5 Голов в одному матчі!
Пента-трик або покер? Головне, що їх 5 (п’ять).
Цікава тема піднялася у нас на форумі, чи дійсно в 70-х роках називали 5 забитих м’ячів покером, а чотири каре? У нас проводиться турнір в турнірі “Primудрость”, для тих кому за 55. Вкрай цікаво буде почути думку ветеранів футбольного прогнозування.
Цей термін – ПОКЕР – був введений в ужиток в журналістському середовищі не більше 15-20 років тому, а може і того менше, і зараз вже займає міцне місце у футбольній термінології і означає в даний час 4 забитих м’ячі в одній грі. В даний час використовуються наступні формулювання: 2 голи в одному матчі – дубль, 3 голи – хет-трик, 4 голи – покер, 5 голів – пента-трик, 6 голів – гекса-трик, 7 голів – сепТу-трик, 8 голів – окта-трик, 9 голів – нона-трик, 10 голів – дека-трик.
Все, що вміють грати в покер, чітко пам’ятають, що покером в цій грі називається комбінація з 5-ти карт одного достоїнства (4 + джокер), а 4 – каре – ну, або каряга, як кажуть гравці в покер на своєму професійному сленгу.
Виявляється, тільки в українській мові слово “покер” використовується для позначення комбінації з 5 однакових карт. На іспанському, італійському, англійською мовами “poker” вживається виключно для 4 карт одного достоїнства і пов’язано це з тим, що джокери перестали використовуватися в покері аж з середини 19-ого століття. У французькій мові для позначення цієї комбінації використовується як раз-таки слово “Каре” (з якого воно мабуть і перебралося до українських гравців), але для 4 голів забитих одним гравцем в одному матчі, навіть в ньому використовується термін “poker”.
Схожі статті
Майбутній володар “Золотого м’яча” у 17 років забив 5 голів в одному матчі
Через пандемію коронавірусу футбольний сезон спотворений. Імовірно, найкращого футболіста світу та володаря “Золотого м’яча” 2020-го не визначать. Розповідаємо про лауреатів минулого.
У 1964 році “Золотий м’яч” виграв шотландець Деніс Лоу.
У Деніса Лоу було прізвисько – вундеркінд. Він і справді завжди, навіть в зеніті своєї слави, здавався юніором. Важив менше 70 кілограмів, та й зростом не виділявся. Однак володів неперевершеною технікою, швидкістю, відмінним ударом з лівої ноги, майстерно грав головою. Багато зі своїх голів він забив абсолютно неймовірним чином, дотягуючись до м’яча в найкрасивіших акробатичних кидках. На поле він себе не щадив і був справжнім бійцем, які билися до кінця. Тому часто отримував травми, через які часом пропускав найважливіші для своєї команди матчі. Однак траплялося йому не грати і з іншої причини – через дискваліфікацію, тому що він був гарячим гравцем і нерідко вилучався з поля.
Лоу – шотландець, який народився в Абердіні. Тому, на превеликий жаль англійських уболівальників, він грав не за збірну Англії, а за збірну Шотландії, в якій у нього часто не було партнерів, гідних його таланту. І починав він футбольну кар’єру в Шотландії – в дитячих командах Абердіна. В одній з них його якось помітив брат тренера англійського “Гаддерсфілда”. Здатного хлопчика запросили в клуб на перегляд, і він так і залишився в клубі. Денісу Лоу тоді виповнилося п’ятнадцять років.
Лоу став першим з британських футболістів, за якого іноземний клуб виплатив астрономічну на ті часи суму – 100 тисяч фунтів стерлінгів
У грудні 1956 він вперше вийшов на поле в основному складі, ставши наймолодшим дебютантом “Гаддерсфілда” за всю історію клубу. У лютому 1957 йому виповнилося сімнадцять, і він підписав свій перший професійний контракт. На честь цієї події “вундеркінд” забив п’ять голів “Вест Гему” в матчі на Кубок Англії.
У “Хаддерсфілді” Лоу грав до 1960 року, коли його придбав “Манчестер Сіті”. Але в новому клубі він затримався недовго, перебравшись в 1961 році в італійський “Торіно”. Лоу став першим з британських футболістів, за якого іноземний клуб виплатив астрономічну на ті часи суму – 100 тисяч фунтів стерлінгів.
Однак і в “Торіно” “вундеркінд” пробув лише до 1962 року. Лоу конфліктував з керівництвом, оскільки воно не відпускало його на матчі збірної Шотландії. Судячи з усього, у Лоу були сильно розвинені національні патріотичні почуття. У збірній же Шотландії він дебютував ще в 1958 році, відразу ж забив гол в матчі зі збірною Уельсу.
Конфлікт з “Торіно” розв’язався тим, що Лоу, тепер уже за 110 тисяч фунтів стерлінгів, придбав “Манчестер Юнайтед”, який тоді тренував знаменитий Метт Басбі. “Манчестер” відроджувався після трагедії 1958 року, коли в мюнхенській авіакатастрофі загинули 8 провідних футболістів. Деніс Лоу відразу став своїм у “Юнайтед”, і тут пройшли найкращі одинадцять років його яскравої футбольної кар’єри.
Вперше в футболці “Манчестера” він вийшов на поле 18 серпня 1962 року в матчі з клубом “Вест Бромвіч Альбіон” і відразу ж забив свій перший гол, хоча гра закінчилася внічию – 2:2.
У наступному році “Манчестер” виграв Кубок Англії. Деніса Лоу запросили до збірної світу на матч зі збірною Англії на честь 100-річчя англійського футболу. У 1964 році він отримав “Золотий м’яч” – приз тижневика “Франс футбол” найкращому футболісту Європи.
У 1965 і 1967 роках “Манчестер” ставав чемпіоном країни. У 1968 році вийшов у фінал Кубка європейських чемпіонів, де зустрічався з лісабонською “Бенфікою”.
Але як раз цей історичний матч Лоу довелося пропустити через чергову травму. Гру він дивився по телевізору, переживаючи за товаришів, які закінчили основний час внічию – 1:1, але в додатковий зуміли забити португальцям три м’ячі. Два голи в тому матчі були на рахунку Боббі Чарльтона, один – Джорджа Беста.
У сезоні 1968/69 “Юнайтед” досяг півфіналу Кубка європейських чемпіонів, в якому зустрівся з “Міланом”. Перший матч на “Сан Сіро” завершився з рахунком 2:0 на користь “Мілана”, в матчі-відповіді на “Олд Траффорд” перемогу здобув “Юнайтед” з рахунком 1:0 завдяки єдиному голу Боббі Чарльтона. Лоу стверджує, що він забив ще один гол у цьому матчі, коли м’яч після його удару перетнув лінію воріт, але його вибив захисник “Мілана”. Однак суддя моменту не бачив і гол не зарахував, тому “Юнайтед” не потрапив до фіналу. Після закінчення сезону Метт Басбі, що був посвячений в лицарі, пішов у відставку з поста головного тренера команди. Після цього почався занепад “Манчестер Юнайтед”.
У “Юнайтед” Лоу грав до 1973 року. Новий тренер Томмі Догерті вирішив кардинально оновити склад і звільнитися від вікових гравців, а “вундеркіндові” було вже 33 роки. На той час він провів за “Манчестер Юнайтед” більше 400 ігор і забив 261 гол.
Суддя моменту не бачив і гол не зарахував, тому “Юнайтед” не потрапив до фіналу
Лоу повернувся в свій колишній клуб “Манчестер Сіті” і вже в наступному, 1974 року допоміг йому вийти у фінал Кубка ліги, де, щоправда, перемогу святкував “Вулвергемптон” – 2:1.
Що ж стосується “Манчестер Юнайтед”, то клубу після кардинального оновлення довелося навіть відправитися до другого дивізіону.
Останньою помітною подією в кар’єрі Дениса Лоу стала участь збірної Шотландії, в якій він постійно грав, в Кубку світу 1974 року. У той рік у гордих горян була одна з найсильніших національних команд за всю історію шотландського футболу, і вона змогла, нарешті, пройти відбірковий турнір, чого не вдавалося з чемпіонату 1958 року.
У груповому турнірі шотландці виграли у збірної Заїру – 2:0, і зіграли внічию з югославами – 1:1, і зі збірною Бразилії – 0:0. Ситуація склалася так, що відразу три команди набрали однакову кількість очок. Але шотландці залишилися третіми через гіршу різницю м’ячів, а бразильці і югослави пройшли в наступний етап чемпіонату.
14 червня 1974 року під час зустрічі зі збірною Заїру Лоу провів свій останній матч за збірну Шотландії. У тому ж році він залишив і клуб “Манчестер Сіті”.
Від яскравої кар’єри великого футболіста залишилося разом з тим враження якоїсь незавершеності. Всього, що він заслуговував своїм талантом, він не добився. Не грав у фіналі Кубка європейських чемпіонів через травму. Не був чемпіоном світу, а міг би стати їм в 1966 році, якби грав за збірну Англії.
Після завершення футбольної кар’єри Лоу працював на радіо і телебаченні, коментуючи і аналізуючи футбольні матчі. В даний час він проживає в Манчестері зі своєю дружиною Діаною. У Лоу п’ятеро дітей, а його дочка, яку, як і матір, звуть Діаною, працює в прес-центрі “Манчестер Юнайтед”.