§ 24. Королівство Руське за Данила Романовича (Галицького) (1238—1264 рр.)

У 1238 р. сини Романа Мстиславича Данило й Василько відновили єдність батькової держави. Василько залишився на Волині, Данило зміг утвердитися на галицькому столі, протиставивши боярству підтримку городян. Обидва князівства існували як одне ціле під зверхністю старшого й діяльнішого Данила. Цього ж року відбулася битва під Дорогочином, яка поклала край зазіханням німецьких лицарів-хрестоносців на руські землі.

Пам’ятник молодим князям Данилу і Васильку в м. Володимирі-Волинському на Волині (робота скульпторки Теодозії Бриж)

Розгромлення загонів хрестоносців військом Данила Галицького під Дорогочином у 1238 р. (картина художника Станіслава Серветника)

Чим, на вашу думку, можна пояснити звернення митців до історії України тих далеких часів?

Цього ж 1238 р. князь Данило Галицький оволодів Києвом, проте не зміг його захистити від монгольської навали 1240 р.

У 1245 р. військо Данила Галицького здобуло перемогу в битві проти приведеного Ростиславом (чернігівська князівська династія) війська угорського короля і його союзників біля м. Ярослава над річкою Сян. Боярська опозиція усередині держави також була остаточно знищена, Данило став володарем Галицького і Волинського князівств.

2. ВНУТРІШНЯ І ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДАНИЛА РОМАНОВИЧА

Князь Данило зміцнював і розбудовував нові міста (Львів, Холм і багато інших), укріплював православну церкву, сприяв розвиткові культури.

Свідчать документи

З Галицько-Волинського літопису про заснування Данилом Романовичем м. Холма

. Місто же Холм було споруджено за Божим велінням. [. ] коли Данило їздив по полю і діяв лови (полювання), то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: «Як іменується це місце?» І вони сказали: «Холм його ім’я є». І [. ] надумав він, що поставить на ньому невеликий город. [. ] побачивши, що Бог помічником йому є, спорудив він інше місто, що його татари (монголи) не змогли взяти, коли Батий всю землю Руську захопив. Тоді й церква Святої Трійці запалена була і знову була споруджена. Коли ж побачив це князь Данило, що Бог сприяє місцю тому, почав він закликати приходнів — німців і русів, іноплемінників і ляхів. Ішли вони день у день.

• 1. Як літописець оповідає про заснування м. Холма? Чим можна пояснити вибір місця для його спорудження?
• 2. Що сприяло піднесенню і розквіту міста?

У внутрішній політиці князь зміцнював державне управління, спираючись на вірних йому бояр. Серед досягнень Данила Галицького, окрім приборкання бояр, було також реформування війська. Він заклав основи постійного війська, яке складалося з важкої і легкої кінноти, важкої піхоти й піших стрільців. З озброєння було введено масове використання арбалетів і метальної артилерії. Відпрацьована взаємодія різних частин війська у ході бою.

• 1. Пригадайте, що таке шлюбна дипломатія.
• 2. З якою метою до неї вдавалися князі Русі-України?

Данило продовжив традицію укладання династичних шлюбів. Його син Лев одружився з донькою угорського короля, Шварно — литовського князя Міндовга. Донька Данила Преслава була заміжня за мазовецьким князем Земовитом.

Важливим напрямом зовнішньої політики Данила Романовича були відносини з монгольськими володарями.

Писемні джерела свідчать: «. Хан Батий прислав посла свого до Данила й Василька: «Дай Галич!» І Данило був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городами. І, порадившися з братом своїм, поїхав він до Батия. ».

Думки істориків

Монгольська навала стала для Данила випробуванням його як полководця і правителя. Що ще більш важливо, він показав свій талант дипломата. Коли монгольський воєначальник зажадав, щоб Данило передав свою столицю Галич монголам, той поїхав до Батия, у його столицю Сарай на Волзі. Візити такого роду вже здійснювали інші руські князі, щоб присягнути на вірність монголам й отримати ханський ярлик — письмовий дозвіл на умовне право керувати своїми князівствами. «Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумис?» — спитав хан Данила, як стверджує літописець. «Досі я не пив. А нині ти велиш — я п’ю», — відповів Данило, демонструючи ханові повагу та покору.

. Присягнувши на вірність Батию, він не збирався надто довго дотримуватися цієї присяги. Данило отримав ярлик Батия на Галичину та Волинь в обмін на обіцянку платити данину та брати участь у монгольських воєнних кампаніях у регіоні. Монгольський сюзеренітет захищав його від претензій на його територію не лише з боку князів-суперників, а й агресивних західних і північних сусідів. Данило скористався новою атмосферою політичної стабільності, щоб почати економічне відродження своєї держави.

Сергій Плохій «Брама Європи»

• 1. Як історики оцінюють поїздку князя Данила до Золотої Орди?
• 2. Які наслідки для Галицько-Волинського князівства мала зустріч Данила Романовича з ханом Батиєм?

Зумівши шляхом тонких дипломатичних маневрів і ціною приниження добитися права на княжіння у Батия, Данило Романович розгорнув широку підготовку до боротьби з поневолювачами. Із цією метою він укладає військові союзи з недавніми ворогами: польськими князями, угорським королем.

Корона Данила Галицького (реконструкція)

Щоб здобути допомогу католицької Європи в боротьбі з монголами, Данило дав згоду на пропозицію Папи Римського прийняти королівську корону. Папа Іннокентій IV оголосив хрестовий похід проти Орди.

Данило Романович Галицький (сучасна поштова марка України)

1253 р. у Дорогочині відбулась урочиста коронація Данила Галицького. У джерелах державу Данила почали називати Королівство Руське.

Протягом 1253-1256 рр. Данило Романович завдав поразок монгольському війську правителя сусіднього улусу Куремси.

Занепокоєні зростанням могутності Галицько-Волинського королівства, правителі Золотої Орди вислали проти нього численне й сильне військо.

Під тиском несприятливих обставин Данило Романович змушений був пристати на вимоги монгольського воєводи Бурундая і зруйнувати найбільші фортеці князівства: Львів, Луцьк та ін. Холм залишився недоторканим завдяки зусиллям і хитрощам князя Василька Романовича та воєвод.

У 1264 р. князь Данило помер. В історію він увійшов під ім’ям Галицький, оскільки вся його діяльність здебільшого була пов’язана з Галичиною.

Думки істориків

Доля цього князя мала в собі щось трагічне. Багато чого досяг він, чого не досяг жоден з князів, та ще з таким напруженням, якого не виніс би інший, . весь край був під його владою. Але не встигнувши визволитись з-під татарського ярма й дати своїй державі самостійне значення, Данило тим самим не залишив твердої запоруки цієї самостійності на майбутнє. Особа Данила зостається благородною, найбільш симпатичною постаттю в цілій старій українській історії.

Микола Костомаров «Князь Данило Галицький»

ЗНАЮ МИНУЛЕ • ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ • ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність.

2. Кому було завдано нищівної поразки в битві під Дорогочином?

3. У якому році відбулася битва під Ярославом?

4. Коли і від кого отримав Данило Галицький корону?

5. Виконайте тренувальну онлайн-вправу:

«Королівство Руське за Данила Романовича»

https://cutt.ly/zyCM0Vx

Досліджую і аналізую

• 1. Чому сини Романа Мстиславича були змушені силою доводити своє право на батьківську спадщину?
• 2. Як ви думаєте, чому Данило Галицький переніс свою столицю до м. Холма?
• 3. Як пов’язані в зовнішній політиці Данила Романовича відносини із Золотою Ордою та Папою Римським?
• 4. Перегляньте відео та визначте головні етапи історії титулу «Король Русі». Позначте їх на шкалі часу. З’ясуйте, які події впливали на появу королівської корони в Русі-Україні в XI та XIII ст.

Відео «Король Данило Галицький і його корона» (тривалість 07 хв 49 с)

https://cutt.ly/sodx2My

Мислю творчо

• 1. Виконайте творчий проект «Пам’ятки, пов’язані з Данилом Романовичем, та пам’ятники йому на сучасній карті України».
• 2. Створіть сторінку Данила Романовича в соціальних мережах.

Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію. Запам’ятайте їх:

1238 р. утвердження Данила Романовича в Галичі

1245 р. битва під Ярославом

1253 р. коронація Данила Романовича

§ 18. Королівство Руське (Галицько-Волинська держава) у період поступового занепаду (перша половина XIV ст.)

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: що зумовило поступовий занепад Галицько-Волинської держави та припинення династії Романовичів; яким було правління останнього галицько-волинського князя; якими були причини загибелі Галицько-Волинської держави; чим відзначилося правління князя Любарта на Волині.

ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. За часів правління якого князя Галицько-Волинська держава досягла розквіту? 2. Яку внутрішню й зовнішню політику здійснював Данило Романович? 3. Назвіть нащадків Данила Романовича. Як їхня політика вплинула на подальшу долю держави?

1. Правління Юрія І. Загибель князів Андрія і Льва II. Після смерті Мстислава і Льва І Даниловича більшу частину Галичини та Волині успадкував Юрій І Львович (1301—1308 (1314—1315) рр.).

Юрій І Львович. Середньовічний малюнок

Дитячі роки Юрія минули в постійних походах і війнах, у яких він брав участь разом зі своїм батьком Львом. Проте роки свого самостійного правління він провів переважно в мирі. Юрій І переніс свою столицю з Холма до Володимира, тим самим знову з’єднавши Волинь і Галичину, але то вже була зовсім інша Галицько-Волинська держава, ніж за часів Данила. Юрій І був змушений поступитися Литві Дорогочином і Берестям, Польщі — Західною Галичиною та Любліном, Угорщині — Закарпаттям.

Проте, скориставшись послабленням Золотої Орди, у якій спалахнула міжусобна війна, Юрій І відновив владу над Пониззям, розширивши його кордони аж до гирла Дністра й Південного Бугу, і звільнився від зверхності монголів. Він установив дружні відносини з Польщею та Тевтонським орденом.

Юрій І домігся утворення окремої Галицької православної митрополії (1303 р.), зміцнивши свою владу та незалежність держави. Галицька митрополія включала в себе Галицький, Волинський, Луцький, Перемишльський, Турівський, Холмський єпископати.

Такий крок Юрія І був продиктований подією, яка сталася в 1299 р., коли митрополит київський і всієї Русі перебрався до Московської землі. Першим митрополитом галицьким був, імовірно, грек Нифонт, а другим — русин Петро, який згодом під тиском константинопольського патріарха перебрався до Володимира-на-Клязьмі.

Польський хроніст Ян Длугош розповідає: «Юрій був людиною спритною і шляхетною, щедрою для духовних осіб. За його правління Русь користувалася благами миру і величезного добробуту».

Після смерті Юрія І у володіння Галицько-Волинською державою вступили його сини Андрій і Лев II (1308—1323 рр.), що титулувалися як «божою милістю князі всієї Руської землі, Галичини і Володимирії». Інформації про їх правління вкрай мало. Відомо, що між 1316—1320 рр. та в 1323 р. брати змогли відбити напади монголів, а також стримати наступ литовців. Проте під час одного з боїв за невідомих обставин Андрій і Лев II загинули. Династія Романовичів припинилася.

Печатка Льва II з його зображенням

2. Правління Юрія II Болеслава. На початку 1325 р. галицько-волинський престол посів 14-річний син мазовецького князя й дочки Юрія І Львовича Болеслав Тройденович. Він прийняв православ’я та став останнім самостійним володарем князівства під ім’ям Юрій II Болеслав (1325—1340 рр.).

Юрій II Болеслав. Сучасний малюнок

Незважаючи на своє польське походження, князь здійснював антипольську політику. Для цього він уклав союз із Литвою, одружившись із дочкою литовського князя Гедиміна Євфимією, і Тевтонським орденом. Другий напрям політики він убачав у протидії монголам.

За його правління було остаточно втрачено землі Берестейщини, Підляшшя та Пониззя.

Хоча в зовнішній політиці князя були певні успіхи, міцної опори серед місцевої знаті його правління не знайшло. Князю докоряли за надмірну підтримку городян-іноземців — чехів і німців, поблажливість щодо католицького духовенства, а також утиски в правах волинської верхівки.

Щоб усунути від влади свавільних бояр, Юрій II намагався реформувати систему управління державою. Так, до боярської ради були включені лише ті бояри, що безпосередньо служили князеві. Владу на місцях він передав своїм відданим намісникам (палатинам), які зосередили у своїх руках адміністративну, судову й військову владу.

Юрій II знову відновив Галицьку православну митрополію. Митрополитом став Теодор.

Однак боротьба з боярами коштувала Юрію II життя. У 1340 р. його було отруєно.

6 квітня 1340 р. князь Юрій II прибув до міста Володимира. Наступного дня володимирський тисяцький Юрій Лисий справив на честь князя бенкет. Під час цього бенкету хтось підсипав до княжої чаші з вином отруту. Вона виявилася настільки сильною, що Юрій II одразу помер. Винуватців злочину так і не знайшли.

3. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави. Раптова смерть Юрія II не дала новій династії можливості утвердитися в Галицько-Волинській державі. Ще в 1339 р. Польща й Угорщина домовилися про спільні дії проти Галицько-Волинської держави. Смерть князя стала сигналом до вторгнення.

Польський король Казимир III Великий (1333—1370 рр.) уже через кілька днів після смерті Юрія II оволодів Львовом, де захопив князівську скарбницю, а далі стрімко пройшовся Волинню, узявши Володимир. Проте втримати ці території він не міг. У Галичині бояри на чолі з Дмитром Дедьком (Дятьком) звернулися по допомогу до монголів, а на Волинь рушило сильне литовське військо. У результаті Казимир III був змушений визнати владу місцевого боярина Дмитра Дедька. Під титулом управителя (або старости) Руської землі він визнавав себе васалом волинського князя Любарта, Казимира III і тогочасного короля Угорщини Лайоша І Великого.

Проте така ситуація довго тривати не могла. Після смерті Дмитра Казимир III відділив від Галичини Сяноцьку землю, а в 1349 р. здійснив масштабний похід, захопивши Львів, Белз, Холм, Берестя та Володимир. Наступного року місто Володимир, Берестейщину й Белзьку та Холмську землі захопив волинський князь Любарт, який мав більше підстав на панування в Галицько-Волинській державі. Проте поляки перейшли в новий наступ і змогли відвоювати деякі землі.

Казимир III Великий. Художник Я. Матейко

Зрештою в 1352 р. між Польщею та Литвою було укладене перемир’я: Галичина відійшла до складу Польщі, а Волинь із містами Володимир, Луцьк, Белз, Холм і Берестейщиною — до складу Литви. Такий поділ був скріплений «Вічним миром» 1366 р., у результаті якого територія Польської держави збільшилася в 1,5 разу. Проте боротьба за Галичину не припинилася.

На захоплених землях польська влада одразу почала запроваджувати польське право та систему управління. Одночасно із цим насаджувався католицизм і чинилися всілякі перешкоди для розвитку православ’я. Уже в 1361 р. було утворено католицьке архієпископство із центром у Львові. У 1374 р. константинопольський патріарх ліквідував Галицьку православну митрополію. Наприкінці XIV ст. її було відновлено, але на початку XV ст. знову скасовано.

Карта «Українські землі у другій половині XIV ст.»

Після смерті Казимира III у 1387 р. за династичною угодою Галичина від Польщі перейшла до Угорщини. Тут «Королівство Галицьке» стало власним володінням короля Лайоша І Великого, який додав собі титул «короля Русі». Правителем приєднаних земель він поставив свого племінника — сілезького князя Владислава Опольського. «Королівство Галицьке» стало васалом Угорщини.

Лайош І Великий. Художник М. Баччареллі

Проте Владислав, що правив у Галичині в 1372—1378 і 1385—1387 рр., прагнув позбутися залежності. Він створив свій апарат управління, карбував власну монету з гербом і навіть титулувався «самодержцем Русі». Однак у реалізації своїх планів Владислав спирався не на місцеве українське населення, а на переселенців — поляків, німців, угорців; активно насаджував католицизм.

Закладення Казимиром III Великим католицького собору у Львові. Художник Я. Матейко

Така політика робила його владу хиткою, що дало змогу Польщі після смерті Лайоша І знову захопити Галичину. Цьому сприяло те, що королевою Польщі було обрано молодшу дочку Лайоша І Ядвігу. Чоловіком Ядвіги й королем Польщі за умовою Кревської унії 1385 р. став литовський князь Ягайло.

Замок Любарта в Луцьку. Сучасний вигляд

Підписуючи унію, Ягайло зобов’язувався «навік приєднати всі свої землі, литовські й руські, до Корони Польської».

Таким чином, до 1772 р. Галичина перебувала під владою Польщі.

4. Волинь за правління Любарта. Любарт Гедимінович (? — 1385) — син великого князя литовського Гедиміна. Він прийняв православну віру й одружився з дочкою галицького й волинського князя Андрія Юрійовича Анною-Буче. Завдяки цьому династичному шлюбу після смерті братів Андрія та Льва II Юрійовичів він отримав Східну Волинь із Луцьком як зять померлого й переселився на ці землі.

Після смерті Юрія II Болеслава Любарт став першим претендентом на Галицьке князівство (він був дядьком Болеслава по лінії матері). Проте, як уже зазначалося, йому довелося майже 40 років відстоювати своє право на ці землі. За «Вічним миром» 1366 р. Любартові залишався лише Луцьк. Решту земель Волині отримав Олександр Коріятович як намісник польського короля. Однак Любарт не бажав миритися із ситуацією.

Печатка Владислава Опольського

Скориставшись смертю Казимира III та присутністю на його похороні Олександра Коріятовича, він легко захопив Володимир і зруйнував польський замок. У 1382 р. після запеклої боротьби Любарт повернув собі й Галичину. (Проте вже після смерті Любарта Галичина знову відійшла до Польщі.)

Незважаючи на тяжкі війни й великі невдачі, Любарт дбав про розвиток торгівлі, був засновником оборонного замку в Луцьку, зводив церкви, побудував місто Любар. А найголовніше: за його князювання Волинь залишалася руською (українською) землею за своєю суттю.

Князь Любарт Гедимінович. Художник А. Слапшис

Запам’ятайте дати

1301—1308 рр. — правління Юрія І Львовича.

1303 р. — створення окремої Галицької православної митрополії.

1323 р. — загибель князів Андрія і Льва II; припинення династії Романовичів.

1325—1340 рр. — правління Юрія II Болеслава.

1325—1385 рр. — правління Любарта Гедиміновича на Волині.

1349 р. — захоплення Галичини польським королем Казимиром III.

1366 р. — «Вічний мир» між Литвою й Польщею. Поділ галицько-волинської спадщини між двома державами — Польщею (Галичина) і Литвою (Волинь).

1387 р. — остаточне встановлення польської влади в Галичині.

Надгробок Казимира III у Вавельській кафедрі в Кракові (Польща)

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• За правління Юрія І Королівство Руське опинилося під владою одного правителя. Йому вдалося стабілізувати становище держави. Одним із головних досягнень правління Юрія І було створення Галицької православної митрополії (1303 р.).

• Припинення династії Романовичів дало поштовх швидкому занепаду Галицько-Волинської держави. Отруєння Юрія II Болеслава не дало утвердитися новій династії. Головними причинами цього були боярське свавілля та агресія сусідніх держав — Польщі, Угорщини та Литви.

• Після смерті Юрія II Болеслава між Польщею, Угорщиною та Литвою спалахнула запекла боротьба за галицько-волинську спадщину. Зрештою за «Вічним миром» 1366 р. Галичина увійшла до складу Польщі, а Волинь — до складу Литви.

• У складі Литви Волинь під владою князя Любарта зберігала свій руський (український) характер, у той час як у Галичині він нещадно викорінювався.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Три речення». Правила гри. Учням та ученицям необхідно передати зміст пунктів параграфа трьома простими реченнями. Перемагає той(-а), у кого розповідь буде стислішою, але водночас правильно передаватиме зміст матеріалу. Гру доцільно проводити в письмовій формі.

2. Якими були найважливіші події в житті Галицько-Волинської держави першої половини XIV ст.? 3. З ініціативи якого князя було створено Галицьку православну митрополію? 4. Чим політика Юрія І Львовича відрізнялася від політики його батька? 5. Розкрийте зв’язок між заходами правління князя Юрія II Болеслава та його трагічною смертю. 6. Чому, на вашу думку, після отруєння Юрія II не було жодного претендента на владу з колишніх князівств Русі-України? 7. Яким був результат правління князя Любарта Гедиміновича на Волині?

8. Колективне обговорення. Яку дату можна вважати кінцем існування Галицько-Волинської держави? 9. Покажіть на карті, як були розподілені між сусідніми державами володіння Галицько-Волинської держави. 10. Складіть план розповіді за темою «Загибель Галицько-Волинської держави». 11. Визначте роль Дмитра Дедька в долі Галицько-Волинської держави. 12. Складіть схему «Причини загибелі Галицько-Волинської держави». Зробіть відповідні висновки.

13. Робота в малих групах. Чи мала Галицько-Волинська держава шанс за тогочасних умов зберегти незалежність? Поясніть свою відповідь. 14. Чому після припинення династії Романовичів у Королівстві Руському розпочалася боротьба за поділ його володінь, а не за утвердження нової династії? Чому між країнами-сусідами велася така гостра боротьба за галицько-волинську спадщину?

§ 15. Утворення Галицько-Волинської держави

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: як і чому Галицьке й Волинське князівства об’єдналися в єдину державу; якою є роль Романа Мстиславича в історії України; чому синам Романа Мстиславича довелося вести тривалу й запеклу боротьбу за батьківську спадщину.

ЗАВДАННЯ НА ПОВТОРЕННЯ: 1. Що таке політична децентралізація? 2. Коли постали Галицьке і Волинське князівства? Які відмінності були між ними?

1. Об’єднання Волинського і Галицького князівств. У середині XII ст. в Галицькому князівстві знову спалахнула боротьба між боярами і князем. Боярству, що збагатилося й зміцніло в попередні роки, здавалася обтяжливою сильна влада князя, тому воно намагалося в будь-який спосіб її позбутися. Це протистояння призвело до послаблення галицької династії Ростиславичів. Її останнім представником на галицькому престолі був Володимир (1187—1199 рр.), син Ярослава Осмомисла.

Після смерті Володимира в 1199 р. до Галича вступило військо волинського князя Романа Мстиславича (1199—1205 рр.), який був одним із претендентів на галицький престол.

Роман Мстиславич. Сучасний малюнок

Так відбулося об’єднання Галицького і Волинського князівств у єдину Галицько-Волинську державу. Ця подія мала велику історичну вагу, оскільки новоутворена держава претендувала на центр об’єднання земель Південно-Західної Русі, тобто українських земель.

Виникненню та піднесенню Галицько-Волинської держави сприяло вдале географічне положення. Вона розташовувалася на перехресті важливих торгових шляхів і була важкодоступною для набігів кочовиків. Віддаленість від Києва послаблювала її залежність від центральної влади. До того ж, ставши єдиною державою, Галичина й Волинь змогли об’єднати свої сили для боротьби з агресією сусідніх Польщі та Угорщини, а пізніше — проти монгольської навали й наступу хрестоносців.

2. Галицько-Волинська держава в період правління Романа Мстиславича. Нова держава завдяки діяльності Романа Мстиславича майже одразу набула авторитету як серед руських князівств, так і серед сусідніх держав. Роман Мстиславич був сміливою, твердою та рішучою людиною. Ще з юнацьких років він поринув у вир політичної боротьби. Ставши в 1168 р. новгородським князем, Роман разом із батьком, волинським князем Мстиславом, зміг стримати зазіхання на свої землі володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського. Після смерті батька в 1170 р. Роман Мстиславич посів волинський престол і відстояв своє право на нього.

Захопивши Галич, Роман переніс туди свою резиденцію. Для утвердження особистої влади він жорстоко розправлявся з тими, хто був невдоволений його діями. Унаслідок цього було страчено багато бояр, а деякі були змушені рятуватися втечею. Виправдовуючи свої дії, Роман говорив: «Не почавивши бджіл, меду не наїшся». Після такої кривавої розправи решта боярства не наважилася виступити проти нього. Свідченням зміцнення його влади було те, що літописець називав Романа «самодержцем усієї Русі».

Роман Мстиславич приймає папських послів. Художник М. Неврев

Для зміцнення своєї держави Роман Мстиславич розширював її кордони, організовуючи походи на литовців, половців, поляків. Його послів і купців приймали в Константинополі, містах Німеччини, Польщі, Угорщини. Важливим у політиці князя було приєднання до своїх володінь у 1202 р. Києва. Кияни охоче перейшли під його владу, відкривши перед князем ворота міста.

Як наслідок під владою Романа Мстиславича опинилися Галицьке, Волинське, Київське, Переяславське та Турово-Пінське князівства. Його володіння за розмірами перевершували Священну Римську імперію. Здобувши Київ, Роман до свого титулу додав ще й «великий князь», але відмовився від запропонованого Папою Римським королівського титулу. Деякі дослідники називають Галицько-Волинську державу першою дійсно українською державою.

Загибель князя Романа Мстиславича в битві під Завихостом. Сучасний малюнок

• Як загибель князя вплинула на долю його держави?

Активна зовнішня політика князя зумовила його втручання в боротьбу між прихильниками римських пап (гвельфів) та імператорів (гібелінів), у якій він став прибічником останніх. Прямуючи в липні 1205 р. до Німеччини, біля містечка Завихост (Завихвост) Роман Мстиславич несподівано зіткнувся із загоном краківського князя Лешка Білого. У бою з ним Роман загинув. Про цю подію французька хроніка повідомляє: «Король Русі на ім’я Роман, вийшовши за межі своїх кордонів і бажаючи пройти через Польщу до Саксонії. за волею Божею вбитий двома братами, князями польськими, Лешком і Конрадом, на річці Вісла».

Роману Мстиславичу приписують розробку проекту «доброго порядку» в Русі-Україні. Він пропонував покласти край міжусобицям, які ослаблюють державу та роблять її легкою здобиччю для половців. Головною умовою «доброго порядку» було те, що в разі смерті великого князя його наступника мали обирати шість наймогутніших князів: галицький, суздальський, чернігівський, смоленський, полоцький і рязанський. Князі також мали взяти на себе зобов’язання не чинити напади один на одного, а в разі порушення цієї умови стати на бік скривдженого. Щоб запобігти дробленню земель-князівств на уділи, Роман пропонував передавати князівський престол старшому синові, а не ділити між усіма. Для обговорення цих питань планувалося скликати з’їзд князів. Проте всі князі під різними приводами відмовилися.

Раптова смерть князя перешкодила здійсненню його планів. Створена ним Галицько-Волинська держава розпалася.

Карта «Галицько-Волинська держава в першій половині XIII ст.»

3. Боротьба синів Романа Мстиславича за відродження Галицько-Волинської держави. За спадщину великого князя Романа Мстиславича в боротьбу вступили руські князі з інших земель, Угорщина та Польща. Однак головною руйнівною силою єдиного князівства було галицьке боярство, яке прагнуло не допустити посилення князівської влади. Скориставшись малолітством синів Романа Мстиславича Данила та Василька, галицькі бояри запросили на князівський престол онуків Ярослава Осмомисла, синів Ігоря Святославича, — Романа, Святослава і Ростислава.

Персні галицьких бояр XIV ст.

Проте Ігоровичі вимагали реальної влади. У відповідь на це бояри почали чинити заколоти. У той час угорський король разом із військом вирушив на Галич і за допомогою боярства захопив його. Ігоровичів було взято в полон, а населення потонуло в насильстві. Свавілля угорських військ викликало обурення жителів, і вони підняли повстання.

У результаті на престол повернулися Ігоровичі, яким удалося втекти з полону. Отримавши владу, вони жорстоко розправилися з галицькими боярами.

Страта галицьких бояр. Художник М. Горелик

Проте це не допомогло Ігоровичам закріпитися при владі. Уцілілі бояри на чолі з Володиславом Кормильчичем звернулися до угорського короля з проханням відпустити з ними законного князя Данила й надати допомогу проти Ігоровичів. Заручившись підтримкою короля, велике військо рушило на Галич, який без бою прийняв нащадка Романа. Таким чином, у вересні 1211 р. Данило повернувся на батьківський престол, а декількома роками раніше його братові Васильку та матері Анні вдалося закріпитися на Волині (у містах Берестя і Белз).

Однак протистояння князя з галицьким боярством тривало. Щоб довести свою силу, бояри за великі гроші викупили з угорського полону Ігоровичів і стратили їх на очах у жителів Галича. Це був єдиний випадок у Середньовічній історії України, коли васали привселюдно страчували своїх сюзеренів.

Проте Данило та його матір усе одно не бажали коритися боярській сваволі. Через конфлікт із боярами Анна з дітьми знову змушена була рятуватися втечею. Провідник боярства Володислав Кормильчич у 1213 р. насмілився проголосити себе князем. Уперше цей титул отримувала людина, що не належала до князівської династії.

Боярин Володислав Кормильчич, у 1213—1214 рр. — галицький князь. Художник З. Царик

Такий вчинок боярина викликав обурення руських князів. Цим фактом вирішили скористатися угорці та поляки. Їхні володарі домовилися про поділ Галицько-Волинської держави. У місті Спіш у 1214 р. вони уклали угоду, за якою передбачалося одружити п’ятирічного сина угорського короля Коломана із трирічною дочкою польського князя Соломією та проголосити Коломана «королем королівства Галицького». Ще однією умовою було укладення унії (союзу) Галицької православної митрополії з католицькою церквою.

Перемога Данила Галицького над хрестоносцями під Дорогочином у 1238 р. Художник С. Серветник

• Яке значення мала ця перемога для розвитку Галицько-Волинської держави?

ДИНАСТІЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗІВ

Угода в Спіші виявилася нетривалою. Між завойовниками виникла суперечка, якою скористався Данило. Він разом зі своїм тестем Мстиславом Удатним, що був запрошений на галицький престол, звільнив Галич і всі землі, захоплені поляками. Так, у 1221 р. Мстислав Удатний, який походив з удільних київських князів, а до того князював у Новгороді, утвердився в Галичі, а Данило — на Волині. Однак згода між князями тривала недовго. Мстислав послухався намовлянь галицьких бояр і заповів у 1228 р. Галицьке князівство синові угорського короля Коломану, що був одружений із його другою дочкою. Із цим не міг змиритися Данило, якому в результаті десятирічної боротьби з угорцями вдалося відновити свою владу в Галичині. Волинь він заповів молодшому братові Васильку, який в усіх важливих справах діяв спільно з Данилом.

Замок короля Данила Романовича в місті Холм (нині Польща). Сучасна реконструкція

У 1238 р. Данило Романович розгромив під Дорогочином (Дорогичином) тевтонських рицарів, що вторглися в його володіння. За літописом, Данило напередодні битви виголосив: «Не годиться держати нашу батьківщину крижевникам (хрестоносцям)».

Наприкінці 1239 р. Данило захопив Київ, чим завершив відновлення володінь свого батька.

Таким чином, тільки після 40 років жорстокої боротьби сини Романа Данило і Василько змогли відродити єдність володінь свого батька. Столицею відновленої держави Данило обрав новозбудоване місто Холм, щоб не залежати від галицького боярства.

Данило Романович вступає в Київ. Мініатюра з літопису

Запам’ятайте дати

1199 р. — похід Романа Мстиславича на Галич. Об’єднання Волинського і Галицького князівств у єдину державу.

1205 р. — загибель Романа Мстиславича.

1206—1238 рр. — боротьба нащадків Романа Мстиславича за відновлення Галицько-Волинської держави.

1213 р. — проголошення боярина Володислава Кормильчича галицьким князем.

1214 р. — угода в Спіші між правителями Угорщини та Польщі про поділ Галицько-Волинської держави між ними.

1238 р. — утвердження князя Данила Романовича в Галичі.

1239 р. — установлення зверхності князя Данила над Києвом. Завершення відновлення єдності Галицько-Волинської держави.

Галицькі воїни. Сучасна реконструкція

Чи погоджуєтесь ви з тим, що. Чому?

• У 1199 р. відбулося об’єднання Галицького й Волинського князівств волинським князем Романом Мстиславичем. Це об’єднання започаткувало появу нової держави, яка на декілька століть стала вагомим чинником історії Центральної та Східної Європи.

• Загибель Романа Мстиславича перервала процес зміцнення держави.

• Згодом сини Романа Мстиславича Данило і Василько змогли подолати опір боярства і втручання інших держав та відновити батьківську спадщину.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Відгадайте героя (героїню)». Правила гри. Ведучий(-а) загадує історичну особу за розглянутою темою, записує її ім’я на картці та кладе в конверт. Учні та учениці мають право поставити йому (їй) визначену кількість запитань (наприклад, десять), щоб визначити, про кого йдеться. Ведучий(-а) може відповідати лише «так», «ні» або «частково».

2. Як відбувалося формування Галицько-Волинської держави Романом Мстиславичем? Які землі вдалося приєднати до своїх володінь Роману Мстиславичу? 3. Укажіть основні причини об’єднання. Чому саме волинський, а не галицький князь об’єднав князівства? 4. У 1205 р. держава Романа Мстиславича розпалася. За яких обставин на престол Галицько-Волинської держави повернулися Данило та Василько Романовичі? 5. Яку політику проводив Роман Мстиславич після утворення єдиної Галицько-Волинської держави?

6. Колективне обговорення. Чим була зумовлена запекла й тривала боротьба за відновлення спадщини Романа Мстиславича? Чому сини Романа Мстиславича були змушені силою доводити своє право на батьківську спадщину? 7. Підготуйте розповідь за планом: 1) об’єднання Галицького і Волинського князівств; 2) правління Романа Мстиславича в 1 199—1205 рр.; 3) боротьба синів Романа за відновлення батьківської спадщини. 8. Робота в парах. Чому саме в Галицькому князівстві стало можливим єдине в Русі-Україні вокняжіння боярина? 9. Визначте чинники, які сприяли посиленню Галицько-Волинської держави, і чинники, що послаблювали її. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 10. Покажіть на карті: 1) Галицько-Волинську державу за Романа Мстиславича; 2) держави, які намагалися загарбати її землі.

11. Робота в малих групах. Складіть історичний портрет Романа Мстиславича. Кожен(-на) учасник(-ця) групи самостійно складає портрет князя, потім результати роботи обговорюються в групі. 12. Чи можна вважати Галицько-Волинську державу першою дійсно українською державою?