У Євробаченні-2024 візьмуть участь 37 країн: вперше за 30 років буде учасник з Люксембургу

Міжнародний пісенний конкурс “Євробачення” відбудеться у травні 2024 року у шведському місті Мальме. У ньому візьмуть участь представники з 37 країн. Про це повідомило Суспільне Мовлення.

31 країна візьме участь у двох півфіналах, що проведуть на стадіоні Malmö Arena 7 та 9 травня 2024 року. У гранд-фіналі, 11 травня, до 20 фіналістів приєднаються країни “великої п’ятірки”: Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Іспанія, а також Швеція на правах переможниці 2023 року.

У Євробаченні-2024 візьмуть участь ті самі 36 країн, що й торік. Наразі офіційно не підтвердила свою участь у конкурсі Румунія, однак перемовини з мовником досі тривають.

Натомість стало відомо, що Люксембург візьме участь у конкурсі вперше після 30-річної перерви. Велике Герцогство п’ять разів здобувало перше місце на пісенному конкурсі та наразі посідає третю сходинку за кількістю перемог, здобутих країною на Євробаченні.

Конкурс відбудеться у Швеції після перемоги Loreen з піснею Tattoo на Євробаченні-2023, яке в травні цього року приймав британський Ліверпуль від імені України. Мальме стане містом-господарем Євробачення вже втретє після 1992-го та 2013 років.

У листопаді Суспільне Мовлення оголосило імена та назви пісень 10 фіналістів Національного відбору на Євробачення-2024. Повний список фіналістів буде оприлюднено до 29 грудня. Фінал відбору відбудеться в лютому 2024 року.

Скільки країн у Євросоюзі у 2024 році: список та дата вступу

Європейський Союз – це об’єднання держав, які переважно перебувають на території Європи, створене в лютому 1992 року шляхом підписання Маастрихтського договору, який набув чинності 1 листопада 1993 року. Про те, скільки країн у Євросоюзі у 2024 році, читайте в матеріалі Фактів ICTV.

Що таке Європейський Союз

Євросоюз — це міжнародне утворення, в якому поєднуються ознаки міжнародної організації та держави, але з юридичного погляду він не є ні тим, ні іншим.

Це об’єднання країн провадить політику, спрямовану на інтеграцію європейського регіону. У ЄС діє стандартизована система законів та спільний ринок, загальна зовнішня та безпекова політика. 20 країн ЄС ввели в обіг єдину валюту євро.

На території ЄС проживає близько 450 мільйонів жителів, які можуть вільно пересуватися в межах Шенгенської зони без паспортного контролю, а також безперешкодно проживати та працювати в будь-якій країні ЄС.

Євросоюз є суб’єктом міжнародного публічного права та має такі інститути влади:

• Європейський парламент;
• Європейську комісію (уряд);
• Європейську раду (кабінет міністрів);
• Суд ЄС;
• Європейську рахункову палату;
• Європейський центральний банк.

Розширення Європейського Союзу

Маастрихтський договір про створення Європейського Союзу 7 лютого 1992 підписали 12 держав. Проте ініціаторами створення європейської міжнародної спільноти виступили Бельгія, Німеччина, Франція, Італія, Люксембург та Нідерланди ще 1957 року, заснувавши Європейське економічне співтовариство.

За 32 роки існування склад країн-членів ЄС розширювався чотири рази:

• 1995 рік – вступ Австрії, Фінляндії, Швеції;
• 2004 рік – наймасштабніше розширення, вступ Мальти, Кіпру та 8 країн Східної Європи (Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва);
• 2007 рік – до складу ЄС прийнято Болгарію та Румунію;
• 2013 – на даний момент останнє розширення, до ЄС вступила Хорватія.

За весь час існування ЄС із його складу вийшла лише Велика Британія. Так званий Brexit відбувся 31 грудня 2020 року.

Скільки країн у Євросоюзі – 2024 рік

До 32-ї річниці підписання Маастрихтського договору до складу Європейського Союзу входять 27 держав. Це:

1. Бельгія – 25 березня 1957;
2. Німеччина – 25 березня 1957;
3. Франція – 25 березня 1957;
4. Італія – 25 березня 1957;
5. Люксембург – 25 березня 1957;
6. Нідерланди – 25 березня 1957;
7. Ірландія – 1 січня 1973;
8. Данія – 1 січня 1973 року;
9. Греція – 1 січня 1981 року;
10. Іспанія – 1 січня 1986;
11. Португалія – 1 січня 1986 року;
12. Фінляндія – 1 січня 1995 року;
13. Швеція – 1 січня 1995;
14. Австрія – 1 січня 1995 року;
15. Естонія – 1 травня 2004 року;
16. Латвія – 1 травня 2004 року;
17. Литва – 1 травня 2004 року;
18. Польща – 1 травня 2004 року;
19. Чехія – 1 травня 2004 року;
20. Словаччина – 1 травня 2004 року;
21. Угорщина – 1 травня 2004 року;
22. Словенія – 1 травня 2004 року;
23. Кіпр – 1 травня 2004 року;
24. Мальта – 1 травня 2004 року;
25. Болгарія – 1 січня 2007 року;
26. Румунія – 1 січня 2007 року;
27. Хорватія – 1 липня 2013 року.

До складу ЄС також входять французькі заморські території та іспанські напіванклави Сеута та Мелілья, що розташовані за межами Європи.

Які держави мають членство в Євросоюзі

Основна ідея при створенні Європейського союзу полягала в організації єдиної платформи для торгового та економічного співробітництва 6 держав без ризику військових дій з боку один одного. Власне Євросоюз закріплений юридично під час підписання Маастрихтського договору вже 12 державами в 1992 році. Країни, що входять в ЄС, незалежні, але при цьому підкоряються спільним законам, які стосуються освіти, медичного обслуговування, пенсійної, судової та інших систем.

Визначення та цілі діяльності Європейського союзу

Євросоюз – це унікальна організація, що інтегрує європейські держави, які підписали договір про вступ, з метою поліпшення життя громадян у всіх сферах суспільного життя.

Цілі діяльності ЄС у різних сферах:

1. Права і свободи людини:

• сприяння збереженню миру і добробуту народів;
• забезпечення громадянам свободи, безпеки та законності;
• просування і захист своїх інтересів у відносинах з іншими країнами.

1. Економіка:

• створення спільного внутрішнього ринку;
• підтримка здорової конкуренції;
• соціально-орієнтована ринкова економіка;
• сприяння зайнятості населення;
• соціальний прогрес;
• підвищення якості навколишнього природного середовища;
• науково-технічний прогрес.

1. Соціальна сфера:

• боротьба з дискримінацією, в тому числі гендерної;
• соціальний захист населення;
• забезпечення справедливості;
• захист прав дітей.

Євросоюз покликаний забезпечити максимальну згуртованість і солідарність країн співдружності в плані економічного розвитку, територіальної організації і соціального порядку.

Країни-учасники ЄС зобов’язані поважати багатство і різноманітність національних культур один одного, а також забезпечувати захист об’єктів загальноєвропейської культурної спадщини.

Перелік країн Євросоюзу на 2024 рік

З моменту підписання Маастрихтського договору йде процес активного розвитку Євросоюзу: збільшується кількість країн-учасниць, вводиться єдина європейська валюта, вносяться зміни в договори. Щоб дізнатися про те, скільки країн ЄС в 2024 році, потрібно проаналізувати кількість країн, які приєдналися до 12 держав ЄС після 1992 року:

• 1995 рік – плюс 3 країни (Австрія, Фінляндія, Швеція);
• 2004 рік – плюс 10 країн (Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Кіпр, Мальта);
• 2007 рік – плюс 2 країни (Болгарія, Румунія);
• 2013 рік – плюс 1 країна (Хорватія).

Таким чином, кількість країн в ЄС у 2024 році становить 27.

Говорячи про те, які країни входять до складу ЄС, крім перерахованих вище, назвемо наступні:

• Німеччина;
• Бельгія;
• Італія;
• Люксембург;
• Нідерланди;
• Франція;
• Данія;
• Ірландія;
• Греція;
• Іспанія;
• Португалія.

На території країн Євросоюзу прийнята стандартизована система законів, створено спільний ринок, скасовано паспортний контроль в межах Шенгенської зони, яка включає також і деякі інші країни Європи, що не входять в ЄС.

Всі країни-члени ЄС зобов’язані погоджувати свої політичні рішення з іншими учасниками союзу. Офіційна валюта Євросоюзу – євро. На сьогодні 19 держав ЄС ввели євро в обіг, утворивши тим самим єдину єврозону.

Економіка Євросоюзу: особливості та принципи функціонування

Економіку Євросоюзу становлять економічні системи всіх країн-учасниць, рівень яких істотно різниться. При цьому більш слабкі держави підтримуються коштом ефективного перерозподілу коштів і ресурсів між країнами. Це відбувається через загальну скарбницю, в яку кожна держава вносить свою частку коштів в залежності від обсягу внутрішнього валового продукту (ВВП). Така політика – один з головних принципів функціонування ЄС.

З одного боку, така координація економіки сприяє соціальній інтеграції на ринку праці, запобігає безробіття, усуває регіональний дисбаланс в Євросоюзі, з іншого – може призводити до загострення і взаємних звинувачень країн-донорів і реципієнтів.

Так, найбільш розвинені країни-донори ЄС, тобто які вклали в казну більше коштів, ніж звідти отримали, у 2015 році стали Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Швеція, Данія, Австрія та Кіпр. Ці країни були незадоволені тим, що нові учасники Союзу фактично живуть за їх рахунок. Цей факт, а також збільшення дешевої робочої сили, що прибуває з країн Східної Європи, стало однією з головних причин Великобританії вийти зі складу ЄС.

Вихід Великобританії з ЄС

Brexit (від двох слів: Br – Britain – Британія, exit – вихід), який був активований Великобританією під час референдуму щодо членства країни в Європейському союзі у 2016 році, очікується у 2019-2020 роках. Два роки відведено на перехідний період, тому в 2024 році Британія все ще числиться активним членом ЄС.

Можливі наслідки Brexit

З-за обмежень у свободі переміщення і торгівлі після виходу Великобританії з ЄС буде завдано шкоди британському фінансовому сектору. Прогнозовані причини цього: проблеми в турбізнесі та відтік кваліфікованих кадрів. Результатом Brexit також може стати значне зниження доходів працюючого населення – на думку експертів, втрати британських сімей складуть майже півтори тисячі євро щорічно.

Ще один можливий наслідок Brexit – відділення Шотландії від Великобританії. Як відомо, ще у 2014 році шотландці підняли питання про вихід зі складу Британії, причому голоси за і проти розділилися тоді майже порівну – 44,7 % і 55,3 % відповідно. А оскільки Шотландія, на відміну від Англії, має намір залишатися в ЄС, то Brexit, можливо, форсує процес отримання нею незалежності.

Причини та наслідки референдуму в Каталонії

Головна причина сучасного сепаратизму в Каталонії, в одному з найбагатших і розвинутих регіонів Іспанії, криється у невдоволенні місцевого уряду і населення розподілом коштів державного бюджету. Заковика полягає в тому, що Каталонія платить в загальну скарбницю країни значно більше, ніж отримує назад.

1 жовтня 2017 року владою Каталонії був організований і проведений референдум про вихід Каталонії зі складу Іспанії. Однак владою країни ця процедура була визнана незаконною. Попри дії іспанської поліції, спрямовані на блокування голосування, опитування все ж відбулися. Проголосувати вдалося 43 % виборцям, з них 90,2 були за від’єднання, а 7,8 % – проти.

Офіційного визнання результатів референдуму владою Іспанії так і не відбулося. Натомість, чинний на той момент парламент Каталонії був розпущений, а на грудень призначені дострокові парламентські вибори.

Копенгагенські критерії вступу до ЄС

Вступ в Європейський союз доступно не для всіх країн. Розраховувати на членство в ЄС можуть тільки держави, чітко відповідні Копенгагенським критеріям, прийнятим у 1993 році на засіданні ЄС у Копенгагені. Так, всередині країни-претенденти повинні:

1. Дотримуватися принципів демократичної правової держави.
2. Присутня ринкова економіка, здатна конкурувати на європейському ринку.
3. Визнаються правила і стандарти Євросоюзу.

З країною-кандидатом на вступ до ЄС проводяться переговори, потім перевірки на відповідність вищевказаним критеріям. На підставі ретельного аналізу даних приймається рішення про можливість (або неможливість) членства в Союзі.

Країни, що претендують на вступ у Євросоюз

Серед охочих вступити в ЄС не тільки розвинені держави, але і країни з економіками, що розвиваються. В 2024 році визначено такі офіційні країни-кандидати на вступ до ЄС:

1. Туреччина – заявка з 1987 року.
2. Македонія – 2004.
3. Чорногорія – 2008 рік.
4. Албанія – 2009.
5. Сербія – 2009 рік.
6. Україна – 2022.

Переговори про приєднання вже ведуться з трьома з цих країн – Туреччиною, Чорногорією і Сербією. Всі кандидати, крім Туреччини, підписали угоду про асоціацію, що зазвичай передує вступу до ЄС.

У 2009 році заявка на членство була подана Ісландією, але у 2013 році переговори були заморожені. Особливий інтерес до вступу в ЄС виявляють також всі 6 країн Східного партнерства, однак, на даний момент з різних причин вони не розглядаються союзом в якості серйозних претендентів.