Українське голка походить від прасл. *jьgъla, сучасна літературна форма виникла внаслідок додавання зменшувального суфікса -к- та аферези початкового /і/, /и/. У діалектах голка також відома як ігла́, игла́, ігва́, іго́вка.
Після л перед буквами, що позначають м'які приголосні : стіль ці , праль ня (але: голці, бо голка; рибалці, бо рибалка);
Голка хірургічна — це загальний хірургічний інструмент, що разом із стерильною «ниткою» та голкотримачем використовують для з'єднування та фіксування тканин під час виконування оперативного втручання.
За винахід подвійної загостреної голки з вушком на одному кінці він отримав британський патент № 701 (1755) від 20 вересня 1755 року. Але в 1814 році австрійський кравець Йозеф Мадершпергер створив голку з вушком біля вістря одного з кінців.
ГОЛКА, и, ж. 1. Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття.
Тлумачення із "Словника української мови"* ГОЛКА, и, ж. 1. Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком, у яке всилюється нитка для шиття.