“Львівське сміття” знову подорожує Україною: чому проблема і досі не вирішена

У березні 2021 року знову спалахнув скандал із мандрівним сміттям з Львова. На цей раз львівські відходи нібито знайшли на околиці с. Будичанів Житомирської області. Там, на території цегельного заводу, який не працює, виявили 40 тонн побутового та промислового сміття, а ще – документи зі Львова. Через це житомирська поліція уже розпочала розслідування.

Також читайте

На Київщині вантажівки друга Садового намагалися скинути львівське сміття – ЗМІ

У коментарі ТСН.ua. у пресслужбі Львівської міської ради зазначили, що вони поки чекають на розслідування поліції, яке повинно встановити, чи це – дійсно було сміття зі Львова.

Фото: Головне управління Національної поліції в Житомирській області

“Наша позиція полягає у тому, щоб сприяти розслідуванню поліції. Але поки слідство не встановить, що це було сміття зі Львова, ми не можемо це ніяк коментувати”, – сказали нам у міській раді Львова.

Фото: Головне управління Національної поліції в Житомирській області

Чому на п’ятий рік після Грибовицької трагедії і надалі виникають “сміттєві” скандали – дізнавався ТСН.ua.

Куди вивозять сміття із Львова?

Одразу після пожежі на Грибовицькому сміттєзвалищі, де загинуло 4 людини, у 2016-2017 роках, почались протести мешканців довколишніх сіл. Вони вимагали припинити експлуатувати проблемне звалище відходів. Тоді сміття з Львова у Грибовичі вперше від 1956 року припинили вивозити.

Таким чином, міська влада почала домовлятись із містами з усієї України про те, щоб “підкидати” своє сміття до них. Адже Львів, за офіційними підрахунками, щодня продукує до 600 тонн непотребу.

За даними 2020 року, сміття із Львова вивозили на полігони районних центрів у Львівській області та у м. Старокостянтинів Хмельницької області. За це із міського бюджету Львова цим населеним пунктам регулярно виділялись субвенції.

Із рішень виконкомів Львівської міської ради відомо, що у 2020 року містам, котрі приймають львівське сміття було виділено мільйони субвенцій. Так, гроші отримали: Старокостянтинівська, Буська, Стрийська та Жидачівська міські ради.

У коментарі ТСН.ua очільник департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради Роман Олійник пояснив, що у 2020 році із Львова було вивезено 245 тисяч тонн сміття. На це Львівська міська рада із бюджету витратила майже 196 млн грн:179, 6 мільйонів гривень – на компенсації перевізникам, котрі вивозять сміття, 16,3 млн грн – на субвенції містам, котрі уклали договори про співпрацю із Львовом.

“На даний час ми вивозимо сміття, як у Львівську область, так і в сусідні регіони. У 2021 році передбачено субвенції для Стрия та Буська. Дійсно, від січня до березня 2020 року ми виділяли субвенції для Старокостянтинова та Жидачева, від квітня і до грудня – лише для Буська та Стрия. Крім того у нас є приватні перевізники, які мають свої договори із полігонами на Львівщині та в інших областях України“, – пояснив Роман Олійник.

У відповіді Львівської міської ради на інформаційний запит ТСН.ua ж йдеться, що станом на 2021 рік меморандуми про співпрацю діють між Львівською міською радою Буськом та Жидачевом.

“Питання виділення коштів на субвенції містам, які приймають побутові відходи зі Львова буде розглядатись на найближчій сесії Львівської МТГ”, – повідомили у міській раді.

Також читайте

На Рівненщині намагалися потай розвантажити львівське сміття

Те, що львівське сміття знаходять на околицях міст та сіл України, у Львівській міській раді зазвичай пояснюють недбалістю приватних перевізників.

Львівське сміття у Старокостянтинові та у містах Львівщини: що кажуть активісти та екологи?

Одним із міст, яке прийняло найбільше сміття із Львова стало місто Старокостянтинів, що у Хмельницькій області. Очільник ГО “Старокостянтинів небайдужий” Сергій Худий у коментарі ТСН.ua розповів, що львівське сміття на їхній міський полігон почали вивозити ще у 2017 році. Це спровокувало масовий спротив місцевої громади. Люди протестували 15 днів та зібрали 3500 підписів проти ввезення сміття з Львова. Тоді місцевим вдалось домоглися від міської влади ухвали, котра мала б заборонити вивіз сміття на їхній полігон із інших регіонів. Проте це рішення оскаржили у суді, і Старокостянтинівський полігон три роки приймав львівське сміття. За словами Сергія Худого, за цей час на Старокостянтинівський полігон вивозили третину від усього сміття, яке продукує Львів.

“За висновками екологічної комісії Хмельницької обласної ради було ухвалено те, що Старокостянтинівське міське сміттєзвалище є переповненим. Комісія виділила 20 пунктів порушень, котрі потрібно було усунути. Але, незважаючи на це, сміття із Львова продовжувало завозитися. У нас був документ договору про вивезення сміття із Львова про те, що на Староконстянтинівське сміттєзвалище вивозять до 150 тонн сміття на добу. Звісно, що ми тоді протестували та перекривали дорогу до сміттєзвалища. Тоді міська рада прийняла рішення про заборону вивезення на міський полігон Старокостянтинова непотребу із інших регіонів. Проте почалися суди, і сміття з Львова на полігон вивозилось понад три роки”, – пояснив активіст.

За інформацією активіста Сергія Худого, до Старокостянтинова сміття з Львова припинили вивозити у 2020 році, напередодні місцевих виборів.

“Міська влада тоді нас переконувала, що за ті гроші, які перераховує Львів, буде побудований сміттєпереробний завод. Але пройшло 4 роки і нічого про сміттєвий завод у нас не чути”, – сказав Сергій Худий.

Львівський еколог Марко Шпікула у коментарі ТСН.ua зазначив, що полігони у Львівській області теж не можуть довго приймати сміття із Львова, оскільки вони розраховані на значно меншу кількість непотребу.

“Населення Буська, на чий полігон вивозять львівське сміття, трохи більше 8 тисяч мешканців, Жидачева – понад 10 тисяч. От саме на таку кількість людей і сміття, яке вони продукують, розраховані ці сміттєзвалища. І ми маємо розуміти, що більше сміття їхні звалища не здатні прийняти, а Львівська ОТГ– це великий населений пункт. Лише офіційно тут проживає понад 783 тисячі людей, а це – 31% від населення всієї Львівської області. І звісно громадам Буська, Стрия чи Жидачева такий вивіз із Львова у майбутньому загрожує екологічним лихом. За таких умов через 5 років їхні сміттєзвалища попросту потрібно буде закрити”, – сказав еколог.

Також читайте

У Тернополі поліцейські завадили перевізникам вивантажити львівське сміття

Марко Шпікула також наголосив, що у Львівській області немає полігонів у правильному розумінні цього слова.

“До того ж, є різниця між полігоном ТПВ і сміттєзвалищем. Полігон будується відповідно до норм, де сміття сортується, трамбується, пересипається землею, ставляться дегазаційні установки. Так-от: у Львівській області немає полігонів у розумінні дотримання цих норм та вимог. У нас – це все сміттєзвалища, куди буквально викидають весь непотріб. Якби був хоча б роздільний збір сміття. Бо те, що ми викидаємо – це до 60% вторсировина, було б простіше. Також на цих сміттєзвалищах утворюється біогаз, що може призвести до таких самих пожеж, як це уже було на Грибовицькому сміттєзвалищі”, – наголосив еколог Марко Шпікула.

Замість Грибовицького сміттєзвалища буде парк?

У Львівській міській раді у червні 2019 року пообіцяли, що сумнозвісне Грибовицьке сміттєзвалище через 5 років стане великим парком і туди можна бути приїжджати на відпочинок.

Через півтора року після цієї заяви львівські посадовці звітують, що роботи із рекультивації сміттєзвалища тривають.

Загалом на рекультивацію Грибовицького полігону ТПВ у проекті бюджету розвитку Львова на 2021 рік передбачено 54 млн грн, зокрема: 51 млн грн — на сплату ПДВ від суми 256 млн грн кредиту ЄБРР та 3 млн грн — на допоміжні роботи по технічній рекультивації.

У відповіді на інформаційний запит ТСН.ua у Львівській міській раді повідомили, що зараз дійсно тривають роботи із рекультивації сміттєзвалища

“Що стосується рекультивації Грибовицького сміттєзвалища, то роботи розпочалися у 2020 році. До цього там тривали підготовчі роботи, які передували проведенню основних. Наразі підрядник “J/V GOKSIN INSAAT – HAYAT GROUP” виконує роботи, передбачені проектом”, — повідомили у міській раді Львова.

Там також додали, що наразі триває:

• облаштування бічних укосів мас відходів, щоб забезпечити стабільний кут нахилу, який підходить для установки технічного та остаточного шару покриття;
• облаштування остаточного куполу з відпрацьованої маси відходів, аби гарантувати відсутність ставків і фільтрації дощової води;
• встановлення технічного та остаточного шарів покриття на виположених схилах, аби зменшити проникнення дощової води в масу відходів;
• вжиття заходів для осушення фільтрату в основі маси відходів;
• забезпечення правильного управління поверхневим стоком зі сміттєзвалища та його ефективне відведення від маси відходів;
• забезпечення правильного відкачування полігонного газу з відходів, відведення його у спеціальну мережу та видалення шляхом генерування електричної енергії.

“Цей етап рекультивації триватиме майже два роки. Рекультивація полігону відбувається у два етапи — технічна та біологічна. Після її завершення на місці полігону з’явиться парк”, — йдеться у відповіді на запит ТСН.ua.

Проте львівський еколог Марко Шпікула у коментарі ТСН.ua розповів, що, на його думку, не все так добре, а рекультивація Грибовицького сміттєзвалища може затягнутися на 10 років.

“Я у січні був біля Грибовицького сміттєзвалища, проте на територію охорона мене не пустила. Але я підтверджую, що роботи із рекультивації там дійсно почалися. Як це триватиме і, де вони братимуть стільки землі, що засипати це сміттєзвалище, я не знаю. Зараз першочергово потрібно робити рекультивацію та дегазацію”, – сказав Марко Шпікула.

За словами еколога, небезпека Грибовицького сміттєзвалища полягає саме у великих покладах біогазу, які у будь який момент можуть знову призвести до підпалу полігону.

“Потрібно ставити станції дегазації, які вже, до речі, є в Україні, зокрема у Вінниці та на Закарпатті. Грибовицьке сміттєзвалище унікальне тим, що воно глибоке. Польські науковці на початку 2000-х років вивчали те, як функціонують подібні сміттєзвалища на прикладі саме Грибовицького: вони зробили свердловини та встановили, що там є 600-700 тисяч кубометрів біогазу. Бо це сміттєзвалише дуже глибоке. Там ще з Радянського союзу виривали величезні котловани, куди десятки років скидали непотріб. А тому, якщо не провести дегазацію, сміттєзвалище може вкотре спалахнути”, – пояснив еколог.

Чому Львів і досі не побудував сміттєпереробний завод?

Також читайте

Сміттєвий протест у Житомирській області: селяни вимагають припинити завозити сміття під їхні хати

Проблему із вивезенням непотребу зі Львова раз та назавжди могло б вирішити зведення сміттєпереробного заводу.

Про його побудову після Грибовицької трагедії говорять уже 5 років, але поки його будівництво ще не розпочалось. Хоча погоджені земельна ділянка та фірма-генпідрядник, яка споруджуватиме сміттєвий заводу у Львові. Є і фінансування: для цього ЄБРР видав Львову 25 мільйонів євро.

Будуватимуть завод у межах Львова, на вулиці Пластовій, 13. На міжнародному конкурсі визначили, що зводитиме його нідерландсько-литовський консорціум WTT-Axis. Потужність цього заводу становитиме 250 тис. тонн відходів за рік за двозмінної роботи. Завод мають збудувати за два роки. Проєкт уже пройшов державну експертизу та отримав позитивний висновок Мінекології. Далі — його побудову було заблоковано у судах.

У коментарі ТСН.ua директор львівського комунального підприємства “Зелене місто” Святослав Євтушенко пояснив, що судова тяганина через побудову сміттєпереробного заводу на вулиці Пластовій триває постійно.

“Ми з великими зусиллями виграли апеляцію щодо скасування містобудівних умов та обмежень для побудови львівського сміттєпереробного заводу. Зараз відбувається чергова апеляція на апеляцію. Поки це не заважає нам проводити тендер. Проте, якщо у майбутньому нам суди призупинять дію містобудівних умов, то ми не зможемо почати будівництво цього заводу”, – пояснив очільник ЛКП “Зелене місто”.

Також, за словами львівського посадовця, наразі Європейський банк реконструкції та розвитку ще не підписав угоду із компанією-переможцем міжнародного тендеру про побудову сміттєвого заводу у Львові.

“Побудова заводу складається із кількох етапів. Перший етап – це підготовчі роботи. Тобто ми, як міська влада, повинні були забезпечити майданчик та підключити там усі мережі. Мали бути зроблені дороги та заїзди, а також усе повинно бути обгородженим. Це повністю готово. Підрядник у нас визначається на рівні міжнародного тендеру, який проводить Європейський банк реконструкції та розвитку. У жовтні 2020 року ми отримали від банку переможця тендеру і вже зараз чекаємо на підписання угоди із ним. Проте це все затягується, бо ЄБРР – це доволі бюрократизована структура і там все відбувається досить довго”, – пояснив Святослав Євтушенко.

Окрім заводу, Львову потрібен також і полігон для вивезення сміття. Так, міський голова Андрій Садовий 12 січня 2021 року звернувся до голови Львівської обласної ради Ірини Гримак з проханням виділити Львову земельну ділянку, площею, 25-40 гектарів, для зведення полігону ТПВ. Цю інформацію у коментарі ТСН.ua підтвердив також і очільник ЛКП “Зелене місто” Святослав Євтушенко. Він зазначив, що у Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України уже подано для розгляду сім земельних ділянок у межах Львівщини, на яких можна звести полігон. Їхні адреси посадовець не називає, побоюючись масових протестів місцевих жителів, проте обіцяє, що усі вони – за межами Львова.

“Розумієте, тема сміття дуже делікатна: у нас усі хочуть, щоб був завод, полігон, все вчасно вивозилось. Але коли приходиться до справи – усі проти, щоб будували біля нього”, — додав Святослав Євтушенко.

Наразі усі сподіваються, що епопея із відходами у Львові врешті вирішиться, інакше “львівське мандрівне сміття” продовжуватимуть знаходити у всіх областях України.

Як вирішити проблему сміття?

Трагічні цифри, коли в Україні вже накопичилося близько 36 мільярдів тонн сміття, з яких 1,6 мільярда – токсичні та дуже небезпечні відходи (елементи живлення, люмінесцентні лампи тощо), спонукають до думки, що це питання сьогодні надзвичайно важливе для українського суспільства. І не тільки з токи зору екології.

Водночас у Швеції відчувається велика нестача побутового сміття. І там його вимушені експортувати з сусідньої Норвегії та інших європейських держав. Справа в тому, що у Швеції сміття вже досить давно успішно перероблюють на енергоносії.

То ж чи не пора нам, українцям, запозичити цей позитивний шведський досвід?

Тим більше враховуючи той факт, що нині сміттєзвалища і полігони вже займають більше території, аніж площа об’єктів природного заповідного фонду України.

Для прикладу, площа території, зайнятої під сміття, складає сім відсотків від всієї території нашої держави, а площа об’єктів природного заповідного фонду лише біля 4,5 відсотка.

Здавалося б, що тут такого складного в переробці сміття? Розсортувати відходи на органічні, біо, скло, метал, картон тощо хіба так важко?

Але чиновникам у владі це непотрібно. Адже тоді не буде «відкатів» і «заносів». А без цього номенклатурна бюрократична машина в Україні вже ніяк не може функціонувати.

Ще одним видимим гальмом «сміттєвих нововведень» є те, що коли до вивозу сміття підходити комплексно і почати його сортувати, то його вивіз може обійтися дещо дорожче.

Де ж вихід? У Швеції на звалищах фізичні особи мають можливість залишати навіть великогабаритні відходи безкоштовно за умови, якщо вони будуть розсортовані на різні фрагменти.

Так на звалищі Mosseruds, котре знаходиться за чотири кілометри від об’їзної дороги біля міста Карлстад, переробний завод приймає для переробки такі відходи, як залізо і метал, жорсткий пластик, металеві банки і пляшки, деревину, ґрунт, листя, траву, одяг, гофрований папір, картон, скло, акумулятори, шини, небезпечні відходи, холодильники і морозильники.

А на Аландському заводі з переробки відходів ви можете залишити великогабаритне сміття, будівельні та садові відходи (коріння, листя, мох, траву), упаковки, макулатуру і небезпечні відходи, такі як фарби, масла, лампи денного світла, побутову техніку, електроприлади. Зібрані матеріали потім транспортуються для повторного використання, утилізації або рекуперації енергії (при спалюванні). Шведи спромоглися творчо підійти до переробки сміття. І тепер у них майже половина (47 відсотків) відходів переробляється, а 52 відсотка використовується для вироблення тепла. І лише один відсоток залишається на сміттєзвалищах.

До речі, у Швеції найкраща мережа теплоцентралей в світі. Функціонують великі печі, які використовують різні види палива для вироблення тепла, що потім через мережу підземних труб транспортується до будинків споживачів.

Шведи, на відміну від багатьох інших країн, де інфраструктура тепла і електроенергії базується на газі або інших видах викопного палива, що дуже не економічно, пішли своїм унікальним шляхом і почали будувати заводи, де використовується сміття. І вони у цій сміттєвій переробці досягли такої досконалості, що країна почала відчувати гостру недостачу сміття для того, аби задовольнити потреби своїх теплоцентралей.

Тепер Швеція вимушена імпортувати сміття, яке більшість країн намагаються утилізувати. І якщо 2010 року вони завезли до себе 550 тисяч тонн сміття, то 2014 року – 800 тисяч тонн.

А в 2015 році було імпортовано вже мільйон тонн іноземного сміття, переважно з Великої Британії, на додаток до тих 435 тисяч тонн, які поставляють шведські муніципалітети.

Так лише розташована у південному шведському місті Мальмьо енергетична компанія Sysav імпортувала у 2015 році з Норвегії і Великої Британії 135 тисяч тонн відходів.

Це зовсім не означає, що коли покоління назад шведи почали будувати загальнонаціональну мережу теплоцентралей, то вони планували отримувати тепло від сміттєспалення.

Однак потужне громадське занепокоєння щодо небезпечного зберігання сміття на звалищах спонукало цю країну до перегляду своєї політики в бік необхідності утилізації сміття.

Сьогодні викидання відходів на смітники в Швеції заборонено, а це означає, що муніципалітети повинні сортувати, переробляти сміття, яке горить.

А також використовується біомаса та рештки гілок дерев від лісозаготівельної промисловості.

Це робить Швецію світовим лідером в галузі енергії, що виробляється від сміття.

Процес перетворення сміттєвих відходів в енергію відбувається таким чином: після повторного сортування сміття поміщається в установки для спалювання, які виробляють тепло або енергію.

Попіл також сортується, видаляються невеликі шматки металу, а порцеляна і плитка просіюються, щоб витягти гравій, який потім використовується в дорожньому будівництві.

Нині австрійці і німці вже переробляють понад 60 відсотків свого сміття, в той час як інші країни Західної Європи опинилися в цьому питанні дещо позаду.

Європейський Союз рекомендує своїм країнам-членам до 2020 року досягти переробки таким же чином 50 відсотків сміття.

І прогрес у цьому вже є, оскільки на сьогодні переробляється вже 34 відсотки сміття, в порівнянні з 10 відсотками у 2000 році.

Це питання стосується й України. Якщо ми дійсно плануємо стати в перспективі членом Євросоюзу, то питання утилізації сміття необхідно піднімати вже зараз.

Швеція є чудовим прикладом нації, яка піклується про своє навколишнє середовище і те, яку країну вона передасть своїм нащадкам.

Але якщо шведи здатні переробляти 99 відсотків своїх відходів, то чому цього не можуть робити українці?

Зрозуміло, що для цього потрібно прикласти багато зусиль. Проте з чогось потрібно починати, аби ніде більше в Україні не повторилася трагедія, подібна тій, що відбулася нещодавно на сміттєзвалищі під Львовом. Очевидно, що питання утилізації сміття стає одним із найбільш важливих для України.

Можливо, що найпростіше було б отримати від Заходу цільові кредити для розгортання сміттєспалювальних заводів.

Та за нинішніх реалій реалізувати ці проекти буде дуже непросто. Хоча якщо отримати цільові інвестиції, то купити необхідне обладнання для розгортання такого заводу не є проблемою.

Проблемою є узгодити з державою, точніше з чиновниками, які її представляють на різних рівнях, питання відведення землі, отримати всілякі дозволи і далі за списком.

А крім того, щоб знайти кошти для будівництва сміттєпереробного заводу в Україні, потрібно «вирішити питання» з мером міста, а також з більшістю представників політичних фракцій в мерії та впливовими людьми у місцевій владі.

А до подібних методів «вирішення» західні інвестори не готові з цілком зрозумілих причин. Бо система «специфічного» вирішення для них є неприйнятною. Але питання накопичення відходів для такого мегаполісу, як Київ, стає просто таки проблемою номер один, особливо у спеку.

І якщо говорити коротко, то від полігонів, куди завозиться сміття з 4-мільйонного міста, треба переходити до заводів, де це сміття буде спалюватися. Іншого шляху в нас немає, тому що відкрите накопичення сміття критично шкодить навколишньому середовищу, забруднює землю і воду. А це, в свою чергу, підриває здоров’я української нації.

Але для цього потрібна зміна свідомості, знизу і догори.

Як громад, які будуть здатні впливати на місцеву владу і вимагати наведення порядку з екологією довкілля, так і інвесторів, які будуть готовими вкладати свої кошти в довгостроковий бізнес, який не приноситиме швидких надприбутків.

Дізнавайтесь першими найсвіжіші новини з екології на нашій сторінці в Facebook