Як змінювалися назви Маріуполя та його вулиць – роз’яснення від Сергія Бурова

Є така наука – топоніміка. Науковці, які нею займаються, вивчають географічні назви, смислове значення, їхні зміни тощо. Так от, для цих учених наш благословенний Маріуполь може стати невичерпним джерелом досліджень. Справді, сама назва міста змінювалася тричі. Місто Павловськ – з 1778 р., Маріуполь – з 1780 р., Жданов – з 1948 р. і з 1989 р. знову Маріуполь. А вулиці? У них назв майже століття взагалі не було. Та кому ці назви були потрібні? Усі й так знали, хто де живе, де базар, де яка лавка і чим у ній торгують. І не дивно. Наприклад, у місті з приміськими селами, які згодом із ним злилися, проживало в 1795 році 2623 жителя обох статей.

Але з середини ХІХ століття до міста почав прибувати народ зі сторони, і стало зрозуміло, що без найменування вулиць не обійтися. І ось, 28 вересня 1876 року вулиці отримали власні імена: поздовжні – Мала Садова, Велика Садова, Італійська, Георгіївська, Єкатерининська, Миколаївська, Митрополитська, Фонтанна, Євпаторійська, Кафайська, Готфейська, Карасевська, Бахчисарайська, поперечні – Торгова, Харлампіївська, Грецька, Марії-Магдалинівська, Таганрозька, Лікарняна, Костянтинівська. Назви вулицям давали із сенсом. Торгова – тому, що на ній було багато торговельних закладів, Лікарняна – оскільки на ній була лікарня, Євпаторійська – на ній жили вихідці з Гезлева (Євпаторії), Митрополитська – там була садиба митрополита Ігнатія тощо.

Після Жовтневої революції, кажучи казенною мовою, елементи інфраструктури Маріуполя почали перейменовуватися. Причому деякі з них багаторазово. Мабуть, “чемпіоном” серед них можна назвати вулицю Георгіївську. У перші роки радянської влади їй присвоїли ім’я Троцького. Але виявилося, що Троцький не стільки вождь революції, скільки найлютіший її ворог. Так з’явилося нейтральне – “1 Травня”. 8 жовтня 1941 року наше місто окупували гітлерівці. Міська управа, що прислуговує їм, замінила “1 Травня” на “Богдана Хмельницького”. 31 грудня 1991 року, коли маріупольським вулицям повернули історичні назви, вулиця отримала первородне ім’я – Георгіївська.

Перейменовували кілька разів і головну вулицю міста. У народі її називали “Великою”, хоча в жодному документі, що викликає довіру, такого найменування ви не знайдете. Вона дійсно була великою за мірками скромного повітового містечка – найширша з усіх і найдовша. Офіційна її назва була Катерининська. Це “дівоче” ім’я зберігалося до самої революції, точніше, до тих пір, коли зміцнилася в наших краях радянська влада. Раптом вулиця Катерининська перетворилася на проспект Республіки. При цьому жоден будинок, навіть жоден камінь чудової бруківки не змінився.

До речі, подейкували, що гранітне покриття проїжджої частини цієї міської магістралі робила та сама артіль каменотесів, що мостила Красну площу в Москві. 1941 року окупантам або продажній міській управі здалося, що “Республіка” – занадто революційно звучить. Так (на щастя, на досить короткий час), головна міська магістраль стала проспектом Театральним. Щоправда, таблички з найменуванням не поміняли. Чи то ніколи було, чи то “господарі” грошей на їх виготовлення не дали. Проспект під “революційною” назвою проіснував до 22 квітня 1960 року, коли на честь 90-річчя вождя революції йому дали ім’я Леніна. На той час уже була вулиця Леніна, теперішня Миколаївська. Що робити? Та просто “Леніна” поміняли на “Донбаську”. Тепер це проспект Миру.

Наведемо тут парадоксальний приклад маріупольської міської “ім’ятворчості”. У вересні 1924 року виповнилося 60 років з моменту створення I Інтернаціоналу. Цю визначну подію маріупольська влада вирішила відзначити перейменуванням однієї з вулиць. І перейменували вулицю Торгову на вулицю. III Інтернаціоналу. Не дивуйтеся, тут немає помилки, саме III Інтернаціоналу, на честь річниці Інтернаціоналу Першого.

Є на картах нашого міста різних часів феномен складових назв вулиць. Причому з’явився він із дореволюційних часів. Таганрозька вулиця. Вона починалася біля скверу і круто спускалася вниз, до Бахчисарайської, тобто до нинішнього бульвару Шевченка. Дивного тут нічого немає, частина сучасної вулиці Куїнджі – від скверу до Малої Садової (теперішньої Семенишина) – у колишні часи називалася Лікарняною. Таганрозька була обмежена двома православними храмами: Марії-Магдалинівською церквою, що височіла в центрі Олександрівського скверу, і Різдва Богородиці (у народі її називали Карасевською) церквою. Вулиця Марії-Магдалинівська починалася біля Малої Садової, сягала Катерининської біля Держбанку, а далі вже починалася Грецька вулиця. Коли повертали історичні назви маріупольських вулиць, Марії-Магдалинівська канула в Лету. Серед перейменовувачів не знайшлася людина, яка б знала, що подібна існувала.

Цей допис, звісно, не вичерпує тему найменувань і перейменувань. Єдине, що можна сказати: історичний досвід нашої малої батьківщини показує, що від зміни назви проспектів, площ, вулиць і навіть провулків вигляд фасадів їхніх будинків, стан бруківки і тротуарів абсолютно не змінюється.

Нагадаємо, раніше розповідали, які напої раніше рятували маріупольців під час спеки.

Фото: з відкритих джерел

Як перекладається назва Маріуполь

Ми всі не раз чули про цих державах, у багатьох з них навіть бували, адже вони дуже популярні серед туристів і мандрівників по всьому світу. Але напевно ніхто з вас не замислювався, чому та чи інша країна має саме таке ім’я, який сенс вкладено в ці літери і з яких причин вона була названа саме так. Сьогодні ми хочемо в двох словах розповісти про це.

Аргентина

Коли-то іспанці, відкривши річку Ріо-де-ла-Плата, виявили, що вона сповнена срібла. Так і з’явилася назва Аргентина — від латинського argentum — «срібло».

Нідерланди

Нідерланди перекладається як «Низинні землі», оскільки більша частина території країни знаходиться нижче рівня моря. Голландія — друге поширена назва країни, проте це не зовсім вірно. Голландією здавна називали лише дві області Нідерландів. Історично це були найбільш розвинені провінції і самі відомі за межами Нідерландів, тому на багатьох мовах Голландією часто називали всю країну.

Угорщина

Назва держави походить від болгаро-тюркського слова onogur , що використовувався для угорців, що означає «десять племен» або «десять стріл» (т.тобто сім угорських племен плюс три хазарських, які пізніше оселилися в Карпатському басейні). Звідси і назва Угорщина.

Бразилія

Колись з Бразилії до Європи вивозилося величезна кількість дорогого червоного дерева, колір якого нагадує жар, а з португальської brasa якраз і перекладається як «вугілля».

Іспанія

Раніше на іспанському узбережжі мешкало величезна кількість кроликів. Фінікійці, висадившись на берег Іберійського півострова, помилково прийняли кроликів за даманів, давши країні назва I-Shapan-im — «Берег даманів».

Пізніше від цієї назви походить латинське Hispania і сучасне Іспанія.

Коста-Ріка

найпопулярніша версія походження назви Коста-Ріка пов’язана з Колумбом. Він звернув увагу, що індіанці на узбережжі носять безліч золотих прикрас, тому цей край почали називати «багатий берег». Саме так і переводяться слова Costa Rica.

Люксембург

Раніше Люксембург був скромним фортом. З німецької мови його ім’я перекладається як «маленька фортеця». Ставши центром об’єднання абатств і земель, форт дав назву цілій країні.

Камерун

Опинившись в Центральній Африці, португальські мореплавці виявили безліч креветок в річки і назвали її Ріо-дош-Камаройш, що означає «річка креветок». Потім Камаройш перетворилося в Камерун.

Ліхтенштейн

Землі, завойовані австрійським князем Хансом-Адамом Ліхтенштейном, стали державою і були названі в його честь.

Ватикан

Крихітна держава в центрі Риму розташована на Ватиканському пагорбі, звідки і походить його назва. Назва пагорба, до речі, в перекладі з латинського означає «передбачення, пророцтво», тут збиралися оракули і віщуни.

Молдова

Одні кажуть, що річка в Молдавії, а потім і Молдавське князівство названо на честь улюбленої собаки першого намісника по кличці прес-форми, яка загинула під час полювання. Інші відносять назву до древнегерманскому слова mulde, що перекладається як «лощина».

Румунія

Колись тутешні землі були під владою Римської імперії, сусіди так і називали їх: «римські землі». Звідси походить назва держави.

Намібія

країна отримала Свою назву від пустелі Наміб, яке з мови нама перекладається як «місце, де нічого немає».

Ісландія

Ісландія перекладається як «крижана земля». Так її назвали нормани, які прийшли сюди в 9 столітті. І все ж Ісландія набагато тепліше, ніж Гренландія, назва якої перекладається як «зелена земля».

Венесуела

Таке ім’я дав цій державі Амеріго Веспуччі, якому край нагадав «маленьку Венецію» (Venezuela з італійського так і перекладається).

Поділіться цим постом зі своїми друзями!

Місто Марії: Маріуполь до і після війни

Маріуполь- місто Марії. Так перекладається назва місто, яке названо в честь Марії Магдалини. Маріанополь (стара назва) видавався райським куточком і містом можливостей біля моря. Це місто переселенців з Криму, яких оберігала сама Марія.

Але зараз це місто, здається, Марія покинула. Тут вбивають ненароджених дітей та їхніх мам. Жінки народжують в холодних підвалах, а діти помирають від обезводнення. Боже, як же таке могло статися у 21 столітті?

До і після війни

Маріуполь – місто відомого на весь світ художника Архипа Куїнджі, сироти, що вчився у Айвазовського і став мільйонером до сорока.Його картина “Українська ніч” зберігається у Третьяковській галереї.

Зараз українська ніч для Маріуполя – не спати вночі через постійні обстріли і молитися, щоб на ранок рідні промовили: “я живи”. Це місто хотіли в нас вкрасти ще у 2014, як і Кунджі, але не вдалося.Тому зараз його стирають з лиця землі.

До і після війни

Маріуполь до війни – – місто, де живуть унікальні греки приазов’я ( уруми та румеї), німці, поляки, євреї.. Тут змішуються мови, переплітаються культури та світогляди.

У час війни тут вбивають людей незалежно від мови і культури. Вбивають, за те що ти українець. І тисячі маріупольців ховають у братніх могилах..

До і після війни

Місто мозаїк, які можна зустріти всюди: в школах, супермаркетах, на вокзалі. Це роботи Алли Горської та її колег. А також Віктора Арнаутова, який вчився в славнозвісного Дієго Рівери – чоловіка Фріди Кало.

Місто знищених магазинів, шкіл, вокзалів, театру, пологового будинку, місто знищеної Площі Свободи та Миру, першої інтерактивної площі в Європі..але місто незнищенної свободи і сили духу.
Місто герой!
Тримайся!
Ніколи не забудемо і не пробачимо!

До і після війни До і після війни