Закон заперечення заперечення

Третій закон діалектики – закон заперечення заперечення – висловлює спадкоємність розвитку, зв’язок нового зі старим у процесі закономірною зміни одних якісних змін іншими.
Цей закон демонструє відносну повторюваність на вищій стадії розвитку деяких властивостей нижчої стадії, а також обґрунтовує поступальний характер розвитку, визначає напрямок розвитку.
Закон заперечення заперечення органічно пов’язаний з законом єдності і боротьби протилежностей, оскільки заперечення старого новим в процесі розвитку є не що інше, як руйнування протиріч. Особливості прояву і дії закону заперечення заперечення обумовлені сутністю отрицаемого предмета, характером його протиріч, конкретно-історичними умовами.
Діалектичне заперечення являє собою об’єктивний момент, рушійний початок якого розвитку.
Метафізичне заперечення означає просте відкидання, знищення старого. Інша метафізична крайність – це визнання того, що розвиток відбувається по замкнутому колу, що в розвитку відбувається тільки простий повернення до старого.
Згідно з діалектичним підходом заперечення є умова, момент розвитку з утриманням всього позитивного, що було в старому, і необхідно для подальшого поступального розвитку. Без цього не було б наступності, безперервності в розвитку.
Разом з тим для поступального розвитку характерна і переривчастість, бо заперечення означає перехід від старого до нового, виникнення якісно нового явища. І тут очевидно взаємодію з законом переходу кількості в якість.
Запереченням вихідного пункту не закінчується розвиток, так як виникає в свою чергу піддається запереченню. У ході розвитку на одній з його ступенів відбувається як би повернення до вихідного пункту, повторюються деякі його риси й особливості, але вже на новій, більш високій основі. Цей момент і виражається в понятті «заперечення заперечення».
Розвиток йде не по прямій і не по замкнутому колу, а по висхідній лінії, по спіралі. Перехід від нижчого до вищого йде складними шляхами, суперечливо, через численні відхилення, включаючи зворотній рух на окремих етапах. Відзначаючи цю особливість розвитку стосовно людської історії В.І. Ленін писав: «… уявляти собі всесвітню історію йде гладко і акуратно вперед, без гігантських інколи стрибків назад, недіалектічно, ненауково, теоретично невірно». Проте в загальному підсумку суспільство постійно прогресує. Весь хід світової історії показує, як одна суспільно-економічна формація виникає на основі заперечення попередньої, замінюється більш прогресивною.

Закон заперечення заперечення: визначення, суть і приклади

Одним з головних законів діалектики вважається закон заперечення заперечення. Він характеризує напрямок розвитку, єдність прогресу і безперервність у розвитку. Він також передбачає появу нового і відносне повторення окремих елементів старого.

• Історія
• Основоположник закону подвійного заперечення
• Особливості дії закону про заперечення
• Розгляньмо закон детальніше
• Як бачили закон політики і філософи
• Як цей закон працює в контексті історії?
• Коротко про закон заперечення заперечення
• Заперечення в природі
• Заперечення в політичному устрої
• Заперечення в економіці
• Вивід

Історія

Формулювання закону заперечення заперечення у філософії належить Г.Гегелю. Однак варто зазначити, що про діалектичний характер заперечення, роль безперервності в розвитку і нелінійний характер напрямку розвитку було сказано до нього – ці поняття були встановлені в діалектиці трохи раніше.

Основоположник закону подвійного заперечення

Отже, в діалектичній системі Гегеля розвиток являє собою появу логічного протиріччя. У цьому сенсі для нього характерне народження внутрішнього заперечення попереднього етапу, за яким слідує заперечення цього заперечення – так писав Гегель в одній зі своїх робіт, присвячених закону подвійного заперечення.

У тій мірі, в якій заперечення попереднього заперечення відбувається шляхом зняття (цей термін Гегель використовує у своїй філософії для позначення моменту розвитку, який об ‘єднує в собі заперечення, збереження і твердження), воно в певному сенсі завжди схоже на відновлення того, що було негативно, тобто передбачає повернення до минулого етапу розвитку.

Особливості дії закону про заперечення

Однак це не просто повернення до початкової точки, а нове, більш високе і багате поняття, ніж попереднє, оскільки його також збагачує заперечення або його протилежність. У ньому крім старого поняття також міститься і вихідна точка, об ‘єднана і з її протилежністю. Таким чином, закон заперечення заперечення можна назвати універсальною формою розщеплення єдиного цілого і переходу протилежностей один до одного. Іншими словами, це універсальний вияв закону єдності та боротьби протилежностей. Гегель перебільшував значення тріади як оперативної форми закону заперечення і намагався об ‘єднати під ним всі передумови змін і розвитку.

У визначенні матеріалістичної діалектики цей закон вважається законом природного, суспільного і подумкового розвитку. За допомогою закону єдності та боротьби протилежностей розкривається джерело розвитку. Зміни в механізмі розвитку пояснюються законом переходу кількісних змін у якісні. А напрямок, форма і кінцевий результат розвитку визначаються через закон заперечення заперечення.

Розгляньмо закон детальніше

Розкрити зміст цього закону допомагає концепція діалектичного заперечення. У випадку, коли старе не піддається запереченню, народження і дозрівання чогось нового і таким чином процес розвитку стають неможливими. Відповідно до закону, розвиток має циклічний характер. При цьому кожен з циклів складається з трьох етапів: вихідного стану об ‘єкта, його трансформації в протилежну сторону (тобто його заперечення) і трансформації проти своєї власної протилежності.

Філософи, які мислять у метафізичних термінах, бачать заперечення як процес відкидання, абсолютного знищення старого (наприклад, поняття пролетарської культурної та освітньої організації та ідеї деяких теоретиків Китаю про руйнування минулої і створення нової, пролетарської культури).

Як бачили закон політики і філософи

В. І. Ленін посилався на таке заперечення як на заперечення “голе” і “безцільне”. На його думку, розвиток можливий не тільки при відсіканні існування старого: з нього потрібно брати всі позитивні і життєздатні елементи. Це “безперервність у уривчастому” або послідовність у розвитку.

Закон подвійного заперечення характеризує це як “повторення на більш високому щаблі певних рис нижчого ступеня і уявне повернення старого”.

Блискучим прикладом аналізу такого діалектичного заперечення можна вважати 24-ту главу першого тому “Капіталу” Маркса, в якій він займається дослідженням руху власності в контексті докапіталістичних і соціалістичних форм.

Як цей закон працює в контексті історії?

З точки зору діалектичного заперечення перехід до соціалізму з відносин приватної власності, що замінила первісно-громадську власність, означав більше, ніж “уявне повернення до старого”, тобто повторення деяких істотних елементів старого на іншому, значно більш розвиненому фундаменті. Він також означав перехід до нового циклу з істотно різними внутрішніми суперечностями і законами руху.

Послідовність циклів, що становлять ланцюжок розвитку, може бути представлена у вигляді спіраля. Розвиток, який немов повторюється, етапи, які вже були пройдені. Ми немов повторюємо їх, але по-іншому, на більш високому рівні, розвиток відбувається, якщо можна так висловитися, вгору, а не просто по прямій.

У такому уявленні кожен цикл має один оборот, один поворот по спіралі розвитку, а сама спіраль – ланцюг циклів. Хоча спіраль – це лише зображення, що представляє зв ‘язок між двома або більше пунктами в процесі розвитку, вона фіксує загальний напрямок розвитку, який відбувається відповідно до закону заперечення заперечення.

Повернення до того, що вже пройшло, не є повним поверненням: розвиток не повторює вже пройдені шляхи, але шукає нові, які відповідають зміненим зовнішнім і внутрішнім умовам. Чим складніше процес розвитку, тим більш відносним є повторення певних властивостей або характеристик, що зустрічаються на попередніх етапах. Спіраль характеризує не тільки форму, а й темп розвитку. З кожним новим поворотом або заворотом спіралі позаду залишається ще більш значний шлях. Таким чином, можна сказати, що процес розвитку пов ‘язаний з прискоренням темпу і постійною зміною внутрішнього часового масштабу системи, що розвивається. Ця закономірність зустрічається в розвитку наукових знань, а також у розвитку суспільства і природи.

Коротко про закон заперечення заперечення

Сформулюємо тепер визначення заперечення. Заперечення – це процес, який, зберігаючи сутність існуючого, скасовує форму і існування того, що було. Сформулювавши це абстрактне визначення заперечення, ми повинні поглибити наше розуміння, вивчивши конкретні або практичні приклади. Філософія – наука складна. Третій закон діалектики, який передбачає заперечення заперечення, висловлює поняття розвитку.

Замість замкнутого кола, де процеси постійно повторюються, цей закон вказує на те, що рух через послідовні протиріччя фактично призводить до розвитку, від простого до складного, від нижчого до вищого. Процеси не ідентичні, незважаючи на те що створюється враження, немов вони однакові. Заперечення заперечення зовсім не передбачає повернення до початкової ідеї, а швидше, має на увазі повторення ранніх форм на якісно більш високому рівні.

Заперечення в природі

Природа дає безліч прикладів закону заперечення заперечення і того, як він діє. Енгельс представляє зерно ячменю як класичний приклад того, як працює закон у сільському господарстві. Коли зерно ячменю висаджується за правильних умов, воно проростає і перетворюється на рослину. Проростання – це процес заперечення. Зерно вже зникло.

Замість нього з ‘явилися коріння, стебель і листя. Але суть зерна і його генів зберігається: гени надають рослині свою унікальність і відрізняють її від інших рослин. Коли рослина дозріває, відбувається друге заперечення. З дозріванням ячменю рослина висихає і відмирає. У нас більше немає рослини, замість цього з ‘явилося багато нових зерен ячменю, суть яких збереглася в нових зернах.

Заперечення в політичному устрої

За аналогією ми можемо розглядати соціалізм як рослину, що породжує комунізм.

Держава відмирає, як листя і коріння рослини ячменю. Одне зерно призвело до породження безлічі зерен. Тут також слід згадати форму спірального розвитку, про яку говорив Ленін. Вирощування зернових культур є циклічним процесом, який не повертається до вихідної точки, а виходить на більш високий рівень.

Безумовно, на прикладі зерна складно розкрити всю суть цього найважливішого закону діалектики. Фактично в міру того, як обсяг наших знань про природу збільшується, виникають і подальші приклади розвитку закону заперечення заперечення.

Заперечення в економіці

Схема капіталу Маркса гроші-товар-гроші є ще одним прикладом закону заперечення заперечення. Капіталіст вкладає гроші в купівлю сировини і виплачує зарплату своїм працівникам за виробництво товарів. Його грошей більше немає. Вони використовуються у виробничому процесі, тобто заперечуються. Але вони не втрачені, оскільки у капіталіста є плоди праці, якими він володіє. Коли він продає ці товари, відбувається друге заперечення. Він, відповідно до закону заперечення, заперечує ці товари в реалізації додаткових грошей. Відбувається не просто повернення його первинних витрат, капіталіст також підвищує грошовий дохід. Таким чином, прибуток отримується з експропрійованої надбавкової вартості, виробленої робочими.

Коли працівник бере на себе частину свого пакету платежів на ощадному рахунку, відбувається аналогічний процес заперечення. При внесенні грошей у банк працівник заперечує право власності на ці гроші. Тоді як гроші більше не існують для робітника, сутність власності, тобто купівельна спроможність, зберігається як кредитний запис у банківській книзі банкіра.

Якщо замість цього робітник витратив свої гроші в магазині, володіння цими грошима також припинилося для робітника. Але в цьому випадку сутність або купівельна спроможність більше не зберігаються. Таким чином, у цьому випадку гроші більше не заперечуються. Вони повністю пішли або зникли з володіння робітника.

Для робітника зі ощадним рахунком друге заперечення відбувається, коли депозит вилучається. Власність банку на гроші заперечується, а робітник заперечує початкове заперечення. Те, що отримує робітник, – це не оригінальні гроші, а нові гроші – депозит плюс відсотки.

Вивід

Ефект розглянутого закону розкривається повною мірою тільки в інтегральному, відносно повному процесі за допомогою ланцюжка взаємопов ‘язаних переходів, коли є можливість вказати на кінцевий результат будь-якого процесу. На кожному конкретному етапі закон трьох заперечень зазвичай розкривається тільки як тенденція.