λεζιχός – словесний, словниковий) – сукупність слів, словниковий склад мови в цілому або її діалекту, а також певної сфери спілкування, стилю мови (побутова, розмовна, професійна, ділова, жарґонна тощо), творів письменника або певного твору.
lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови), лексеми як визначальні структурно-семантичні одиниці мови, їх функціональні можливості, висвітлює процес формування словникового складу в соціально-історичному, національному контексті.
Лексика (від дав. -гр. τὸ λεξικόν) — сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника (чи художнього твору) — словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.
Означення Лексикологiя — роздiл науки про мову, який вивчає лексику. Означення Лексика — сукупнiсть слiв певної мови, її словниковий склад. Кожна мова складається зi слiв.
Лексикографія (від грец. λεξικογραφία та грец. λεξικόν — словник і грец. γράφω — пишу), словникарство — розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних задач.
Лексика (від дав.-гр. τὸ λεξικόν) — сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника (чи художнього твору) — словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією. Крім того, терміном «лексика», у прикладному вузькому …