— белка, векша, місцеве — вивірка, білиця (Татаринов К. А.
Білка звичайна (Sciurus vulgaris) Тулуб довжиною приблизно тридцять сантиметрів, пухнастий двадцятисантиметровий хвостик, темно-рудий окрас. Забарвлення білочки може змінюватися від регіону, погодних умов, віку звіра. Часто у гризунів спостерігаються пучки вовни біля вушок (їх ще називають китицями).
Вони всеїдні, але все ж таки віддають перевагу горіхам і різному насенню рослин. Вони із задоволенням їдять також пташенят, пташині яйця та черв'яків (равликів). У другій половині літа білки збирають собі на зиму запаси їжі. Вони ховають їх у дуплах дерев або під мохом, звідки взимку по запаху знаходять необхідну їжу.
Дитинчата білки народжуються голі, сліпі і безпомічні. Лише через 3 тижні у них розплющуються очі і починає рости шерсть. У сім тижнів білченята виходять з гнізда і починають їсти тверду їжу, проте ще три тижні мати годує їх молоком. Тварина веде денний спосіб життя, а вночі відсипається у гнізді.
Ви́вірка звича́йна. Ви́вірка лісова́. Ви́вірка руда́ (ст. -укр.
Так як білка є вельми милим звіром, то не дивно, що часом люди їх тримають у неволі. При утриманні білки вдома важливо створити їй відповідні умови для життя. Так як білка – активний гризун, їй потрібен просторий вольєр з довжиною і шириною хоча б по пів метра. У вольєрі має бути гніздо або …