Укус кліща: що робити?

Укус кліща: що робити, і як вберегти себе і своїх близьких?

Весна – це не тільки пора, коли розквітають сади і дерева, а й початок сезону для кліщів. Так-так, ці комахи, як і багато істот, прокидаються від зимової сплячки. Як правило, це розмір одного кліща складає 4 мм. Під час особливої ​​активності, вони вибираються із землі або тріщин дерев, перебираються в траву і кущі, звідки при першій же можливості перебираються на тіло людини. Кліщ чіпляється лапками за найменш захищену і тонку область шкіри і присмоктується своїм хоботком, після чого приступає до «трапези» висмоктуючи кров’яну рідина. Слід від укусу залишається на тілі людини у вигляді крихітного червоного плямочки, розміром до 1 см.

При алергічної реакції – пляма може свербіти, і бути більше.

До додаткових ознаками укусу відносяться:

• висока температура тіла;
• підвищена частотність биття серця;
• головні болі;
• відчуття слабкості в тілі;
• поява почервоніння на шкірі;
• зниження артеріального тиску;
• збільшення лімфовузлів.

Наслідки укусу кліща?

У більшості випадків укус не смертельний і вряд- чи здатний спричинити за собою серйозні наслідки. Однак це залежить від того, чи був паразит заражений збудниками захворювань. Для дітей, літніх людей та тих, хто страждає від алергічних захворювань, такий кліщ може стати причиною загрози для життя. Постраждалого можуть очікувати найнебезпечніші наслідки після укусу кліща енцефалітного.

Якщо вчасно не звернутися до медичного закладу і не отримати відповідне лікування, людини очікують такі неприємні симптоми:

• параліч тіла;
• порушення активності мозку;
• виникли труднощі з дихальною системою;
• летальний результат.

Укус здатний викликати як тяжке подразнення, так і смертельне захворювання. Переважно небезпечний енцефаліт і кліщовий бореліоз (ще називають хворобою Лайма), переносником яких є кліщ, особливо, якщо він досить довгий час провів на тілі.

Спочатку енцефаліт за ознаками може походити на застуду, але через кілька тижнів проявляються й інші симптоми:

• збільшення лімфовузлів
• відчувається ломота в тілі
• нудота
• головні болі
• поява артриту
• набряки
• вражається нервова система.

Ознаки бореліозу кілька схожі з симптомами енцефаліту. Характерною ознакою початку захворювання в 70% випадків є поява на місці укусу кліщем почервоніння шкіри. Це папула, схожа на кільце, яка незабаром розширюється і приймає овальну або округлу форму. Форма плями округла або овальна, рідше неправильна. Стерильний, незаражений ніякими хворобами кліщ викликає нагноєння хворого ділянки, алергію, набряки, в тому числі Квінке. Самостійно встановити інфікований кліщ – неможливо. У подібному випадку необхідно досліджувати кров на кліщовий енцефаліт і бореліоз методом ПЛР. Пам’ятайте, що вчасно розпочате лікування може допомогти врятувати життя хворому.

Перша допомога при укусі кліща:

• Все-таки виявили небажаного гостя і, ворожите, що з цим робити? Для початку комаха потрібно дуже обережно витягти зі шкіри. Якщо ви не впевнені, що впораєтеся самі – краще довірити це фахівцеві, звернутися в найближчий медпункт. Але все ж таки постарайтеся зробити це своїми силами, відразу ж після виявлення. Так вийде безпечніше. Якщо кліщ ще не встиг «прилипнути» до шкіри – необхідно відразу його змахнути з себе і, ні в якому разі не намагатися розчавити на місці, тому як ця комаха присмоктується дуже міцно і швидко витягти його буде вкрай складно. Комаха слід витягувати круговими рухами пінцетом, (якщо виявили вдома), захоплення повинен бути ближче до голівки (НЕ посередині тіла). Але ні за що не можна брати кліща голими руками.
• Тут важливо бути акуратним – якщо хоботок кліща залишиться під шкірним покривом, то це може привести до нагноєння ранки. У цій ситуації найкращим варіантом вирішення буде взяти голку, змочену в спирті і спробувати витягти нею залишився в ранці хоботок.

Не викидайте його після вилучення:

Помістіть паразита в баночку з мокрою ваткою, щільно закрийте кришкою, і на протязі 1-2 днів при можливості відне в санепідстанцію або лабораторію для перевірки на наявність бактерій або інфекції в його тільце. Поверхня ранки після вилучення обов’язково потрібно продезінфікувати будь-яким доступним антисептичним засобом. Також не варто чесати запалене місце, щоб його загоєння пройшло швидше. Всі «масляні» поради на подобі: «намазати укушенное місце маслом, бензином або іншими олійними рідинами» – відмітайте відразу ж. В такому випадку кліщ зможе ще глибше проникнути під шкіру, і вивчити його в лабораторії стане вже неможливо.

Профілактика захисту від кліщів:

Збираючись до лісу, заздалегідь обробіть одяг репелентом від кліщів. Взуття краще вибирати високу, що закриває п’яти і щиколотки, шкарпетки повинні бути з щільною гумкою. Найчастіше кровососи мешкають біля дерев, ярів, берегах водойм, серед вологої трави. Так як їх приваблює скупчення людського запаху, то ймовірність «підхопити» кліща на стежках і доріжках набагато вище, ніж на лісових галявинах. При виборі одягу перед вилазкою, краще придивитися до одягу світлих відтінків. Це допоможе виявити зачепився паразита відразу ж. Також не завадить носити кепку або будь-який інший головний убір. Не варто нехтувати спеціальними засобами захисту від подібних паразитів, наприклад, спрей від кліщів, який є отруйним для кліщів, але відносно безпечною речовиною для людини.

Вакцина від кліща: чи треба робити щеплення?

Щеплення від кліща – захисний «бар’єр» перед відпочинком. Вона зможе захистити від можливого нападу лісового кліща і підвищить шанси уникнути зараження вірусами або бактеріями. Тому якщо ви плануєте виїжджати в ендемічних з кліщового енцефаліту територію, треба пройти повний курс вакцинації. Про це варто подбати заздалегідь, за півтора місяці до поїздки. Особливо ефективна вакцинація в останні місяці осені і на початку зими. Вона включає в себе три щеплення, які треба робити з періодичністю в кілька місяців. Про терміни докладніше розповість медпрацівник в залежності від виду щеплення і її особливості. Після останньої ін’єкції повинно пройти не менше 14 днів до виїзду у вогнище. За цей час виробляється імунітет. Через рік необхідно зробити ревакцинацію, яка складається тільки з 1 ін’єкції, далі ревакцинацію повторюють кожні 3 роки.

При особливої ​​необхідності можна пройти екстрену вакцинацію, але, щоб встиг виробитися імунітет, з’являтися в місцях з кліщами можна буде через якийсь час після проходження щеплення. Маленьким пацієнтам така прискорена схема може не підійти.

Робити щеплення дітей можна вже з одного року після їх народження, в таких випадках відрізняється лише доза вакцини. Вакцини від енцефаліту переносяться легко, часом навіть простіше, ніж щеплення від кору, краснухи та паротиту.

Нагадуємо: жодна стаття або сайт не зможуть поставити правильний діагноз.
Необхідна консультація лікаря.
Записатися на прийом до фахівця прямо зараз
☎ (067) 514 38 38

Чек-ліст: повний список щеплень, які потрібні дитині до 7 років

Кожна країна створює власний календар імунізації, враховуючи епідеміологічну ситуацію. Якщо ризик спалаху певної хвороби в країні невисокий, від неї можуть щеплювати лише окремі групи ризику. Національний календар профілактичних щеплень, затверджений МОЗ України, передбачає безоплатну вакцинацію дітей від 10 інфекційних захворювань:

• кашлюка,
• дифтерії,
• правця,
• кору,
• паротиту,
• краснухи,
• туберкульозу,
• гемофільної інфекції типу b (ХІБ-інфекції),
• гепатиту В,
• поліомієліту.

Ці хвороби є надзвичайно небезпечними — відповідно до даних ЮНІСЕФ, профілактична вакцинація щороку запобігає 2–3 млн смертей у світі. Усі вакцини, якими проводяться щеплення в Україні, є схваленими міжнародними організаціями та використовуються у більшості країн світу. Вакцини зі списку національного календаря профілактичних щеплень закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), тож побоювання про «підроблені вакцини» чи їх неправильне зберігання є безпідставними.

Окрім обов’язкових щеплень є також рекомендовані. Вони поки не входять в обов’язковий перелік, але за нагоди їх варто зробити. Ці вакцини можна придбати за власний кошт в аптеці та взяти з собою до поліклініки або придбати у приватній клініці. До них належать щеплення від:

• ротавірусної інфекції,
• вітряної віспи,
• пневмококової інфекції,
• гепатиту А,
• грипу.

Детальніше про механізм дії, розробку та склад вакцин можна дізнатися на сайті vaccination.org.ua чи на сторінках Unicef Україна в соціальних мережах.

Графік перших щеплень дитини

У пологовому

Протягом першої доби життя дитина отримує щеплення від гепатиту В. Чому його роблять так рано? Річ у тім, що ця хвороба є найбільш небезпечною саме для малят віком до року, а мати може не здогадуватися про те, що є інфікованою. Якщо дитина заражається гепатитом В протягом першого року життя, є 90 % вірогідності, що гепатит В стане для неї хронічною та невиліковною хворобою. Щеплення від гепатиту є надзвичайно ефективним — воно запобігає інфекції на 96 %. Що раніше дитина отримує імунізацію, то менший ризик захворіти.

Протягом перших днів життя

Протягом перших 3–5 діб життя малят також щеплюють від туберкульозу. Це щеплення називається БЦЖ, і воно вводиться під шкіру. При виготовленні вакцини БЦЖ використовується штам ослабленої живої туберкульозної палички, яка вже не може заразити організм, зате її достатньо, аби виробити стійкий імунітет до цієї хвороби. Щеплення від туберкульозу, як і від гепатиту В, роблять у пологовому.

Під час планових візитів до педіатра, в якого задекларована дитина

Протягом подальших візитів до педіатра чи сімейного лікаря, в якого задекларована дитина, малюку робитимуть планові щеплення. На них не потрібно додатково записуватися, але під час запису до лікаря радимо уточнити, чи є вакцини у наявності. Якщо вам відмовляють у щепленні, аргументуючи це тим, що вакцини немає у наявності, варто подзвонити на гарячу лінію МОЗ за номером 0800 801 333.

У 2 місяці

Наступні щеплення проводяться у віці двох місяців: саме тоді під час планового візиту до педіатра дитина отримує захист від дифтерії та правця, кашлюка, поліомієліту і ХІБ-інфекції та другу дозу щеплення від гепатиту В. Імунізація від цих хвороб може також проводитися за допомогою комбінованого препарату, до якого входять усі шість компонентів. Такі вакцини потрібно купувати за власний рахунок, але вони дозволяють скоротити кількість візитів до лікаря та зробити дитині лише одне швидке щеплення. Приклади подібних вакцин: «Інфанрикс Гекса» чи «Гексаксим». Утім, вакцини, які держава надає безоплатно, надають не менш ефективний захист від цих хвороб.

Якщо ви плануєте зробити дитині щеплення від ротавірусу (його не закуповують за державні кошти), його можна робити з шести тижнів. Майте на увазі, що з ним не варто гаяти часу — необхідно зробити дві дози, поки малюку не виповнилося 24 тижні. З шести тижнів також можна зробити рекомендоване щеплення від пневмококової та менінгококової інфекцій.

У 4 місяці

У віці чотирьох місяців дитина отримує другу порцію захисту від дифтерії та правцю, кашлюка, поліомієліту та ХІБ-інфекції. Щоб зменшити кількість необхідних щеплень, можна використати комбінований препарат, який міститиме всі п’ять необхідних компонентів. Щодо того, яка вакцина є у наявності, радимо дізнатися у вашого сімейного лікаря чи педіатра.

У 6 місяців

Після шести місяців дітям можна зробити щеплення від грипу. Коли щеплення від цієї хвороби роблять уперше, необхідно зробити дві дози. Після цього від грипу варто щеплюватися щоосені.

У 9 місяців

З дев’яти місяців можна за власний кошт зробити щеплення від вітряної віспи.

У 12 місяців

У 12 місяців дитина отримує першу дозу вакцини від кору, паротиту та краснухи (саме тому цю вакцину називають КПК), а також третю ревакцинацію від ХІБ-інфекції. До рекомендованих щеплень для дітей цього віку належить вакцина від гепатиту А.

У 18 місяців

Наступна імунізація відбувається вже під час візиту до педіатра у віці 18 місяців. Тоді дитина отримує бустерні дози вакцин від дифтерії та правцю, кашлюка та поліомієліту. Після цього дитина захищена від усіх найбільш небезпечних хвороб — до шестирічного віку потрібно лише своєчасно щеплюватися від грипу.

Щеплення перед першим класом

Коли дитині виповнюється шість років і вона готується йти у перший клас, наступає час обов’язкової ревакцинації від кору, паротиту та краснухи, дифтерії та правця, а також від поліомієліту.

Де можна дізнатися більше про щеплення?

З усіма питаннями варто звернутися до свого лікаря — сімейного або педіатра, з яким ви підписали декларацію. Перед кожною вакцинацією він розповість про дію кожної конкретної вакцини, можливі реакції організму і що робити, якщо у дитини після щеплення підніметься температура чи болітиме місце уколу. Варто пам’ятати, що серйозні реакції на введення вакцини (як, наприклад, анафілактичний шок) відбуваються миттєво після щеплення та є надзвичайно рідкісними. Оскільки зазвичай вони проявляються приблизно протягом 15 хвилин після введення вакцини, лікар попросить вас залишитися у кабінеті протягом цього часу, аби переконатися, що реакції немає.

Пам’ятайте, що жодна міжнародна організація чи нормативний документ МОЗ не рекомендує проходити якісь обстеження перед профілактичними щепленнями, окрім стандартного огляду лікаря. Якщо у вас є хронічні хвороби, уточніть у лікаря щодо можливих протипоказань, але експерти Unicef наголошують, що більшість хронічних захворювань не є протипоказаннями до вакцинації. Більше того — діти з хронічними хворобами ще більше потребують захисту, який надають щеплення.

Якщо до цього віку з якихось причин були пропущені обов’язкові щеплення, необхідно звернутися до педіатра, який допоможе розробити індивідуальний графік. Із цим не варто зволікати, адже в Україні є постійний ризик спалаху таких небезпечних хвороб, як кір та поліомієліт. Наразі рівень вакцинації від дифтерії, правця та коклюшу, від гепатиту В та поліомієліту в Україні є нижчим за 55 %.

Рекомендовані щеплення

Діти віком від 1 року до 15 років: дві дози, першу з яких вводять у вибраний день, другу – у проміжку між шостим та дванадцятим місяцями після введення першої дози.

Підлітки віком від 16 років та дорослі: три дози. Першу дозу вводять у вибраний день, другу – через місяць, а третю – через 6 місяців після першої дози

Діти від 1 року та підлітки до 18 років включно: дві дози (друга доза вводиться між 6 і 12 місяцями після введення першої).

Дорослі можуть вакцинуватися вакциною Хаврикс 1440 за тією самою схемою.

Немовлята віком від 6 тижнів до 6 місяців: 4 дози (3 дози з інтервалом не менше 1 місяця + 4-а, бустерна, доза не раніше, ніж через 6 місяців після 3-ої дози, бажано у віці між 12 та 15 місяцями) АБО 3 дози ( у цьому випадку 1-у дозу вводять, починаючи з 2-місячного віку, 2-у дозу – через 2 місяці а 3-тя, бустерна, доза рекомендується не раніше ніж через 6 місяців після 2-ї).

Немовлята віком 7 – 11 місяців: три дози (2 дози з інтервалом не менше 1 місяця між дозами; третя доза рекомендується на другому році життя з інтервалом не менше ніж 2 місяці від попередньої дози).

Діти віком 12 місяців – 5 років: дві дози з інтервалом не менше 2 місяців.

Немовлята віком від 6 тижнів до 6 місяців: чотири дози (інтервал між першими трьома дозами становить не менше 1 місяця; четверту дозу (ревакцинація) рекомендується вводити у віці 11-15 місяців) АБО
три дози ( в цьому випадку першу дозу можна вводити, починаючи з 2-місячного віку, другу – через 2 місяці. Третю дозу (ревакцинація) рекомендується вводити у віці 11-15 місяців).

Немовлята віком 7-11 місяців: три дози з інтервалом між введеннями не менше 1 місяця (третю дозу рекомендується вводити на другому році життя).

Діти віком 12-23 місяці: дві дози з інтервалом не менше 2 місяців.

Діти віком від 2 років та дорослі: одна доза.

Необхідність ревакцинації наступною дозою вакцини Превенар® 13 встановлено не було.

Діти від 9 до 23 місяців: 2 дози з інтервалом не менше 3 місяців .

Особи у віці від 2 до 55 років: одноразово .

Необхідність введення бустерної дози не визначалася .

Діти 6 тижнів – 6 місяців : первинний курс з 2 доз з мінімальним інтервалом 2 місяці + бустерна доза у віці 12 місяців з мінімальним інтервалом 2 місяці від первинного курсу

Діти 6-12 місяців : одна первинна доза + бустерна доза у віці 12 місяців з мінімальним інтервалом 2 місяці від первинної дози

Діти від 12 місяців і дорослі : одна доза

Діти 2-5 місяців : первинний курс з 3 доз з мінімальним інтервалом 1 місяць + бустерна доза у віці 12-15 міс ( з інтервалом від 6 місяців від первинного курсу) АБО первинний курс з 2 доз з мінімальним інтервалом 2 місяці + бустерна доза у віці 12-15 міс ( з інтервалом від 6 місяців від первинного курсу) Примітка: після досягнення віку 24 місяці бустерна доза не вводиться .

Діти 6-11 місяців : первинний курс з 2 доз з мінімальним інтервалом 2 місяці + бустерна доза на другому році життя з мінімальним інтервалом 2 місяці від первинного курсу.

Діти 12-23 місяців : первинний курс з 2 доз з мінімальним інтервалом 2 місяці + бустерна доза з інтервалом 12-23 місяці від первинного курсу.

Діти від 2 років та дорослі (до 50 років): 2 дози з мінімальним інтервалом 1 місяць

Діти віком від 9 місяців та дорослі: 2 дози з інтервалом від 6 тижнів

Діти віком 9-12 місяців : 2 дози з мінімальним інтервалом 3 місяці.

Діти від 12 місяців до 12 років: 2 дози з мінімальним інтервалом 1 місяць.

Діти від 13 років та дорослі : 2 дози з мінімальним інтервалом 4-8 тижнів.

Підлітки від 9 до 14 років включно: дві дози за схемою 0, 5 – 13 місяців (друга доза вводиться в період між 5 та 13 місяцями після першої дози).

Підлітки від 15 років та дорослі: три дози за схемою 0, 1, 6 місяців (друга доза вводиться в період між 1 та 2,5 місяцями після першої дози.

Третя доза вводиться в період між 5 та 12 місяцями після першої дози).

Підлітки віком від 9 до 13 років включно:

дві дози за схемою 0 та 6 місяців ( Примітка : якщо другу дозу вводять раніше, ніж через 6 місяців після першої, то слід обов’язково ввести третю дозу) АБО три дози за схемою 0, 2 та 6 місяців ( другу дозу слід вводити принаймні через 1 місяць після першої, а третю – як мінімум через 3 місяці після другої дози. Всі три дози слід ввести протягом 1 року).

Підлітки віком 14 років і дорослі:

три дози за схемою 0, 2 та 6 місяців ( другу дозу слід вводити принаймні через 1 місяць після першої, а третю – як мінімум через 3 місяці після другої дози. Всі три дози слід ввести протягом 1 року)

Підлітки віком від 9 до 13 років включно:

дві дози за схемою 0 та 6-12 місяців. Другу дозу слід вводити у період від до 13 місяців від першої дози. ( Примітка : якщо другу дозу вводять раніше, ніж через 6 місяців після першої, то слід обов’язково ввести третю дозу) АБО три дози за схемою 0, 2 та 6 місяців ( другу дозу слід вводити принаймні через 1 місяць після першої, а третю – як мінімум через 3 місяці після другої дози. Всі три дози слід ввести протягом 1 року).

Підлітки віком 14 років і дорослі:

три дози за схемою 0, 2 та 6 місяців ( другу дозу слід вводити принаймні через 1 місяць після першої, а третю – як мінімум через 3 місяці після другої дози. Всі три дози слід ввести протягом 1 року)

Діти від 6 тижнів: дві дози з мінімальним інтервалом 4 тижні. Курс вакцинації слід закінчити до досягнення дитиною віку 24 тижні.

Діти від 6 тижнів: три дози. Першу дозу слід ввести не раніше віку 6 тижнів і не пізніше віку 12 тижнів. Інтервал між застосуванням доз – не менше 4 тижнів.
Бажано, щоб курс вакцинації, який складається з трьох доз, закінчився до досягнення дитиною віку 20-22 тижні. При необхідності третю (останню) дозу можна ввести у віці до 32 тижнів.

Діти від 6 років: за бажанням може бути використана в якості 5-ї ревакцинальної дози в 6 років згідно Календаря для ревакцинації дітей також і від кашлюку

Діти від 7 років та дорослі : за бажанням може бути використана для ревакцинації від дифтерії, правця (та додатково від кашлюку) згідно календаря з 16 років і далі кожні 10 років; для вакцинації вагітних від кашлюку під час кожної вагітності; для первинної вакцинації раніше невакцинованих дітей та дорослих в якості однієї з доз 3-дозового курсу (Примітка: в якості інших двох доз використовується вакцина АДП-М, доступна в комунальних медзакладах; за відсутності цієї вакцини можна отримати весь курс вакциною Бустрикс)

Діти від 6 місяців та дорослі : одна доза 0,5 мл.

Якщо дитині менше 9 років і вона вакцинується вперше, рекомендовано введення 2-ої дози з інтервалом щонайменше 4 тижні . Надалі вакцинація проводиться щорічно однією дозою .

Діти від 12 років та дорослі : дві дози з мінімальним інтервалом 21 день (первинний курс). Введення бустерної дози можливе з мінімальним інтервалом 5 місяців від первинного курсу для осіб 18+ і з мінімальним інтервалом 6 місяців від первинного курсу для підлітків 12-17 років. Примітка: національні рекомендації щодо вакцинації від COVID-19 можуть оновлюватись

Діти від 1 до 15 років : курс первинної вакцинації складається з 3-х доз. Інтервал між 1-ю та 2-ю дозою – 1-3 місяці (якщо необхідно швидко набути імунітет, його можна скоротити до 2 тижнів). 3-тя доза вводиться за 5-12 місяців від 2-ї. Бустерні дози: 1-ша вводиться за 3 роки від первинного курсу. Наступні бустерні дози вводяться кожні 5 років

Особи від 16 років : курс первинної вакцинації складається з 3-х доз. Інтервал між 1 та 2 дозою – 1-3 місяці (якщо необхідно швидко набути імунітет, його можна скоротити до 2 тижнів). 3-тя доза вводиться за 5-12 місяців від 2-ї. Бустерні дози: 1-ша вводиться за 3 роки від первинного курсу. Наступні бустерні дози вводяться кожні 5 років. (Примітка: особам від 60 років всі бустерні дози вводяться кожні 3 роки).

Діти та дорослі (без обмежень за віком): 5 доз за схемою 0-3-7-14-28 днів.

Профілактична вакцинація

Діти та доросл і (без обмежень за віком):

первинний курс – 3 дози за схемою 0-7-28 днів,

перша ревакцинація – через 1 рік,

подальша ревакцинація – кожні 5 років.

Діти та дорослі (без обмежень за віком): 5 доз за схемою 0-3-7-14-28 днів.

Профілактична вакцинація

Діти та доросл і (без обмежень за віком):

первинний курс – 3 дози за схемою 0-7-28 днів,

перша ревакцинація – через 1 рік (або за 6 місяців у разі зниження рівня антитіл нижче захисного порога у випадку постійного ризику інфікування ),

подальші ревакцинації: кожні 5 років (або кожні 2 роки у разі зниження рівня антитіл нижче захисного порога у випадку частого ризику інфікування).

Згідно наказу МОЗ 595, розділу 3 “Рекомендовані щеплення”, від захворювань, для профілактики яких існує вакцина, зареєстрована в Україні, можна захиститися, отримавши відповідні щеплення в лікувально-профілактичних закладах за направленням лікаря. Вакцинацію проводять відповідно до інструкції із застосування.

Під “рекомендованими” щепленнями ми розуміємо ті щеплення, що не входять до Національного календаря щеплень України, тому мають бути придбані власним коштом пацієнта. (Примітка: винятком є щеплення проти COVID-19, яке наразі не входить до Календаря, проте забезпечується коштом держави).

Аби отримати рекомендоване щеплення, можна придбати відповідну вакцину в аптеці, транспортувати її до комунального меззакладу з дотриманням вимог “холодового ланцюгу” та ввести в кабінеті щеплень. Також можна записатися на щеплення до приватного медичного закладу: так вам не доведеться турбуватись про нюанси транспортування препарату, проте вартість послуг буде вищою, оскільки треба буде оплатити також консультацію лікаря та введення вакцини.

Крім того, існують програми, в рамках яких рекомендовані вакцини закуповуються коштом місцевих бюджетів (наприклад, програма щеплення дітей проти ВПЛ в Одесі). Також вже кілька років поспіль МОЗ України забезпечує медичних працівників вакциною проти грипу, яку Україна отримує як гуманітарну допомогу.

Якщо ви знаходитесь в іншій країні, то там щеплення, які в Україні є рекомендованими, можуть входити до місцевого Календаря і забезпечуватись коштом держави: в такому випадку скористайтесь цією можливістю, аби захистити свою дитину або себе від більшої кількості небезпечних інфекцій.

• Про вакцинацію
  • Джерела інформації про вакцинацію
  • Новини вакцинації
  • Бібліотека вакцинації
  • Групи медичного ризику
  • Вакцинація за професіями
  • Діти
  • Дорослі
  • Вакцинація вагітних та на ГВ
  • Особи похилого віку
  • Мандрівники, біженці, мігранти