Зміст:
пісяти
Морфосинтаксичні ознаки [ ред. ]
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | пі́сяю | пі́сяв пі́сяла | пі́сятиму | — |
| Ти | пі́сяєш | пі́сяв пі́сяла | пі́сятимеш | пі́сяй |
| Він Вона Воно | пі́сяє | пі́сяв пі́сяла пі́сяло | пі́сятиме | — |
| Ми | пі́сяєм(о) | пі́сяли | пі́сятимем(о) | пі́сяймо |
| Ви | пі́сяєте | пі́сяли | пі́сяйте | |
| Вони | пі́сяють | пі́сяли | пі́сятимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | пі́сяючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | пі́сявши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
| Безособова форма | — | |||
пі́ – ся – ти
Корінь: -піс-; суфікс: -я; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова [ ред. ]
Семантичні властивості [ ред. ]
Значення [ ред. ]
- недок. , розм. виводити сечу з організму. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ немає прикладів застосування.
Пися в мурашнику
Всі словники 199 760
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури
мурашник
МУРА́ШНИК, мура́шника́, ч.
1. Конусоподібна купа з хвої, сухої трави, землі, шматочків листя й т. ін., що є надземною частиною житла мурашок. Ганна в задумі дивилась собі під ноги, копирсала нагаєм мурашник (Гончар, II, 1959, 259); Коли в мурашниках закрита частина ходів і навкруги мало повзає мурашок — чекай дощу (Наука. 7, 1956, 24); * У порівн. За вікнами стояла ще ніч, а в приміщенні, як у мурашнику, товклися люди (Коцюба, Перед грозою, 1958, 43).
2. перен. Про велику кількість людей. Гордий, холодний, сріблясто-блідий [місяць], наче переляканий, сумно дивився на бідну землицю, на її людський мурашник і людську долю (Кобр., Вибр., 1954, 207); Коло ганку і на подвір’ї вже зібрався увесь розтривожений монастирський мурашник (Мик., II, 1957, 405); // Про місце, де перебуває велика кількість людей. Важко простежити шлях людини в такому кипучому велетенському мурашнику, як місто з кількамільйонним населенням (Дмит., Розлука, 1957, 209).
Мурашни́к, ка́, м. Муравейникъ. Н. Вол. у.