північної Америки. З грецької мови назва рослини перекладається як «їжакова» або «колюча, як їжак». Найвідоміший вид у роду – ехінацея пурпурова, вона ж рудбекія пурпурова, яка широко застосовується в народній і традиційній медицині, а також у декоративному садівництві.

Ешольція: вирощування з насіння, посадка й догляд

Каліфорнійський мак, або ешольція, використовується не лише для прикраси парків. Її вирощують на присадибних ділянках в сусідстві з нарцисами, крокусами, тюльпанами, пушкінією, гвоздикою, айстрами, дельфінієм або агератумом.

Сьогодні ешольція представлена в культурі безліччю сортів, у тому числі й гібридних.

Крім декоративної цінності, ешольція має і лікувальні властивості: седативну, знеболюючу і спазмолітичну. Її використовують для лікування безсоння, підвищеної тривожності, ниркової та печінкової кольок.

У нашій статті міститься інформація, яка допоможе вам без особливих клопотів виростити ешольцію на своїй ділянці.

Женьшень: вирощування, властивості, види

Женьшень (лат. Panax) – рід трав’янистих багаторічників родини Аралієвих, що налічує 12 видів, поширених у Північній Америці й Азії – в Китаї, Тибеті, на Далекому Сході, в Алтаї. Ця рослина здавна відома як лікарська та застосовується переважно як адаптоген і тонізуючий засіб. У Китаї і Кореї корінь женьшеню використовують у кулінарії. Представники традиційної китайської медицини вважають, що женьшень дає сили й продовжує життя.

Живокіст: вирощування, властивості, види

Живокіст (лат. Symphytum) – рід лісових трав’янистих багаторічників родини Шорстколистих, поширених від західних районів Азії до Британських островів. У роду близько 20 видів, але типовим видом є живокіст лікарський. Латинська назва роду походить від грецького слова, яке в перекладі означає «зрощувати», «з’єднувати», і ця властивість рослини лікувати травми кісток відома з прадавніх часів.

Жовтушник: вирощування, властивості, види

Жовтушник (лат. Erysimum) – рід трав’янистих рослин родини Капустяні, розповсюджених по всій північній півкулі. Найчастіше представники роду зустрічаються в горах. У роду понад 250 видів, але в культурі вирощуються лише кілька з них. Наукову назву, що означає в перекладі з грецької «допомагати», рід отримав за цілющі властивості деяких його видів. Друга назва жовтушника – хейрантус.

Заманиха: вирощування, властивості і протипокази

Заманиха (лат. Oplopanax, Echinopanax) – рід чагарників родини Аралієвих, які ростуть у хвойних лісах Японії, Кореї, Китаю, Далекого Сходу, США та Канади. Рід налічує тільки три види, але найвідомішим із них є заманиха висока, кореневища й коріння якої використовують як лікарський засіб.

Звіробій: вирощування в саду, властивості, види

Звіробій (лат. Hypericum) – рід квіткових рослин родини Звіробійні, хоча раніше цей рід включали в родину Клузієві. У дикій природі представники цього роду найчастіше зустрічаються в районах із помірним кліматом і під тропіками в південних областях північної півкулі. У великій кількості вони виростають у Середземномор’ї. Назва роду є латинізацією грецького слова, що складається з двох коренів, які перекладаються як «близько» і «верес».

Зірочник: вирощування, властивості, види

Зірочник (лат. Stellaria) – рід дуже поширених по всьому світу квіткових рослин родини Гвоздикові, які ростуть у полях, лісах, на луках і в вигляді бур’янів на городах. За інформацією The Plant List, у роду понад 120 видів, і майже всі вони токсичні для тварин і для людини. Більшість видів росте в гірських районах Китаю. Наукова назва зірочника утворена від латинського слова «stella» – зірка: квітки рослини нагадують зірочки. Українська назва відповідає латинській.

Золототисячник: вирощування, властивості, види

Золототисячник (лат. Centaurium) – рід трав’янистих рослин родини Тирличевих, у який входить близько 20 видів. У дикій природі представники золототисячника зустрічаються в районах із помірним і субтропічним кліматом Австралії, Євразії, Південної і Північної Америки. У нас цю рослину називають також сердушником і семисильником. Ці рослини містять лікарські речовини, що зумовлюють цілющі властивості золототисячника.

Золотушник: властивості, вирощування, види

Золотушник (лат. Solidago) – рід трав’янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові. У роду за різними даними від 80 до 120 видів, проте в культурі вирощують тільки 20 із них, наприклад, золотушник звичайний, поширений у європейській частині Росії, на Кавказі, в Західному Сибіру, а далі – в Східному Сибіру і на Далекому Сході – цей вид заміщає золотушник даурський.

Квіти, які можна вирощувати на клумбі та робити з них чай

Ділимося своїм досвідом приготування унікальних і корисних трав’яних чаїв з рослин свого саду та зібраних дикорослих рослин. Сушать трави в прохолодному затіненому місці, а листя ферментують наприкінці літа. Також пропонуємо два рецепти чайних сумішей: одна містить ферментоване листя обліпихи, квіти чорнобривців, золотушник, пустирник, ягоди глоду, пелюстки волошки, насіння вівса та польову м’яту, а інша – гілочки фруктових, зокрема, вишні, груші, яблуні, малини та ожини, а також сухофрукти. Важливо знати про те, які рослини можна збирати для чаїв з міркувань безпеки. Зберігати трави бажано окремо у скляних банках, а чайні суміші готувати безпосередньо перед вживанням. Також розповімо, як заварювати трав’яний чай із цих сумішей.

Прості та дивовижні – польові квіти

Зазвичай те, що в природі росте просто під ногами — непомітно. Але дикі квіти теж варті уваги. Іноді, примелькавшись, виявляються напрочуд красивими, якщо звернути на них увагу. Дехто має незвичайні особливості. Багато хто – відмінне джерело нектару для бджіл та інших комах.

Грабелькі звичайні (журавлині носики, буськи)

Рослина з дрібними, але дуже ніжними рожевими та малиново-рожевими квітами. Однорічник. Цвіте із квітня по серпень. Свою цікаву назву отримав на вигляд плодів. Вони подовжені і схожі на дзьоб лелеки. Трава використовується у народній медицині.

Аквілегія звичайна (водозбір, орлики)

Квітки, що поникли як дзвіночки. Забарвлені в різні кольори. Пелюстки мають форму скошеної вирви зі шпорцем. Непромокаючі: краплі збираються і скочуються, омиваючи рослину від пилу та мікроорганізмів. Відомо близько 100 видів, близько 35 окультурено.

Аконіт (борець, простріл-трава, вовкобій)

Дуже отруйний. Зустрічається узбіччям доріг і на берегах річок. Використовується як інсектицид. Один із пелюсток нагадує шолом, який прикриває решта. Бувають білі, сині, жовті та бузкові.

Валеріана лікарська (котячий корінь, маун аптечний)

Квітки з’являються другого року. Білі, дрібні, запашні, утворюють великі мітла. У медицині використовується коріння. Входить до складу гаванських сигар та турецького тютюну.

Волошка (блават, синюшник, синька)

Однорічник або дворічник. Колір від білого до фіолетового та бордового зустрічається жовтий. Квітка зібрана в кошик, який може бути дуже колючим. Вважається бур’яном, але деякі види окультурені. У пелюстки форма трикутника із зубчастими краями.

Вероніка (змійка, зміїна трава)

Повзуче, висхідне стебло. Блакитні квіти, що утворюють густі кисті. Зустрічається у лісах, на галявинах і луках. Використовується у медицині. Типовий вид – вероніка лікарська. Деякі види – добрі медоноси.

Гвоздика трава або зелень

Квітки поодинокі, на довгих квітконіжках. Пелюстки червоні, з дрібнозубчастими краями. Зустрічається у лісах, уздовж доріг, на луках. Цвіте все літо. Рослина містить вітамін С, флавоноїди та вуглеводи.

Герань лугова (журавельник)

Повсюдна відома рослина. Пелюстки круглі, фіолетово-сині. Росте на луках, на вологих галявинах, біля огорож. Хороший медонос. Полюбляє сонячні місця. Цвіте у червні-липні. Верхня частина стебел липка, захищає квіти від дрібних комах.

Тирлич

Висока, до 1,2 метрів рослина. Пряме стебло. Квітки великі, поодинокі чи нечисленні, зібрані в пучки. Можуть мати форму дзвіночка, лійки або тарілочки. Цвітіння у липні-серпні. Типовий вигляд, – тирлич жовтий, – є рідкісною рослиною. Назву отримала від смаку коріння та листя.

Горицвіт весняний (адоніс)

Стебла густооблистяні, листя тоненьке і довге, утворюють пухнасту «ялинку». Квіти поодинокі, на верхівці стебла та гілок, великі, яскраво-жовті. Усі частини рослини отруйні.

Материнка звичайна

Квітки дрібні, запашні, численні, пурпурові чи білі. Зібрані в розлогі хуртові суцвіття. Зустрічаються в Україні повсюдно. Використовується у медицині. Квітки містять аскорбінову кислоту.

Звіробій (хворобій, заяча кров, іванівська трава)

Квітки дрібні, жовті з чорними смужками. З квітконіжки при зриванні виділяється червоний сік. Квітучі верхівки використовуються з лікувальною метою. Використовується як барвник. Над квітками завжди багато комах. Типовий вид – звіробій продірявлений.

Іван-чай (Кіпрський вузьколистий, Копорський чай, Хаменереум)

Висока прямостояча рослина з подовженим загостреним листям. Квітки блідо-рожеві, зібрані в рідку верхівкову кисть. Хороший медонос. Нектар виступає цілими краплями. Можна заготовляти для чаю.

Калюжниця

Рослина з стеблами, що піднімаються. Квітки жовті, круглі. Має декоративний вигляд. У Росії її поширена повсюдно. Росте по болотах, берегах річок та водойм. Отруйна. Типовий вид – калюжниця болотна.

Шафран (крокус)

Цибулина низька рослина. Листя вузьке, прикореневе. Квітки великі, найчастіше фіолетові, з оранжево-червоними приймочками. Залежно від виду цвітуть навесні чи восени. Є культурні краєвиди.

Коронарія (зозулін цвіт)

Стебла прямостоячі, розгалужені. Квітки зібрані у суцвіття на верхівці. Пелюстки вузькі, довгі, подвійні. Медоносна рослина. Можна зустріти на луках, вільшаниках, вирубках, торфовищах.

Купальниця (вовча лапа)

Листя велике, зірчасті, прямі стебла. Квітки яскраво-жовті, нагадують бубонці. Росте на вологих ділянках. Квітки прикриті майже повністю, тому пилок добре захищений від дощу та роси, але доступний комахам.

Дзвоники

У різних видів квіти однакові формою. Утворюють дзвін із 5 пелюсток. Кольори всіх відтінків синього та фіолетового. Типовий вигляд – дзвіночок широколистий. Найпоширеніші: персиколистний, збірний та круглолистий. Багато видів вважаються зникаючими.

Конюшина лучна або червона (горішок, івасик, в’язіл, дятловина)

Листочки подовжені зубчасті, стебла прямі. Квітки подовжені циліндричні, великі. Росте на луках, у степах і на узліссях. Медонос.

Свербіжниця польова

Росте на сухих луках, узліссях. Стебло пряме, гіллясте. Квітки близько 3 см у діаметрі, синювато-лілові, червоні, густі. Чудовий медонос.

Кукіль (агростема)

Просте подовжене облистнене стебло. Листя вузьке довге, зрощене по кілька в основі. Квітки великі, поодинокі. Пелюстки темно-рожеві з хвилястими краями. Насіння рослини отруйне. Є бур’яном.

Конвалія

На короткому прямому стеблі «нанизані» 5-10 білих квіток-бубончиків з 6-ма зубчиками по краях. Листя велике, овальне. Найбільше поширений у лісах. Містить ефірну олію, тому відрізняється приємним ніжним запахом. Використовується у парфумерії.

Льон синій (довгунець)

Стебла ростуть поряд, по кілька. Прямі. Густо облистнені. Квітки 2-3 см у діаметрі, по одному на стебло. Пелюстки вузькі біля основи та прямі або закруглені нагорі. Колір світло-синій. Отруйний.

Лопух

Відома рослина, що росте повсюдно. Висотою до 180 см. Стебло пряме, потужне, ребристе, червоне. Дуже велике листя. Зверху зелені, знизу сірковинні. Квітки-кошики з лілово-пурпуровими пелюстками. Медонос.

Жовтець (яскір або болотне зілля)

Дрібні яскраво-жовті гладкі квітки розташовані на верхівках стебел. Можна зустріти скрізь. Один із жовтців був знайдений на висоті 6,5 м у Гімалаях. Лютик їдкий (типовий) – найотруйніший вид. Поширені види: повзучий, золотистий та їдкий.

Мак польовий або самосійка (мак дикий, вогненна квітка)

Однорічник. Стебло, квітконіжки, листя та бутони вкриті жорсткими щетинками. Листя перисто-роздільні, зазубрені по краях. Квітки можуть бути червоними, пурпуровими, білими чи рожевими. 4 овальні округлі пелюстки до 6 см шириною з чорною плямою біля основи. Отруйний.

Стокротка

Невисокі квітки, схожі на ромашки, тільки пухнастіші. Цвітуть у квітні-вересні. Білі чи рожеві. Типовий представник роду: маргаритка багаторічна. Саме цей вид культивується у садах.

Підбіл звичайний (мати-й-мачуха)

Квітки з’являються провесною, як тільки сходить сніг. Схожа на кульбабу, але менше. Назву отримала за листя. З одного боку гладкі, прохолодні. З іншого — пухнасті, м’які та теплі.

Собаче мило

Стебло просте, округле. Гілкується у верхній частині. Квіти великі, пахучі, білі чи рожеві. Зібрані у волотисті суцвіття. Зустрічаються в долинах річок, на берегах водойм, на узліссях, серед чагарників. Декоративний.

Наперстянка

Висота – до 120 см. На стеблі зібрана кисть квіток неправильної форми. Квітки рідкісні, пониклі, жовті, у формі подовжених дзвіночків. Отруйно.

Кульбаба (одуй-трава, порожня трава, вітродуйка)

Листя витягнуте, наче вистругане по краях. Жовті кошики суцвіть швидко перетворюються на пухнасті білі кулі. У стеблі міститься чумацький сік. Утворює великі галявини. Найвідоміший – лікарський.

Пижмо звичайне

Помітна висока рослина на луках та узбіччях доріг. На верхівках стебел розташовуються жовті кулясті, схожі на гудзики, кошики суцвіть. Велике, різьблене листя повернуте з півночі на південь. Після зрізання довго не в’яне.

Проліски

Квіти з’являються відразу з-під снігу провесною і живуть менше місяця. Цибульні. Два-три довгасті листки зібрані в нижній частині стебла. Квіти білі, маленькі, ніжні, з трьох пелюсток.

Простріл (сон-трава)

Цвіте в лісі, як просохне навесні земля, до появи листя. Квітки формою нагадують маленькі тюльпанчики. Колір у прострілу розкритого – темно-фіолетовий. Отруйно.

Розторопша

Однорічник або дворічник. Типовий вигляд – розторопша плямиста. Висока рослина, листя якої покриті білими плямами та невеликими жовтими шипами по краю. Лилово-пурпурні квітки зібрані в пухнасті великі кошики з колючками.

Ромашка (румян, ромен, невістка)

Існує близько 40 видів. Типовий – ромашка лікарська (або аптечна). Стебла розгалужені, з ниткоподібним листям, що утворює гілки-«ялинки». Кошики квітів великі, поодинокі з білими язичками пелюсток по краю.

Жеруха (настурція лікарська)

На прямому стеблі невелика кількість округлих, попарно зібраних на гілочках листя. Пелюстки світло-лілові, по 4 на квітці. Квітки зібрані в пензель на вершині стебла.

Деревій (кахельна трава, ахілл, гусячі язички, єврейська трава)

Скромна, але міцна рослина. Не боїться вітрів, спеки та морозів. Багато видів підходять для букетів. Квітки бувають жовті, білі, сріблясті, пурпурові, лілові та кремові. При висиханні зберігає декоративний вигляд. Великі, густі суцвіття складаються з безлічі дрібних квіточок. Листя схоже на ажурне зелене пір’я.

Фіалка польова

Однорічник або дворічник. Цвіте двічі – навесні та влітку. Зірвані, швидко в’януть. Невисока. Стебло сильно облистне, гіллясте. Квітки поодинокі, білі, неправильної форми. Одна пелюстка більше за інші чотири, з жовтою плямою.

Цикорій звичайний

Висока повсюдна рослина. Можна зустріти біля доріг, парканів, на полях та як бур’ян на ділянках. Містить чумацький сік. Стебла рівномірно унизані синіми квітками, які складаються з пелюсток-язичків. Медонос.

Будяк

Міцна, висока трава, густо всипана шпильками. Вважається злісним бур’яном. Типовий вигляд — будяка поникаюча. Квітка – скупчення пір’ястих щетинок в пухнастий фіолетовий кошик.

Пшінка (жовтець)

Невисока рослина з гіллястим стеблом. Серцеподібне блискуче листя. Квітки золотаво-жовті, поодинокі, з подовженими пелюстками. Отруйно. Можна зустріти на сирих місцях, на луках, узліссях, в ярах.

Чистотіл

Рослина з порожнистими стеблами і блакитним знизу листям. Квітки маленькі, золотисто-жовті із 4 пелюстками. Цвіте все літо. Отруйний. Типовий вигляд – чистотіл великий.

Шавлія прутоподібна

Висока, до 100 см рослина. Опушене стебло коротше за суцвіття. У суцвіття дві-три пари гілок. Квітка складається з двох синіх пелюсток – верхньої та нижньої. Верхній прикриває дві тичинки та маленький нижній. Медонос.

Ехінацея

Висока рослина з стеблами, що гілкуються. Багато шорсткого листя. Квітки великі, по одному на стебло чи гілку. Пелюстки подовжені. Серединка жовта, помаранчева чи коричнева. У типового виду, – ехінацеї пурпурової, – пелюстки пурпурові або брудно-малинові.

Ешольція

Красиво квітуча, дуже декоративна невисока рослина, що утворює квітучий кущ. Великі квіти, до 8 см схожі на макові, тому що належать до сімейства макових. Можуть бути махровими. Від білих до оранжевих.

Нечуйвітер

Висока опушена рослина. Квітки жовті, схожі на ромашки. Але пелюстки розташовані кілька рядів. У зовнішнього краю — найдовші «язички», у внутрішнього — найкоротші. Можуть бути як одиночними, так і зібраними у невеликі суцвіття. Яструбинки утворюють невеликі кущики та квітучі галявини.