Кукурудза на зерно: кращі строки сівби і оптимальна густота стояння рослин для Лівобережного Лісостепу
Кукурудза — одна з найцінніших за кормовими й урожайними властивостями сільськогосподарських культур, тримає провідну позицію у світовому виробництві зерна. За своїм біологічним потенціалом, рівнем продуктивності та якісними показниками продукції вона немає собі рівних серед інших зернових культур. Основною умовою одержання високих і стабільних урожаїв, нарощування валового виробництва товарного та фуражного зерна кукурудзи в регіоні та в нинішній ситуації є удосконалення, уточнення сучасних технологічних елементів її вирощування.
Гібриди кукурудзи різної стиглості являють собою різноманітні екологічні біотипи культури. Їх рослини відзначаються різними темпами росту й розвитку, варіабельністю морфологічних ознак, тривалістю й інтенсивністю фотосинтетичної діяльності, розвитком кореневої системи та іншими властивостями, які формуються також і під впливом технологічних заходів, зокрема, строків сівби та густоти стояння рослин.
На польову схожість насіння, дружність, своєчасність сходів і врешті на формування оптимальної густоти насадження рослин кукурудзи великий вплив мають строки сівби. Для проростання насіння кукурудзи потрібна відносно висока температура. Сходи рослин з’являються за прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до +10…+12 °С. Проте рано висіяне насіння в недостатньо прогрітий ґрунт тривалий час лежить у ньому, зазнаючи шкідливого впливу від хвороб і шкідників, поступово втрачає схожість. За таких умов також подовжується тривалість періоду від сівби до сходів і вегетаційного періоду культури загалом, спостерігається нерівномірність розвитку рослин. У разі запізнення із сівбою зростає ймовірність того, що насіння попаде в суху землю і не проросте, буде також піддаватися негативному впливу збудників хвороб і шкідників. Крім того, пізній строк сівби зменшує тривалість вегетації кукурудзи, за сприятливих температурних умов подовжує строки достигання, що негативно впливає на продуктивність культури.
Рятівна волога
Для одержання гарантованих дружних сходів кукурудзи надзвичайно важливою крім оптимальної температури ґрунту є наявність продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту. Запаси продуктивної вологи під час сівби культури у шарі 0–10 см уважаються недостатніми за її вмісту в кількості 7–8 мм, задовільними — 9–13 мм, добрими — 14–15 мм і більше.
За даними багаторічних досліджень Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова, допустимими строками сівби кукурудзи на зерно в умовах Полтавської області є період із 20 квітня по 15 травня, а найдоцільніше висівати кукурудзу з 25 квітня по 5 травня, тобто за стійкого прогрівання ґрунту на глибині загортання насіння до +10…+12 і більше градусів. Гібриди, що мають кремнисте зерно, більш холодостійкі, ніж зубоподібні. Тому їх можна висівати в більш ранні строки, за настання середньодобової температури ґрунту +8…+10 градусів. За сприятливих умов для проростання насіння і за відсутності бур’янів відносно рання сівба має суттєві переваги перед пізньою. Фенологічні спостереження показали, що за оптимально ранніх строків сівби тривалість міжфазних періодів від викидання й цвітіння волотей до повної стиглості зерна скорочується, а за пізніх — помітно подовжується, і формування зерна відбувається за менш сприятливих умов. Результати досліджень свідчать, що середньостиглі гібриди найвищу продуктивність формували за ранніх й оптимальних строків сівби, і дещо нижчу за пізніх. Ранньостиглі гібриди загалом формують менший урожай, але забезпечують стабільно високу продуктивність за всіх строків сівби.
Це підтверджують результати й останніх років досліджень Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова. Так, найменшу вологість зерна на час збирання мало насіння гібридів першого строку сівби (рис.). У середньому цей показник становив у ранньостиглого гібрида Квітневий 187 МВ 10,8%, середньораннього Оржиця 237 МВ — 11,8%, середньостиглого Бистриця 400 МВ — 16,3%. Під час збирання гібридів третього строку сівби вологість зерна була значно вищою — 16,5–28,4%.
Рис. Вплив строків сівби на вологість зерна, %
У середньому за три роки досліджень найвища врожайність ранньостиглого гібрида Квітневий 187 МВ формувалася за третього строку (15 травня) сівби — 7,43 т/га (табл.). За сівби гібрида в перший (25 квітня) і другий (5 травня) строки врожайність була меншою на 1,08 і 0,91 т/га відповідно. Для гібрида Оржиця 237 МВ найкращі умови для формування врожайності становили за другого строку сівби — 7,19 т/га. Порівнюючи з іншими строками, приріст зерна становив 0,48–0,75 т/га. У гібрида Бистриця 400 МВ максимальну врожайність одержано за першого строку сівби (7,43 т/га). До суттєвого зниження врожайності гібрида призводила сівба в останній строк — 15 травня. Порівнюючи з першим строком сівби, недобір урожаю зерна становив 0,97 т/га.
Урожайність зерна гібридів кукурудзи залежно від строків сівби, т/га
Густота стояння рослин. Найдоцільніша густота посівів гібридів кукурудзи різних груп стиглості встановлюється з урахуванням особливостей ґрунтово-кліматичної зони, а саме — можливих запасів продуктивної вологи в ґрунті на час сівби, багаторічних даних про середньорічну кількість опадів у період вегетації, а також господарсько-біологічних характеристик рекомендованих гібридів.
Недоліки недостатньої й надмірної густоти рослин кукурудзи проявляються в такому:
• за недостатньої густоти стояння рослини не повністю використовують поживні речовини й вологу ґрунту, в результаті цього врожайність з одиниці площі знижується, хоча продуктивність окремо взятої рослини може бути високою;
• за сильного загущення посилюється конкуренція за природні фактори життя, зумовлюючи затінення й пригнічення рослин, зниження інтенсивності фотосинтезу. За високого термічного режиму й недостатньої кількості вологи в ґрунті в загущених посівах відбувається передчасне відмирання листків, пришвидшується достигання зерна. У таких посівах зменшується кількість качанів на рослині, знижується середня маса качана, його озерненість, вихід зерна, маса 1000 зернин.
За результатами досліджень Полтавської ДСГДС ім. М. І. Вавилова максимальна продуктивність посівів кукурудзи в умовах регіону забезпечується за густоти стояння рослин на час збирання:
• у ранньостиглих гібридів — 65–70 тис. штук рослин на гектар;
• у середньоранніх — 55–60 тис./га;
• у середньостиглих — 45–50 тис./га.
За розміщення кукурудзи в сівозміні після найкращих попередників слід орієнтуватись на верхню межу густоти, а після інших — на нижню.
Узагальнюючи зазначене вище слід констатувати, що за дотримання оптимальних строків сівби й густоти стояння рослин ефективно використовуються запаси продуктивної вологи та поживних речовин ґрунту, забезпечується висока фотосинтетична діяльність листкової поверхні, повніше реалізовується генетичний потенціал продуктивності гібридів кукурудзи.
Володимир Гангур, д-р с.-г. наук
Полтавський державний аграрний університет
Оптимальний термін сівби кукурудзи
Одним з основних агротехнічних заходів у технології вирощування кукурудзи мають бути строки сівби. Від них залежать умови росту i розвитку рослин кукурудзи, повнота, дружність i своєчасність сходів, а також рівень урожаю.
При виборі строків сівби треба враховувати зональні особливості, а саме темпи наростання температур повітря i ґрунту навесні, їх рівномірність, строки i частоту заморозків, а також біологічні властивості вирощуваних гібридів та інші фактори.
Кукурудза належить до пізніх ярих культур, сіють її пізніше, ніж ранні ярі — пшеницю, ячмінь і овес тощо. Це пояснюється тим, що для нормального проростання вона потребує вищих температур, ніж ранні ярі культури.
Мінімальною температурою для проростання насіння кукурудзи є 8–10 °С, а мінімальною для появи сходів — 10–11 °C. Багаторічними дослідженнями відмічено, якщо висівати насіння гібридів кукурудзи в період початок-середина квітня, то до сходів 18–25 доби, при сівбі в першу декаду травня — до сходів лише 6–10 діб.
Біологічний мінімум появи життєздатних сходів відмічається у кременистих гібридів при 10–11 °C, у зубовидних — 11–12 °C. Рання сівба в холодний перезволожений ґрунт призводить до загибелі насіння та зрідження сходів. На підставі наявного досвіду, кращим терміном для сівби вважаються настання стійкої середньої добової температури повітря 13 °C. За біологічними особливостями кукурудзи найбільш сприятлива температура для росту рослин 25–30 °C до фази цвітіння волоті, вище, ніж у зернових колосових культур (20–25 °C).
Для гібридів кукурудзи різних груп стиглості впродовж вегетації необхідна для їх нормального визрівання сума активних температур, а також структура гібридного складу.
У виробничій практиці в зоні Лісостепу склались багаторічні середньо-календарні строки сівби цієї культури. Так, для південних районів Лісостепу — в третій декаді квітня. У районах східного та північного Лісостепу — початок сівби припадає на останні п’ять днів квітня. У західних областях, що характеризуються різними ґрунтово-кліматичними умовами, сівба кукурудзи проводиться у другій половині квітня-першій декаді травня. У зв’язку з районуванням нових гібридів та впровадженням їх у виробництво строки сівби необхідно уточнювати.
Результати досліджень Н. П. Калашникова показали, що гібриди ранньостиглої групи забезпечують урожайність при всіх строках сівби, а середньостиглої необхідно сіяти за ранніх та оптимальних строків.
За результатами факторного сортовивчення при різних строках сівби встановлено, що до вибору оптимального строку необхідно підходити з урахуванням агроекологічної пластичності гібридів.
Отже, строк сівби — це генотиповий фактор впливу на урожайність кукурудзи і залежить конкретно від вибору гібрида та його біологічних особливостей. Якщо висівати насіння гібридів у більш ранній строк, то польова схожість знижується, і є вірогідність потрапляння сходів в останні весняні заморозки, які можуть зашкодити нормальному росту і розвитку рослин, що також призводить до зменшення схожості, і зрештою до скорочення рівня урожайності.
При затягненні строків сівби подовжується вегетаційний період і є ймовірність того, що рослини можуть потрапити в перші осінні заморозки і при збиранні мати високу вологість зерна (рис. 1), що потребує додаткової витрати коштів на досушування зерна.
Рис. 1. Урожайність (т/га) та вологість зерна (%) гібридів кукурудзи за групами стиглості кукурудзи
Таким чином, висока врожайність зерна кукурудзи з мінімальними витратами енергії формується за її сівби при сталому прогріванні ґрунту з урахуванням біологічних особливостей кожного гібрида.
Катерина ПОПОВА, Наіль МУЗАФАРОВ
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН