§ 21. ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ

Динаміка чисельності населення світу. Населення Землі спершу зростало дуже повільними темпами (мал. 96). Так, ще 15 тис. років тому на всій планеті було 3 млн осіб. На початку нашої ери, за різними оцінками, в світі налічувалося 200-250 млн осіб. Лише в 1820 р. населення Землі досягло 1 млрд осіб. Це було початком «демографічного вибуху» – стрімкого зростання кількості населення. В історії людства умовно виокремлюють три «демографічні вибухи». Перший з них відбувся у XVIII—ХІХ ст. у розвинутих країнах Європи після т. зв. промислових переворотів. Тоді чисельність населення світу зросла передусім завдяки Європі в 2 рази.

Мал. 96. Динаміка чисельності населення світу

У першій половині XX ст. стався другий «демографічний вибух», а після Другої світової війни – найбільш відчутний третій, коли населення світу зросло в 2,4 раза через найбідніші країни, що розвиваються, Азії, Африки та Америки. У цих країнах після розпаду колоніальних імперій смертність різко знизилася внаслідок економічних реформ і підняття рівня медичного обслуговування. Проте з початку 70-х рр. ХХ ст. спостерігається тенденція поступового уповільнення темпів природного приросту населення практично в усіх країнах світу. Отже, можна говорити, що ми живемо в епоху закінчення «демографічного вибуху». Разом з тим, швидкість демографічного росту залишається ще високою в деяких країнах Тропічної Африки. В Європі поширюється зворотний процес – демографічна криза, тобто значне уповільнення темпів приросту населення.

Нині в світі живе близько 7,6 млрд осіб (2019 р.). Населення розміщено вкрай нерівномірно (табл. 6).

Топ-15 країн світу за кількістю населення (2019 р.)

Кількість населення, млн осіб

Відсоток від населення Землі, %

Регіони (за ООН)

Чинники та просторові особливості природного руху населення в світі. Природний рух населення характеризується показниками народжуваності (Н), смертності (С), природного приросту (ПП = Н – С), середньої тривалості життя, статево-вікової структури населення, коефіцієнтом потенційної народжуваності на одну жінку тощо. Традиційно до природного руху відносять також кількість шлюбів та розлучень. На показники природного руху населення впливають переважно дві основні групи чинників: природні та соціально-економічні. Певне значення мають також історичні чинники. Останнім часом зростає вплив екологічних чинників.

Природні (біологічні) чинники були визначальними в характері відтворення населення з давніх-давен до XVIII ст. При цьому рівні народжуваності та смертності були дуже високими і, як результат, низький природний приріст.

Пізніше почали переважати соціально-економічні чинники, що визначали матеріальні умови життя. До них належать: рівень розвитку медицини, умови праці, побуту та харчування, національні та релігійні традиції, рівень добробуту родини, зростання частки міського населення тощо. Всі ці причини вплинули спочатку на рівень смертності, знизивши його, що призвело до «демографічного вибуху». Починаючи з ХХ ст., вони суттєво знизили й рівень народжуваності спершу в розвинутих країнах, що спричинило там демографічну кризу, а нині й у більшості країн, що розвиваються.

• 1. Поясніть, які причини впливали на повільні темпи зростання чисельності населення впродовж багатьох тисяч років. 2. З’ясуйте, як перехід до машинної праці пов’язаний з першим «демографічним вибухом» 3. Поміркуйте, з чим пов’язане сучасне уповільнення темпів зростання чисельності населення світу.

На природний приріст населення впливають екологічні чинники. Погіршення екологічного стану довкілля призводить до зростання рівнів спадкових хвороб і дитячої смертності, поширення небезпечних для життя захворювань.

Серед головних історичних причин, що впливають на природний рух населення, – війни, голодомори, революції, екологічні негаразди.

• Пригадайте, які історичні події у XX ст. вплинули на природний рух населення в країнах Європи.

Кількість населення Землі в цілому зростає внаслідок розширеного відтворення: 19,26 ‰ Н – 7,77 ‰ С = 11,49 ‰ ПП (2017 р.). Проте регіони та країни світу мають різну демографічну ситуацію. Відтворення на різних територіях може бути звуженим (І тип відтворення: 10 ‰ Н – 8 ‰ С = 2 ‰ ПП), розширеним (II тип відтворення: 20 ‰ Н – 6 ‰ С = 14 ‰ ПП) або простим (Н = С, ПП = 0 ‰) (мал. 97).

Мал. 97. Ознаки та просторові особливості природного руху населення в світі

• За мал. 97 порівняйте ознаки різних типів відтворення населення. Поясніть причини просторових особливостей природного руху населення в різних регіонах і країнах світу.

При І (звуженому) типі відтворення населення низький рівень народжуваності пов’язують зі зростанням ролі жінки в суспільному житті, відсутністю ранніх шлюбів, підвищенням рівня культури суспільства, поширенням міського способу життя, «подорожчанням дитини», тобто збільшенням витрат на її утримання та освіту. «Старіння» населення спричиняє зменшення частки працездатного населення, подальше зниження природного приросту населення.

При ІІ (розширеному) типі відтворення населення високим показникам приросту сприяють традиційно великі родини, ранній вступ до шлюбу, залежне становище жінки в родині, переважання сільського способу життя, релігійні забобони тощо. Країни з ІІ типом відтворення стикаються з багатьма проблемами, що пов’язані з неконтрольовано високим приростом населення: це й нестача харчових продуктів, безробіття, брак коштів на розвиток соціальної сфери.

Демографічний перехід, його фази. Термін був уперше введений в науковий обіг у 1945 р. американським демографом Френком Ноутстейном. Демографічний перехід – історичний перехід від одного типу відтворення до іншого. Його кінцева мета – стабілізація чисельності населення. Загальна схема процесу демографічного переходу складається з 4 (або 5) послідовних фаз, кожна з яких у різних регіонах і країнах відбувається за власним сценарієм, але має певні спільні риси (мал. 98).

Мал. 98. Фази демографічного переходу

Перша фаза характеризується збереженням високого рівня народжуваності (Н↑=) за різкого скорочення рівня смертності (С↓). Завдяки цьому досягається високий рівень природного приросту (ПП↑). При цьому зниження коефіцієнта народжуваності є меншим, ніж зниження коефіцієнта смертності (Н > С). Це спричиняє «демографічний вибух». У ХІХ ст. цей етап пройшли високорозвинуті країни Європи, в ХХ ст. – країни, що розвиваються.

Друга фаза характеризується переходом від багатодітних сімей до малодітних, тому одночасно відбувається зниження показників як народжуваності (Н), так і смертності (С↓). Коефіцієнт смертності досягає мінімуму, а коефіцієнт народжуваності знижується швидше за коефіцієнт смертності (Н↓ < С↓), що призводить до уповільнення приросту населення (ПП↓), а також «старіння» населення. Цю фазу пережили високорозвинуті країни Європи та Америки в 50-х рр. ХХ ст.

Третя фаза характеризується підвищенням рівня смертності (С↑) внаслідок «старіння» населення. Водночас рівень народжуваності населення стабілізується (Н=). Відбувається перехід до слаборозширеного відтворення населення (ПП ≥ 0). До кінця третьої фази коефіцієнт народжуваності наближується до рівня простого відтворення, а коефіцієнт смертності залишається нижчим від цього рівня, оскільки вікова структура ще не стабілізована й має більшу частку вікових груп із низькою смертністю. Цю фазу високорозвинуті країни пережили наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.

Четверта фаза настає тоді, коли коефіцієнт смертності знижується й зрівнюється з показником народжуваності (Н = С), зростання кількості населення припиняється (ПП = 0), а з часом настає депопуляція (ПП < 0). Процес демографічної стабілізації закінчується. На даний час високорозвинуті країни досягли четвертої фази, завершивши демографічний перехід.

Статево-вікова структура населення. Природні (біологічні), соціальні та історичні чинники впливають на співвідношення чоловічого та жіночого населення. В цілому в світі чисельно переважають чоловіки (101 чоловік на 100 жінок), але завдяки азійським країнам (105 чоловіків на 100 жінок). Висока смертність серед жінок в Азії зумовлена ранніми шлюбами, численними пологами, недостатнім харчуванням, постійною важкою працею. В інших регіонах світу за кількістю переважають жінки, особливо серед людей літнього віку. Генетично зумовлено, що їхня середня тривалість життя є на 5-8 років більшою, ніж у чоловіків. З історичних подій на переважання жіночого населення суттєво впливають війни. У країнах «молодої еміграції» переважає чоловіче населення. Зокрема, до 70-х рр. ХХ ст. чоловіки переважали в населенні Австралії та Канади.

Тип відтворення населення та міграційні процеси впливають на вікову структуру населення. Виокремлюють три основні вікові групи: діти (Д: 0-14 років), люди працездатного віку (П: 15-65 років), літні люди (Л: за критеріями ООН – старші за 65 років). Перша та третя з цих груп – люди непрацездатного віку, які перебувають на утриманні другої. Від того, наскільки «молодим» є населення країни, значною мірою залежить інтенсивність демографічних процесів.

Розрізняють два типи вікової структури населення. Перший (регресивний) формується за першого типу відтворення населення. Для нього характерні мала частка дітей і людей молодого віку та велика частка літніх людей. Частка людей працездатного віку становить 50-60 %. Такий розподіл людей за віком притаманний переважно розвинутим країнам. Другий (прогресивний) тип вікової структури мають країни, що розвиваються за другим типом відтворення населення. Там дуже значною є частка дітей і людей молодого віку при вкрай низьких показниках частки літнього населення. Осіб працездатного віку – близько 51-55%.

Шлюбно-сімейна структура населення. Сім’я – це мала група людей, об’єднаних шлюбом або кровними зв’язками, спільним побутом, бюджетом, які несуть взаємну відповідальність один за одного. Припинення шлюбу відбувається внаслідок розірвання шлюбу або смерті одного із членів подружжя.

Для аграрних суспільств, які склалися в найменш розвинутих країнах, притаманне укладання ранніх шлюбів. Для них характерні багатодітні сім’ї. У сім’ї чітко визначено функції кожного із членів подружжя: чоловік – годувальник і голова сім’ї, жінка – матір і домогосподарка. Шлюб припиняється в зв’язку зі смертю одного із членів подружжя. У багатьох суспільствах (зокрема, в ісламському) повторні шлюби вдів схвалюються, що сприяє нульовому рівню безшлюбності. Індуїзм і конфуціанство, навпаки, з упередженням ставляться до повторних шлюбів жінок, що породжує економічні проблеми вдів, які залишилися без засобів існування.

В індустріальному та постіндустріальному суспільствах переважають малодітні сім’ї. Частішими стають такі форми шлюбних союзів, як громадянський та фіктивний шлюб. Існує багато неповних сімей. Переважна більшість сімей – прості, в яких разом живуть особи одного або двох поколінь.

Демографічне старіння. Загальною тенденцією зміни вікової структури населення є зростання частки населення старших вікових категорій. Якщо вона менш ніж 8 %, то населення вважається молодим, понад 12 % – старим. Демографічне старіння («старіння» населення) – зростання частки людей літнього віку.

Розрізняють два типи старіння населення: старіння «знизу» (полягає в зниженні народжуваності) та старіння «зверху» (наслідок збільшення середньої тривалості життя, зменшення смертності в старшому – понад 65 років – віці за умови низької народжуваності). Протягом ХХ ст. населення старіло через зниження народжуваності, тобто мало місце старіння «знизу». У наш час у високорозвинутих країнах ситуація змінилась. Народжуваність там є дуже низькою. Завдяки досягненням медицини продовжує неухильно зростати тривалість життя. Так, до старіння «знизу» долучилося старіння «зверху».

Однією з характеристик демографічної «старості» є середній вік населення. Найстаріші у світі – європейські країни: країна-карлик Монако – 49,4 року, Італія – 45,1 року, Німеччина – 41,6 року. З країн Азії найстаріша Японія – 46,9 року. А наймолодші – африканські країни Уганда – 15,1 року, Малі – 16,3 року.

Процес демографічного старіння викликає серйозні демографічні, економічні, суспільні, соціопсихологічні, культурні та медичні наслідки.

Характеристика демографічної ситуації в країнах за статево-віковими пірамідами. Для графічного зображення одночасного розподілу населення за віком і статтю застосовують статево-вікову піраміду населення (мал. 99). Вона являє собою двобічну гістограму розподілу одночасно чоловіків (ліворуч) і жінок (праворуч) за їхнім віком на одній ординаті. На вертикальній осі позначають вікові інтервали (одно- або п’ятирічні), а на горизонтальній осі – абсолютну кількість (осіб) або частку (у відсотках) окремих вікових груп населення. Існує три основні типи статево-вікових пірамід. Зростаючий тип притаманний країнам з ІІ типом відтворення населення. Цей тип має форму правильної піраміди. Для неї характерний високий показник народжуваності, велика частка дітей, мала частка літніх людей, коротка тривалість життя, загальне зростання кількості населення. Скорочувальний тип піраміди є типовим для країн з І типом відтворення. Для неї характерний низький показник народжуваності, мала частка дітей, велика частка літніх людей, висока очікувана тривалість життя, старіння населення, відбувається або стабілізація, або скорочення кількості населення. Форма такого типу піраміди округла. Омолоджувальний тип піраміди характерний для деяких розвинутих країн, де спостерігається збільшення рівня народжуваності. Форма діаграми подібна до попередньої, але з ширшою основою, яка доверху дещо звужується, потім знову розширюється, а до верху знову звужується.

Мал. 99. Статево-вікові піраміди Єгипту, Німеччини та США (2017 р.)

• 1. За статево-віковими пірамідами Єгипту, Німеччини та США (див. мал. 99): а) з’ясуйте, до якого типу належить кожна з пірамід; б) обчисліть, яку частку населення (у відсотках) становлять люди різних вікових груп у даних країнах: діти (Д) – 0-14 років, працездатні (П) – 15-64 роки, літні люди (Л) – 65+ років; в) визначте коефіцієнти демографічного навантаження (ДН), потенційного заміщення (ПЗ) та пенсійного навантаження (ПН). 2. За одержаними даними порівняйте рівень забезпеченості Єгипту, Німеччини та США людьми працездатного віку нині та в майбутньому.

На форму вікової піраміди значний вплив мають такі історичні події, як війни, голодомори, стихійні лиха тощо.

За статево-віковою пірамідою можна обчислити ряд показників, які дають уявлення про рівень забезпеченості національної економіки працездатним населенням. Коефіцієнт демографічного навантаження (ДН) показує, який відсоток непрацездатного населення утримується завдяки працездатному. Його обчислюють за формулою:

Коефіцієнт потенційного заміщення (ПЗ) показує, яка частка (у відсотках) населення прийде на заміну нині працездатному населенню:

Коефіцієнт пенсійного навантаження (ПН) показує, яка частка населення потребує пенсійних виплат:

Особливості демографічної політики в країнах з різним типом відтворення. З метою розв’язування демографічних проблем ООН прийняла «Всесвітній план дій у сфері народонаселення», за яким урядам країн пропонується проводити активну демографічну політику – систему адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення (передусім на народжуваність) у бажаному для себе напрямі.

У розвинутих країнах з І типом відтворення демографічна політика спрямована на стимулювання народжуваності. До основних заходів належать відпустки для догляду за дитиною, виплати в разі народження немовляти, щомісячні виплати на дитину, суттєве зростання виплат на другу, третю та всіх наступних дітей, гранти на освіту тощо.

Більшість країн з ІІ типом відтворення населення вживають заходів, що спрямовані на скорочення народжуваності. Найбільш активною демографічною політикою у ХХ ст. відзначилися Японія, Китай та Індія. Основними напрямами її були правовий, економічний та морально-психологічний тиск на населення. Закони, зокрема, збільшили вік вступу до шлюбу, обмежили кількість дітей, яких дозволено мати. Найважче здійснюється демографічна політика в арабських країнах через релігійні та національні традиції, принижене положення жінки в суспільстві. Практично стоїть осторонь політики планування родини й більша частина африканського континенту.

1. Поясніть, як змінювалася чисельність населення протягом історії людства. 2. Які існують просторові відмінності показників природного руху населення та які чинники їх визначають? 3. Що таке демографічний перехід? Схарактеризуйте його фази. 4. Поясніть, як можна схарактеризувати демографічну ситуацію в країнах за статево-віковими пірамідами. 5. Поясніть поняття «демографічне старіння». Чому це явище є загальною тенденцією в світі? 6 * . Наведіть аргументи «за» і «проти» щодо ефективності економічних, адміністративно-правових і виховних заходів демографічної політики. 7 * . Поясніть взаємозв’язок між демографічними процесами та рівнем соціально-економічного розвитку країни.

Як зміниться чисельність людей за тисячу років: дані, які зможуть здивувати

Населення планети постійно взаємодіє з природою, активно змінюючи її. Одночасно люди виступають у ролі основного споживача створюваних благ. Чисельність населення в різних частинах Землі змінюється неоднаково, тому що залежить від народжуваності та смерті. У цій статті ми розглянемо, як змінилася чисельність з 1960 по 2021 рік.

Чисельність населення з 1960 до 2021

Щорічно населення у світі підвищується на кілька десятків мільйонів осіб, проте в процентному відношенні – сповільнюється. Це видно на 10-літніх відрізках:

• 1960 – 1970 рр. – 3,683 мільярда жителів (21,5%);
• 1970 – 1980 рр. – 4,517 мільярда (20,4%);
• 1980 – 1990 рр. – 5,28 мільярда (19,1%);
• 1990 – 2000 рр. – 6,114 мільярда (15,8%);
• 2000 – 2010 рр. – 6,922 мільярда (13,2%);
• 2010 – 2020 рр. – 7,851 мільярда (12%).

Населення за континентами

Wikipedia наводить дані про чисельність населення від найбільш до найменш заселених континентів:

• Азія – 4 687 204 855 осіб або 59,46%.
• Африка – 1 369 769 960 осіб або 17,38%.
• Європа – 750 104 586 осіб або 9,52%.
• Північна Америка – 597 320 317 або 7,58%.
• Південна Америка – 434 965 650 або 5,52%.
• Австралія – ​​25 499 884 осіб або 0,33%.

Окрім жителів континентів, понад 15 мільйонів налічує Океанія. А також щорічно близько 5 тисяч дослідників проживають влітку в Антарктиді, а взимку – 1000 осіб.

Оцінка населення до 3000 року

За безліччю ознак можна сказати, що загальна кількість людей змінюється незначно. Дані ООН свідчать про постійне зростання:

Однак останні дослідження IHME (Інститут показників і оцінки здоров’я) припускають, що чисельність населення почне скорочуватися задовго до 2100 року. Згідно з їхнім прогнозом, пік чисельності населення припаде на 2064 рік і становитиме 9,7 мільярда осіб. А вже до початку 2100 року може зменшитися і скласти 8,8 мільярда.

Чисельність населення почне скорочуватися задовго до 2100 року / Фото Pexels

За цими відмінностями стоять різні фактори: низький рівень народжуваності (враховувалися такі фактори, як рівень освіти та доступ до протизаплідних засобів), рівень міграції та збільшення тривалості життя. Також велику роль відіграє зміна вікової структури. У 2100 році понад 25% всього населення (приблизно 2,37 мільярда осіб) будуть у віці від 65 років.

Зараз рівень народжуваності прагне до рівня відтворення і дорівнює 2,1 дитини на кожну жінку. Іншими словами, діти заміщають батьків, а населення практично не збільшується. Якщо ж цей коефіцієнт дорівнюватиме рівню відтворення, то чисельність населення буде на рівні 9 – 10 мільярдів осіб. Через непередбачуваність поведінки людства скласти вірогідний прогноз віддаленого майбутнього не є можливим.

Скільки людей здатна витримати планета Земля

Зараз на Землі проживає 7,5 мільярда людей, які мають потребу в певній кількості чистої питної води, щоденній їжі та інших матеріальних благах. Цікаво, скільки людей може прогодувати Земля? Відповідно до новітніх досліджень, планета зможе витримати приблизно 10 мільярдів осіб.

Вчені дійшли висновку, що навіть у разі, якщо всі люди стануть вегетаріанцями, наші шанси на виживання з кожним днем ​​будуть зменшуватися. Головна причина – виснаження запасів прісної води. Зараз від нестачі води страждає 25% населення у світі. А до 2050 року вода може стати одним із найцінніших ресурсів. Крім того, людство може зіткнутися з проблемою нестачі повітря, бо перенаселення порушує баланс колообігу кисню, азоту та вуглекислого газу.

Попри те, що природний приріст населення слабкий, країн вводять спеціальні заходи для зниження рівня народжуваності. Наприклад, в Індії в 1975 році була проведена процедура стерилізації жінок в обмін на грошову винагороду (у разі відмови операція проводилася примусово). А з 2012 році в Узбекистані часто проводили процедуру стерилізації жінкам, які мають 2 дітей, без їхньої згоди. Однак більшість європейських і деякі азійські країни (наприклад, Сінгапур) заохочують народжуваність.

Люди живуть “в борг” у планети / Фото Unsplash

Людство давно переступило межі допустимого споживання. Ми використовуємо набагато більше ресурсів, ніж виробляє Земля, забруднюємо навколишнє середовище швидше перероблення, ловимо більше риби (зменшуючи популяцію), виділяємо набагато більше вуглецю, ніж можуть дерева перетворити у кисень. Люди живуть “в борг” у планети.

На думку Йоргена Рандерс, Денніcа і Донелла Медоуз, і Вільяма Беренса ІІІ, враховуючи сучасні тенденції індустріалізації, зростання чисельності населення, виробництва продовольства, забруднення природного середовища і виснаження ресурсів, межі зростання цивілізації будуть досягнуті приблизно за 100 років. У результаті – катастрофічний обвал популяції за умови одночасного зниження рівня життя, не виключаючи голод. Не змінять ситуацію і технологічні прориви (розвідка нових корисних копалин).

Зниження загальної кількості людей на планеті призведе до скорочення використання сільськогосподарських земель. Поля почнуть засаджувати лісами, що, своєю чергою, дасть більше кисню і збільшить площі проживання диких тварин. Зменшиться вилов риби, скоротиться кількість судів, які забруднюють океани та річки. Значно скоротяться промислові підприємства, відповідно і шкідливі викиди в атмосферу. Екологія буде поліпшуватися.

Презентація: ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ У СВІТОСИСТЕМІ

Додана презентація розкриває складні демографічні процеси в світосистемі; показники, які характеризують природний рух населення.Певне значення мають історичні чинники. Останнім часом зростає вплив екологічних чинників.Природні (біологічні) чинники бул визначальними в характері відтворення населення з давніх-давен до ХVІІІ ст.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ У СВІТОСИСТЕМІ За підручником “ГЕОГРАФІЯ”, 11 клас. Сергій Кобернік. Роман Коваленко

ПРИРОДНИЙ РУХ НАСЕЛЕННЯ Пригадайте! 1. Що вивчає наука демографія? 2 Які процеси належать до демографічних? 3. Якими показниками характеризується природний рух населення?

Динаміка чисельності населення світу. Населення Землі спершу зростало дуже повільними темпами. Так, ще 15 тис. років тому на всій планеті було 3 млн осіб. На початку нашої ери, за різними оцінками, в світі налічувалося200 – 250 млн осіб. Лише в 1820 р. населення Землі досягло 1 млрд осіб. Це було початком «демографічного вибуху» – стрімкого зростання кількості населення. В історії людства умовно виокремлюють три «демографічні вибухи». Перший з них відбувся у ХVІІІ – ХІХ ст. у розвинутих країнах Європи після т. зв. промислових переворотів. Тоді чисельність населення світу зросла передусім завдяки Європі в 2 рази.

У першій половині XX ст. стався другий «демографічний вибух», а після Другої світової війни – найбільш відчутний третій, коли населення світу зросло в 2,4 раза через найбідніші країни, що розвиваються, Азії, Африки та Америки. У цих країнах після розпаду колоніальних імперій смертність різко знизилася внаслідок економічних реформ і підняття рівня медичного обслуговування. Проте з початку 70-х рр. ХХ ст. спостерігається тенденція поступового уповільнення темпів природного приросту населення практично в усіх країнах світу. Отже, можна говорити, що ми живемо в епоху закінчення «демографічного вибуху». Разом з тим, швидкість демографічного росту залишається ще високою в деяких країнах Тропічної Африки. В Європі поширюється зворотний процес – демографічна криза, тобто значне уповільнення темпів приросту населення.

Нині в світі живе близько 7,6 млрдосіб (2019 р.). Населення розміщеновкрай нерівномірно

Чинники та просторові особливості природного руху населення в світі. Природний рух населення характеризується показниками народжуваності (Н), смертності (С), природного приросту (ПП = Н – С), середньої тривалості життя, статево-вікової структури населення, коефіцієнтом потенційної народжуваності на одну жінку тощо. Традиційно до природного руху відносять також кількість шлюбів та розлучень. На показники природного руху населення впливають переважно дві основні групи чинників: природні та соціально-економічні.

Топ-10 країн світу за кількістю населення (2019 р.) №Країна. Кількість населення вмлн. осіб. Відсоток від населення Землі, %Регіон1. Китай1 394,418,16 Азія2.Індія1 356,417,66 Азія3. США333,34,34 Америка4.Індонезія269,53,51 Азія5. Пакистан213,32,78 Азія6. Бразилія209,42,73 Америка7. Нігерія200,12,53 Африка8. Бангладеш168,02,19 Азія9. Росія146,91,91Євразія10. Мексика133,11,73 Америка38. Україна42,00,55Європа

Певне значення мають також історичні чинники. Останнім часом зростає вплив екологічних чинників. Природні (біологічні) чинники бул визначальними в характері відтвореннянаселення з давніх-давен до ХVІІІ ст. При цьому рівні народжуваності та смертності були дуже високими і, як результат,низький природний приріст. Пізніше почали переважати соціально-економічні чинники, що визначалиматеріальні умови життя. До них належать: рівень розвитку медицини, умови праці, побуту та харчування, національні та релігійні традиції, рівень добробуту родини, зростання частки міського населення тощо. Всі ці причини вплинули спочатку на рівень смертності, знизивши його, що призвело до «демографічного вибуху». Починаючи з ХХ ст., вони суттєво знизили й рівень народжуваності спершу в розвинутих країнах, що спричинило там демографічну кризу, а нині й у більшості країн, що розвиваються

На природний приріст населення впливають екологічні чинники. Погіршення екологічного стану довкілля призводить до зростання рівнів спадкових хвороб і дитячої смертності, поширення небезпечних для життя захворювань. Серед головних історичних причин,що впливають на природний рух населення, – війни, голодомори, революції,екологічні негаразди. Кількість населення Землі в цілому зростає внаслідок розширеноговідтворення: 19,26 ‰ Н – 7,77 ‰ С = 11,49 ‰ ПП (2017 р.). Проте регіони та країни світу мають різну демографічну ситуацію. Відтворення на різних територіях може бути звуженим (І тип відтворення: 10 ‰ Н – 8 ‰ С = 2 ‰ ПП), розширеним (ІІ тип відтворення: 20 ‰ Н – 6 ‰ С = 14 ‰ ПП) або простим (Н = С, ПП = 0 ‰)