е пастуші напівкочові племена створили перше річне «календарне коло», в якому початок року припадав на 19 липня і збігався появою на небі зірки «Сіріус». Такий календар вони створили для того, щоб знати точний час розливу Нілу — сезонне підняття рівня води в річці, яке спричиняло повені, що знищували всі посіви.
Для створення нового календаря був запрошений олександрійський астроном Созіген. В основу він поклав середню тривалість річного обернення Землі навколо Сонця, що дорівнювала 365,25 діб. Щоб не мати добових часток дня, у трьох роках рахували 365 днів, а в четвертому, “високосному” – 366.
Появу перших друкованих календарів відносять до 1448 року в Німеччині, завдяки винаходу німецького першодрукаря і ювеліра Йоганна Гуттенберга. Він заклав початок для розвитку технологій друкарства «рухомими» металевими літерами. Звісно, ці календарі були досить самобутніми і були дуже далекі від сучасних аналогів.
Перший в світі календар виник в стародавньому Єгипті. Причиною його появи були розливи Нілу, що відбувалися через один і той же проміжок часу, приблизно рівний року. Повені нищили урожай, тож для успішного ведення господарства необхідно було передбачати розливи річки з прийнятною точністю.
Слово календар походить від лат. calendae, цим словом римляни називали перші і останні числа місяця.
Григоріа́нський календа́р — календар, запроваджений 4 жовтня 1582 року Папою Римським Григорієм XIII і нині ухвалений у світі як міжнародний стандарт.
Календа́р (від лат. calendarium — боргова книжка) — термін, що може використовуватися в залежності від контексту, в різних значеннях: система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов’язаних …