Париж – місто мертвих

Туристам пропонується годинна прогулянка по 2 км тунелів, але багато хто знає, що справжні масштаби підземних коридорів у багато разів більші.

Як усе почалося?

Тисячу років тому Париж все ще був такий малий, що вміщувався у два центральні округи. Але місто будувалося і перебудовувалося, для чого було потрібно дуже багато каменю. Матеріал видобувся у найближчих передмістях. На півдні – вапняк, а на півночі – гіпс.

Згодом місця розробок увійшли до межі міста. На місцях відкритих кар’єрів було посаджено парки Бют-Шомон та Бельвіль. Підземні шахти довгий час просто простоювали за непотрібністю, поки не знадобилося розформувати цвинтарі Парижа.

У цій історії немає ні грама вигадки. Уявіть собі тисячолітній цвинтар, який не може рости вшир за межі прицерковної території. Місцями шар поховань сягав 10 м. Під тиском стіни цвинтаря не витримували і вміст вивалювався надвір. Щоб навести лад, довелося прицерковні цвинтарі заборонити, а всі кістки перемити та скласти кудись, де є місце. Старі каменоломні, наприклад.

Не минуло й ста років, як виявилося, що багатьом цікаво завітати до підземного некрополя. 1867 року почали водити організовані екскурсії. А зараз із туристів вишиковуються годинні черги! Тому квиток краще придбати заздалегідь, наприклад, тут.

Відомі у невідомому

У підземний склеп заклали вміст усіх цвинтарів Парижа за попередню тисячу років. За приблизними підрахунками, там від 6 до 7 мільйонів людей. Звісно, ​​потрапили туди й відомі історичні особи.

Достовірно, що у катакомбах загубилися діячі Великої Французької революції Робесп’єр і Дантон, вчені Паскаль та Лавуазьє, письменники Шарль Перро та Франсуа Рабле. Але є серйозні підстави вважати, що компанію становлять батько французького театру Мольєр і винахідник байки Лафонтен.

Їхні офіційні могили знаходяться на цвинтарі Пер-Лашез (прогуляйтеся там з нашим аудіогідом і дізнаєтесь історії їх незвичайних життів), але в саркофазі Лафонтена абсолютно точно порожньо, а Мольєра спочатку поховали за парканом цвинтаря і без надгробка, тому встановити справжність.

Катафіли – любителі катакомб

Таке колоритне місце, та ще й оповите невідомістю, неминуче привертає увагу. Хтось прагне знайти там щось цінне, інший іде за гострими відчуттями. Люди, які не страждають від страху темряви та закритих просторів, отримали прізвисько катафіли.

Сам Наполеон III любив спускатися в катакомби, проводити збори, зустрічати важливих гостей. Чи намагався він збентежити тих, з ким зустрічався? Можливо. Здивувати, напевно!

Катакомби мають багато виходів на поверхню часто через підвали будівель. У 1955 році безконтрольне ходіння в підземеллі про всяк випадок заборонили, багато ходів замурували. Катафіли виявилися поза законом, але їх це не дуже турбує.

Чи справді місто опиниться під землею?

Ви навіть не уявляєте собі, наскільки пористий ґрунт під Парижем. Значна частина катакомб проходить на глибині п’ятиповерхового будинку, що глибше за метро і каналізації, але в інших місцях тунелі проходять і ближче до поверхні. На такій території досить небезпечно зводити висотні будівлі.
В історії уже двічі траплялося, що цілий квартал провалювався в катакомби разом із жителями міста. Люди трагічно гинули.
Частково ситуацію рятує заборона на будівництво будинків вище 6 поверхів з міркувань міської естетики. Але у деяких місцях колишні кар’єри не витримають і триповерхового будинку. Ці незвичайні квартали мають особливий малоповерховий затишок. Якщо ви шукаєте незвичайні паризькі місця, вирушайте в Бют-о-Кай в 13-му окрузі або квартал Музая в 19-му окрузі біля парку Бют-Шомон.
Інша небезпека чатує на катакомби зсередини. Ґрунтові води періодично заповнюють деякі тунелі. З цим боровся ще Людовік XVI, за нього використовували найпростіший спосіб – заливали проходи бетоном.

Ризик заблукати

Площа катакомб – близько 11 тисяч квадратних метрів. У багатьох коридорах навіть є таблички із назвами вулиць, що проходять на поверхні. Але це не завжди допомагає, там справді можна заблукати.

На це не чекав сторож однієї паризької церкви Філібер Аспер. В 1793 він вирушив на пошуки винних льохів так і пропав. Його знайшли лише через 11 років. Меморіальна табличка про перший катафіл висить на бульварі Сен-Жермен.

У 20 столітті в катакомби спустилися двоє дітей. Живими їх знайшли лише завдяки службовим собакам. І це далеко не всі подібні історії. Розповідають про знахідку відеокамери, господаря якої так і не вдалося виявити. Прогулюючись туристичним маршрутом в катакомбах, будьте обережні.

Інші мешканці катакомб

Після історії з крокодилом у паризькій каналізації про катакомби теж почали думати із підозрою. Подейкували, що під парком Монсурі у підвалах живе величезне чудовисько. Але насправді там ніхто не завівся. Навіть кажани живуть далеко не в усіх коридорах, багато для них надто глибокі.

Справжні риби живуть лише у підземному озері під будівлею Опери. На відміну від багатьох вигадок, цей факт – досконала правда. Ґрунтові води сильно заважали зведенню театру, але архітектор вирішив це складне завдання. А незвичайне підземне озеро потрапило до літератури, Гастон Леру описав його у «Примарі опери».

Якось ще в 19-му столітті в одній галереї було виявлено цілу гору котячих черепів. Прямо над цим місцем розташовувався ресторан, у якому подавали блюда з кролика. Ось так підвали не зберегли таємницю несумлінних рестораторів.

Кімната Z

Порожні підземелля часто слугували прихистком для тих, хто не мав будинку. А в 20 столітті такі глибокі підземні ходи, звичайно, пристосували під бомбосховища. Найперше було побудовано 1934 року. Під час німецької окупації Парижа під землею був секретний німецький бункер. Він був далеко в кінці одного з тунелів, тому отримав назву кімната Z.

Це був далеко не єдиний бункер у катакомбах. Набагато пізніше після війни любителі підземель, складаючи докладну карту, з’ясували, що між бункерами фашистів та опору було лише 500 м! Чутність під землею зовсім ніяка, тому вони могли одне одного виявити.

У 70-х, коли хвиля панк-культури захлеснула місто, у кімнаті Z проводили нелегальні вечірки. Вона добре для цього підходила, рідко де у катакомбах знайдеш 4-метрові стелі, а німецькі написи на стінах додавали колорит.

Заборонені заходи

У різні роки паризькі репортери намагалися звинуватити катафілів у сатанізмі, вуду, нацизмі та інших зловісних уподобаннях з моторошними ритуалами. Але дослідник катакомб Жіль Тома стверджує, що чорних мес під землею не більше, ніж на поверхні.
У підземеллі насправді заборонено будь-які заходи. А незаконні вечірки, збори та кіносеанси там безперечно були. Але катафіли дуже потайливі та обережні хлопці, їх просто так не впіймаєш.

Усім, хто сміливо зважився відвідати катакомби, ми рекомендуємо купувати квитки заздалегідь. У гарячий сезон черга на вхід може відлякати будь-кого.

Схожі публікації:

Франція у вогні: вбивство підлітка й поліцейське насильство

У Франції спалахнули заворушення після того, як під час дорожнього контролю загинув підліток. Інцидент, названий президентом Макроном “непробачним”, викликав питання про методи роботи поліції.

Спалені автомобілі після заворушень у Неї-сюр-Марн, 29 червня 2023Фото: Bertrand Guay/AFP

Уже кілька днів у Франції не вщухають масштабні протести і заворушення зі сотнями затриманих. Їх спровокувала смерть 17-річного Нахеля М. Підліток алжирського походження загинув під час дорожнього контролю. На відео свідків видно, як поліцейський поцілив у нього з близької відстані.

Президент Франції Еммануель Макрон назвав інцидент “невибачним”, а офіцеру поліції попередньо висунули звинувачення в навмисному вбивстві.

Тисячі вийшли на вулиці в околицях Парижа на траурну ходу, багато з них були одягнені в біле. Настрій на заході був напруженим, з великою присутністю поліції. “Ми живемо в країні, де ми не почуваємося у безпеці. Виходячи на вулицю, можемо загинути будь-якої миті”, – сказав DW один із протестувальників і додав, що життя у Франції “має означати “свободу, рівність, братерство” (Liberté, égalité, fraternité – гасло Французької революції – Ред.), але цього більше не існує. Зараз поліція встановлює правила і робить, що захоче. Якщо вони вирішують вбити когось, вони просто вбивають”.

“Мені дуже шкода його сім’ю. Він був таким молодим – лише сімнадцять – і все його життя було попереду”, – сказав інший місцевий житель.

Кілька ночей тривали насильницькі заворушення, що супроводжувалися вандалізмом проти шкіл, мерій і поліцейських дільниць по всій країні. За цей час було заарештовано сотні осіб.

Міністр внутрішніх справ Франції Жеральд Дарманен повідомив журналістам, що під час зіткнень постраждали 170 поліцейських, і високо оцінив їхню роботу. “Вони проявили професіоналізм за дуже важких умов, і я хотів би ще раз висловити їм свою підтримку, довіру до них і сказати їм, що я, звичайно, на їхньому боці”, – сказав міністр.

Що з поліцейським насильством у Франції?

Активісти зараз шукають відповідь на питання про те, як працює французька поліція. Європейська мережа проти расизму заявила, що смерть Нахеля М., який мав північноафриканське коріння, викликає “нагальні питання щодо надмірного застосування сили правоохоронними органами, особливо щодо етнічних груп”.

У заяві, копію якої отримала DW, ця мережа закликала французький уряд “негайно вжити заходів для усунення занепокоєння організацій громадянського суспільства та правозахисників щодо безкарності та расистських практик у роботі поліції у Франції”.

Протести з вимогами правосуддя у справі Нахеля М.Фото: Ibrahim Ezza/NurPhoto/IMAGO

Професор політології в університеті Версаль-Сен-Кантен і автор книги “Порівняльна діяльність поліції”, яка вийшла 2022 року, Жак де Майлар сказав DW, що смерть 17-річного Нахеля вписується у ширшу тенденцю: “Погіршення відносин між поліцією та молодими чоловіками з робітничого класу з етнічних меншин є ключовим елементом ситуації, що склалася у Франції”.

Він пояснює, що “коли мова заходить про підтримання громадського порядку, безсумнівно, останніми роками спостерігається посилення реагування поліції з епізодами насильства”, – сказав де Майлар. Політолог вказав на закон 2017 року, який пом’якшив умови, за яких поліцейські можуть відкривати вогонь по транспортних засобах при спробі втечі з місця події. Торік 13 осіб загинули за схожих обставин – рекордна цифра для Франції. “Коли ви розширюєте поле дій, проблема полягає в тому, що виникає ризик розширеного тлумачення цих правил”, – коментує де Майлард.

Водночас речниця французької поліції Соня Фіблей відкинула твердження у зростанні насильства з боку поліції. “У 2021 році було 157 інцидентів, пов’язаних зі відкриттям вогню проти автомобілів у русі, а в 2022 році таких було 138 – отже, спостерігається певна тенденція до зниження”, – сказала вона телекомпанії Public Sénat і додала, що використання зброї поліцією також зменшилося з понад 300 випадків на рік у статистиці до 2019 року до 285 у 2022 році.

Сутички з поліцією у Тулузі, 29 червня 2023Фото: Timothee Forget/REUTERS

“Коли відкривається вогонь, це відбувається тому, що ми зобов’язані це робити. Ми не повинні забувати, що законодавча база (. ) передбачає сувору пропорційність і абсолютну необхідність”, – сказала вона, визнавши, водночас, “драматичну” кількість смертей у подібних інцидентах із залученням транспорту в 2022 році.

Де Майлар каже, що у підходах до роботи поліції у Франції порівняно з сусідніми Німеччиною та Сполученим Королівством існують “незначні відмінності”. Як пояснює де Майлар, німецька поліція, як правило, здійснюючи перевірки, діє більш обережно, а британська поліція більш схильна до налагодження діалогу з громадськістю.

Вимоги реформи поліції

Європейська мережа проти расизму вимагає створення незалежного органу для розслідування смерті Нахеля М. “Передчасна смерть молодої людини через расистське поліцейське насильство вимагає негайного правосуддя та реформ”, – заявили там і додали, що “подібні інциденти лише поглиблюють прірву між правоохоронними органами та людьми, яких вони мають захищати”. А ще: “тільки спільними зусиллями та через переосмислення поліцейської діяльності ми можемо сподіватися на суттєві зміни та гарантувати, що подібні трагедії більше не повторюватимуться”.

Науковець Жак де Майлар також вважає, що зміни на часі. “Не те, щоб сам інститут поліції зазнав поразки, але все ж, існує колективна відповідальність”, – каже він і додає, що на поліції лежить ширша відповідальність за прийом на роботу, підготовку та менеджмент, що передбачатимуть незалежну перевірку дій поліцейських. При цьому, зауважує він, ситуація у Франції залишається “дуже, дуже складною”.

Разом з тим, де Майлар звертає увагу на політичну реакцію на події, коли “передусім у правій частині політичного спектру дехто каже, що проблема тут не в поліції, проблема в молоді”. На його думку, на шляху реформування поліції постануть чималі труднощі, адже йдеться про питання, яке надзвичайно поляризує суспільство.

Париж — місто мертвих. Чому парижани бояться спати в катакомбах навіть за 10 млн доларів

Фото: Getty Images | Чи переночували б ви у паризьких катакомбах за 10 мільйонів доларів?

Нещодавно у твіттері акаунт “creepy.org” розпочав жваве обговорення: чи переночували б ви у паризьких катакомбах за 10 мільйонів доларів? Це гіпотетичне питання призвело до суперечливої дискусії, привернувши увагу безлічі людей.

Хоча перспектива отримати такий значний статок може здатися привабливою, існують вагомі причини, чому люди не поспішають скористатися цією можливістю. Найголовніша з них полягає в тому, щоб виявити повагу до померлих, пише IFLScience.

У Фокус.Технології з’явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Щоб зрозуміти походження катакомб, ми повинні повернути час назад до Парижа 18-го століття. Міські кладовища переповнювали тіла, що гнили і розповсюджували нестерпний сморід. У відповідь на це король Людовик XV видав у 1763 році указ, який забороняв будь-які подальші поховання в межах столиці.

Попри цю заборону, церква продовжувала ховати тіла в межах міста, посилюючи проблему. Ба більше, наявні трупи залишалися на кладовищах, сприяючи поширенню неприємного запаху, який пронизував околиці.

У 1780 році сталася катастрофічна подія, яка спонукала до дій. Сильні зливи спричинили обвал підземної стіни, прорвавши сумнозвісний цвинтар Невинних і затопивши сусідній підвал тілами. Подальший спалах хвороб прискорив пошук рішення для переселення шести мільйонів померлих мешканців міста.

Непросте завдання переселення трупів лягло на плечі найбідніших робітників, які наважилися спуститися в старі занедбані шахти і тунелі на околицях міста. Так з’явилися катакомби — спочатку неорганізоване нагромадження кісток і черепів. Однак у 19 столітті доклали подальших зусиль, щоб перетворити катакомби на впорядкований мавзолей, внаслідок чого з’явилися моторошні стіни з черепів і стегнових кісток, які ми бачимо сьогодні.

Попри моторошну природу катакомб, є люди, яких приваблює перспектива провести ніч серед мільйонів мертвих. У 2015 році Airbnb створив конкурс на Геловін, в якому двоє щасливчиків отримали можливість переночувати у підземеллі.

Переможцем став бразилець Педро Арруда. Коли його запитали про його враження, чоловік відповів: “Я був би набагато наляканішим, якби померлі були серед живих”.

Дебати навколо паризьких катакомб продовжують інтригувати, показуючи крихкий баланс між цікавістю та повагою. Чи погодиться хтось провести ніч в оточенні залишків історії — це рішення, яке спонукає до роздумів.

Раніше Фокус писав про найвизначніший міст Техасу. Він пов’язаний із привидами, Ку-клукс-кланом та масовими стратами.

А також ми розповідали про підземелля Давнього Галича: під руїнами тисячолітнього замку виявлено таємні кімнати.

• Читайте нас у:
• Читайте у Telegram
• Читайте у Facebook
• Читайте у Twitter

• Теги:
• франція
• поховання
• париж
• історія
• останки
• катакомби

• Поширити:
• відправити у Telegram
• поділитись у Facebook
• твітнути
• відправити у Viber
• відправити у Whatsapp
• відправити у Messenger