“Звуки життя”: Піонерська заміна.

Київ, 19 травня 2006 року. Того дня я прокинулася раніше звичного. До школи попрямувала у формі з білими, накрохмаленими манжетами та комірцем, у білому фартуху. “Сьогодні вас прийматимуть у піонери” – пафосно промовила вчителька. “Це буде найурочистіший момент вашого життя та життя наступних поколінь радянських школярів”, – на повному серйозі запевнила вона. Але вже за якихось два роки виявилося, що вчителька помилялася: “Всесоюзна піонерська організація імені Володимира Ілліча Леніна” розвалилася. Чи знають сьогоднішні школярі, хто були піонери? Чи залишились вони в Україні? І хто замінив піонерію, які нові дитячі організації з’явилися? Про це сьогодні – у день заснування піонерської організації – говорять Звуки життя “Піонерська заміна” . З вами Надія Шерстюк.

Основні завдання піонерів (а з них і складалася піонерська клятва) – виховання молоді в комуністичних ідеалах, відданість партії та сумлінне навчання. Чи знають сьогоднішні учні про піонерські настанови? Це з’ясовувала кореспондентка “Звуків життя” Наталка Коваленко.

Аудіозапис програми. Перший випуск:

Один із найвідоміших українських комуністів, екс-депутат Верховної Ради Юрій Соломатін впевнений, що піонери досі залишаються в Україні “всєм прімєром”. Жодні інші юнацькі організації порівнятися з піонерами не можуть, переконує Юрій Соломатін.

Відомий актор і телеведучий Юрій Горбунов був у дитинстві піонером і від цього для нього мало що змінювалося. Треба було носити червоний галстук – носив і це нічого не додавало – ані хорошого, ані поганого.

Аудіозапис програми. Другий випуск:

Потрапити до Артеку – про це мріяв колись ледь не кожен піонер. Колишній всесоюзний піонерський табір нині просто – місце літнього відпочинку школярів і проведення дитячих фестивалів. Піонерів тут обмаль, проте ще недавно кримська піонерська організація була однією з наймасовіших в Україні. З 1998-го до 2002-й рік при владі в Автономії були комуністи. І тодішній міністр освіти автономії, всупереч протестам батьків, створив в усіх школах Криму піонерські осередки. Розповідає сімферопольський кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула.

Аудіозапис програми. Третій випуск:

Коли в Україні занепала піонерія, як гриби після дощу стали з’являтися або відроджуватися інші юнацькі організації. Однією з альтернатив піонерам називають себе українські скаути – пластуни (у козаків пластунами називали розвідників). Кожен сучасний пластун мусить скласти присягу, де обіцяє бути вірним Україні, допомагати іншим. Найбільше пластунів на заході України. Наприклад, у Львові їх – тисяча, ще десятки – у районах області. Чим вони займаються і на що існують – дізнавалася львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук.

Аудіозапис програми. Четвертий випуск:

БАхмут чи БахмУт: як правильно називати українську “фортецю духу”

Все ж досі чимало українців не знає, як правильно – БАхмут чи БахмУт. Як правильно називати українську “фортецю духу”, розкаже 24 Канал.

Як правильно – БАхмут чи БахмУт

До 1924 року місто називалося БахмУт, потім 92 роки було Артемівськом. Після 2016 року, коли повернуло історичну назву, його почали називати переважно БАхмутом. Саме такий наголос фіксують сучасні українські словники.

Як пише редакторка Ольга Васильєва, у радянських словниках річка називалася БахмУт. Натомість словники незалежної України фіксують інше:

• у “Топонімічному словнику України” М. П. Янка (1998 року) знайдемо подвійний наголос (Бáхмýт);
• у найновішому (2014 року) “Етимологічному словнику топонімів України” В. В. Лучика бачимо “БАхмут”.

Однак чимало місцевих мешканців наголошує: назва “БАхмут” з наголосом на першому складів є спотвореною. І наголошує, що історична назва міста – БахмУт. Тож місцеві просять українців та медійників припинити знущання та називати місто саме БахмУтом.

Так і завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький вважає, що правильно говорити саме БахмУт – з наголосом на ý. Крім того, уточнює, річку Бахмýт здавна також називали зменшено Бахмýткою. Наводить він приклад і з літератури. Так, Сосюра використовував наголос саме на ý, в словах Бахмýт, Бахмýтка, і вживав його послідовно. Тож Корнацький переконаний, що треба довіряти місцевій усній традиції і називати місто БахмУтом.

Таким чином: мовознавці та історики вважають, що варто дослухатися до місцевих мешканців. Останні ж рекомендують називати містом БахмУтом. У творах українських письменників та поетів – також БахмУт. Все ж у словниках української мови, які погоджували науковці, є назва “БАхмут”. Тож фахівці переконані, що навряд чи можна вважати наголос на першому складі помилкою. Так, дехто з мовознавців схиляються до подвійного наголосу, адже походження цього слова невідоме. Головне – аби не називати БАхмУт Артьомовском та Артемівськом.