Байт (англ. byte) — одиниця вимірювання обсягу цифрової інформації, яка зазвичай містить вісім бітів і представлена двійковим числом.
1 Кількість бітів у байті є фіксованою для даної системи обробки даних. 2 Кількість бітів у байті зазвичай дорівнює 8. IEC 80000–13:2008 : В англійській мові назва байт, символ B, використовується як синонім октету.
Традиційно для кодування одного символу використовується двійковий код, довжина якого дорівнює 1 байту, тобто 1 символ = 1 байт = 8 біт. Тоді можна обчислити, яку кількість різних символів можна закодувати: N = 28 = 256.
Байт (англ. byte) — одиниця зберігання і обробки цифрової інформації; сукупність бітів, що обробляється комп'ютером одномоментно. У сучасних обчислювальних системах байт складається з восьми бітів і, відповідно, може приймати одне з 256 (28) різних значень (станів , кодів).
Мегабайт (megabyte) — одиниця вимірювання обсягу даних. Рівна 1 048 576 (220) байт або 1024 кілобайт. Назва «Мегабайт» є загальноприйнятою, але формально неправильною, оскільки префікс мега- означає множення на 1 000 000, а не 1 048 576.
1 Байт = 8 Біт: 10 Байт = 80 Біт: 2500 Байт = 20000 Біт: 2 Байт = 16 Біт: 20 Байт = 160 Біт: 5000 Байт = 40000 Біт: 3 Байт = 24 Біт: 30 Байт = 240 Біт: 10000 Байт = 80000 Біт: 4 Байт = 32 Біт: 40 Байт = 320 Біт: 25000 Байт = 200000 Біт: 5 …