ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА СПОСОБУ ЖИТТЯ ПТАХІВ

Птахи — високорозвинена група теплокровних хребетних, пристосованих до польоту. Багато рис їхньої будови подібні до рептилій, від яких вони і походять. У птахів, як і у рептилій, шкіра суха (відсутні залози), вкрита роговими (пір’яними) утвореннями, а на цівці і пальцях нижніх кінцівок — роговими лусками. У птахів відбувається періодичне линяння пір’яного покриву. Розмножуються вони за допомогою відкладання яєць.

Однак, попри подібність до рептилій, птахи значно відрізняються від них. У птахів висока і стала температура тіла, оскільки інтенсивніше відбуваються процеси травлення, дихання і кровообігу, та більш довершений механізм терморегуляції (пір’яний покрив).

Птахи здатні пересуватися у повітряному просторі. Однак вони не втратили можливості ходити, бігати, лазити по гілках дерев, плавати, пірнати. Форма лап птахів залежить від способу утримання на стовбурах і гілках дерев та пересування по землі.

Різноманітність лап у птахів: а — перетинки між пальцями водоплавних птахів допомагають легко плавати; б — лапа дятла тримає його на вертикальному стовбурі дерева: два пальці спрямовані вперед, два — назад; в — лапа страуса африканського дозволяє йому легко бігати: наявні лише два пальці; г — лапи горобцеподібних пристосовані до обхоплювання гілок дерев: три пальці спрямовані вперед, один — назад

Живляться птахи різноманітним кормом. Серед птахів є комахоїдні, плодо-зерноїдні, нектароїдні, рибоїдні, хижі тощо. Від характеру корму та способу його добування залежать форма і розміри пташиного дзьоба.

Різноманітність дзьобів у птахів: а — долотоподібний у дятла; б — шприц у колібрі; в — щипці у шишкаря; г — пінцет у вальдшнепа; д — цідильний апарат у качки

Більшість птахів п’ють прісну воду, а в зимову пору року їдять сніг. Деякі птахи, наприклад альбатроси, буревісники, п’ють морську воду, а надлишок солей виводять за допомогою спеціальних залоз; більшість хижих птахів, деякі горобцеподібні взагалі не п’ють воду.

У птахів порівняно з плазунами досконалішим є розмноження. У них яйця захищені від висихання кількома надійними захисними оболонками. Крім того, птахи насиджують кладку та вигодовують пташенят.

Будова яйця птаха: 1 — зародковий диск (завжди повернений до верху); 2 — жовток; 3 — повітряна камера; 4 — підшкаралупна і надшкаралупна оболонки; 5 — канатики; 6 — білок

Самки більшості птахів відкладають яйця у завчасно побудовані гнізда. Гнізда певною мірою захищені від хижаків: вони видаються наростом або потовщенням сучка; підвішуються на тонких гілках; розміщуються в дуплах і норах; яйця мають захисне забарвлення тощо.

Види гнізд: а — гніздо-платформа; б — наземне гніздо; в — дупло; г — гніздо-чаша

Зародок у яйці птахів розвивається за певної температури, тому птахи насиджують яйця аж до вилуплення пташенят. У гнізді краще зберігається необхідна температура і вологість. Насиджують яйця або один із батьків, або обидва по черзі. Залежно від розвитку пташенят птахів поділяють на виводкових і нагніздних.

У виводкових птахів (див. рисунок) пташенята вилуплюються зрячі, вкриті пухом, здатні ходити та самостійно клювати корм (а). Це птахи, які переважно тримаються землі або води: кури, гуси, качки, лебеді тощо. У нагніздних птахів пташенята голі або майже голі, часто сліпі, безпорадні (б). Вони тривалий час залишаються в гнізді та вигодовуються батьками, До нагніздних птахів належать горобцеподібні, дятли. Сови і денні хижаки також належать до нагніздних птахів, але їхні пташенята вилуплюються більш розвиненими і вкриті пухом, а в денних хижаків — уже з відкритими очима (в). У птахів добре розвинені інстинкти, пов’язані із турботою про потомство.

Суттєвий вплив на поширення та життя птахів мають тривалість світлового дня та температурний чинник. Наприклад, переважна більшість птахів веде денний спосіб життя. Скорочення тривалості світлового дня призводить до зменшення можливості добувати необхідну кількість корму. Хоча птахи і теплокровні тварини, але температурний чинник в їхньому житті має дуже важливе значення. Наприклад, північна межа поширення комахоїдних птахів визначається температурою, оскільки за низьких температур комах (корму) стає мало.

Опосередкований вплив на поширення птахів має вологість. Наприклад, замерзання ґрунту і води робить неможливим (у певну пору року) існування багатьох водних і болотних птахів тощо.

Зовнішня будова птаха: 1 — голова; 2 — дзьоб; 3 — очі; 4 — шия; 5 — тулуб; 6 — крила; 7 — хвіст; 8 — цівка

Особливості будови птахів у зв’язку з пристосуванням до польоту

1. Наявність крил. Крила — видозмінені передні кінцівки. Завдяки здатності до польоту птахи заселили різноманітні місця проживання. Вони відносно легко долають перешкоди, які інші хребетні (навіть ссавці) здолати не можуть. Птахи оселяються навіть у тих місцях, де існування можливе лише декілька місяців на рік, а потім відлітають туди (інколи на дуже великі відстані), де в цей час умови для життя сприятливіші.

2. Обтічна форма тіла. Тіло птахів поділяється на голову, шию, тулуб і хвіст. Голова невелика. Шия відносно довга, тонка, рухома. Птахи здатні повертати голову на 180°, а деякі (сови, папуги) й на 270°. Тулуб компактний, округлий.

3. Пір’яний покрив. Він виконує теплоізоляційну функцію, забезпечує обтічність тіла та утворює несучі площини (крила, хвіст) при польоті. Пера бувають контурні й пухові.

Будова контурного пера: 1 — стрижень; 2 — колодочка (очин); 3 — опахало; 4 — борідки першого порядку; 5 — борідки другого порядку; 6 — борідки третього порядку

Контурні пера крил називають маховими. Вони прикріплюються до кисті, ліктьової, плечової кісток та створюють підйомну силу птаха. Контурні пера хвоста називаються рульовими. Вони слугують для керування напрямком польоту. Пухові пера не мають борідок другого порядку. Пір’яний покрив регулярно замінюється. У багатьох птахів упродовж року буває не одне, а два або й три линяння.

4. Шкіра тонка, суха,, майже позбавлена залоз. Єдина шкірна залоза — куприкова. Її жировий секрет змащує пір’я. Це особливо важливо для водоплавних птахів. У страусів, дрохв, що живуть у посушливих умовах, куприкова залоза відсутня. На дзьобі шкіра утворює рогові чохли, на нижніх кінцівках — рогові луски, на пальцях — кігті.

5. Наявність кіля. Кіль — виріст грудної кістки (грудини) у хребетних тварин. Він слугує для додаткового прикріплення дуже розвинених грудних м’язів. У птахів до кіля прикріплюються м’язи, що піднімають і опускають крила.

6. Наявність повітряних мішків. Основна їхня функція — участь у диханні особливо під час польоту. Крім того, вони захищають внутрішні органи від перегріву та зменшують тертя між ними, коли птах летить, тощо.

7. Зменшення маси тіла. Відбувається завдяки:

• пневматичності більшості кісток (порожнини трубчастих кісток частково заповнені повітрям);

• швидкому всмоктуванню в кишечнику перетравленого корму;

• короткому задньому відділу кишечнику, Що призводить до частого його випорожнення;

• наявності повітряних мішків. Великі розгалуження бронхів пронизують легені і за їх межами розширюються у тонкостінні повітряні мішки. Вони займають простір між внутрішніми органами, проникають у порожнини кісток, проходять між м’язами під шкіру;

• неодночасному дозріванню яєць. Статева система самок, за невеликими винятками, утворена лівим яєчником і лівим яйцепроводом. Яйце рухається по яйцепроводу 1-2 доби.

Сезонні явища у житті птахів

У птахів, що живуть у помірному кліматі, спостерігаються річні цикли.

Гніздування птахів. Навесні птахи вибирають гніздові ділянки, будують або ремонтують гнізда. Самки відкладають у них яйця, які потім насиджують один або обоє батьків. Є птахи, які не будують гнізд. Наприклад, зозулі підкидають свої яйця у гнізда інших птахів.

Найчастіше птахи гніздяться окремими парами й охороняють вибрану територію. Деякі птахи (ластівки берегові, граки, мартини звичайні) гніздяться колоніями.

Післягніздовий період. Після розмноження відбувається линяння. У птахів линяють пера, а також рогові утворення на ногах і дзьобі. Зазвичай у птаха випадають не всі пера одночасно, тому він може літати. У гусей, качок, лебедів замінюється відразу все оперення, тому в цей час вони літати не можуть.

У післягніздовий період птахи збираються невеликими зграями та кочують у пошуках корму. Наприкінці літа і восени післягніздове кочування підсилюється та поступово переходить в осіннє та зимове кочування або в осінній переліт. Залежно від розвитку сезонних пересувань птахів поділяють на осілих, кочових та перелітних.

Повзик (осілий птах)

Жайворонок (перелітний птах)

Омелюх (кочовий птах)

Осілі й кочові птахи. Осілі птахи (горобці, галки, сороки, тетеруки, глухарі) не полишають своїх територій, а лише переходять з одного виду корму на інший. Влітку, наприклад, глухарі живляться комахами та їхніми личинками, зеленими частинами рослин, бруньками; зимою — хвоєю, молодими шишками. Кочові птахи (сойки, дятли, снігурі) постійних місць зимівель не мають. Вони мігрують, іноді на значні відстані, у пошуках корму. До кінця зими кочові птахи повертаються до колишніх місць гніздування.

Перелітні птахи. Це вивільги, ластівки, качки, журавлі тощо. Восени вони відлітають із холодних і помірних областей у теплі країни, де проводять зиму. Сигналом для перельотів, очевидно, є зменшення тривалості світлового дня.

Зимою птахи гинуть переважно не від холоду, а від голоду. Нагодований птах не загине навіть у лютий мороз. Не забувайте допомагати птахам у цей важкий для них період життя. Із 10 синичок, що залишаються на зимівлю, до весни доживає тільки 2.

Реферат на тему “Линяння”

При линянні омертвілі тканини поверхні тіла замінюються новими. Процесу схильні практично всі живі істоти. Найбільш помітний він у ссавців в весняні та осінні місяці, коли відбувається заміна зимової теплої шерсті на літню легку, і назад.

Але линяють також птахи, рептилії, земноводні і навіть комахи. Одні представники фауни скидають покрив відразу, залишаючись з голим тілом, інші поступово.

Що таке линяння?

Линяння- зміна покриву у живих організмів. Виникає з певною періодичністю, яка залежить від віку, стадії розвитку організму, гормонального фону, навколишніх умов (температури повітря, тривалості світлового дня).

Процес обумовлений необхідністю адаптації до певних умов середовища, регенерації зношених покривів. Регулюється гормонами, що виробляються ендокринною системою.

Особливості линяння у різних тварин

Линяння – природний процес, що носить індивідуальний характер у різних видів живих організмів. У ссавців і птахів шерсть і пір’яний покрив (в окремих випадках і забарвлення) змінюється по сезонах, обумовлюється необхідністю пристосуватися до кліматичних умов. Плазуни скидають епідерміс – зовнішній шар шкіри. А комахи змінюють форму, і навіть позбавляються деяких частин тіла.

Линяння у ссавців має на увазі зміну вовняного покриву повністю або частково. У цей період шкіра стає більш грубою і пухкої. У деяких видів також відшолушується епідерміс.

Линяння тварин буває трьох видів:

• Сезонне, викликана необхідністю пристосування до мінливих умов навколишнього середовища. Зимова шуба довше і гущі річної, вона надійно захищає тварину від холоду. А короткий і легкий літнє хутро добре проводить тепло. Процес займає весняні та осінні місяці.
• Ювенальне линяння. Молоде тварина змінює первинний тонкий і ніжний покрив на більш жорсткий і щільний дорослий.
• Компенсаційна або лікувальне линяння. Є результатом негативного механічного або хімічного впливу на шкіру. Спостерігається, наприклад, у кротів, покрив яких при русі під землею пошкоджується постійним тертям об грунтові маси.

Види, що мешкають в помірних широтах, де температурна різниця між зимою і влітку виражена, линяють швидко. А мешканці тропічних широт, а також напівводні види (нутрії, ондатри) змінюють покрив повільно. Для деяких видів (тюленів, бабаків) характерна зміна вовни раз на рік навесні.

У оленів, крім стандартної зміни вовни, відбувається щорічне весняне скидання рогів. Нові зростаючі роги – панти, пронизані кровоносними судинами і покриті короткою шерстю – оксамитом. Коли роги досягають зрілості, оксамит відшаровується.

Осіннє линяння менш виражена, оскільки розтягнута в часі на кілька місяців. А весняна триває менший термін, тому більш помітна.

Одомашнені тварини линяють нерегулярно, з різною інтенсивністю. Так, линяння у кроликів залежить від умов утримання і якості корму. Буває, що шерсть випадає дуже сильно, а буває, що на деяких ділянках тіла покрив залишається незміненому.

Літній покрив може істотно відрізнятися від зимового, причому не тільки структурно, але і візуально. Літні остьове волоски коротші і грубі, підшерсток слабо розвинений. Зимові волоски довші, тонкі, підшерсток розвинений. Осіннє линяння зайця, горностая, песця та деяких інших видів супроводжується зміною забарвлення з темного на білий. Це необхідно, щоб тварина залишалося непомітним для ворога або жертви серед снігу.

У різних видів процес починається з різних ділянок тіла. У одних тварин скидання вовни починається з стегон, далі захоплює спину і голову, завершується на животі і кінцівках. У інших ссавців навпаки.

Відзначається залежність процесу від віку і статі тварини. Так, молодняк втрачає шерсть швидше старих особин. А у самок процес більш інтенсивний, ніж у самців.

У птахів скидаються пір’я і роговий покрив на дзьобі і лапах. Сезонна линька у пернатих обумовлюється зміною тривалості світлового дня. Цікаво, що у деяких видів (лебедів, гусей, журавлів) випадає не тільки основна, але також рульова і махова частина оперення. В результаті приблизно на місяць втрачається здатність до польоту.

Крім сезонної, у птахів відзначається ювенальна зміна оперення. Пташенята, тільки що вилупилися з яйця, покриті ніжним пушком. Спочатку виростають контурні пера – це гніздовий линяння, потім молодий птах обзаводиться повним комплектом пір’я – послегнездовой процес.

У самців деяких видів весняне линяння супроводжується набуттям красивого шлюбного вбрання для залучення самок. Восени самці знову стають непоказними.

Зміна оперення сезонний характерна і для домашніх птахів. У папуг пір’я змінюються поступово, тому процес не доставляє дискомфорту. А канарки линяють раз в рік і довго (близько місяця), через що у них погіршується самопочуття. Линяння у кенара може привести до втрати апетиту і голоси, підвищення температури тіла.

У риб луска не скидається, вона зростає слідом за особиною з утворенням річних кілець.

Однак невеликі риби підряду рогатковидних, що мешкають в придонному області у південних берегів Африки, скидають шкуру, як рептилії. Причому періодичність скидань становить всього 2 тижні.

У плазунів причина процесу – необхідність позбавлення від старої зношеної шкури в міру розвитку тіла. Швидкість зміни покриву визначається якістю харчування, умовами навколишнього середовища.

Починається линяння рептилій з того, що під старим шкірним шаром з’являється епідерміс. Як тільки сформуються всі три епідермальних шару, стара шкіра починає повільно відшаровуватися. Щоб прискорити відходження шкіри, тварини труться об каміння, корчі та інші тверді предмети.

Відзначаються два типи процесу:

• цілісний, з охопленням всього тіла відразу (так протікає линька змій);
• фрагментарний, у вигляді лущення (у більшості ящірок).

У амфібій шкіра змінюється в міру зношування, так як вона не росте слідом за зростанням організму. Швидкість процесу визначається температурою і вологістю повітря.

Линяють земноводні щорічно, частіше за все влітку. Шкіра злазить цільної кіркою, розтріскується, і особина виповзає через одну з тріщин. У крокодила і черепахи линяння часткове, що не зачіпає ділянки з панцирних і щільним роговим покривом.

Линяння у червоновухої черепахи – популярної домашньої вихованки, викликає у необізнаних господарів паніку. Зовнішній шар панцира і шкіри відходить шарами, і можна подумати, що тварина захворіла.

Жаби і саламандри зазвичай з’їдають відпалу шкіру.

У хробаків линяють тільки личинки в міру зростання. Дорослі особини мають один покрив на весь період існування.

Линька членистоногих – процес виражений, нерідко супроводжується помітною зміною форми тіла.

Линяння комах має на увазі багаторазові зміни покриву на личинкової стадії. Пройшовши повний розвиток, личинка перетворюється на лялечку, а лялечка в імаго – доросла комаха. У видів з неповним перетворенням стадія лялечки відсутня.

У павука відзначається постійна зміна покриву, що дозволяє рости екзоскелет. Нещодавно вилупилися особини линяють раз в місяць. У міру дорослішання періодичність линяння збільшується. Дорослі особини скидають покрив раз в 3 роки.

Линяння ракоподібних – складний процес, що має на увазі не тільки зовнішні, але і внутрішні зміни, зумовлені впливом гормонів. В організмі відбуваються процеси і накопичуються речовини, що сприяють росту нової кутикули. Коли стара кутикула відшаровується і лопається, тварина вилазить назовні, залишаючи порожню оболонку – екзувій. Позбавлена ​​панцира особина вразлива. Раки і краби в період линьки ховаються під камінням і корчами, сидять там до затвердіння нового панцира. Линька раків відбувається двічі на рік, а молоді особини змінюють оболонку в міру зростання.

Линяння – важливий для живих організмів процес. Він дозволяє пристосуватися до несприятливих умов середовища, забезпечити повноцінний зростання молодих особин, мінімізувати вплив негативних чинників на тіло. Але для власників будь-яких домашніх вихованців це велика проблема, пов’язана з антисанітарією в житло. Щоб не вдихати волоски, не ковтати їх з їжею, господареві необхідно доглядати за линяють вихованцем, ретельно вичісувати шерсть. Для прискорення зміни покриву рекомендується давати домашнім тваринам і птахам вітамінно-мінеральні комплекси.