Антонис ван Дейк

Антонис (Антон, Энтони) ван Дейк (нидерл. Antoon van Dyck, английский вариант написания имени — Anthony, Энтони; 22 марта 1599 — 9 декабря 1641) — южнонидерландский (фламандский) живописец и график, мастер придворного портрета и религиозных сюжетов в стиле барокко.Создатель нового типа декоративного портрета.

Антонис ван Дейк родился 22 марта 1599 г. в Антверпене, в семье богатого торговца тканями Франса ван Дейка. Он был седьмым из двенадцати детей. В 1609 году в 10-летнем возрасте его отдают в мастерскую известного живописца Хендрика ван Балена, писавшего картины на мифологические темы. Первый шедевр Антонис написал, когда ему было 14 лет, — портрет 70-летнего старика.
С 1615 г. у ван Дейка уже имелась собственная мастерская, где он вместе с рядом молодых художников создал серию «Головы апостолов». К ранним его работам относится Автопортрет (ок. 1615, Вена, Музей истории искусств), отличающийся изяществом и элегантностью. В 1618—1620 создает цикл из 13 досок, изображающих Христа и апостолов: Св. Симон (ок. 1618, Лондон, частное собрание), Св. Матфей (ок. 1618, Лондон, частное собрание). Выразительные лица апостолов написаны в свободной живописной манере. Сейчас значительная часть досок этого цикла рассеяна по музеям всего мира. В феврале 1618 года ван Дейк был принят мастером в гильдию живописцев Святого Луки и, уже имея собственную мастерскую, сотрудничает с Рубенсом, работает как помощник в его мастерской.

Ван Дейк рано проявил себя мастером портрета и живописи на религиозные и мифологические сюжеты. С 1618 по 1620 гг. он работал в мастерской Рубенса. Он создает произведения на религиозные темы, часто в нескольких вариантах: «Коронование терновым венцом» (1621, 1-й берлинский вариант — не сохранился; 2-й — Мадрид, Прадо); «Поцелуй Иуды» (ок. 1618—1620, 1-й вариант — Мадрид, Прадо; 2-й — Минеаполис, Институт искусств); «Несение креста» (ок. 1617—1618, Антверпен, Синт-Паулускерк); «Св. Мартин и нищие» (1620—1621, 1-й вариант — Виндзорский замок, Королевское собрание; 2-й вариант — Завентем, церковь Сан Мартен), «Мученичество св. Себастьяна» (1624—1625, Мюнхен, Старая Пинакотека).

В конце 1620 — начале 1621 г. он работал при дворе английского короля Якова I, но затем вернулся в Антверпен. Некоторое время жил в Италии, в основном, в Генуе.

С 1621—1627 Ван Дейк живет и работает в Германии. В 1627 году ван Дейк вернулся в Антверпен и стал придворным художником Изабеллы Клары Евгении.

С 1632 г. живописец снова жил в Лондоне, работая придворным художником Карла I. В 1632 г. король посвятил его в рыцари, а в 1633 г. пожаловал ему статус королевского художника. Живописец получал солидное жалование. В Англии в 1639 году он женился на дочери лорда Рутвена Мэри Ратвен.

Ван Дейк скончался 9 декабря 1641 г. в Лондоне, погребен в Соборе святого Павла в Лондоне.

В марте 2011 года в Испании было объявлено о находке неизвестной ранее картины Ван Дейка «Дева Мария с младенцем и раскаявшиеся грешники», написанной в 1625 году для герцога Медины-де-лас-Торрес. Картина до 1808 года хранилась в монастыре Эскориал, затем в Королевской академии изящных искусств и до последнего времени считалась копией.

Это часть статьи Википедии, используемая под лицензией CC-BY-SA. Полный текст статьи здесь →

Антоніс ван Дейк

Антон ван Дейк (нід. Anthonis van Dyck; *22 березня 1599(15990322) — 9 грудня 1641) — фламандський живописець.

Він був головним та найвідомішим придворним живописцем в Англії. Ван Дейк є відомим майстром аристократичного й інтимного портрету, знаменитий своїми портретами членів королівської родини. Він малював з надприродною віртуозністю, які встановлює стандарт елегантності в жанрі. Він також неперевершений автор творів з біблейських і міфологічних тем, майстер графіки та гравюри.

Майже всі портові міста Європи кимось уславлені. Генуя пишається Колумбом, Амстердам-Рембрандтом. Антверпен уславили Рубенс та Ван Дейк. Антоніс походить з заможної родини, що мешкала у Антверпені, одному з найбільших міст Західної Європи. Батько торгував шовком. Мати доглядала за дітьми. Антоніс сьома дитина в родині. Христини відбулися в кафедральному соборі міста. Тому дату народження уславленого портретиста знають досить точно, бо збереглася реєстраційна книга собору.

Родина була побожна, заможна і хлопцю дали добру освіту. Здібного хлопчиська навчали іноземним мовам і той говоритиме фламандською, італійською, англійською, іспанською. Але став художником.

Мати Антоніса померла у 1607 році. Батько був заможною людиною. Тому віддав дочок у пансіон, а молодшого пристроїв в майстерню живописця. Його перший вчитель, Хендрік ван Балєн (1575-1632), був у Італії, товаришував з учнем самого Тиціана — Пальмою іль Джоване, це як тепер диплом на професійність, тільки талант роздають не за дипломом. Учень виявився талановитішим за вчителя.

Про здібного хлопця пішли чутки. Його віднайшов Ян Брейгель (син відомого Пітера Брейгеля).Він розповість про Антоніса Рубенсу і той візьме Антоніса до своєї майстерні. Рубенс мав багато замовлень, поспішав з роботами. Квіти на його картинах виконували одні, пейзажі-другі, тварин малювали треті — отже, завдань вистачало усім.

Здібний Антоніс вже в 14-15 років отримував складні завдання. А в малюванні фігур та облич дорівнював Рубенсу. Обличчя настільки вдавалися юнаку, що все йшло до того, щоби той став портретистом.

Рубенс теж писав портрети. І там, де були потрібні пишність та велич, Рубенсу все вдавалося («Кінний портрет герцога Лерми», 1603, «Портрет Амброджо Спіноли» 1620, Брауншвейг, «Портрет Томаса Арундела» музей Гарднер, США ). Якщо подивитися на «Портрет інфанти Ізабелли»(бл.1609), то відразу побачиш перли, піну мережива, дорогу сукню. І серед усього цього товсте обличчя дочки іспанського короля. Це портрет сукні та високого суспільного щаблю, а не привабливої особи.

Вдалими у Рубенса ставали лише ті портрети, коли він добре знав персону і коли не було портеби лестити («Автопортрет з першою дружиною Ізабеллою Брант» бл.1609, Мюнхен, «Портрет камерістки», Петербург).

Рубенс теж розгледів в учні могутні здібності — і могутнього конкурента. Надалі він триматиме Ван Дейка подалі від себе. Розділять вони і сфери впливу. Рубенс буде займатись декором церков, міфологічними та релігійними картинами. Ван Дейк стане портретистом і лише іноді писатиме релігійні та міфологічні картини, що не дуже йому вдавалися. Але Рубенс мимоволі віддавав належне генію Ван Дейка. І навіть доручив йому написати портрет своєї першої дружини (1621, Вашингтон, Національна галерея). Малювати Ізабеллу Брант Ван Дейку було легко : вони були знайомі. На портреті вона привітна, приваблива, доброзичлива і гостинна хазяйка палацу Рубенса. Навіть розкішне вбрання не маскує привабливість особи.Порівняння ранішнього портрета Ізабели пензля Рубенса (Берлін) і твору Ван Дейка (Вашингтон) іде на користь твору Ван Дейка.

В останньому переліку майна Рубенса віднайдено одинадцять картин пензля Ван Дейка. Невдалі твори Рубенс не збирав.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →