Зміст:
Приклад нарису. Як написати нарис? Що таке нарис у літературі
У літературі налічується понад півсотні різних жанрів, нарис є одним з найцікавіших з них. Цей твір увібрав у себе трохи від художньої літератури, трохи від публіцистики. Школярі та студенти з незнання пишуть звичайні статті описового характеру, але це неправильно. Нарис – це щось більше, в ньому проковзує думку автора, є правдива інформація, факти, роздуми над вирішенням проблеми. Щоб написати таку статтю, в деяких випадках необхідно провести журналістське розслідування. Для того і потрібен приклад нарису, щоб було зрозуміло, як оформляти твір і які саме думки викладати на папері. Подібні твори зустрічаються у багатьох іменитих письменників.
Що таке нарис
Перше знайомство з таким літературним жанром відбувається на уроках російської мови, а ось всі її види і підвиди більш детально вивчаються вже журналістами і філологами. Щоб правильно написати твір, слід розібратися в його суті. Нарис – це невеликого розміру літературний твір, що описує правдиві події, події, конкретну людину. Тимчасові рамки тут не дотримуються, писати можна про те, що було тисячі років тому і що сталося тільки що.
Перед тим як писати нарис, необхідно зібрати всі факти, оскільки вони є основою твору. Події і дії, про які розповідає очевидець, повинні бути важливими для суспільства, порушувати серйозні соціологічні питання. Стаття пишеться в описовому стилі, суб ‘єктивна оцінка і власні домисли автора в ній виключаються.
Основні компоненти нарису
Твір такого жанру має містити три головні складові: публіцистичний, соціологічний та образний аспект. Автор в обов ‘язковому порядку повинен порушити соціально важливі питання. Це може бути нарис на тему підліткової злочинності, алкоголізму та наркоманії конкретного народу, забруднення навколишнього середовища, захворювання на СНІД, рак, туберкульоз та інші небезпечні для суспільства хвороби. Письменник повинен взяти за основу факти, спиратися на статистику. Наприклад, це можуть бути дані по чисельності хворих людей в конкретному регіоні, країні або в усьому світі, за кількістю викиду в атмосферу небезпечних речовин тощо. При цьому твір не можна засмічувати лише цифрами, інакше він вийде сухим, занадто офіційним і не торкнеться почуттів читачів.
Публіцистика у творі теж дуже важлива, оскільки автор виступає як журналіст, проводить особисте розслідування. Приклад нарису можна знайти в багатьох розважальних журналах, газетах. Щоб отримати достовірні дані, іноді доводиться чимало часу присвятити збору інформації. Для цього потрібно відвідати бібліотеку, пошукати факти на офіційних сайтах підприємств або державних установ, поспілкуватися з конкретними людьми, побувати в описуваних місцях, адже не можна розписувати, яке прекрасне озеро Байкал, побачивши його лише на картинці. Іншими словами, очеркист повинен бути різнобічно розвиненим, допитливим людиною, великим знавцем життя.
Щоб зацікавити читача, потрібно написати красивим літературним складом нарис. Жанр – це важлива складова твору. Твір має бути написано в художньому стилі, тут буде логічним барвистий опис проблеми, розповідь про життя конкретної людини. Введення в розповідь яскравого персонажа дозволить занурити читача в певне середовище, зрозуміти суть проблеми. Текст має конкретну структуру: позначення проблеми, її аналіз, пошук шляхів вирішення. Твір такого виду – це сукупність статистики з життєвими історіями.
Історія появи нарису
Яскравий приклад твору можна побачити у творчості деяких письменників XVIII століття. Справа в тому, що такі змістовні, яскраві і захоплюючі нариси виникають у часи кризи суспільних відносин, зміни звичного укладу життя. Великобританія до цього жанру прийшла на початку XVIII століття, тому що саме в той період спостерігалося моральне падіння еліти суспільства. У журналах в основному друкувалися соціально-критичні замальовки на тему побутових сцен або характерів представників певних верств населення.
У Росії подібне явище спостерігалося в другій половині того ж століття. У сатиричних журналах інтелігенція висміювала чиновників і поміщиків старого ладу в нарисових формах. У першій половині XIX століття криза досягла небувалих висот, тому нариси стали головним жанром письменників, які бажають донести до суспільства думку про занепад моральності, пригніченість бідняків, дурість і деградацію можновладців і багатіїв. У такому стилі писали Салтиков-Щедрін, Белінський, Некрасов, в тому ж дусі продовжували Горький, Короленко та інші демократичні письменники.
Колійний нарис
Такий твір часто використовується в журналістиці, до нього вдаються як початківці, так і професійні журналісти. Воно має деякі особливості, які необхідно враховувати при написанні твору. Перш за все, слід визначитися з метою, для чого саме пишеться твір-нарис, яку мету переслідує автор. Можливо, очеркист бажає поділитися своїми враженнями від побаченого, розповісти про політичну, економічну, екологічну або соціальну ситуацію в конкретному регіоні або країні.
Перед написанням твору бажано ознайомитися з роботами інших, більш досвідчених, авторів. Приклад нарису можна знайти у творчості таких великих письменників, як Пушкін, Новіков, Радищев та ін. Не можна писати твір такого типу, не переживши описуваних емоцій, не побачивши своїми очима пам ‘яток. Тут не можна покладатися лише на фантазію, тому що нарис – це правдивий твір, заснований на достовірній інформації. Подорожуючи якимись місцями, обов ‘язково потрібно робити записи в блокноті про вразливі деталі пейзажів, цікавих подій, про те, що сподобалося, а що пішло не так, як планувалося. При цьому не можна описувати конкретну особистість, твір має бути більш масштабним.
Людині властиво забувати про якісь моменти зі свого життя, тому під час подорожі корисно не тільки робити нотатки, а й вести аудіоденник, робити фотографії. Перед тим як написати нарис, необхідно зібрати воєдино всі знімки і записи, освіжити спогади, скласти зразковий план твору, а вже потім приступати до його написання.
Проблемний твір
Літературний нарис містить аналітичний початок і художній опис. У проблемному творі автор може торкнутися якоїсь економічної, політичної, соціальної, екологічної ситуації, в якій дуже добре розбирається. Головна мета окреслення – докопатися до істини, зрозуміти, чому виникла така проблема, до чого вона може призвести, які є шляхи її вирішення. Твір вимагає глибинного аналізу, поверхневий опис тут не підійде. Перед тим як написати нарис, слід не тільки у всіх деталях вивчити проблему, а й почитати праці інших авторів, ознайомитися з їхнім поглядом на це питання, вивчити стиль написання.
Писати подібного роду тексти якісно зможе тільки та людина, яка зацікавлена у вирішенні і розборі існуючої проблеми. Тема повинна бути близька самому автору, тільки тоді він опише ситуацію правдивою і живою мовою. У подорожньому нарисі дуже чітко простежується індивідуальність окреслення, текст пишеться тільки від першої особи. Автор повинен яскраво змалювати суть проблеми, ознайомити читачів зі своїм баченням ситуації, також твір можна доповнити думками кількох героїв, дуже добре, якщо вони будуть протилежними.
Нарис заснований лише на достовірній інформації, але не слід його перевантажувати графіками, цифрами і статистикою, щоб не перетворити на суху, нецікаву статтю. Твір пишеться в художньому стилі, якщо якісь дані наводяться, то їх потрібно супроводжувати поясненнями і коментарями. Такий вид тексту схожий на розповідь і повість, у ньому допускається вживання художніх обертів, просторові роздуми, порівняння з іншими подіями.
Нарис про людину
Ще Горький говорив, що в центрі твору має бути людина. Письменник також згадував, що нарис знаходиться між оповіданням і дослідженням. Цей жанр не можна назвати легким, оскільки він складається з раціональних фактів і яскравого, емоційного опису подій. У творі повинні доповнювати один одного публіцистика, документалізм і творчість, тоді вийде цікавим, правдивим і живим нарис про людину. Приклади подібних творів можна подивитися у класиків, саме у них потрібно вчитися і намагатися досягти рівня їх робіт.
У центрі твору повинен перебувати герой, його потрібно описувати з двох сторін. Спочатку слід з ‘ясувати соціальні взаємини персонажа з суспільством, а потім вивчити його внутрішній світ, дізнатися, як він веде себе вдома, ставиться до близьких людей, знайомих. Потрібно зібрати максимум інформації про людину, перед тим як писати нарис. Приклад поетапного складання твору: проведення інтерв ‘ю, відбір ключових моментів, перерахування позитивних і негативних рис характеру, згадування неординарних ситуацій у житті персонажа.
У нарисі зазвичай необхідно скласти коротку біографію людини, але вона не повинна бути схожою на анкетні дані. Важливо акцентувати увагу на характері героя, при цьому не можна просто сказати, що він працьовитий, настійливий, розумний і т. д., потрібно представити докази, навести в приклад складні моменти з його життя, розповісти, як він себе повів, що ним керувало. Описуючи певний вчинок, слід проаналізувати психологічні особливості людини, типові та індивідуальні риси характеру. Також можна розповісти про думки героя в тій чи іншій ситуації.
Абсолютно ізольованих людей не існує, кожна людина в якійсь мірі взаємодіє з соціумом, вона чинить і на неї впливають економічні, політичні, моральні процеси. Тому в нарисі потрібно зуміти пов ‘язати воєдино індивідуальність героя з суспільними явищами, показати ставлення персонажа до них. Професійним нарисам нерідко вдається через якийсь факт з біографії конкретної людини провести реконструкцію важливої історичної події.
Якщо центральною фігурою є відомий громадський діяч з численними заслугами, то варто їх підкреслити. Твір-нарис також має містити тему про творчість, духовні шукання. Гарний твір не тільки в деталях розповідає читачеві про чуже життя, звершення і падіння, а й змушує задуматися над осмисленням своїх помилок, навчитися мріяти, ставити перед собою цілі і досягати їх.
Нарис-розслідування
Дуже часто журналісти проводять дослідження з метою розповісти читачеві про невідому або маловідому інформацію. Це може бути якась незвичайна область людської діяльності або вивчення певних явищ. Тут допускається і історичний нарис, автор може збирати важливі дані про конкретний регіон або країну, зайнятися дослідженням будівель, зведених кілька століть тому, або ж розкрити організацію, що зберігає в таємниці важливу інформацію протягом багатьох років.
Для початку журналіст повинен зайнятися збором фактів, при необхідності виїхати на місце розслідування. Потім потрібно визначитися із завданням і цілями дослідження, виходячи з отриманої інформації, можна переходити до висунення різних версій і гіпотез. В Америці нарисом-розслідуванням називають зібраний і проаналізований журналістом матеріал на серйозну тему, яку деякі особи воліли б зберегти в таємниці. Таку статтю зможе написати далеко не кожен, оскільки навіть на етапі збору інформації потрібна певна кваліфікація, автор повинен розбиратися в темі дослідження. При цьому очеркист повинен не тільки грамотно оперувати даними, але і в красивій, живій формі описати ситуації, створити образ центрального персонажа.
Судовий твір
На жаль, не тільки про хороші події і добрих, чуйних людей пишуться нариси. Історії зустрічаються різні, є і з поганим кінцем. Твори на судову тему в основному пишуться журналістами з метою дати морально-моральну оцінку злочину, змусити читачів задуматися над тим, куди котиться цей світ, знайти способи перешкодити повторенню подібних ситуацій. Автор нарису повинен детально проаналізувати склад злочину, зроблений групою осіб або однією людиною. Журналіст не дає правову оцінку ситуації, він повинен зайти здалеку, розповісти про те, що вплинуло на вчинок злочинця, які фактори підштовхнули його до страшного кроку, що змусило порушити закон.
Наприклад, молодий чоловік звинувачується в крадіжці. Очеркист повинен розібратися в мотиві злочину. Це хлопець з неблагополучної сім ‘ї, з дитинства батьки привчали його красти, обманювати, щоб роздобути собі на їжу. Ось він і звик до такого життя, чоловік не бажає влаштуватися на роботу, створити сім ‘ю, йому подобатися байдикувати і жити за чужий рахунок. Звичайно, в цьому винен не тільки молодий чоловік, але і його батьки, суспільство, яке в потрібний момент не зупинило, не направило на шлях істинний.
Журналіст у своєму нарисі повинен у фарбах описати дитинство безпритульного, як він жебракував на вулицях, шукав разом з бродячими псами на звалищах хоч якусь їжу. Також варто згадати батьків, які страждають алкоголізмом, яким наплювати на дитину, суспільство, яке крізь пальці дивиться на таких дітей. Головне завдання автора – показати умови та обставини, які призвели людину до скоєння злочину, проаналізувати мотив.
Як факти можуть бути наведені свідчення очевидців, деталі та склад злочину. Журналіст повинен не тільки ознайомити читача з негативною оцінкою діянь злочинця, але і змусити задуматися над власною поведінкою. Можливо, зовсім поруч знаходяться люди, які потребують допомоги, якщо їм не простягнути руку допомоги сьогодні, то завтра вони стануть потенційними злодіями і вбивцями.
Місце нарису в літературі
Кожен жанр має певний вплив на уми людства. Що таке нарис у літературі, яке місце він займає в культурному розвитку людей, наскільки він важливий для суспільства? Головна мета цього жанру – розповісти читачеві правду про події, нововведення, життя конкретної людини. Завдяки живій, зрозумілій мові інформація легше засвоюється. Барвистий опис переносить читача в ті місця або малює образ тієї людини, про яку розповідає автор. Хоч нарис і читається як художній текст, але в ньому вказані достовірні дати і факти.
Про події у світі більшість людей дізнається саме з газетних статей, написаних в нарисовій формі. Немає таких областей діяльності людини, в яких би не застосовувався цей один з найважливіших і найкорисніших літературних жанрів. Завдяки нарису люди дізнаються багато достовірної інформації з різних куточків світу. У літературі існує величезна кількість різновидів цього жанру, найпоширенішими з них є портретні, подорожні та проблемні.
Що таке нарис і як його писати?
Ви отримали завдання написати твір-нарис, але не знаєте, що таке нарис і як його писати? Тоді для вас буде корисним наш матеріал. Тут ми детально пояснюємо, якими можуть бути нариси, що для них характерно і як підготуватися до написання такого твору. А ще — наводимо приклад нарису.
Нарис
Нарис — різновид твору-опису, в якому зображено дійсні факти, події і конкретних людей. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій або зображенню людей, яких особисто знає автор.
Тематика нарисів
Вирізняють два основні різновиди нарису:
- художній (зображення осіб і подій, що досягається за допомогою домислу);
- науковий (праця з певної проблеми, здебільшого гуманітарного характеру, до якої входять дослідження з ряду взаємопов’язаних питань).
Особливості твору-нарису
1. Невеликий за обсягом.
2. Немає чіткої, завершеної фабули.
3. Нарис створюється в художньо-публіцистичному стилі.
4. Головна мета нарису полягає в тому, «щоб демонструвати й пояснювати якісь особливо важливі або нові, раніше невідомі факти».
5. Виклад наукових фактів або суспільних явищ базується на основі розгортання сюжету, в якому діють люди (введення героїв у розповідь надає твору відтінку художності).
6. Використання художніх засобів.
Готуємося до написання твору-опису
1. Спробуйте переконати читача в тому, що предмет або явище, про які ви пишете, дійсно цікаві, що ви добре їх знаєте, любите і дуже бажаєте, щоб і інші про них дізналися або полюбили їх.
2. Уважно спостерігайте за об’єктом свого майбутнього твору. Визначте основну думку опису.
3. Попрацюйте над образністю мови вашого твору.
4. Складіть план твору. Дайте йому назву.
5. Складіть твір-опис за власними спостереженнями.
Читайте також: