§ 22. ЯК ІСТОРИКИ ПІЗНАЮТЬ МИНУЛЕ

Професія історика цікава і схожа на роботу детектива. Аби відшукати нову інформацію про минуле вченим потрібно провести історичне дослідження. Під історичним дослідженням розуміють пошук нових знань про минуле на підставі вивчення історичних джерел. З цією метою історики працюють у бібліотеках, архівах і сховищах, запасниках музеїв, нерідко вони виїжджають в археологічні та етнографічні експедиції.

Проводячи дослідження вчений-історик повинен обов’язково перевірити достовірність отриманих з історичних джерел відомостей. Крім того, праця історика, його висновки мають спиратися на конкретні історичні факти. Під історичним фактом розуміють справжню, не вигадану подію; тобто те, що сталося, відбулося насправді в минулому.

Але для історика недостатньо на підставі фактів лише назвати те, що сталося. Історик має насамперед встановити місце і час події, її учасників. Важливо також визначити причини події, її наслідки та значення. На основі отриманої інформації, її осмислення, історик відтворює картину життя держави, народів і окремих людей у конкретний історичний період.

Досліджуючи будь-який історичний період, важливо з’ясувати умови в яких відбувалися події, як жили різні верстви населення — селяни, ремісники, воїни, козаки, діти та інші. Величезну роль в історії відігравали люди, діяльність яких суттєво вплинула на життя суспільства, на перебіг конкретних історичних подій — правителі держав, полководці, винахідники, видатні мандрівники, митці. Їх називають історичними діячами.

Запам’ятайте

Історичні діячі — люди, діяльність яких суттєво вплинула на життя суспільства у минулому, на перебіг конкретних історичних подій.

Розгляньте обкладинки наукових праць українських істориків. На основі назви та зображень визначте про який історичний період йдеться в кожній з них.

1. Леонід Залізняк. Первісна історія України» (наукова праця)

2. Дмитро Яворницький. Історія Запорізьких козаків» (наукова праця)

3. Станіслав Кульчицький. Голодомор 1932-1933 рр. в Україні як геноцид: труднощі усвідомлення» (наукова праця)

Обговоріть у парі

Пригадайте про яких історичних діячів вже йшлося на сторінках цього підручника. Чому їх вважають історичними діячами?

2. Як історики відтворюють картину минулого?

Історик завжди починає своє дослідження із пошуку та аналізу історичних джерел. Щоб зробити дослідження більш ґрунтовним та якісним учені намагаються долучити якомога більшу кількість речових, писемних, візуальних та усних джерел. Потім порівнюють їх між собою, знаходять спільні моменти й розбіжності, намагаються з’ясувати, якій інформації можна довіряти, а яка — є недостовірною.

Чому в історичній науці є різні підходи до оцінки історичних подій?

Запам’ятайте

Історичний образ — це результат відображення того чи іншого історичного факту в думках людини, у працях істориків.

Безперечно, відтворена істориком «картина» минулого не може цілком відповідати тому, що було насправді. Адже чим далі історична подія від сьогодення, тим менше про неї інформації дійшло до нашого часу, позаяк багато історичних джерел було втрачено. Коли джерел замало для повного відтворення минулого — вчені заповнюють «історичні прогалини» своїми припущеннями.

Дослідивши та зіставивши всі доступні історичні джерела про конкретну історичну епоху, подію чи історичного діяча, історик подає свою «картину» бачення минулого — історичний образ. Тому в історичній науці є різні підходи до оцінки подій минулого, відбуваються дискусії вчених, під час яких народжується істина. Варто розуміти, що на одну й ту саму історичну подію може бути кілька різних поглядів, кожний з яких є по-своєму цінним.

Таким чином можна стверджувати, що кожне історичне дослідження чи історична книга це лише реконструкція (відтворення) минулого. Чим більше історик віднайшов і дослідив надійних історичних джерел тим повнішою є його реконструкція минулих подій.

3. Як минуле України відображене в художніх творах?

Минуле України відображене не лише в працях істориків, а й у численних художніх творах — творах літератури, кіно. Зокрема, Тарас Шевченко в багатьох своїх творах відтворював події козаччини, поетично змалював образи Богдана Хмельницького та інших козацьких героїв. Для того, щоб створити художній твір на історичну тематику, його автор має ознайомитися з науковими працями про реальні історичні події та з біографіями історичних діячів. Зазвичай при створенні таких творів не обходиться без допомоги та консультацій професійних істориків.

Обговоріть у класі

У чому полягає особливість відображення минулого в художніх творах? Пригадайте, які кінофільми на історичну тему ви переглядали? Про які історичні події та діячів у них йшлося?

Утім художні твори відрізняються від наукових праць істориків.

Особливість цих творів у тому, що вони часто використовують вигадку: можуть розповідати про реальні історичні події, історичних діячів, але водночас автор такого твору збагачує реальні події та біографії вигаданими деталями чи розмовами. Художня історична література й художнє історичне кіно часто дещо відхиляються від перебігу подій, зафіксованих у науковій історичній літературі.

4. Як у мистецьких творах відображена історія України?

Чимало творів образотворчого мистецтва присвячено значущим історичним подіям та історичним діячам, особливостям життя українського народу в минулому. Варто пам’ятати, що більшість картин, які відображають історичні події, створені авторами, котрі не були ані сучасниками, ані очевидцями цих подій. Перш ніж написати картину на історичну тематику, художники вивчають праці з історії, історичні джерела, консультуються з істориками. Також у картині художник втілює і власне бачення події чи історичного діяча.

Звернемося до славнозвісної картини видатного художника Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Її сюжетом стало написання запорозькими козаками листа турецькому султанові. Цей лист був написаний у 1676 р. як відповідь запорозьких козаків на вимогу султана Османської імперії здатися добровільно і без жодного опору.

У процесі написання картини Ілля Рєпін консультувався з видатним українським істориком і етнографом Миколою Костомаровим та відомим істориком і письменником Дмитром Яворницьким. Він також вивчав колекцію козацьких старожитностей. У пошуках потрібних для роботи образів художник подорожував

Півднем України. У результаті, на картині показані яскраві, колоритні постаті запорозьких козаків, реалістично зображені їхні яскравий одяг, зброя, амуніція. Ілля Рєпін у цій картині втілив ідею героїзму, нескореності, безмежної волелюбності, незалежності запорозьких козаків, котрі відмовилися коритися володарю могутньої держави.

Ілля Рєпін. Запорожці пишуть листа турецькому султанові

Для повноцінного відображення історії велику роль відіграють портрети історичних діячів. Працюючи на портретами художник прагне не лише відтворити індивідуальні риси зовнішності історичного діяча, а й розкрити його внутрішній світ — вдачу, характер, становище в суспільстві, манери одягатися, уподобання тощо.

Вже понад десять років художниця Наталія Павлусенко працює над відновленням портретів героїв козацької доби. Складність роботи полягає в тому, що далеко не всі українські ватажки мали прижиттєві портрети, а більшість тих, що збереглися, були не високої якості: як історичного, так і художнього погляду. Для того щоб відтворити та вдосконалити вже існуючі образи Наталія Павлусенко ознайомилася з рядом історичних досліджень, консультувалася з провідними істориками, знавцями епохи козацтва.

Обговоріть у класі

Розгляньте картини відомих художників на історичну тематику. Що на них зображено (господарська діяльність, історична подія, історична особа тощо)? Яке враження на вас справила кожна з картин?

1. Микола Івасюк. В’їзд Богдана Хмельницького до Києва

2. Микола Пимоненко. Жнива в Україні

3. Сергій Васильківський. Козак-гармаш з мортирою

4. Наталя Павлусенко. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний

5. Наталя Павлусенко. Отаман Іван Сірко

Перевірте засвоєне на уроці

1. Що означають такі слова?

§ 5. ПРОВІДНИКИ В МИНУЛЕ, або ПИСЕМНІ ДЖЕРЕЛА В ІСТОРІЇ

1. Наводити приклади писемних історичних пам’яток. 2. Пояснювати роль писемних джерел для відтворення минулого. 3. Розповідати про найвідоміші літописи княжої та козацької доби.

Роздивіться фотографії, прочитайте текстівки до них. Як ви думаєте, у чому полягає робота зображених людей? Що потрібно знати, щоб працювати архівістом? До якого виду історичних джерел належать пам’ятки, які вивчають співробітники архівів? Висловіть припущення про походження назви цього фаху.

Співробітники Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г.С. Пшеничного (зліва) та Центрального державного історичного архіву України (справа) у Києві за роботою. Фото 2013 р.

Як писемні історичні джерела допомагають історикам у відтворенні минулого?

Серед історичних джерел найважливішими є писемні. Адже тільки з появою писемності люди змогли докладно розповідати про те, що, де, коли і як відбувалося. Писемні джерела – це тексти (рукописні або друковані) на папері чи інших матеріалах. Літописи, спогади, листи, щоденники подорожніх, закони, прохання-чолобитні, договори, за пізніших часів періодична преса – усі ці документи є безцінним джерелом для дослідження минулого. Проте, щоб відтворити справжній перебіг подій, історики мають виокремити з багатьох текстів джерел важливу інформацію, порівняти її з уже відомою. Ця праця нелегка, вона потребує часу й різнобічних знань.

Роздивіться ілюстрації. Поміркуйте, що потрібно знати історику, щоб прочитати тексти цих пам’яток. Як можна перевірити справжність документа, з’ясувати, що це не підробка сучасників, встановити точну дату його створення?

1. Сторінка літопису, на якій переповідаються події походу (969-971 рр.) великого київського князя Святослава Ігоровича.

2. Сторінка з листа, написаного гетьманом Богданом Хмельницьким у 1648 р.

3. Універсал – так називали офіційні документи за козацької доби – гетьмана Івана Мазепи. Початок 18 ст.

Роздивіться графіті (зі стін Софійського собору в Києві) – так учені називають написи та малюнки, видряпані на стінах та архітектурних деталях давніх будівель, посудинах та інших предметах, що їх знаходять під час археологічних розкопок. 1. Чому такі написи є важливими історичними джерелами? Поміркуйте, чи можна графіті вважати писемними джерелами, адже написи зроблено на твердому матеріалі. 2. Один з написів належить князю Володимиру Мономаху, інший – князівському урядовцю Ставру Городятичу (1118 р.). Третій запис залишив пересічний киянин, який повідомив про смерть Ярослава Мудрого, вказавши дату цієї сумної події. Про що свідчить той факт, що авторами графіті були князь, боярин та простолюдин?

Про що розповідають літописи?

Русь та русичі — найдавніші назви, якими користувалися наші предки для найменування своєї землі та себе самих. Саме назва «Русь» передувала назві «Україна» для означення землі, заселеної українцями-русичами.

Найавторитетнішими й найвідомішими джерелами з історії Київської Русі, які допомагають історикам відновити перебіг подій минулого, є літописи. Ви вже знаєте, що так називають твори, у яких події записували послідовно за роками (літами), «з літа в літо». Літописці висвітлювали здебільшого діяння князів – воєнні походи, договори із сусідніми державами, шлюби.

Відомостей з буденного життя інших мешканців Русі на сторінках літопису досить мало. Як ви думаєте, чому?

Першим літописом, що дійшов до нас, є «Повість минулих літ». Літопис починається словами «Повість минулих літ Нестора, чорноризця Феодосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала». Створено його було на початку 12 ст., а розповідає він про події від 860 до 1111 р., тож зрозуміло, що його автор користувався давнішими текстами. Видатною пам’яткою є й Галицько-Волинський літопис. У ньому йдеться про події на галицьких та волинських землях від 1205 р. до кінця 13 ст.

Створювали літописи і за доби козацтва. Слави найвидатнішого козацького літописця зажив Самійло Величко. У своїй ґрунтовній праці (1720 р.) він оповів про найважливіші події з історії Національно-визвольної війни та Української козацької держави, навів чимало документів тих літ, свідчення очевидців, життєписи гетьманів проілюстрував портретами. Літопис Самійла Величка докладно розповідає про події в Україні 16481700 рр. Боячись припуститися помилки, літописець перевіряв кожен з документів, користувався багатьма писемними джерелами, зокрема й чужоземними. Останні частини літопису зі слів автора дописували його учні, бо він сам утратив зір, роками працюючи над книжкою.

1. Перша сторінка «Повісті минулих літ».

2. Титульний аркуш літопису Самійла Величка. 1720 р.

Назва літопису починається словами: «Сказання про війну козацьку. ». А далі визначено основну тему (Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького), вказано ім’я автора (Самійло Величко), згадано його колишню посаду – «канцелярист Війська Запорізького», місце і час написання твору (село Жуки уїзду Полтавського року 1720).

Сформулюйте за змістом тексту 3-5 запитань, по черзі дайте відповіді на них.

Прочитайте уривки з літопису й поміркуйте над запитаннями.

Галицько-Волинський князь Данило Романович. Реконструкція З. Васіної.

Перша частина Галицько-Волинського літопису є життєписом князя – першого короля в нашій історії – Данила Романовича.

Розповідаючи про вдачу й риси характеру князя-короля, літописець пише: «Сей же король Данило був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком. ». А ще цікавим є опис князя, коли той приїхав у державних справах у місто Пожг (нині столиця Словаччини Братислава): «Сам він їхав поруч із королем за звичаєм руським: кінь під ним був напрочуд гарний, сідло позолочене, стріли й шабля золотом оздоблені та іншими прикрасами, аж дивно було, а жупан із тканини грецької широким золотим мереживом обшитий, і чоботи зелені козлові, обшиті золотом. Багато дивилося та багато дивувалося, а король йому сказав: “Не пошкодував би я дати й тисячу срібла за те, що ти прийшов звичаєм руським батьків твоїх”».

1. Яким постає з оповіді літописця князь Данило Романович? Про які деталі буденного життя тієї доби дізналися з уривків? 2. Які деталі літописного опису використала художниця для реконструкції образу князя-короля? Чи подобається вам цей образ? Що змінили б у портреті-реконструкції?

Справу збирання, збереження та впорядкування писемних пам’яток покладено на спеціальні установи, які називають архівами. З’явилися архіви з виникненням писемності. Тепер власні архіви мають усі установи, організації, нерідко й приватні особи – учені, письменники, громадські діячі.

Для сучасних архівів будують спеціальні приміщення з вузькими вікнами, що не пропускають прямих сонячних променів: від сонячного світла тло й друкарська фарба вигасають, линяють, а папір жовтіє та псується. Шкодить документам і забруднене повітря, тому в архівах його очищують за допомогою спеціальних фільтрів. Щоб документи краще зберігалися, їх укладають у щільно закриті коробки й розміщують на полицях – стелажах. У великих архівах загальна довжина стелажів сягає десятків кілометрів. Найцінніші документи перезнімають на плівку: виходять діафільми з дуже маленькими кадриками – мікрофільми. Їх зберігають окремо від документів на випадок, якщо оригінал буде пошкоджено або втрачено.

Сучасний вигляд сховища для зберігання документів.

Центральний державний архів-музей літератури та мистецтва України у Києві.

Найбагатшими в Україні є сховища документів Центральних державних історичних архівів у Києві та Львові. Документи ретельно досліджують учені і на основі їхніх свідчень пишуть наукові праці.

Складіть план розповіді про архіви, формулюючи пункти плану як питальні речення. Вислухайте відповіді один одного на ці запитання.

1. Складіть стислу розповідь про писемні історичні джерела за планом:

1. Що таке писемні історичні джерела?

3. Чому писемні джерела найцінніші для істориків?

2. Накресліть лінію часу, позначте на ній потрібні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.

Літописець Нестор – чернець Києво-Печерського монастиря – завершив роботу над славнозвісним літописом «Повість минулих літ» у 1113 р. Скільки від тієї дати минуло років до створення козацького літопису Самійла Величка?

3. Що спільного та відмінного в літописах княжої та козацької доби?

4. Що спільного і чим відрізняються слова археологія та архів? Спробуйте витлумачити значення їхньої спільної частини.

Що в матеріалах уроку найбільше зацікавило? Про що обов’язково розкажете вдома? Про що хотіли б дізнатися більше? Про які події шкільного життя розповіли б у літописі своєї школи? Поділіться ідеями про те, яким би мав бути цей літопис.

Багаті на свідчення про козаків щоденникові записи та дорожні нотатки мандрівників. Австрійський володар у лютому 1594 р. відправив до запорізьких козаків посольство Еріха Лясоти, мета якого — залучити їх до спільної боротьби проти Османської імперії та Кримського ханства. Про перебування в Україні Лясота розповів у своєму «Щоденнику». Прочитайте фрагмент зі щоденника, поміркуйте, що вражало чужинців у житті козаків.

Проїжджаючи «козацькою землею», Лясота бачив «дуже гарні великі родючі поля й ґрунти, на яких тут і там видно багато дивних малих будинків із бійницями, куди втікають селяни, коли раптово стається напад зі степу, і там обороняються; тому кожен мешканець, ідучи в поле, вішає на плече рушницю, а до боку шаблю чи тесак; напади такі часті, що спокою від них майже ніколи немає. Я гадав, що ця війна проти турків триватиме не рік чи два, тому не вважав за слушне втрачати таких хоробрих і відчайдушних людей, які змолоду вправляються у військовому мистецтві та добре знають цього ворога, тобто турків і татар (з якими вони майже щодня стикаються). Крім того, вони мають власну зброю та боєприпаси».

З якою метою Лясота приїхав в Україну? Дайте відповідь на три «чому»: 1. Чому, за свідченням Лясоти, українські селяни мусили виходити в поле зі зброєю? 2. Чому Лясота «не вважав за потрібне втрачати таких хоробрих та відчайдушних людей», якими були козаки? 3. Чому українського козака називають воїном-хліборобом?