Що на нас чекає у 2024 році?

Експерти Українського інституту майбутнього провели обговорення у форматі щодо основних викликів та подій 2024 року, які вплинуть на нашу країну. Нижче тезово нотатки:

📍1. Що відбувається у світі?

• Подальше загострення конкуренції між Китаєм та США. Це не пряма ворожнеча, а збільшення кількості сфер, де конкуренція загострюється.

• США та Китай почали більш активно змагатися у сфері високих технологій (ШІ, рідкісноземельні метали, чіпи)

• Суперництво у сфері регіональної безпеки (в Азії), США та Китай намагаються схилити до співпраці з собою нових гравців (Соломонові острови – Китай) у США – Таїланд, Папуа Нова Гвінея…

• Така співпраця дає доступ до військових баз цих держав. Формуються блоки партнерств в Азіатсько-тихоокеанському регіоні.

• США замикаються на своєму внутрішньому порядку. У Європі стає більше економічних проблем, одна з причин – зростання цін на енергоресурси

• Для глобального Півдня – Україна сприймається як «проксі» Заходу, за нами тільки спостерігають.

• росія консолідує владу навколо путіна.

• Головна мета росії сьогодні – припустити розширення НАТО

• Не виключено, що грошей може ставати дедалі менше.

• Ми для світу як фронтир для стримування росії і не виключено, що певні гравці можуть піти на заморожування конфлікту

• Наступне десятиліття – повна дефрагментація Світу: і Заходу, і Сходу, і Півдня. Не виключено, що стабільності буде менше.

📍2. Що відбувається в Україні?

• 2024 рік – рік капканів та пасток для України. Наша країна більше не буде у пріоритеті, як у 2022 році

• У нас буде три головних питання, від яких залежить наше майбутнє:

📌Наскільки ми інтегруємося в Захід (НАТО, ЄС)

📌Чи буде люфт із зовнішньої політики та можливості для економіки? Наступні роки ми перебуватимемо у вузькому фарватері Заходу, не формуючи самостійно повістку.

📌Яка наша роль у новому Світі? Якщо ми форпост, це не дає нам можливості розвиватися економічно. Нам потрібно відповісти на питання обраної моделі: ми – Південна Корея або Південний В’єтнам?

• Критично стає питання суб’єктності. Якщо ми не матимемо власного плану, то будемо виключно ресурсом для інших гравців. І такою фігурою у грі можуть знехтувати для вирішення своїх завдань.

• Не виключено, що нас будуть змушувати до переговорів

• Тимчасове вікно «вирішення українського питання» – квітень – серпень 2024 року.

• Якщо не станеться «заморозки» влітку 2024, війна триватиме до 2025 року, але не виключено, що Україна може отримати мінімальну допомогу. Тож, розраховувати можемо лише на себе.

📍3. Що відбувається в рф?

• Російський бюджет – залежить від цін на нафту та від успіхів внутрішньої економіки. Торік (2022) росія знімала вершки з нафти. 2023 року починаються проблеми.

• 2024 рік – рік початку економічних проблем у росії: Дефіцит трудових ресурсів, висока інфляція. Це гальмуватиме економіку.

ЦБ продовжить підвищувати відсоткову ставку. Але для заповнення бюджету росії, в якому зростають витрати на війну, необхідна девальвація, а вони (ЦБРФ) не готові до послаблення рубля і зниження ставок.

• путіну буде вигідно розпочинати війни в регіонах де є нафта, щоб підтримати високі ціни, що залишилося головним ресурсом фінансування військових витрат.

• Внутрішня економіка в росії слабка

• Примітивізація мислення росії відбувається за рахунок мігрантів

• У росії спостерігається технологічна пауза у розвитку, але крім ВПК. Технологічні проблеми стануть помітними через 5-7 років.

Вам також буде цікаво:

Чого чекати від війни Росії проти України у 2024 році

Нинішній рік добігає кінця з ще одним гірким нагадуванням про те, що міжнародна спільнота могла б зробити більше, щоб допомогти Україні у її боротьбі з Росією, але вирішила цього не робити, пише у своєму аналітичному огляді британське видання Independent.

Автори статті нагадують, що загрози нападів хуситів у Червоному морі викликали негайну й рішучу міжнародну військову реакцію. Однак зробити те саме у Чорному морі, щоб “послабити мертву хватку” Росії над експортом українського зерна, міжнародна спільнота відмовилась.

Надії на великий український прорив, як це було на початку 2023 року, вже не буде, зазначає видання.

ЗМІ писали про взаємні звинувачення між Києвом і Вашингтоном щодо плану українського контрнаступу у 2023 році. Однак всі погоджуються, що Україні довелося вести цю кампанію без переваги в повітрі, чого не могла собі уявити жодна західна армія. А тепер не лише авіація, а й інші військові постачання опинились під загрозою через внутрішню політику в США та Угорщині, йдеться у статті.

Тож Київ вступає у новий рік без підтвердження нової фінансової підтримки як збоку США, так і збоку ЄС.

Білий дім, як пише FT, уже дійшов висновку, що конфронтація з Росією не відповідає національним інтересам США, а нинішня криза у Вашингтоні створює перспективу повного припинення підтримки України.

Водночас Європа може зрештою стикнутися з перспективою стримування Росії без підтримки США, на яку вона історично покладалася. А Києву доводиться планувати найгірше, тому українські військові операції вже адаптовані до ще більшої нестачі боєприпасів.

Однак, на думку видання, ця ситуація була цілком передбачуваною. Математика війни підказувала, що існує обмежена можливість довести її до швидкого завершення, але західні прихильники Києва не скористалися нею.

Це означає, що Україна, найімовірніше, залишатиметься в обороні більшу частину 2024 року. Тим часом Росія або почекає, поки імовірне президентство Трампа ще більше змінить баланс сил на користь Кремля, або піде ва-банк з новим наступом, щоб захопити ще більше українських земель перед президентськими виборами РФ у березні 2024 року, участь у яких Володимир Путін уже підтвердив.

Автори статті погоджуються, що тривала війна вигідна Росії. Але вказують, що це не означає, що росіяни в Україні є непереможними. Приголомшливі темпи втрат змушують Москву шукати нові сили, які можна буде “кинути в м’ясорубку”. А доставка неякісних північнокорейських артилерійських снарядів просто на фронт свідчить, що Росія поки що не здатна задовольнити свої потреби у боєприпасах за рахунок внутрішніх запасів чи виробництва.

Водночас робота морського коридору та поступове знищення Чорноморського флоту РФ — чудовий приклад успішних операцій Збройних сил України.

FT нагадує, що Україна і Британія планують підписати 10-річний пакт про безпеку, в межах якого Британія використає свій військово-морський досвід, щоб допомогти Україні контролювати Чорне море.

Крім того, Японія погодилася передати США ракети для Patriot, щоб допомогти Україні зміцнити ППО.

Важливим чинником, що сприятиме успіху України, стали також вітчизняні оборонні технології, зокрема морські ударні дрони, які є частиною прагнення Києва здобути перевагу за рахунок інновацій.

Однією з ключових вимог України протягом довгого часу біли літаки F-16

Але жодне з цих рішень не зможе повністю компенсувати потенційну втрату підтримки США, оскільки саме вони, як пише видання, є локомотивом підтримки України.

Європейський Союз виявився заручником таких членів як Угорщина. Зараз ЄС готує запасний план на суму до 20 млрд євро для України, щоб обійти заперечення угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана щодо фінансової підтримки Києва.

Автори статті переконані, що обіцянка майбутнього вступу в ЄС програє на тлі блокування Угорщиною допомоги Україні. “Який сенс пропонувати перспективу членства у ЄС, якщо Україна не доживе до цього”, – запитують вони.

Віктор Орбан вороже ставиться до України і виступає проти її інтеграції в ЄС

Водночас все більше політиків визнають: якщо Росію не зупинити, то наслідки для європейської і глобальної безпеки будуть невтішними. Ще більше західних столиць мають усвідомити, що вони перебувають у війні, яку потрібно виграти, а не в кризі, якою можна керувати, вказують автори статті.

Багато європейських військ досі погано підготовлені до зустрічі з російською загрозою. А каскадні наслідки успіху Росії заохочують інших агресорів у всьому світі.

Водночас страх США перед наслідками конфронтації з Росією дає Володимиру Путіну шанс “вийти сухим з води”, і Росія може продовжувати війну, не побоюючись прямих наслідків, які спіткали б будь-яку країну, яка поводилася б подібним чином без ядерної зброї.

Видання зазначає, що стійкість та сила духу українського народу є важливим компонентом подальшого спротиву. Українці усвідомлюють, що виборюють право на існування, але результат війни навряд чи вирішиться в Україні.

Україна не капітулює, навіть якщо міжнародна підтримка ще більше знизиться. Українці знають, що шанси на те, що Росія виконає будь-яку угоду про припинення вогню, дуже малі: тому боротися – єдиний раціональний вибір. Але рішення, ухвалені раніше західними прихильниками Києва, та нескінченні затримки виключили успіх України у 2023 році, і навряд чи його варто чекати у 2024.

Видання вказує, що воєнні цілі Путіна не зміняться – якщо він сам їх не змінить. Бойові дії в Україні можуть закінчитись, але це не покладе край ширшій війні Росії проти Заходу.

Нині, як і завжди, лише поразка амбіцій Росії принесе в Європу мир. Але Європа має вирішити захищатися. Наступний рік покаже, чи хоче і, чи здатна вона це зробити, резюмує видання.