Таємниці «Чорного квадрату». Що хотів сказати Малевич?

Знаменита на увесь світ картина українського художника Казимира Малевича “Чорний квадрат” – однозначно найтаємничіша і найцікавіша робота 19 століття. Після стількох років вчені все ж змогли знайти відповіді на деякі незрозумілі питання щодо існування цієї картини, а також розшифрувати таємні підтексти, які вклав Малевич у свій квадрат.

У 2015 експерти Третьяковській галереї зробили сенсаційну заяву: під легендарним, знаковим «Чорним квадратом» Казимира Малевича виявлені інші зображення!

«Було відомо, що під зображенням “Чорного квадрата” є якесь під зображення. Ми з’ясували, що таких зображень не одне, а два. І довели, що початкове зображення – це кубофутуристична композиція, а лежить під “Чорним квадратом”, колір якого ви бачите в кракелюр, – протосупрематична композиція », – розповіли фахівці наукової експертизи Третьяковській галереї.

І ще одне відкриття: майже розшифрований напис на «Чорному квадраті» – «Битва негрів в темній печері». Найцікавіше те, що ця фраза відсилає до назви картини французького журналіста, письменника і художника Альфонса Алле «Битва негрів в темній печері пізно вночі», написаної в 1882 році і представляла собою абсолютно чорний прямокутник.

Безумовно Казимир Малевич вклав якийсь сенс у свою картину, хоч на питання про значення і зміст «Квадрату» художник відповідав не охоче. Говорив, що сам не очікував такого ефекту і не цілком ясно розуміє, що все це може означати. Проте, фахівці і експерти в сфері мистецтва все ж змогли висунути деякі припущення щодо сенсу та самого процесу створення картини, а також розвіяти міфи.

1. «Чорний квадрат» – це темний прямокутник

«Чорний квадрат» зовсім не чорний і зовсім не квадратний: жодна зі сторін чотирикутника не паралельна жодної іншої його стороні і жодної зі сторін квадратної рамки, якої обрамлена картина. А темний колір – це результат змішування різних фарб, серед яких не було чорної. Вважається, що це була не недбалість автора, а принципова позиція, прагнення створити динамічну, рухливу форму.

Для футуристичної виставки «0,10», що відкривалася у Петербурзі 19 грудня 1915 року, Малевич мав написати кілька картин. Час уже сплива, і художник чи то не встигав дописати картину до виставки, чи то не був задоволений результатом і зопалу замазав її, намалювавши чорний квадрат. У цей момент у майстерню зайшов один з його друзів і, побачивши картину, закричав: «Геніально!» Після чого Малевич і вирішив скористатися випадком і придумав якийсь вищий сенс свого «Чорного квадрату».

Казимир Малевич неодноразово заявляв, що картина створена ним під впливом «космічної свідомості». Деякі стверджують, що виключно квадрат в «Чорному квадраті» бачать люди зі слаборозвиненою уявою. Якщо ж при розгляді цієї картини ви вийдете за рамки традиційного сприйняття, за межі видимого, то зрозумієте, що перед вами не чорний квадрат, а різнокольоровий куб.

Таємний сенс, вкладений в «Чорний квадрат», можна тоді сформулювати так: світ, що оточує нас, тільки на перший, поверхневий, погляд виглядає плоским і чорно-білим. Якщо людина буде сприймати світ об’ємно і в усьому різноквітті, його життя кардинально зміниться. Мільйони людей, яких, за їхніми словами, інстинктивно притягувало до цієї картини, підсвідомо відчували об’ємність і різнобарвність «Чорного квадрата».

Чорний колір поглинає всі інші кольори, тому побачити в чорному квадраті різнокольоровий куб досить складно. А побачити за чорним біле, за брехнею правду, за смертю життя складніше багаторазово. Але тому, кому вдасться це зробити, відкриється велика філософська формула.

На момент створення картини кубізм досяг свого апогею, набрид усім художникам, і почали з’являтися нові художні напрями. Одним з таких напрямків став супрематизм Малевича і «Чорний супрематичний квадрат» як його яскраве втілення. Термін «супрематизм» походить від латинського suprem, що означає «домінування, перевага кольору над усіма іншими властивостями живопису». Супрематичні картини – це безпредметні живописи, акт «чистої творчості».

Одночасно були створені і експонувалися на тій же виставці «Чорний круг» і «Чорний хрест», представляючи три основних елементи супрематичної системи. Пізніше були створені ще два супрематичні квадрата – червоний і білий. Супрематизм став одним з центральних явищ російського авангарду. Його вплив відчули багато талановитих художників. Подейкують, що Пікассо охолов до кубізму після того, як побачив «Квадрат» Малевича.

Казимир Малевич розкусив суть майбутнього сучасного мистецтва: неважливо що, головне – як подати і продати. Художники експериментували з чорним кольором «суцільно» починаючи аж з XVII століття.

Перший повністю чорно-білий твір мистецтва під назвою «Велика тьма» написав Роберт Фладд в 1617 році, за ним в 1843 році пішли Берталь і його робота «Вид на La Hougue (під покровом ночі)». Через більш ніж 200 років. А далі вже поспіль – «Сутінкова історія Росії» Гюстава Доре в 1854-м, «Нічна бійка негрів в підвалі» Пола Білхолда в 1882-м, «Битва негрів в печері пізно вночі» за авторством Альфонса Алле.

І тільки в 1915 році Казимир Малевич представив публіці свій «Чорний супрематичний квадрат». І саме його картина відома всім, тоді як вище перелічені тільки історикам мистецтва. Екстравагантна витівка прославила Малевича на століття.

Згодом Малевич намалював як мінімум 4 версії свого «Чорного квадрата», що розрізняються малюнком, фактурою і кольором в надії повторити і примножити успіх картини.

Казимир Малевич був тонким стратегом і вміло підлаштовувався під мінливу ситуацію в країні. Численні «чорні квадрати», намальовані іншими художниками за часів царської Росії, так і залишилися непоміченими. У 1915 році «Квадрат» Малевича придбав абсолютно новий, актуальний своєму часу сенс: художник пропонував революційне мистецтво на благо нового народу і нової епохи.

«Квадрат» до мистецтва в його звичайному розумінні не має майже ніякого відношення. Сам факт його написання – це кінець традиційного мистецтва. Більшовик від культури, Малевич пішов назустріч новій владі, і влада йому повірила. До приходу Сталіна Малевич займав почесні посади і успішно дослужився до народного комісара ІЗО Наркомпросу.

Картина знаменувала собою явний перехід до усвідомлення ролі формалізму в образотворчому мистецтві. Формалізм – це відмова від буквального змісту задля художньої форми. Художник, малюючи картину, мислить не так поняттями «контекст» і «зміст», скільки «баланс», «перспектива», «динамічне напруження». Те, що визнав Малевич і не визнали його сучасники, є фактичним для сучасних художників і «просто квадратом» для всіх інших.

Картина була вперше представлена ​​на футуристичної виставці «0,10» в грудні 1915 року разом з іншими 39 роботами Малевича. «Чорний квадрат» висів на самому видному місці, в так званому покуті, де в російських будинках, згідно православним традиціям, вішали ікони. Там на нього і «натрапили» критики-мистецтвознавці. Багато хто сприйняв картину як виклик православ’ю і антихристиянський жест. Найбільший художній критик того часу Олександр Бенуа писав: «Поза сумнівом, це і є та ікона, яку панове футуристи ставлять замість Мадонни».

Малевича називають мало не гуру сучасного мистецтва і звинувачують в загибелі традиційної культури. Сьогодні будь-який сміливець може назвати себе художником і заявити, що його «твори» володіють високою художньою цінністю.

Мистецтво пережило себе, і багато критиків сходяться на думці, що після «Чорного квадрата» нічого видатного вже створено не було. Більшість художників ХХ століття втратили натхнення, багато хто перебував у в’язницях, засланнях або еміграції.

«Чорний квадрат» – це тотальна порожнеча, чорна діра, смерть. Розповідають, що Малевич, написавши «Чорний квадрат», довгий час говорив всім, що не може ні їсти, ні спати. І сам не розуміє, що таке зробив. Згодом він написав 5 томів філософських роздумів на тему мистецтва і буття.

145 років тому в Києві народився Казимир Малевич. У чому секрет «Чорного квадрата»

Виповнюється 145 років із дня народження художника-авангардиста, теоретика мистецтва, основоположника супрематизму, автора однієї із найвідоміших картин ХХ століття «Чорний квадрат» – Казимира Малевича.

Малевич народився 23 лютого 1879 року у Києві у багатодітній родині.

Його батько, Северин Малевич, був представником збіднілого польського роду, а мати, на думку деяких дослідників, була українкою, але перед одруженням перейшла в католицизм, змінивши ім’я Людмила на Людовіка.

Хрестили Казимира Малевича у Київському римсько-католицькому костьолі (нині храм на Костьольній, 17).

Северин Малевич працював інженером на цукрових заводах. У зв’язку з цим родина часто переїжджала.

Ще в дитинстві Казимира Малевича зацікавила вишивка і народне декоративне мистецтво.

Свою першу серйозну картину «Місячна ніч» Малевич написав, коли жив у Конотопі на Сумщині.

Потім Казимира Малевич навчався у художній студії Миколи Пимоненка у Києві.

Казимир Малевич (посередині, Михайло Матюшин (ліворуч), Олексій Кручених (праворуч). 18 липня 1913 року

Деякі дослідники кажуть, що перші ескізи Малевича до «Чорного квадрата» могли бачити в 1910-х роках вишивальниці артілі села Вербівка (тепер Черкащина), якою керувала відома художниця Олександра Екстер.

Брати Бурлюки і Олександра Екстер Виставка «Футуромарення» про український футуризм 20-х років. Мистецький арсенал. Київ, жовтень-листопад 2021 року

Вперше супрематичні роботи Малевича були виставлені на виставці робіт цієї артілі у Москві в лютому 1915 року.

Казимир Малевич чи не єдиний художник того часу, який прямо відреагував на організоване сталінським режимом знищення українського селянства через «розкуркулення», колективізацію і Голодомор. Зокрема, створивши роботу, що на думку мистецтвознавців, ілюструвала народну примову тих часів: «Де серп і молот, там смерть і голод».

На цьому рисунку без назви зображені фігури без облич. На їхньому місці – серп, молот, хрест і труна.

За це, а також за великий вплив на мистецькі кола тогочасного СРСР і Європи, Казимира Малевича переслідувала радянська влада.

Творчість художника ніяк не вписувалася у рамки так званого «соціалістичного реалізму», а відтак йому не давали працювати, позбавили можливості виїздити за кордон, а врешті і заарештували і піддали катуванням.

Найвідомішим українським дослідником творчості Казимира Малевича є мистецтвознавець Дмитро Горбачов.

Радіо Свобода зібрало про художника маловідомі біографічні відомості, знайшло нові факти, зібрало спогади сучасників художника, коментарі провідних дослідників його творчості і мистецтвознавців.

Це дозволило по-новому подивитися на особистість великого супрематиста, відкрити його український вимір і простежити його вплив на світову культуру.

Про все це розповідає фільм Дмитра Джулая «Малевич. Український квадрат»:

10 фактів про Катерину Білокур: сама навчилася малювати і стала відомою на весь світ

10 іпостасей Лесі Українки: нестримна геніальність європейки і витончена українська душа

«Попелюшка» серед дворян Тарновських: історія Юхимії Середи

Ірина Штогрін

Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».

Картина “Чорний квадрат” Казимира Малевича

Розуміння значення деяких всесвітньо відомих картин, таких як «Чорний квадрат» Малевича, приходить лише з вивчення контексту історичної реальності. Спори про художню цінність полотна тривають вже понад століття. Але чим більше скептики намагаються зменшити значущість «чорного квадрата» для мистецтва, тим більше цей неоднозначний шедевр початку ХХ століття викликає інтерес.

Історія створення

Люди, далекі від мистецтва, викликає непорозуміння картину Малевича «Чорний квадрат». Вони насміхаються над тим, чого не розуміють, в заключенні стверджуючи щось на зразок «я теж так зможу!» Сьогодні нікому не прийде в голову все покинути, взяти фарби і полотно, щоб почати малювати чорний прямокутник або «Червоний чотирикутник». Так-так, картина з такою назвою теж існує. І це точно не квадрат, оскільки всі кути мають невелике відхилення від 90°. У Казимира Малевича є ще «Білий квадрат» або «Білий на білому». Дивно, але він менше відомий широкій публіці. Важко у це повірити, але на зображенні одних квадратів його творчі пошуки не завершилися. Є ще «Чорний хрест» та «Чорний круг», які разом із «Чорним квадратом» Малевича утворюють певний завершений триптих. На цьому інтерес до творчості радянського художника міг би завершитися, і за його полотна не платили б мільйони доларів на аукціонах. Якби існував лише «Чорний квадрат» і не було «Червоної конниці», «Супрематичної композиції» та інших його творів. Але тоді «великий самоучка», польський єврей з Києва, переїхавши в Москву, не увійшов би в список «радянських геніїв», випередивши час і надавши нову філософію в розумінні образотворчого мистецтва. Мистецтвознавці відводять особливу роль цьому художнику, порівнюючи його з геніальними зодчими Ренесансу та піонерами модних течій початку ХХ століття. Людина з власним почуттям гумору залишиться незрозумілою для дилетантів. Для цінителів він завжди буде засновником нового напрямку в мистецтві – супрематизму, де змішані риси різних течій, таких як кубізм, сюрреалізм, експресіонізм та футуризм. А знамениту картину він готував для футуристичної виставки «Нуль, Десять» на Марсовому полі. «Чорний квадрат» був повішений замість ікони в червоному куті. Малевич сказав тоді: «Якщо людство нарисувало образ Божий за своєю картинкою, то, можливо, Квадрат чорний є образом Бога як істоти його досконалості». До цього немає що додати.

Чорні квадрати в історії живопису

Потомки з гумором продовжили розпочате:

Сьогодні кожен може залишити свою сучасну версію «Квадрата» Малевича. Наприклад, «Чорна кішка в темній кімнаті в ніч затміння Місяця» або «Сплячий Дракула в гробу під час вентиляторного відключення світла».

Було б весело віддати таке твір на аукціон або експонувати на столичній виставці, спостерігаючи за реакцією відвідувачів. За неї не дали б жодного рубля без «розкрученого» імені автора. Зате історичні шедеври відомих художників оцінюються в мільйони.

У чому сенс відомого полотна Малевича

Supreme (звідки походить назва супрематизму) означає «переважний». Залишається відкритим питання, в чому переважність «Чорного квадрата» перед усіма художніми творами, відомими людству.

Казимир Северинович Малевич терпляче пояснював своїм учням (і просто цікавим), що супрематизм – особлива філософія в мистецтві, вона творить, а не повторює. Справді, дивлячись на творіння Далі, Малевича чи Пікассо, розумієш, що до такого складно додуматися або навіть знайти схоже, щоб скопіювати.

У цьому вся цінність подібних полотен. Це неймовірні шедеври, недосяжні звичайному люду. Їх можна розглядати, вивчати передумови виникнення подібних напрямків в мистецтві, але розуміння суті – десь за межею повсякденності. Можна взяти полотно та олійні фарби, зобразити щось схоже, але на цьому все й закінчиться. Будь-який шедевр – це сублімація певної філософії і естетики, особливого погляду на навколишню дійсність в вузьких історичних рамках.

Можливо, ці художники уявляли адептам масової культури якусь «пародію», пародію на реальність, що відбувалася в століття загального декадансу або впаду. Казимир Малевич своїм «Чорним квадратом» виражав німий протест, не приймаючи дійсність. Він датував свої «квадрати» 1913-1915 роками, напередодні революції і перед Першою світовою війною. Він сам казав, що ці твори – «особливий алфавіт», «нуль форма», «повне відсутність емоцій».

Чорний колір, за його розумінням, уособлює всі кольори одночасно. Так воно є з точки зору законів фізики. Чорний колір поглинає всі кольори, народжені променем світла. Це повне відсутність світла, або «темна тьма». Квадрат для Малевича – «першоформа». З прямокутника все починається і на ньому завершується, «зародок всіх можливостей». Говорять, всі його геометричні фігури були виконані від руки.

Скільки однакових репродукцій створив Малевич

Перші нариси чорних геометричних фігур з’явилися серед декорацій до оперної прем’єри «Перемога над сонцем» М. Матюшина та А. Кручених. Це були експерименти у пошуках нових форм у напрямку футуристичного мистецтва. У 1913 році перший «Квадрат» Малевича був представлений у вигляді завершеного живописного полотна серед інших геометричних робіт. Вони ознаменували появу нового художнього напряму – супрематизму.

Імпульсивно написані полотна, як правило, не мають повторень, а за 15 років створив ще кілька «Чорних квадратів». Точно невідомо, скільки їх було, але в музеях зберігається 4 подібні картини:

Навіть дивно, але вони різні. На цьому наполягають всі, кому пощастило бачити всі версії. Найсильнішим з енергетичної точки зору вважається той, що в «Третьяковці», робота 1915 року. Одна більше за розміром, інша чорніша за інших, третя має більш виражений ефект кракелюра (характерний малюнок тріщинок). Здається, там приховані ще два інші полотна. Це незавершені роботи – у протосупрематичному стилі та ще щось у дусі кубофутуризму.

У всі часи хороший полотно з грунтівкою коштувало дорого. Художники економили – поверх будь-якої неудачної роботи писали іншу картину. Тим же методом приховували справжні шедеври, коли їх треба було переправити в іншу країну без ризику. Оминаючи мито, полотна «вимивали», знімаючи верхній шар фарби, щоб відкрити основне зображення.

Значення картини для світової культури

Малевич «малював» не тільки супрематичні шедеври, але і просто картини, як жартують художники. Своєю творчістю Малевич вплинув на цілу епоху, яка пройшла під егідою чорно-червоної «квадратності». Цю ідею позичив Ель Лісіцій, роблячи ескізи для обкладинок поезії Маяковського.

Мануфактури випускали ткани та фарфорові вироби на тему згаданих творів, але це не зробило Малевича заможним. Після виставки у Франції він хотів повертатися додому пішки або на відвідинах, як безкоштовний попутник. Щоб уникнути ганьби, влада оплатила йому дорогу, але потім допитували його за доносом як німецького шпигуна.

Експерименти з футуризмом, авангардизмом і супрематизмом йому заборонили, дозволяли лише соцреалізм. Сміливий авангардист так і не став зразковим радянським художником. Він тяжко хворів і помер у 1935 році, але чорне і червоне з того часу вважається «класикою». Сучасний подіум часто повертається до ідей супрематизму початку ХХ століття. Це напрямок в живопису активно експлуатується дизайнерами.

Парадоксально, але все це не виглядає як щось застаріле, не нагадує ідеї «столітньої давності». Кубічні будинки в Роттердамі і Домініон-тауер в Москві взаємодіють з творами Малевича (біле на білому). Увесь російський авангард базується на концепції Supreme.

Вартість оригіналу

«Чорних квадратів» Казимира Малевича насправді кілька. Найвідоміше полотно, чий оригінал підтверджений експертами, було викуплено з торгів за 1 000 000 доларів. Його ціна досить умовна, настільки справжня вартість для мистецтва набагато вище.

Таку суму в 2002 році певний петербурзький меценат віддав лише за те, щоб всесвітньо відомий шедевр належав народу Росії. Сьогодні деякі колекціонери готові придбати його за 140 мільйонів доларів.

Про цю картину по-різному жартують цінителі мистецтва, є навіть кілька анекдотів. Наприклад, що серед викрадених шедеврів було твір Малевича, а при поверненні працівники музею довго сперечалися про те, як висіти «Чорний квадрат». Потім так і залишили його догори ногами, тому що «ніхто все одно не помітить». І тільки одна прибиральниця побачила недолік і повісила добре відомий шедевр боком!

Сам художник називав свої геометричні шедеври «творчістю інтуїтивного розуму. В приватній колекції такий твір мистецтва, ймовірно, не знайшов би гідного застосування. Він занадто простий за формою і дуже складний за сприйняттям.

Можливо, світ ніколи не дізнається, що насправді ховається під шаром 3-х видів чорної фарби, як показав хімічний та спектральний аналіз. Але всі, кому доводилося роздивлятися це трохи тріснуте полотно в Третьяковській галереї (1915 р.), відзначали його особливу енергетику – затягує, як космічна чорна діра.