Діти з ОВЗ – це діти з обмеженими можливостями здоров’я. Програми для дітей з ОВЗ

Найбільш результативним способом організації навчання дітей-інвалідів у домашніх умовах виступає дистанційна форма, яка передбачає застосування передових інформаційно-комунікаційних технологій.

• Як розшифровується абревіатура ОВЗ?
• Дистанційне навчання дітей-інвалідів
• Переваги дистанційного навчання
• Які умови потрібно створити в освітніх закладах для дітей з ОВЗ?
• ДЦП у дітей: причини
• Характеристика дітей з порушенням зору
• Інтеграція дітей-інвалідів до ДНЗ
• Навчання дітей-інвалідів у школі
• З чим можуть зіткнутися діти-інваліди в процесі переходу з ДНЗ до школи
• Основні напрямки діяльності служби супроводу
• Класифікація розглянутої категорії осіб за А. Р. Маллеру
• Шість видів дизонтогенезу В.В. Лебединського
• Сутність діяльності з підтримання дітей-інвалідів у будинках-інтернатах
• На що має бути зроблений акцент у діяльності з підтримання розглянутої категорії осіб

У рамках навчального процесу, що може бути реалізований у віддаленому режимі, для кожного учня може бути сформований спеціальний навчальний план, адаптований під його індивідуальні особливості здоров “я та освітні потреби (плани на подальше навчання та отримання бажаної професії).

Як розшифровується абревіатура ОВЗ?

Вона зустрічається досить часто і означає обмеженість можливостей здоров’я. Відповідно, діти з ОВЗ – це діти, які мають різного роду відхилення (психічні та фізичні), що обумовлюють порушення природного ходу їх загального розвитку, у зв’язку з чим вони не завжди можуть вести повноцінний спосіб життя.

У рамках освітнього аспекту можна сформулювати вужче визначення. Діти з ОВЗ – це діти, у яких спостерігається порушення психофізичного розвитку (мови, зору, слуху, опорно-рухового апарату, інтелекту тощо), і їм найчастіше потрібне спеціальне коригуюче навчання і виховання.

Дистанційне навчання дітей-інвалідів

Право на освіту виступає пріоритетним соціально-культурним правом для кожної людини з огляду на те, що вона сприймається як сфера життя суспільства, яка найбільш суттєво впливає на процес розвитку людей.

У сучасних умовах саме така категорія громадян, як діти з обмеженими можливостями здоров’я, стикається з проблемами (правовими, фінансовими, організаційно-технічними та соціальними) стосовно можливості його реалізації. У зв’язку з цим особливої актуальності та гостроти набуває вивчення конституційно-правового механізму, що забезпечує право на освіту.

Навчання дітей з ОВЗ за допомогою дистанційних форм дозволяє забезпечити кожну дитину високоякісною освітою незалежно від конкретного місця навчання. Отримання знань за допомогою інформаційного комп’ютерного середовища надає дитині можливість набути відповідних професійних навичок, необхідних їй надалі і для роботи, і для гідного існування в цілому.

На практиці неодноразово було доведено, що навчання за допомогою дистанційних освітніх технологій робить доступним отримання дітьми з обмеженими можливостями здоров’я відповідної освіти, а також повне опанування ними базової загальноосвітньої програми середньої загальної освіти.

Переваги дистанційного навчання

Тут мережевий вчитель і тьютор (викладач-консультант) зможе проводити уроки за допомогою спеціальної технологічної картки, яка використовується як механізм індивідуалізації навчального процесу за допомогою різноманітних індивідуально-орієнтованих моделей організації та навчального плану, та уроку (залежно від освітніх потреб і можливостей даної категорії учнів).

Першорядним завданням освіти тут виступає збереження індивідуальності дитини, а також створення відповідних умов для її самовираження. Це може бути досягнуто завдяки диференційованому навчанню, що враховує ступінь засвоєння школярем знань, темп його діяльності та розвиненість тих чи інших навичок і вмінь.

Які умови потрібно створити в освітніх закладах для дітей з ОВЗ?

Вони повинні гарантувати такі можливості, як:

1. Досягнення запланованих результатів щодо опанування всіма навчальними основної освітньої програми початкової загальної освіти.

2. Застосування і звичайних, і специфічних оціночних шкал академічних досягнень дітей з ОВЗ, які відповідають їхнім освітнім потребам.

3. Адекватність оцінки темпів мінливості життєвої компетенції кожної дитини з обмеженими можливостями здоров’я поряд з іншими учнями, а також батьками (або законними представниками) та працівниками школи.

4. Індивідуалізація освітнього процесу стосовно дітей з ОВЗ.

5. Цілеспрямованість розвитку спроможності даної категорії учнів на взаємодію та комунікацію з однолітками.

6. Розвиток та виявлення здібностей дітей з ОВЗ за допомогою секцій, гуртків, клубів та студій, а також організації суспільно корисної діяльності, включаючи соціальну практику, використовуючи при цьому можливості існуючих освітніх закладів додаткового навчання.

7. Залучення учнів з обмеженими можливостями здоров’я в допустимі їм творчі та інтелектуальні змагання, проектно-дослідницьку діяльність і науково-технічну творчість.

8. Залучення дітей з ОВЗ, батьків та педагогічних працівників до процесу розробки основної освітньої програми початкової загальної освіти, а також до проектування внутрішнього соціального середовища та формування індивідуальних маршрутів навчання.

9. Використання в рамках освітнього процесу передових, науково обґрунтованих корекційних технологій, які орієнтовані на особливі освітні потреби учнів з ОВЗ.

10. Взаємодія в одному освітньому просторі і загальноосвітньої, і спеціальної школи, яка дозволить продуктивно використовувати багаторічний педагогічний досвід стосовно навчання дітей з обмеженими можливостями здоров’я, а також застосувати створені спеціально для цього ресурси.

Отже, потрібно розробка індивідуальної програми для дітей з ОВЗ, в яку обов’язково повинні бути залучені їхні батьки. Саме таким чином вони усвідомлюють ступінь своєї відповідальності стосовно якості життя своєї дитини не тільки в сім’ї, а й у школі.

ДЦП у дітей: причини

Їх близько 50-ти. Однак вони всі сягають корінням несприятливого протікання вагітності і подальших пологів.

До найбільш значущих (що викликають серйозні негативні наслідки) відносяться:

1. Гостре кисневе голодування в процесі пологів (наприклад, через туге обвиття пуповиною, передчасне відшаровування плаценти тощо) або вже після народження (недоношена дитина: менше 37 тижнів вагітності або з вагою менше 2-х кг). Особливо небезпечними визнаються передчасні пологи із застосуванням кесаревого перерізу.

2. Присутність внутрішньоутробних інфекцій (цитомегаловірус, токсоплазмоз, краснуха та ін.).

3. Важкий ступінь гемолітичної хвороби новонароджених (імунологічна несумісність крові матері і плода).

4. Ряд тератогенних факторів, що впливають на центральну нервову систему переважно на ранніх термінах вагітності (наприклад, прийом заборонених лікарських засобів, включаючи гормональні контрацептиви, опромінення радіацією та ін.).

І це тільки кілька негативних факторів, які можуть викликати ДЦП у дітей і завдати істотної шкоди здоров’ю дитини.

Характеристика дітей з порушенням зору

Як вже було розшифровано вище, діти з ОВЗ – це категорія осіб з певного роду порушеннями. В даному випадку – зорової функції.

За результатами дослідження даної категорії дітей, були виявлені наступні тенденції динаміки конкретних зорових захворювань:

1. Значно збільшилася кількість дітей з залишковим зором (до 90%). Їх них:

2. Зріс відсоток складних комплексних зорових захворювань. При цьому лише кілька випадків пов’язані з порушенням зору, які характеризуються поодиноким ураженням його функції. Численні дослідження в цій галузі підтвердили, що більшість дошкільнят мають 2-3 очних захворювання.

3. Зростання кількості дефектів, які супроводжують зорове захворювання. Як правило, вони пов’язані з порушенням діяльності ЦНС.

Інтеграція дітей-інвалідів до ДНЗ

Це процес навчання дітей з ОВЗ в рамках загальноосвітнього закладу загального типу. Цьому питанню приділяється на сьогоднішній день досить істотна увага.

Інтегроване навчання передбачає той факт, що діти з ОВЗ в ДНЗ повинні оволодіти тими ж навичками, вміннями і знаннями і в той же термін, що і нормально розвиваються.

Саме дошкільний вік вважається найбільш сприятливим для інтеграції дітей-інвалідів в колектив їх однолітків з нормальним розвитком.

Навчання дітей-інвалідів у школі

Вони приймаються туди після отримання відповідного висновку педагогічної та медико-психологічної комісії, в якому обов “язково має бути зазначено, що дана дитина може пройти навчання в межах загальноосвітньої школи.

Там же міститься інформація стосовно психологічних і педагогічних особливостей розвитку конкретної особистості, а також результати діагностики за цими напрямками. Потім відповідні рекомендації щодо супроводжувальної роботи групуються в портфоліо учня.

Відомим фактом виступає те, що перехід з ДНЗ до стін початкової школи є досить кризовим, тому першорядним завданням діяльності служби супроводу виступає профілактична робота з дітьми з ОВЗ стосовно попередження проблем адаптаційного періоду.

З чим можуть зіткнутися діти-інваліди в процесі переходу з ДНЗ до школи

До проблем адаптаційного періоду належать:

• особистісні (високий ступінь тривожності, невпевненість у своїх силах, низький рівень навчальної мотивації, неадекватна самооцінка);
• соціально-психологічні (ряд проблем соціальної дезадаптації);
• пізнавальні (увага, мислення, пам’ять, сприйняття тощо).

Основні напрямки діяльності служби супроводу

Діти з ОВЗ у школі мають отримувати протягом усього навчання підтримку за такими напрямами:

1. Діагностичні заходи стосовно емоційно-вольової, мотиваційної та пізнавальної сфер особистості учня.
2. Проведення аналітичної роботи.
3. Організаційні заходи (шкільні психолого-медико-педагогічні консиліуми, великі та малі педради, навчальні семінари, наради разом з батьками учнів, педагогами та представниками адміністрації).
4. Консультативна робота з учнями та їхніми батьками, а також педагогами.
5. Профілактичні заходи (реалізація програм, націлених на вирішення питань стосовно міжособистісної взаємодії).
6. Систематичне проведення корекційно-розвивальних заходів (індивідуальні та групові семінари з учнями, які важко адаптуються).

Класифікація розглянутої категорії осіб за А. Р. Маллеру

Вона заснована на певному характері порушення, тобто діти з обмеженими можливостями здоров’я можуть бути:

• глухими;
• слабочуючими;
• пізнооглухлими;
• незрячими;
• слабозорими;
• з порушенням функцій опорно-рухового апарату;
• з порушенням емоційно-вольової сфери;
• з порушенням інтелекту;
• із затримкою психічного розвитку;
• з важким ступенем порушення мови;
• зі складними комплексними вадами розвитку.

Шість видів дизонтогенезу В.В. Лебединського

Як вже згадувалося раніше, діти з ОВЗ – це категорія осіб з певними порушеннями. Так, першим різновидом такого дизонтогенезу виступає психічне недорозвиток. Його типова модель – розумова відсталість.

Другий вид – затриманий розвиток, представлений поліформною групою, що має різні варіації (інфантилізм, порушення шкільних навичок, недорозвиненість вищих коркових функцій та ін.).

До третього виду відносять пошкоджений психічний розвиток (спочатку нормальний, а згодом порушений через травми або захворювання ЦНС).

Четвертий – дефіцитарний розвиток, що являє собою різні варіації психофізичного, але за умови серйозних порушень або зору, або опорно-рухового апарату, або слуху.

П’ятий вид представляє спотворений розвиток, що характеризується поєднанням перерахованих вище видів.

Шостий – порушення в процесі формування особистості. При цьому типовою моделлю виступають різноманітні форми психопатії.

Сутність діяльності з підтримання дітей-інвалідів у будинках-інтернатах

Корекційно-розвивається робота з дітьми з ОВЗ – це допомога в їх психологічному та соціальному розвитку (формування образів позитивно-соціальної поведінки та ознайомлення з культурою суспільства, навчання навичкам і вмінням повсякденної діяльності).

Структура виховання та навчання дітей з порушеннями розвитку сформована так, щоб у кожному віковому періоді були забезпечені і загальноосвітні, і специфічні корекційні завдання.

На що має бути зроблений акцент у діяльності з підтримання розглянутої категорії осіб

Діти з обмеженими можливостями по-своєму унікальні, тому корекційна допомога повинна бути максимально індивідуалізована. Тут потрібна копітка, терпляча і цілеспрямована робота. Педагоги повинні чітко уявляти, яку методику навчання найкраще застосувати до конкретного учня, як допомогти йому впоратися з труднощами, що виникли під час навчання, пов’язаними переважно з його хворобою.

Робота з дітьми з ОВЗ дошкільного віку передбачає залучення їх у спеціально розроблене освітньо-розвивальне середовище, а також організацію їх належного кваліфікованого навчання, яке має враховувати їх вікові та психофізичні особливості.

Отже, наостанок слід ще раз нагадати розшифровку розглянутого нами поняття. Діти з обмеженими можливостями – категорія осіб, які характеризуються будь-якими порушеннями (психічними або фізичними), яка потрібна спеціально організованого підходу до процесу навчання.

ОВЗ – що це таке? Виховання дітей з ОВЗ

Все частіше педагоги дошкільних і шкільних освітніх установ у своїй практиці стикаються з дітьми, які в силу якихось своїх особливостей виділяються в соціумі однолітків. Як правило, такі діти насилу засвоюють освітню програму, повільніше працюють на заняттях і уроках. Не так давно в педагогічний словник додалося визначення “” діти з обмеженими можливостями здоров ‘я “”, але вже сьогодні навчання і виховання цих малюків стало актуальною проблемою.

Діти з обмеженими можливостями здоров ‘я в сучасному суспільстві

Фахівці, які займаються вивченням контингенту дітей в освітніх установах, стверджують, що практично в кожній групі дитячого садка і в класі середньої школи є діти з ОВЗ. Що це таке, стає зрозуміло після детального вивчення особливостей сучасної дитини. В першу чергу, це діти, які мають фізичні або психічні недоліки, які перешкоджають успішному освоєнню дитиною освітньої програми. Категорія таких хлопців досить різноманітна: до неї входять діти з порушеннями мови, слуху, зору, патологіями опорно-рухового апарату, комплексними порушеннями інтелекту та психічних функцій. Крім того, до них належать гіперактивні діти, дошкільнята та школярі з вираженими емоційно-вольовими порушеннями, фобіями та проблемами з соціальною адаптацією. Перелік досить широкий, отже, і відповідь на питання: “ОВЗ – що це таке?” – вимагає досить детального вивчення всіх сучасних відхилень від норми в розвитку дитини.

Особливі малюки – хто вони?

Як правило, проблеми особливих дітей стають помітні педагогам і батькам вже в дошкільному віці. Саме тому в сучасному дошкільному освітньому соціумі все більше поширення отримує організація інтеграції особливих малюків в соціум. Традиційно виділяють дві форми такої інтеграції: інклюзивне та інтегроване виховання дітей з ОВЗ. Інтегроване виховання проходить в умовах спеціальної групи в дошкільному закладі, інклюзивне – у звичайних групах серед однолітків. У тих дошкільних закладах, де практикується інтегроване та інклюзивне виховання, в обов ‘язковому порядку вводяться ставки практичних психологів. Як правило, діти нормально сприймають не зовсім здорових однолітків, адже малюки більш толерантні, ніж дорослі, тому в дитячому соціумі практично завжди має місце “спілкування без кордонів”.

Організація навчання та виховання особливих дітей у дошкільному закладі

При вступі дитини до дошкільного закладу в першу чергу фахівці звертають увагу на ступінь вираженості відхилень. Якщо патології розвитку виражені сильно, то допомога дітям з ОВЗ стає пріоритетною діяльністю відповідних фахівців дитячого садка. У першу чергу, педагог-психолог планує і проводить спеціальне вивчення дитини, на основі результатів якої розробляється індивідуальна карта розвитку. В основу вивчення малюка включаються такі напрямки, як індивідуальна бесіда з батьками, вивчення медичної карти, обстеження психічного та фізичного розвитку дитини. До роботи психолога підключаються фахівці певного профілю, залежно від характеру патології. Вихователя групи, яку відвідує малюк з обмеженими можливостями здоров ‘я, знайомлять з отриманими даними та індивідуальним освітнім маршрутом особливого вихованця.

Адаптація дитини з ОВЗ до умов дошкільного закладу

Адаптаційний період для дитини, яка не має патологій у розвитку, як правило, протікає з ускладненнями. Природно, що дошкільнята з ОВЗ звикають до умов дитячого соціуму набагато складніше і проблематичніше. Ці малюки звикли до щохвилинної опіки батьків, постійної допомоги з їхнього боку. Встановлення соціальних контактів з однолітками проходить скрутно внаслідок відсутності досвіду повноцінного спілкування з іншими дітьми. Навички дитячих видів діяльності розвинені у них недостатньо: малювання, аплікація, ліплення та інші улюблені дітьми заняття з особливими малюками проходять дещо повільніше і з труднощами. Практики, що займаються інтеграцією дітей з ОВЗ в дошкільний соціум, рекомендують в першу чергу проводити психологічну підготовку вихованців тих груп, в які прийдуть дошкільнята з ОВЗ. Малюку буде комфортніше, якщо інші діти, що розвиваються в нормі, будуть сприймати його як рівного, не помічаючи недоліків у розвитку і не виставляючи бар ‘єрів у спілкуванні.

Особливі освітні потреби дитини з ОВЗ

Педагоги, які працюють з дітьми з ОВЗ, звертають увагу на головну складність – передачу особливій дитині соціального досвіду. Однолітки, що розвиваються в нормі, як правило, з легкістю приймають ці знання і вміння від педагога, але до дітей з вираженими патологіями в розвитку потрібен особливий освітній підхід. Організовують і планують його, як правило, фахівці, які працюють у навчальному закладі, що відвідує дитину з ОВЗ. Програма навчання таких дітей включає в себе визначення напряму індивідуального підходу до малюка, додаткові розділи, що відповідають особливим освітнім потребам. Вона також включає в себе можливості щодо розширення освітнього простору для дитини за межі освітнього закладу, що особливо важливо для дітей з ускладненнями в соціалізації. Найголовніша умова реалізації освітньої функції – це врахування особливих освітніх потреб дитини, обумовлених характером патології та ступенем її вираженості.

Організація навчання та виховання особливих дітей у шкільному закладі

Непростою проблемою для співробітників шкільних установ стає навчання школярів з ОВЗ. Програма навчання дітей шкільного віку набагато ускладнюється порівняно з дошкільною, тому посилена увага приділяється індивідуальній співпраці особливого школяра і педагога. Пов ‘язано це з тим, що, крім соціалізації, компенсації недоліків у розвитку, слід забезпечити умови для засвоєння дитиною загальноосвітньої програми. Велике навантаження лягає на фахівців: психологів, дефектологів, соціологів – які зможуть визначити напрями корекційного впливу на особливого школяра з урахуванням характеру та ступеня вираженості патології.

Адаптація дитини з ОВЗ до умов шкільного освітнього закладу

Діти з обмеженими можливостями здоров ‘я, які відвідують дошкільні установи, набагато краще адаптовані до дитячого соціуму в момент вступу до школи, оскільки мають деякий досвід спілкування з однолітками і дорослими. У разі відсутності відповідного досвіду учні з ОВЗ набагато складніше проходять період адаптації. Скрутне спілкування з іншими учнями ускладнюється наявністю патології у дитини, що може призвести до ізоляції такого учня в класному колективі. Шкільні фахівці, які займаються проблемою адаптації, розробляють спеціальний адаптивний маршрут для дитини з ОВЗ. Що це таке, зрозуміло вже з моменту його реалізації. У процесі беруть участь педагоги, які працюють з класом, батьки дитини, батьки інших учнів, адміністрація навчального закладу, медичні працівники, соціолог і психолог школи. Сукупні зусилля призводять до того, що після закінчення певного терміну, як правило, 3-4 місяців, дитина з обмеженими можливостями здоров ‘я опиняється достатньою мірою адаптованим у шкільному колективі. Це значно спрощує процес його подальшого навчання та засвоєння ним освітньої програми.

Взаємодія сім ‘ї та навчального закладу з питань інтеграції дітей з ОВЗ до дитячого соціуму

Важлива роль у поліпшенні якості навчального процесу дитини з обмеженими можливостями здоров ‘я відводиться сім’ ї. Від того, наскільки тісно налагоджена співпраця педагогів з батьками, безпосередньо залежить успішність особливого школяра. Батьки дітей з ОВЗ повинні бути зацікавлені не тільки в засвоєнні сином або дочкою навчального матеріалу, а й у встановленні повноцінного контакту дитини з однолітками. Позитивний психологічний настрій повною мірою сприятиме успіхам у засвоєнні програмного матеріалу. Участь батьків у житті класу сприятиме створенню єдиного психологічного мікроклімату сім ‘ї та школи, відповідно, і адаптація дитини в класі пройде з мінімальним проявом складнощів.

Організація психологічного супроводу дітей з ОВЗ

Розробляючи індивідуальний освітній маршрут для дітей з вираженими патологіями в розвитку, фахівці в обов ‘язковому порядку враховують супровід дитини педагогом-психологом, соціальним педагогом, дефектологом, реабілітологом. Психологічний супровід особливого школяра проводиться шкільним фахівцем психологічної служби і включає в себе діагностичне дослідження рівня розвитку інтелектуальних функцій, стану емоційно-вольової сфери, рівня сформованості необхідних навичок. На підставі аналізу отриманих результатів діагностики планується проведення реабілітаційних заходів. Корекційна робота з дітьми, ОВЗ у яких можуть бути різного характеру і ступеня складності, проводиться з урахуванням особливостей виявлених патологій. Проведення корекційних заходів є обов ‘язковою умовою організації психологічного супроводу дітей з обмеженими можливостями здоров’ я.

Спеціальні методики навчання дітей з ОВЗ

Традиційно педагоги працюють за певною схемою: пояснення нового матеріалу, виконання завдань з теми, оцінювання рівня засвоєння знань. Дещо по-іншому виглядає ця схема для школярів з ОВЗ. Що це таке? Спеціальні методики навчання, як правило, роз ‘яснюють на професійних курсах підвищення кваліфікації для педагогів, які працюють з дітьми з ОВЗ. В цілому схема виглядає орієнтовно наступним чином:

– поетапне пояснення нового матеріалу;

– дозоване виконання завдань;

– повторення учнем інструкції до виконання завдання;

– забезпечення аудіо-, візуальними засобами навчання;

– система спеціального оцінювання рівня навчальних досягнень.

Спеціальне оцінювання включає в себе в першу чергу індивідуальну шкалу оцінок відповідно до успіхів дитини і витрачених нею зусиль.