Себорейний дерматит

Себорейний дерматит – це хронічне рецидивуюче захворювання шкіри, яке зазвичай уражує ділянки тіла з найбільшою кількістю сальних залоз (шкіра волосистої частини голови, обличчя, вух, верхньої частини спини та грудей, згинів рук та ніг, складок паху). Себорейний дерматит також називають лупою, себорейною екземою та себорейним псоріазом.

Близько 11% населення мають себорейний дерматит. Найчастіше зустрічається у немовлят у віці до трьох місяців і у дорослих у віці від 30 до 60 років. Чоловіки хворіють частіше ніж жінки.

Симптоми себорейного дерматиту можуть включати:

• Лущення шкіри
• Ділянки жирної шкіри, покриті білими або жовтими лусочками
• Наявність дрібних борошноподібних білих лусочок (лупа) на шкірі волосистої частини голови
• Почервоніння шкіри
• Свербіж

Фактори ризику

Причини виникнення себорейного дерматиту до кінця не встановлені. Проте виділяють ряд факторів, які підвищують ризик розвитку себорейного дерматиту, зокрема:

• Наявність себорейного дерматиту в родині
• Сухий та холодний клімат
• Емоційне перенавантаження
• Прийом деяких ліків (Гризеофульвін, Літій, Буспірон, Хлорпромазин та інші)
• Неврологічні та психіатричні захворювання, такі як хвороба Паркінсона, епілепсія та депресія
• Ослаблена імунна система, наприклад, у реципієнтів з трансплантованиими органами, у хворих з ВІЛ/СНІДом, алкогольним панкреатитом та деякими формами раку
• Відновлення після стресових захворювань, таких як серцевий напад, інсульт
• Інші шкірні захворювання в анамнезі, включаючи розацеа, псоріаз та акне

Діагностика себореного дерматиту

Діагноз себорейний дерматит встановлюється на основі клінічних проявів захворювання. Тому в більшості випадків достатньо візуального огляду шкірного покриву пацієнта.

Іноді для підтвердження діагнозу та виключення інших можливих станів можуть рекомендуватись деякі обстеження, а саме:

• Загальний аналіз крові
• Біохімічний аналіз крові
• Загальний аналіз сечі
• Дерматоскопія
• Біопсія

Лікування себорейного дерматиту

Метою лікування є зменшення видимих ознак себорейного дерматиту, свербіння та почервоніння. У більшості випадків рекомендується місцеве лікування, яке включає протизапальні, протигрибкові та кератолітичні препарати. При поширених ураженнях шкіри та неефективності місцевого лікування може бути необхідним системне лікування.

При ураженні волосистої частини голови рекомендуються шампуні, що містять такі активні речовини:

• Кетоконазол 2%
• Циклопірокс
• Піритіон цинк
• Сульфід селену
• Дьоготь

Для лікування себорейного дерматиту обличчя та тулуба використовуються такі препарати:

• Глюкокортикоїди. Вони ефективні та прості у використанні, але їх слід застосовувати з обережністю. При тривалому використанні вони можуть викликати побічні ефекти, такі як стоншення шкіри, стрії та зморшки.
• Інгібітори кальциневрину. Ці засоби можуть бути ефективними і мати менше побічних ефектів, ніж кортикостероїди. фАле вони не є першочерговими методами лікування, оскільки FDA (Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів) має побоювання щодо можливого зв’язку з раком.
• Місцеві протигрибкові препарати. Залежно від ураженої ділянки та тяжкості ваших симптомів, лікар може призначити місцеві протигрибкові препарати з кетоконазолом або циклопіроксом.

Якщо ваш стан не покращується під впливом даних препаратів, тоді лікар може порекомендувати протигрибковий препарат у формі таблеток.

Себорейний дерматит

Себорейний дерматит – дерматологічна патологія, за якої у ділянках скупчення сальних залоз розвивається запалення та відлущування шкіри.

Захворювання поширене, схильне до впертого, хронічного перебігу. Зустрічається як у дорослих чоловіків та жінок, так і в дитячому віці. Симптоми залежать від тяжкості процесу, суттєво погіршують самопочуття та якість життя.

Потребує лікування в дерматолога.

Класифікація дерматиту

У житті людини є три періоди, коли хвороба зустрічається найчастіше. Це перші 3–12 тижнів життя, підлітковий вік, та 30–60 років.

З урахуванням особливостей процесу в різному віці, захворювання розділяють на дві великі категорії, усередині яких є свої підвиди патології:

1. Себорейний дерматит дитячого віку: волосистої частини голови («чепчик новонародженого», cradle capitis, висівковий лишай), тіла, хвороба Лейнера-Муса.
2. Себорейний дерматит дорослих: волосистої частини голови, тулуба, обличчя, поширена форма (генералізований варіант хвороби).

Як видно, класифікація більше ґрунтується на клінічних формах патології. Розподіл варіантів захворювання за властивостями шкірного сала, не має клінічного значення.

Причини виникнення

Чому виникає себорейний дерматит – остаточно невідомо. Але дерматологи виявили низку чинників, унаслідок яких порушується функція сальних залоз, і вони починають продукувати більше жиру, ніж потрібно.

Стани, за яких підвищується ризик розвитку себорейного дерматиту:

• порушення імунітету зі зниженням функції Т-лімфоцитів, наприклад – ВІЛ-інфекція;
• інфікування Helicobacter pylori, котре може проявлятися гастритом, печією;
• спадкові аномалії синтезу сала – нерідко спричиняють себорейний дерматит у дітей;
• психоемоційна перенапруга, гострий та хронічний стрес;
• схильність організму до алергій;
• хвороба Паркінсона, ураження лицьового нерва, спінальні травми – призводять до себостазу (накопичення жиру в залозах та на шкірі);
• дефіцит сну;
• низькі температури повітря;
• підвищений рівень андрогенів, що також притаманно вугровій хворобі.

Спочатку хворобу вважали інфекційним захворюванням шкіри, тому що у всіх хворих в осередках ураження знаходили багато дріжджових грибків сімейства Malassezia.

Наразі доведено, що ці мікроорганізми – сапрофіти, вони живуть на шкірі цілком здорових людей. А надмірно розмножуватися починають тоді, коли для них з’являється надлишок харчування – шкірне сало. Масивна колонізація шкіри Malassezia spp.призводить до запалення, тому грибкову інфекцію не можна ігнорувати під час лікування пацієнтів із себорейним дерматитом.

Симптоми та клінічні прояви

Мало хто знає, що лупа – один із варіантів легкої течії себорейного дерматиту, і ці білі лусочки у волоссі – уже привід звернутися до дерматолога.

Вкажемо також і інші симптоми, котрими проявляється захворювання:

• лущення на голові, лупа;
• свербіж, котрий посилюється, якщо волосся не мити кілька днів;
• бляшки із жовтуватими лусочками під волоссям;
• симетричні округлі ділянки почервоніння на обличчі, у цих областях буває лущення (десквамація), утворення кірочок;
• почервоніння країв повік, кірочки вздовж лінії зростання вій;
• на тулубі спостерігаються бляшки з лусочками жовтуватого кольору, поверхня їх гладка, блискуча.

Звертайте увагу на будь-які проблеми шкіри в області волосся, з боку слухових ходів, між лопатками й на верхній-середній частині грудей. У цих ділянках висока концентрація сальних залоз, і лусочки, бляшки та лущення, можуть виявитися дисфункцією сальних залоз.

Особливості себорейного дерматиту в дітей

Хвороба в дитячому віці поширена: упродовж перших трьох місяців життя, із нею стикаються до 70 % дітей. Спочатку проявляється як жовтуваті лусочки у волоссі, котрі легко змиваються. Задля усунення такого стану, потрібно лише покращити гігієну шкірних покривів дитини.

В окремих випадках патологія набуває важчого перебігу:

• осередки розростаються, себорейний дерматит на обличчі призводить до запалення в ділянці чола, між бровами, за вухами;
• вогнища на шкірних покривах виглядають як червоні плями неправильної форми;
• на шкірі бувають щільнуваті бляшки, вкриті жовтими кірками або лусочками, котрі легко знімаються;
• запалюється шкіра тіла дитини в складках шиї, під колінами, у паху, біля пупка, у пахвових западинах;
• непокоїть свербіж, немовлята можуть на нього реагувати поганим апетитом, рідкими випорожненнями.

Хвороба Лейнера-Муса – варіант важкого себорейного дерматиту в дітей. Вогнища зливаються, вкриваючи лусочками, бляшками та запаленням велику площу тіла. Одночасно виникає діарея та анемія (малокровість), може підвищуватися температура тіла.

Наслідки себорейного дерматиту

Сама по собі, функція сальних залоз нормалізується дуже рідко. Як правило, якщо не звернутися до клініки по допомогу дерматолога, себорейний дерматит прогресує та призводить до непростих наслідків:

• ділянки лущення та запалення стають великими та поширеними;
• у разі локалізації на відкритих ділянках тіла завдають косметичних дефектів;
• висипання на тулубі спричиняють свербіж, пригнічують психіку, порушується сон;
• осередки зливаються, з’являються тріщини шкіри, ділянки мокнуття;
• виникають передумови для приєднання вторинної гнійної флори.

Враховуючи симптоматику та впертий перебіг, себорейний дерматит можуть сприймати за екзему, псоріаз. Втім, ці хвороби здатні поєднуватися.

Діагностика

Схожим чином можуть проявлятися й інші дерматологічні захворювання, наприклад алергічний дерматит або демодекоз. Рекомендуємо звернутися до Universum clinic для консультації дерматолога та обстеження.

Діагностика себорейного дерматиту передбачає:

• опитування та огляд фахівцем;
• клінічний та біохімічний аналізи крові;
• мікроскопія зішкребу з ураженої ділянки шкірного покриву;
• дерматоскопія, трихоскопія;
• аналіз на андрогени;
• консультація гастроентеролога, генетика.

Іноді бувають потрібними аналізи на IgE, котрі допомагають відрізнити себорею від алергії.

Лікувальні заходи

Після підтвердження діагнозу себорейний дерматит, лікування планується з урахуванням віку пацієнта, тяжкості проявів та супутньої патології.

• легка форма – протигрибкові засоби місцево (шампунь, мазі);
• прояви середньої тяжкості – додатково призначаються протизапальні (включно з гормонами) та кератолітичні (пом’якшувальні) засоби;
• тяжкий перебіг – додаються пероральні протигрибкові та протипаразитарні ліки, фототерапія, антибіотики в разі гнійного запалення.

Для дітей (якщо це не важка спадкова патологія), як правило, достатньо поліпшити догляд за шкірою. У разі необхідності – призначаються протизапальні та протигрибкові препарати місцевої дії.

У середньому, тривалість лікування складає приблизно 14 днів. Після одужання, дерматолог клініки дає рекомендації, як уникнути рецидиву патології.

Профілактика

Специфічних заходів профілактики себорейного дерматиту немає, але розроблені рекомендації, котрі зменшують ризик захворювання чи загострення процесу.

Профілактичні заходи наступні:

• організація здорового способу життя;
• підтримання оптимальному стані імунітету;
• застосування препаратів вітаміну D у разі його дефіциту;
• харчування з обмеженою кількістю тваринних жирів, менше фастфуду;
• більше рослинних волокон, клітковини;
• контроль рівня статевих гормонів (тестостерону) та корекція їхнього рівня.

Важливе значення має правильний догляд за собою та гігієна. Так, у разі схильності до жирної шкіри, щоб себорейний дерматит на голові не з’явився чи не повернувся, пацієнтам підбирається відповідний шампунь.

Література

1. Quality of life in patients suffering from seborrheic dermatitis: influence of age, gender and education level / J.C. Szepietowski, A. Reich, E.
2. Wesołowska-Szepietowska et al. Mycoses. 2009. Vol. 52, №4. Р. 357-363. 15. Rosso J.Q. Adult Seborrheic Dermatitis. J. Clin. Aesthet. Dermatol. 2011. Vol. 4, №5. Р. 32-38.
3. Naldi L. Seborrheic dermatitis / L. Naldi, A. Rebora // N. Engl. J. Med.— 2009.— Vol. 360, № 9.— Р. 387–396.
4. Desai S, McCormick E, Friedman A. An Up-to-Date Approach to the Management of Seborrheic Dermatitis. J Drugs Dermatol. 2022 Dec 1;21(12):1373-1374. doi: 10.36849/JDD.1022. PMID: 36468970.
5. Nobles T, Harberger S, Krishnamurthy K. Cradle Cap. 2022 Aug 21. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2022 Jan–. PMID: 30285358.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 3,96 /5
Кількість оцінок: 134

• на ділянках шкіри, багатих на сальні залози (голова, обличчя, лопатки, грудина) з’являються ділянки почервоніння, лущення;
• осередки можуть покриватися жовтими пухкими лусочками;
• свербіж – не обов’язковий, але частий симптом;
• патологія виникає після стресу, перевтоми, у холодну пору року, на тлі алергічних станів, проблем із травленням;
• влітку прояви можуть вщухати, загострюючись восени;
• лупа – легкий варіант перебігу патології.

• покращити гігієну та догляд за волоссям, шкірою голови, обличчя та тулуба;
• користуватися гіпоалергенними шампунями та милом;
• обирати шампунь із протигрибковим компонентом;
• у разі відсутності ефекту впродовж 5 днів або за посилення лущення, свербежу – звернутися для лікування до клініки.

• патологія виникає через порушення функції сальних залоз шкіри;
• буває спадкова схильність;
• причинами можуть стати стрес, втома, ослаблення імунітету, неправильний догляд за шкірою та волоссям;
• гормональна перебудова організму (підвищення рівня тестостерону);
• захворювання здатне виникати й на тлі інших хвороб – ВІЛ, Паркінсон, хелікобактеріоз.

• симптоми (лущення, свербіж) виснажують нервову систему, порушують сон та працездатність;
• зливні вогнища на голові та обличчі можуть призводити до алопеції, випадання брів, вій;
• у дітей буває температура, рідкі випорожнення;
• серйозне ускладнення – приєднання сторонньої флори та розвиток гнійних інфекцій шкіри з ризиком вкрай негативних косметичних наслідків.