Що роблять імуноглобуліниЩо роблять імуноглобуліни

0 Comment

Аналіз на імуноглобуліни: норма, розшифровка

Що показує аналіз на імуноглобулін Е? Розберемося в цій статті.

Лікарі останнім часом все частіше призначають різні дослідження крові. Багато з них дуже інформативні.

Людський організм практично постійно перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів. Вони, у свою чергу, впливають на роботу всіх систем і органів. Імунітет забезпечує захисні заходи проти патогенних мікроорганізмів.

Якщо в імунній системі все працює правильно, то організму вдається справлятися із зовнішньою загрозою без наслідків для здоров ‘я людини. Саме для визначення та оцінки резистентних якостей людини до збудників ззовні і призначається аналіз на імуноглобуліни.

У цій статті постараємося розібратися в розшифровці і нормах показників цього виду імунологічного аналізу крові.

Необхідність дослідження

Як було сказано вище, аналіз крові на імуноглобулін дає можливість оцінити здатність організму захистити себе від шкідливого впливу із зовнішнього середовища. Дані комплексного стану захисної системи організму позначають терміном “імунний статус”.

Концентрація імуноглобулінів у крові визначається за допомогою двох імунологічних методів дослідження: імуноферментний, або ІФА, і радіоімунний, або РІА. Кожна з цих методик передбачає застосування різних видів тестових систем.

Обов ‘язковою вважається здача крові на рівень імуноглобулінів у разі, якщо планується трансплантація тканин або органів. У разі якщо показанням є аналіз на імуноглобулін дитині, це дослідження має дуже велике значення. Якщо пацієнту показана терапія онкологічних захворювань, то також попередньо досліджується рівень імуноглобулінів. Це робиться для того, щоб надалі бачити показники в динаміці.

Показання для аналізу на імуноглобулін

Після проведення лікування препаратами імунодепресивного ряду також необхідно здати кров на даний вид дослідження. Це пов ‘язано з тим, що ці лікарські засоби надають гнітючу дію на імунітет людини. Крім цього, показаннями для направлення на даний вид імунологічного аналізу є:

  • Велика втрата крові.
  • Схильність до збоїв у функціонуванні імунної системи, обумовлена спадковим фактором.
  • Інфекції, викликані впливом вірусів і бактерій.
  • Онкологічні захворювання будь-яких систем та органів людини.
  • Ендокринні патології щитоподібної залози.
  • Захворювання, пов ‘язані зі зниженням імунних властивостей організму, включаючи червону вовчанку, ревматоїдний артрит тощо.
  • Віруси імунодефіциту людини.
  • Рецидивуюча пневмонія.
  • Зміна рівня імуноглобулінів, обумовлена фізіологічними факторами, наприклад, під час вагітності, в літньому і дитячому віці.
  • Інфекції грибкового генезу, які важко виліковуються.
  • Хронічна форма запальних процесів.
  • Утворення гнійників на шкірі.
  • Тривалі періоди депресії та стресові ситуації.
  • Погана екологія в місці проживання.

Для тих, у кого діагностовано ВІЛ

Для пацієнтів з ВІЛ дослідження на імуноглобуліни відіграє дуже важливу роль. Це дає можливість максимально точно визначити ступінь тяжкості порушення в імунітеті і вибрати найбільш оптимальний метод терапії.

Якщо загальне самопочуття знижено протягом тривалого періоду, необхідно провести аналіз крові на імуноглобуліни з метою оцінки імунного статусу пацієнта. Таке дослідження включає в себе кілька різних показників. Їх сукупність або значення кожного окремо дає можливість зрозуміти, наскільки правильно працює захисна система організму в цілому і окремих органів.

Види та властивості імуноглобулінів

Щоб повною мірою зрозуміти показники дослідження на імуноглобуліни, давайте розберемося в їх позначеннях і призначенні в організмі людини:

1. Імуноглобулін А (IgA). Це антитіла, які відповідають за резистентні властивості слизових оболонок перед антигенами інфекційної групи. Імуноглобулін А становить приблизно п ‘яту частину від загального обсягу антитіл. IgA захищає організм від інфекційних збудників у дихальній, сечостатевій і травній системах.

2. Імуноглобулін Е (IgE). Бере активну участь у боротьбі проти алергенів і збудників паразитарної інфекції. Саме завдяки їм купуються приступи алергії.

3. Імуноглобулін G (IgG). У відповіді за утворення вторинного імунітету та антитоксичних властивостей організму. Дані антитіла представляють більшу частину всіх імуноглобулінів (приблизно 70-75%). IgG також виконує внутрішньоутробний захист дитини, оскільки має властивість проникати через плацентарний бар ‘єр.

4. Імуноглобулін М (IgM). Антитіла, перші вступають в боротьбу з збудниками різних інфекційних процесів. Синтез антитіл починається безпосередньо з моменту інфікування організму шкідливими бактеріями.

Що показує аналіз на імуноглобулін?

У діагностиці порушень в імунній системі людини важливий кожен окремо взятий показник проведеного дослідження. Дані, отримані під час проведення аналізу крові, дозволяють лікарю підтвердити або виключити той чи інший діагноз. Проводячи розшифровку аналізу на імуноглобуліни, фахівець-імунолог застосовує загальноприйняті правила інтерпретації даних аналізів. Нормою антитіл у крові вважаються такі значення:

1. Імуноглобулін А – 0,9-4,5 г/л. Слід враховувати, що у дітей до 6 місяців норма нижча.

2. Імуноглобулін Е – 30-240 мкг/л.

3. Імуноглобулін G – 7-17 г/л.

4. Імуноглобулін М – 0,5-3,5 г/л.

Залежно від методу, що використовується в лабораторії при проведенні аналізу, показники норми можуть коливатися. Граничні значення норми зазвичай вказуються в таблиці з результатами для того, щоб лікарю було легше їх інтерпретувати.

Фактори, що впливають на результат

При прочитанні результатів аналізу на імуноглобуліни необхідно враховувати вік пацієнта.

Іншими факторами, які беруться до уваги при розшифровці результатів, є:

  • препарати, які були прийняті напередодні забору крові;
  • скарги пацієнта;
  • захворювання, які представлені в анамнезі не тільки самого хворого, а й найближчих родичів.

Необхідно пам ‘ятати, що спотворити показники можуть фізіологічні зміни, тому перед аналізом потрібно отримати консультацію у фахівця на предмет правильної підготовки до здачі крові.

Відхилення від норми

Отримавши результати загального аналізу на імуноглобуліни, багато пацієнтів не можуть розібратися, що означають відхилення від нормальних показників. Саме з цієї причини інтерпретацією результатів повинен займатися лікар.

Підвищений показник імуноглобуліну А може свідчити про захворювання печінки в хронічній формі, аутоімунні захворювання, гломерулонефрит і мієломну патологію.

Сильне отруєння етиловим спиртом може спровокувати підвищення показників імуноглобуліну А.

Знижується рівень IgA на тлі цирозу печінки, отруєння хімікатами і променевої хвороби, як результат терапії імунодепресантами. У дітей молодше 6 місяців цей показник також знижений.

Рівень імуноглобуліну А відхиляється від норми, якщо порушення виникли у внутрішніх системах і органах. На відміну від нього, імуноглобулін Е росте або падає під впливом зовнішніх подразників, а саме алергенів.

Виявлення захворювань за допомогою даного дослідження

Підвищується рівень IgE при паразитарній інвазії, бронхіальній астмі і крапивниці. У разі даних антитіл їх зростання не обумовлене віковим фактором, а безпосередньо залежить від проникнення в організм шкідливих мікроорганізмів.

Перевищення норми рівня імуноглобуліну G є типовим для таких захворювань, як мієлома, ВІЛ, ревматоїдний артрит, інфекційний мононуклеоз та інших аутоімунних захворювань.

Впасти рівень IgG може на тлі фізіологічних змін, наприклад, у дітей молодше 6 місяців. Крім цього, факторами, що знижують імуноглобулін G і М, вважаються отруєння хімікатами, променева хвороба і терапія антидепресантами. IgM властиво підвищуватися на тлі гострих інфекційних захворювань, васкуліту, аутоімунних патологій і хвороб печінки.

Чи потрібно додаткове обстеження?

Якщо аналіз на імуноглобуліни Е показує, що показники знаходяться в межах норми, це говорить про те, що імунна система функціонує без збоїв.

Зниження або підвищення показників вимагає дообстеження для уточнення діагнозу і контролю з боку фахівця. У разі виявлення будь-яких патологій у роботі імунної системи проводиться медикаментозна терапія, спрямована на зміцнення захисних властивостей і усунення причини збою.

Розшифровувати дані аналізу на загальний імуноглобулін Е повинен кваліфікований лікар-імунолог, оскільки тільки фахівець може правильно інтерпретувати відхилення від норми і задати напрямок додаткових обстежень.

Слід пам ‘ятати, що деякі обставини і статки можуть спотворити результати аналізу на імуноглобуліни. До них належать: ревакцинація, хіміотерапія, інтоксикація, лихоманка, хронічне захворювання в стадії загострення тощо.

Імуноглобуліни

Імуноглобуліни — це білки плазми, які синтезуються зрілими В-лімфоцитами, тобто плазмоцитами. Молекула імуноглобуліну складається з 4 поліпептидних ланцюгів — 2 легких ланцюгів (молекулярна маса ≈20 кДа) та 2 важких ланцюгів (молекулярна маса ≈50 кДа), з’єднаних дисульфідними зв’язками (рис. VI.C.4-1). Як легкі, так і важкі ланцюги мають варіабельні (V) та константні (C) ділянки. Зустрічаються 2 типи константних ділянок легкого ланцюга — каппа (κ) та лямбда (λ). Є 5 типів важких ланцюгів, які відрізняються будовою; на цій основі розрізняють імуноглобуліни таких класів: IgG (ланцюг γ), IgA (ланцюг α), IgM (ланцюг µ), IgD (ланцюг δ), IgE (ланцюг ε). Окремі лінії плазмоцитів синтезують імуноглобуліни лише з одним типом легкого ланцюга, з’єднаного з одним типом важкого ланцюга. Варіабельна ділянка молекули імуноглобуліну зв’язується з антигеном, а константна ділянка відповідає за ефекторні процеси імунної відповіді, такі як фагоцитоз, цитотоксичні реакції та активація системи комплементу. Молекули IgG, IgD і IgE зустрічаються у формі мономерів, IgA — у формі мономерів (90 %) або димерів (секреторний IgA), а IgM — пентамерів (рис. VI.C.4-2).

IgG синтезуються при специфічній гуморальній імунній відповіді, становлять ≈75 % циркулюючих у крові імуноглобулінів, і мають з усіх типів найдовший період півжиття. Ідентифіковано 4 підкласи IgG (IgG1 — IgG4) — всі вони зв’язуються фрагментом Fc з рецепторами (FcγR), наявними на різних клітинах, що необхідно, зокрема для індукції антитілозалежної клітинної цитотоксичності (ADCC). IgG, схоже до IgD та IgE , мають по 2 антигензв’язуючі локуси.

IgA становлять 15 % імуноглобулінів плазми. Розрізняють 2 підкласи: IgA1 та IgA2. Секреторний IgA, що має форму димеру, синтезується плазмоцитами слизових оболонок і захищає від проникнення мікроорганізмів. Це основний імуноглобулін секретів шлунково-кишкового тракту, дихальної системи, статевих шляхів, слини, сліз і молока. Синтез IgA значно перевищує продукцію імуноглобулінів інших класів. Концентрація IgA в сироватці крові (мономер) не відображає його синтезу в слизових оболонках.

IgM становлять 5–10 % імуноглобулінів плазми і синтезуються при первинній імунній відповіді лімфоцитами В, ще до того, як вони трансформуються у плазмоцити, які синтезують IgG . Більшість циркулюючих у крові IgM зустрічаються у формі пентамеру з 10 антигензв’язуючими локусами. Як і IgA , зустрічаються у секретах. Основна функція IgM — це аглютинація клітин з експонованим антигеном, а також активація системи комплементу.

IgD — імуноглобуліни зі схожим розподілом, як IgM . Вони функціонують як рецепторні антитіла (ковалентно зв’язані з клітинною мембраною) В-лімфоцитів. Циркулюючі IgD можуть реагувати зі специфічними бактеріальними білками. IgD беруть участь у колонізації вторинних лімфатичних органів В-клітинами після їх виходу з кісткового мозку. IgD разом з IgM беруть участь у передачі сигналів через рецептори В-клітин.

IgE є найменшою фракцією імуноглобулінів з найкоротшим періодом півжиття та з таким самим розподілом в організмі як IgA . IgE, зв’язані на поверхні мастоцитів і базофілів, після приєднання алергена ініціюють алергічну реакцію. Вони також відіграють захисну роль проти паразитів (розд. VIII.B.1.1).

Моноклональний білок (М-протеїн, парапротеїн) складається тільки з одного типу важкого ланцюга та/або одного типу легкого ланцюга, напр. IgGκ, і синтезується аномальним клоном плазмоцитів. Структура моноклонального білка при різних гамапатіях є різноманітною. Найчастіше це повна молекула імуноглобуліну, але може бути молекула без певної частини, її фрагмент або лише важкі чи легкі ланцюги. М-протеїн зустрічається при моноклональних гамапатіях (розд. VI.G.5) та лімфомах. Найчастіше наявність М-протеїну має безсимптомний перебіг — такий стан називають моноклональною гамапатією невизначеного значення ( MGUS ).

Наявність М-протеїну можна запідозрити, якщо спостерігається рулонізація еритроцитів (рис. VI.G.5-2), високе (іноді тризначне) значення ШОЕ, значно підвищена концентрація загального білка крові або протеїнурія. Якщо парапротеїном є виключно моноклональний легкий ланцюг (зокрема при мієломі легких ланцюгів) навіть у високій концентрації, ШОЕ не прискорюється. Моноклональний білок слід шукати лише у хворих із симптомами, які вказують на моноклональну гамапатію, такими як остеоліз, анемія, ниркова недостатність, гіперкальціємія, нефротичний синдром та полінейропатія.