Метиловий спирт (метанол)

На основі смаку і запаху неможливо його відрізнити від етилового спирту, що є причиною отруєнь при вживанні алкоголю невідомого походження (який містить метанол, замість етанолу). Швидко всмоктується з ШКТ. Пікова концентрація в крові — через 30–60 хв після прийому. Метаболізується в печінці, повільніше ніж етанол, за допомогою алкогольдегідрогенази до формальдегіду та мурашиної кислоти — ці метаболіти є смертельно отруйними, призводять до розвитку важкого нереспіраторного ацидозу та пошкодження органів. Наростаючий ацидоз посилюється через нагромадження лактату внаслідок вторинної клітинної гіпоксії. Смертельна доза — 0,5–1 мл/кг м. т.

КЛІНІЧНА КАРТИНА ТА ДІАГНОСТИКА

1. Основні симптоми отруєння: спочатку, доки не метаболізується, метанол, подібно як етанол, викликає пригнічення ЦНС та симптоми сп’яніння. При розвиненому отруєнні виникають порушення свідомості аж до коми, гіпервентиляція (дихання Кусмауля), зниження артеріального тиску, тахікардія, іноді брадикардія; при важких отруєннях судоми, гостра дихальна недостатність, іноді гострий панкреатит. Для отруєння метанолом (особливо у пізно діагностованих випадках) характерними є розлади зору, які спричинені набряком та/або пошкодженням сітківки і зорових нервів (у більшості випадків пошкодження органу зору є незворотними).

2. Допоміжні дослідження:

1) токсикологічні дослідження — концентрація метанолу в плазмі або сироватці і в сечі; концентрація в крові >20 мг/дл вважається токсичною, при концентрації ≈100 мг/дл, зазвичай, розвивається пошкодження зорових нервів, концентрація >150 мг/дл є смертельною. Під час розвинутого, глибокого ацидозу концентрація метанолу в крові може бути невисокою (або навіть не визначатись), оскільки вже відбувся його метаболізм; тяжкість отруєння оцінюють передовсім на підставі вираженості ацидозу, а також значення аніонного інтервалу та осмотичного інтервалу).

1. Детоксикація: промивання шлунку та введення активованого вугілля не рекомендуються.

2. Антидоти: конкурентно гальмують алкогольдегідрогеназу і, відповідно, метаболізм метанолу:

1) етанол — насичуюча доза в осіб у свідомості (і без ризику кровотечі з травного тракту) → п/о 2,5 мл 40 % розчину/кг, а в осіб без свідомості → в/в 10 % р-н етанолу в 5 % розчині глюкози 10 мл/кг впродовж 30 хв. Підтримуюча доза 10 % розчину етанолу в/в 1,5 мл/кг/год, у осіб, які залежні від алкоголю 2–3 мл/кг/год, під час гемодіалізу 3–4 мл/кг/год. Метою терапії є концентрація рівня еталону в крові 100–150 мг/дл (1–1,5 ‰).

2) фомепізол — альтернативний антидот, усі дози вводять в повільній інфузії в/в (впродовж 30 хв) у 250 мл 0,9 % розчину NaCl або 5 % розчину глюкози; насичуюча доза 15 мг/кг, підтримуюча доза спочатку 10 мг/кг 4 введення кожні 12 год, а далі 15 мг/кг кожні 12 год; під час проведення діалізу 10–15 мг/кг кожні 4 год.

3) фолінова кислота (кальцію фолінат) 50–70 мг в/в або фолієва кислота 50 мг п/о (або через шлунковий зонд у пацієнтів без свідомості) кожні 4–6 хв, з метою пришвидшення виведення мурашиної кислоти.

4. Симптоматичне лікування: підтримуйте основні функції організму та коригуйте виникаючі порушення. Початкове лікування нереспіраторного ацидозу: спочатку 1–2 ммоль/кг NaHCO 3 в/в (у першій фазі отруєння ≥400–600 ммоль) у всіх хворих із pH артеріальної крові 7,35. У більшості випадків попри введення NaHCO 3 є необхідним проведення гемодіалізу.

Отруєння метиловим спиртом (Отруєння метанолом)

Отруєння метиловим спиртом – це гостра інтоксикація, спровокована прийомом метанолу всередину. Основні симптоми: повторна блювота, нудота, болі в епігастральній зоні, психомоторне збудження, запаморочення. Далі картина змінюється загальмованістю, слабкістю, порушенням зору, прогресуючою дихальною і серцево-судинною недостатністю. Патологія діагностується на підставі анамнезу і токсико-хімічного дослідження сечі, крові. Специфічний антидот – етиловий спирт, введений внутрішньовенно або перорально.

• Загальна інформація
• Причини
• Патогенез
• Класифікація
• Симптоми
• Ускладнення
• Діагностика
• Лікування отруєння метиловим спиртом
• Перша допомога
• Стаціонарне лікування
• Відновлювальна терапія
• Прогноз і профілактика

Загальна інформація

Метанол (метиловий, деревний спирт, метилгідрат) – представник групи одноатомних спиртів. Володіє вираженими токсичними властивостями. При проникненні в кров окисляється до формальдегіду, вражає нервову систему і вісцеральні структури, порушує кислотно-лужну рівновагу. Вживання 10 і більше мілілітрів чистої речовини призводить до важких отруєнь. Летальна доза – 1-2 мл метилгідрату на 1 кг маси тіла. Зустрічається у складі сурогатного алкоголю, фальсифікованих незамерзаючих рідин для автомобілів, інших технічних субстанцій.

Отруєння метиловим спиртом

Причини

Отруєння метиловим спиртом переважно виникає в період абстиненції в осіб, які страждають алкогольною залежністю. Метанол за смаком і запахом не відрізняється від харчового етилового спирту. Хворі на алкоголізм нерідко плутають ці рідини, що стає причиною екзотоксикозів. Збільшенню тяжкості патології сприяє те, що токсичні ефекти проявляються не відразу. Інші можливі причини:

• Неякісні гарячі напої. Відомо чимало ситуацій, коли метанол додавався у фальсифіковані алкогольні продукти (горілка, коньяк, віскі). Це призводило до масових отруєнь серед соціалізованих людей, які не мають залежності від спиртного.
• Застосування склоомивачів. Дешеві нелегальні склоомиваючі рідини для автомобілів можуть містити метанол. При використанні в штатному режимі інтоксикації не виникає. Отруєння метиловим спиртом може розвинутися при розпиленні омивача в замкнутих приміщеннях або вживанні всередину.
• Аварії на виробництві. Метилгідрат широко застосовується в промисловості для отримання формальдегіду, розчинників, як елемент авіаційного і ракетного палива. При руйнуванні резервуарів можливий витік токсиканта і масове отруєння працівників підприємства. Ризик підвищується, якщо НП відбувається в закритому приміщенні.

Патогенез

Метанол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, відносно рівномірно розподіляється в тканинах. Дещо більша його кількість затримується в органах з високим вмістом рідини. Метаболізм протікає за типом летального синтезу з утворенням формальдегіду, мурашиної кислоти. Виведення метаболітів здійснюється за допомогою нирок. Близько 10% деревного спирту видаляється через легені в незміненому вигляді.

Метилгідрат має психотропний вплив, викликає стан сп’яніння, оглушеність, сопор. Формальдегід, який накопичується в організмі, призводить до атрофії зорового нерва, поразки сітківки, повної або часткової втрати зору. Інші ефекти обумовлені важким декомпенсованим метаболічним ацидозом, зміною активності нейромедіаторів, гормонів, ферментативних систем.

Класифікація

Отруєння метиловим спиртом підрозділюється за кількома параметрами. Для ведення статистичної звітності доцільніше використовувати класифікацію залежно від причин патології (випадкове, з метою алкоголізації, професійне). У клінічній практиці застосовується поділ за ступенем тяжкості та рівнем ураження внутрішніх структур:

1. Легке. Характеризується початковими проявами інтоксикації без втрати свідомості. Відбувається поступове наростання симптомів токсичної офтальмопатії, проте повної втрати зорової функції не відзначається. Клініка зберігається протягом 3-5 днів, далі настає повне відновлення.
2. Середньої тяжкості. На перший план виходять офтальмологічні порушення. Вони можуть зникати до 3-4 дня, а потім знову рецидивувати через атрофію відповідних нервових стовбурів. Загальний стан порушується помірно: свідомість збережена, має місце токсична енцефалопатія.
3. Важке. Присутні виражені соматичні симптоми. Визначаються явища гастропатії, панкреатиту, гепатиту, набряку головного мозку. Порушується серцева діяльність, дихання. Потерпілий впадає в кому, виникає екзотоксичний шок. Смерть настає на 1-2 добу від гострих гемодинамічних і респіраторних розладів.

Симптоми

Отруєння метиловим спиртом легкого ступеня супроводжується початковим виникненням сп’яніння, дещо менш вираженого, ніж після прийому аналогічної дози при вживанні етанолу. Далі настає сон, що змінюється загальним погіршенням самопочуття, нудотою, абдомінальними болями. Виникають скарги на миготіння мушок перед очима, двоїння, нечіткість зору.

Ураження середнього ступеня характеризуються розладами координації, психомоторним збудженням, блювотою, головними болями, неприємними відчуттями в епігастрії, появою загальної слабкості, атонії. Ознаки порушень зору виникають після пробудження, проявляються сильніше, ніж при легких екзотоксикозах. Симптоми можуть бути зворотними, але частіше після тимчасового поліпшення настає безповоротна атрофія зорового нерва.

Важкі форми отруєння метиловим спиртом супроводжуються м’язовими болями, пригніченням свідомості, відсутністю адекватної оцінки власного стану. Порушується дихання, наростає задишка, артеріальний тиск іноді знижується до критичних цифр. Визначаються менінгеальні симптоми, розширення зіниць. Можлива поява клонічних судомів. Поразка внутрішніх органів висловлена помірно, поліорганна недостатність виникає вкрай рідко.

Ускладнення

Ускладнення формуються переважно в токсикогенній фазі отруєння. У 10-15% хворих діагностується набряк легенів, у 3-5% постраждалих з важким ступенем патології розвивається набряк головного мозку, який супроводжується множинними соматичними збоями. Можлива поява нефропатії, гепатопатії, пневмонії, гострого панкреатиту. Ймовірність їх виникнення підвищується пропорційно рівню тяжкості екзотоксикозу.

Поразка зорового нерва зустрічається у 60% постраждалих. З них близько 40% відзначають стійке зниження зору, а ще 20% – повну сліпоту. У більшості випадків ці явища незворотні і не підлягають корекції. Якщо нерв не був пошкоджений, здатність бачити відновлюється через 400-450 годин з моменту надходження токсиканта в організм. Перші симптоми офтальмологічних змін з’являються через 18-20 годин.

Діагностика

Точне визначення патології проводиться тільки за результатами токсикологічного дослідження біосред. На догоспітальному етапі діагноз звучить як «інтоксикація сурогатами алкоголю». В обстеженні потерпілого бере участь токсиколог. Залучаються гастроентеролог, реаніматолог, офтальмолог. Проводиться диференціація з ураженням іншими спиртами. Використовуються такі методи:

• Фізикальні. Відзначаються характерні скарги на порушення зору, болі в животі, блювоту. Пацієнт підтверджує факт вживання неякісного алкоголю. При огляді важких хворих виявляється багрово-синюшне забарвлення комірцевої зони. Визначається тахікардія, гемодинамічні збої, задишка.
• Лабораторні. У сечі і крові міститься незмінений метанол і його метаболіти. Виявляється збільшення гематокриту, згущення крові. Спостерігається зміщення pH в кислий бік, помірне зростання активності печінкових ферментів, креатиніна, сечовини. Після стабілізації показників КЩС роблять висновок про закінчення токсикогенного етапу.
• Апаратні. На ранніх стадіях за допомогою офтальмоскопії виявляється набряк сітківки і зорового нерва, пізніше – звуження артерій і полів зору, блідість сосочків. На ЕКГ – уповільнення внутрішньошлункової та атріовентрикулярної провідності. Рентгенографія грудної клітини дозволяє візуалізувати ознаки набряку легенів і пневмонії (симптоми «крил метелика», ділянки затемнення).

Лікування отруєння метиловим спиртом

Потрібна госпіталізація потерпілого. Якщо факт вживання метилгідрату був встановлений відразу після події, необхідно негайно викликати у пацієнта блювоту. Для цього пальцями натискають на корінь мови. Далі слід дати хворому випити 100-150 мл горілки і викликати бригаду ШМД. Через кілька годин провокація блювоти не дозволяє досягти значущого поліпшення.

Перша допомога

Якщо з моменту вживання отрути пройшло не більше 2-3 годин, показано зондове промивання шлунка. З цією метою використовується прохолодна питна вода без додавання адсорбентів, оскільки останні неефективні щодо спиртів. Загальна кількість промивної рідини сягає 10 літрів. Маніпуляцію закінчують, коли по зонду припиняють відходити залишки їжі і застійний вміст.

Основа першої допомоги – пероральне або внутрішньовенне введення харчового спирту. Потрібно розуміти, що метанол при цьому не нейтралізується. Відбувається лише тимчасове припинення його метаболізації, оскільки алкогольдегідрогеназа має більше споріднення до етанолу, ніж до інших з’єднань цієї групи. Потерпілому дають випити 100 мл препарату в розведенні 5% глюкозою. Подібну суміш можна вводити внутрішньовенно. Далі слідує екстрена госпіталізація.

Стаціонарне лікування

В умовах стаціонару триває розпочата на ДГЕ антидотна терапія. Глюкозо-етанолову суміш вводять внутрішньовенно через кожні 2 години. Загальна тривалість повинна становити 72 години і більше. Весь цей час у крові потерпілого підтримується концентрація препарату на рівні 0,5-1. Показом для припинення алкоголізації є зниження вмісту метилового з’єднання до рівня менше 0,1 грам/літр крові.

В якості специфічної терапії використовується фолієва кислота або кальцію фолінат. Крім того, пацієнт отримує седативні засоби, неспецифічні антидоти, вітаміни групи «B». Для прискорення екскреції отрути призначається форсований діурез. Водне навантаження створюється за допомогою кристалоїдних розчинів. Важким хворим потрібно проведення гемодіалізу та реанімаційної підтримки.

Відновлювальна терапія

Отруєння метиловим спиртом потребує певних відновлювальних заходів. Після виписки зі стаціонару хворий спостерігається в офтальмолога для своєчасної діагностики атрофії оптичних нервів. Необхідно дотримання щадної дієти, призначення гепатопротекторів при порушенні функції печінки. Показано рясне пиття, контроль добової кількості сечі. Рекомендовано лікування алкоголізму, якщо потерпілий страждає цим захворюванням.

Прогноз і профілактика

Прогноз безпосередньо залежить від рівня тяжкості хімічної травми. Екзотоксикози легкого ступеня зазвичай закінчуються повним одужанням без залишкової патології. Середньотяжкі випадки супроводжуються частковою або повною сліпотою з неможливістю корекції. Важке отруєння метиловим спиртом має несприятливий прогноз. Летальність перевищує 13%, зорові порушення діагностуються у 60% хворих.

Щоб запобігти випадковим отруєнням, метанол слід зберігати в закритих приміщеннях. До роботи з ним допускаються тільки люди, які не страждають хронічним алкоголізмом. Ємності, що містять метилгідрат, маркуються відповідним чином. Забороняється експлуатація склоомивачів на основі метилового спирту, оскільки тривале вдихання його парів теоретично може викликати симптоми інтоксикації.

Отруєння метиловим спиртом

Отруєння метиловим спиртом — небезпечний для здоров’я і життя стан людини, що виникає внаслідок вживання мети́лового алкого́лю (водяний розчин метанолу). Метанол — одноатомний спирт, який ідентично до етилового спирту метаболізується з виділенням енергії, належить до нервово-судинних [3] промислових отрут [4] , має кумулятивну властивість, викликає сп’яніння, проте, його метаболіт формальдегід викликає отруєння, що діє згубно на нервову та судинну системи організму, швидко всмоктується у шлунку, максимальний рівень у крові відзначається через одну годину після приймання. У організмі людини метанол може метаболізуватись двома шляхами — через алкогольдегідрогеназу (із вивільненням формальдегіду та мурашиної кислоти) та через пероксисомальне окислення (безпечніший шлях). Блокування всієї доступної алкогольдегідрогенази надмірним споживанням етилового спирту [5] є основним механізмом антидотної терапії при отруєнні метиловим спиртом.

Коротка інформація Токсична дія метанолу, Симптоми .

Симптоми

Отруєння метиловим спиртом відбуваються найчастіше при його вживанні внутрішньо. Можливі токсичні явища при вдиханні парів метанолу і при всмоктуванні через шкіру.

В отруєнні метиловим спиртом розрізняють три стадії: наркотичну, ацидотичну й ураження центральної нервової системи.

Перші симптоми отруєння такі ж, як при отруєнні етиловим спиртом, потім з’являється біль у животі, запаморочення, двоїння в очах (диплопія), поява «плям» перед очима, ослаблення реакції зіниць на світло, напади судом, колапс, розвивається сліпота. Смерть настає внаслідок параліча дихального центру .

Невідкладна допомога

1. Промивання шлунка
2. Внутрішньовенне введення гіпертонічного розчину глюкози з інсуліном, 4 % розчину гідрокарбонату натрію
3. Вітамінотерапія
4. Внутрішньовенне повільне введення 5-10 % розчину етилового спирту з ізотонічним розчином натрію хлориду (10-20 мл етилового спирту на добу; біохімічні протиотрути)
5. Госпіталізація

Лікування проводять упродовж 3-5 діб. Передчасне припинення лікування (при доброму самопочутті хворого) може викликати загострення інтоксикації та втрату зору навіть через декілька діб.

Див. також

• Інтоксикація
• Масове отруєння метиловим спиртом в Іркутську
• Масове отруєння метанолом у Пярну
• Отруєння
• Отруєння препаратами опію
• Отруєння чотирихлористим вуглецем