перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка.
Чарівник, чарівниця — це персона, що використовує магію, в тому числі: Професіональний чарівник, що демонструє ілюзії, фокуси з картами тощо Чарівник у міфах, художній літературі та деяких релігіях — той, хто керує надприродними силами за допомогою магії.
чарівний
| ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД |
|---|---|---|
| Називний | чарівний | чарівна |
| Родовий | чарівного | чарівної |
| Давальний | чарівному | чарівній |
| Знахідний | чарівний, чарівного | чарівну |
Тому в народних віруваннях чарівники дають чортам безглузді заняття, такі як сукати мотузки з води. Вважалося, що чарівники можуть наводити пристріт на людей та худобу (по́рчельники), сіяти розбрат між людьми, робити закрутки в полі, знищуючи врожай, насилати негоду, моровицю тощо.
Чутка — вістка, повідомлення про кого-, що-небудь. У множині — відомості, вісті, вірогідність яких не встановлено.
Від слова волхвъ походять слова волхвовати, волшебный, волшебникъ, волшебница, волшебство, яким в сучасній мові відповідають чарувати, чарівний, чарівник, чарівниця.
чарівниця: чарівниці: Родовий: чарівниці: чарівниць: Давальний: чарівниці: чарівницям: Знахідний: чарівницю: чарівниць: Орудний: чарівницею: чарівницями: Місцевий: на/у чарівниці: на/у …