Чому ми засуджуємо жорстоке ставлення до тварин, але їмо м’ясо

Сучасне суспільство виробило чимало способів виправдати дисонанс між своїми моральними переконаннями та діями. “Парадокс м’яса” є однією з таких етичних дилем. Як із цим бути, міркує доктор психології Джулія Шоу.

На наші стосунки з мораллю сильно впливають гроші. Власне існування грошей, поряд зі складною системою економіки та розподілу матеріальних благ, створює особливий буфер між нами і походженням продуктів, які ми споживаємо. Цей буфер іноді дозволяє нам поводитися не надто етично.

Можу це довести. Чи вважаєте ви, що тортури тварин це погано? Але ви також їсте м’ясо фабричного виробництва? Саме так вчиняє багато людей.

Це стосується й мене теж. Я намагаюся дотримуватися переважно рослинної дієти, але, як і більшість людей у західних країнах, я їм не лише це.

Подивіться на проблему трохи інакше й додайте до неї цінник, і вона вже не виглядає такою обурливою. Ми абстрагуємось від неї, і все, що ми бачимо, це лише товар з ціною.

Але чому? Якщо розібратися, чому ми їмо м’ясо тварин, вирощених і утримуваних в жахливих умовах, ми можемо також зрозуміти й інші дії людей, які суперечать глибоким моральним принципам нашого суспільства.

Внутрішній конфлікт

Як пояснюють австралійські дослідники Брок Бастіан і Стів Лоугнан, “парадокс м’яса” – це психологічний конфлікт між харчовими уподобаннями людей та їхньою моральною реакцією на страждання тварин.

Вчені зазначають, що “завдання шкоди іншим суперечить погляду на себе, як на людину з мораллю. А тому споживання м’яса призводить до негативних наслідків для м’ясоїдів, яким доводиться переживати серйозний внутрішній конфлікт: як я можу бути гарною людиною, а також їсти м’ясо?”

Ми часто заплющуємо очі на наслідки нашої споживацької поведінки

І цей моральний конфлікт загрожує не лише нашому задоволенню від споживання м’ясних страв, але й нашій ідентичності. Щоби захистити її, ми створили звички та соціальні структури, які дозволяють нам почувати себе краще.

Споживання м’яса, пов’язане з соціальними звичаями, як-от куштувати смачні м’ясні страви з друзями та родиною за святковим столом.

Інші виправдовують це ідеєю мужності, адже “справжні” чоловіки повинні їсти м’ясо. Або тим, що ми, люди, еволюціонували у суперхижаків, а тому звичка їсти м’ясо в нас від природи.

Попри те, що зв’язок між продуктами тваринного походження і поганими наслідками для здоров’я підтверджений багатьма дослідженнями, ми все ще чуємо здивовані вигуки “А звідки ти візьмеш достатню кількість білків?”. І нас знову “забувають” запросити на вечерю.

Як і з багатьма іншими рішеннями, ми шукаємо виправдання своїм діям після того, як вже щось зробили.

Адже нам потрібно обґрунтувати самим собі, чому така поведінка була нормальною, і чому припустимо вчинити так і в майбутньому. Нам потрібні виправдання, інакше ми відчуватимемо себе поганими людьми.

М’ясні страви є обов’язковими на святковому столі у багатьох країнах світу

Ситуацію, коли ми говоримо одне, а робимо інше або дотримуємось суперечливих переконань, психологи називають когнітивним дисонансом. Термін вперше використав Леон Фестінгерт у 1957 році.

Фестінгер і його колега Джеймс Карлсміт провели експеримент, учасники якого були змушені виконувати надзвичайно нудну роботу протягом години.

Після цього частину групи попросили увійти в кімнату з новими учасниками експерименту і збрехати їм, що завдання, яке на них очікує, є насправді дуже захопливим.

Одній половині пообіцяли за це долар, другій – 20 доларів (немаленька сума для 1950-тих).

Дослідники прагнули дізнатися, як брехня і компенсація за неї змінять думку учасників експерименту з приводу цікавості завдання.

І отже, хто, на вашу думку, назвав експеримент найбільш захопливим? Контрольна група, яку не просили брехати, оцінила завдання як нудне і сказала, що більше не буде виконувати його.

Учасники, які отримали 20 доларів, також негативно відгукнулися про завдання. А найвищу оцінку йому дали ті, хто отримав 1 долар, ба більше, вони погодилися взяти в ньому участь знову.

Що трапилось? Один долар навряд чи є достатнім стимулом для брехні, а тому учасники пережили класичний когнітивний дисонанс: “Невже я збрехав за таку жалюгідну платню?”.

Загалом люди дуже погано уявляють умови, в яких працюють ті, хто виробляє для них товари

Вони вже не могли повернутися і змінити свою поведінку або не брати участі в експерименті: єдине, що вони могли зробити, це змінити своє ставлення до ситуації. Дійсно, робота не була вже такою й нудною – ні, вона навіть була захопливою.

Це був перший із багатьох експериментів, який показав, що ми часто змінюємо свої переконання, аби узгодити їх зі своєю поведінкою, і що помітну роль у цьому відіграють гроші.

У 1962 році Фестінгер сформулював свою теорію. Ми вважаємо себе в цілому послідовними у своїй поведінці, переконаннях і поглядах. А тому когнітивний дисонанс є психологічно некомфортною ситуацією.

Саме тому люди намагаються зменшити дисонанс між своїми діями і переконаннями, а також будуть з усіх сил уникати ситуацій або інформації, які можуть збільшити дисонанс.

Дисонанс у яскравій упаковці

У нас є два способи, як зменшити когнітивний дисонанс у ситуації зі споживанням м’яса. Ми можемо змінити свою поведінку, припинити їсти м’ясо, або змінити свої переконання, тобто знайти причини, чому споживання м’яса є морально припустимим.

Виправдати споживання м’яса нам чудово допомагають реклама і маркетинг. Одним зі способів зробити це – відокремити картинки з м’ясними стравами у популярній культурі від тварин, зазначає соціолог Ліз Грауерхольц.

Це відбивається й у мові, ми кажемо “яловичина”, а не “корова”, “шинка”, а не “свиня”.

Ми упаковуємо мертвих тварин у гарні упаковки – відсторонюючись від реального походження нашої їжі фізично, вербально і концептуально.

Дослідниця виявила два способи зображення м’яса в рекламі. З одного боку, м’ясо виглядає як абстрактний продукт, нарізаний шматками і загорнутий у пластикову упаковку, – важко уявити, що це частина тварини.

З іншого боку – тварини зображені надто симпатичними і гарненькими, як у дитячих книжках. Таким чином створюється враження, що м’ясо походить від щасливих тварин, героїв казок.

Обидві стратегії відволікають споживача від реалій жорстокого ставлення до тварин.

На наші моральні рішення часто впливає вибір інших

І це стосується не лише м’яса. Коли ми перетворюємо тварин або людей на неживі об’єкти, нам легше пережити знання про страждання, які стоять за споживчими товарами, нам легше бути жорстокими.

Схожа ситуація відбувається й з усіма іншими морально неприйнятними, але звичайними діями людей, передусім пов’язаними з грошима.

Ми усвідомлюємо, що бідність спричиняє великі страждання, але замість того, щоби ділитися багатством, купуємо ще одну коштовну пару взуття.

Ми принципово не згодні з ідеєю дитячої праці або жахливих умов, а яких доводиться працювати дорослим, але продовжуємо купувати товари в дисконт-центрах.

Ми заплющуємо на все це очі, щоб уберегти себе від неприємних почуттів і створити ілюзію, що ми послідовні, розумні і етичні людські істоти.

У постійному прагненні зменшити когнітивний дисонанс, ми поширюємо морально сумнівну поведінку. Ми формуємо суспільство таким чином, щоби мінімізувати свій дискомфорт і уникнути нагадувань про невідповідність наших думок і дій.

Лицемірство процвітає у певних соціальних і культурних умовах. Суспільні звички і традиції чудово приховують моральні конфлікти, виправдовуючи поведінку людей і роблячи конфлікт невидимим та стійким до змін.

Настав час кардинально змінити наше ставлення до людей, тварин і планети та визнати власне лицемірство. Замість ментального вправляння у виправдуванні неетичної поведінки, ми повинні змінити її.

А коли ви зізнаєтесь самому собі в існуванні глибоко захованих етичних конфліктів і почнете вирішувати їх, ви станете щасливішою людиною, а наша планета – кращим місцем для життя.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Розповіді про жорстоке ставлення до тварин

Відбувається форматування тексту!
Почекайте кілька секунд, поки завантажиться повністю.
Або перечитайте сторінку заново, якщо довго не відповідає.

Повідомити про помилку

Соціальні сервіси та закладки:

Запам’ятати

• Всі документи
• Нові надходження
• Популярні документи
• Первинні законодавчі акти
• Групи документів
• Розподіл за комітетами ВРУ
• Термінологія законодавства
• Tезаурус “EUROVOC”
• Юридична класифікація
• Календар офіційних свят в Україні
• Правила користування
• Контактна інформація

Програмно-технічна підтримка — Управління комп’ютеризованих систем

Інформаційне наповнення — Відділ баз даних нормативно-правової інформації

Деякі функції знаходяться у режимі тестової експлуатації. Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше