У 1966 році Президент Шарль де Голль вирішив вивести Францію з інтегрованої військової структури НАТО.
1966 року президент заявив про вихід Франції з військової організації НАТО при збереженні участі в політичних структурах Північно-Атлантичного блоку. Де Голль приділяв першорядну увагу модернізації збройних сил, їхньому оснащенню сучасною зброєю. Франція створила атомну бомбу, атомні підводні човни, балістичні ракети.
Північноатлантичний договір був підписаний 4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками урядів Бельгії, Великої Британії, Данії, Ісландії, Італії, Канади, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португальської республіки, Сполучених Штатів Америки та Французької республіки.
Будь-яка держава-член має право виходу з Альянсу. За історію організації цим правом скористалися Франція та Греція, які відповідно у 1966р. та у 1974р. вийшли з військової структури НАТО, однак залишилися в межах її політичної структури. У 1980 році повна участь Греції у військовій структурі НАТО була відновлена.
Угорщина стала останньою країною НАТО, яка ратифікувала вступ Швеції до альянсу Парламент Угорщини проголосував у понеділок, 26 лютого, за ратифікацію заявки Швеції на вступ у НАТО, таким чином усунувши останню перешкоду на шляху до приєднання скандинавської країни та історичного розширення військового альянсу.
Датою початку відносин між Францією і НАТО вважається 4 квітня 1949 року, коли Франція і ще 11 держав у Вашингтоні підписали базову міжнародну угоду, головним принципом якої стала спільна організована дія всіх членів Північноатлантичного альянсу у відповідь на атаку з боку …