Змолотити «в плюс»

На що слід звернути увагу під час вибору та експлуатації сучасних зернозбиральних комбайнів.

Аграрна Україна, як і раніше, гостро потребує зернозбиральних комбайнів. Їх гостра нестача та сезонні перетасовування за маршрутом південь­північ спричиняють істотні проблеми з нормальним збиранням врожаю. Ранні зернові та ріпак можуть осипатися до жнив, а кукурудза, що збирається глибокої осені чи взагалі взимку, потребує додаткових витрат під час сушіння. Словом, проблем тут не бракує.

Вітчизняні науковці пишуть, що аграрному сектору України бракує чи то 30, чи 40, чи навіть 80 тисяч зернозбиральних комбайнів. Не знаємо, у яких одиницях вони вимірюють потребу, але факт лишається фактом – збиральних потужностей серйозно бракує.

Водночас пересічний фермер не завжди поспішає купувати додаткові машини для збирання врожаю, навіть якщо й має на це необхідні кошти. Адже новий комбайн – це недешеве задоволення, ціна на яке стартує від 100 тисяч доларів. Так, найпоширеніші робочі «конячки» на ринку коштують в середньому 300 тисяч доларів і більше. Відповідно, найчастіше хлібороб замислюється: чи є сенс віддавати такі кошти за машину, а ще на її обслуговування, якщо потрібна вона фактично пару місяців на рік. Увесь інший час комбайн стоїть собі на бригаді, озираючи трактори, котрі цілий сезон не вилазять із полів.

Ось і виходить, що краще орендувати комбайни заздалегідь у спеціалізованій конторі чи найняти сусіда. Але справа в тому, що у орендаторів таких клієнтів не бракує і далеко не факт, що вони спершу приїдуть саме до вас. Із сусідом все й так зрозуміло: поки він не домолотить у себе останній колосок, то до вас точно не приїде.

Тому рано чи пізно людина починає розуміти, що без власних комбайнів діло спотикатиметься, незалежно чи це господарство на кілька тисяч га, чи невеликий фермер, який обробляє гектарів з 300. Дозрів урожай у полі, випала гарна погода – потрібно збирати, і крапка. В цьому ключі мені згадується поїздка до одного цікавого фермера на Черкащині, який на свої 600-700 га має… два нових комбайни відомого виробника.

– І навіщо це вам? Послуги надавати?

– Які там послуги: щоб зібрати своєчасно своє зерно!

Починаєш розпитувати, і виявляється, що, по-перше, людина збирає ту ж таки пшеницю до зернини, не чекаючи, поки та почне осипатися. По-друге, фермер має змогу обрати сухий період при збиранні сої чи кукурудзи й взяти зерно з нормальною вологістю. У всякому разі витрати на досушування будуть мінімальними. Ну і всі польові операції здійснюються за планом: збирання, обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба. Ніхто нікуди не поспішає й нічого не простоює.

Загалом, до розуміння цього нині приходить дедалі більше аграріїв. Надто ж тих, які бодай раз мали проблему з високим врожаєм перезволоженої кукурудзи, яку доводилося дозбирувати аж у березні, а тоді думати, що робити з перемороженим зерном. Не кажучи вже про мороку з неперепрілими пожнивними рештками та полем загалом.

Сьогодні в Україні представлені зернозбиральні комбайни багатьох відомих виробників. На слуху передусім 6-7 брендів, які відразу ж назве кожен, хто має відношення до сільського господарства. Вибір дійсно широкий, тож відзначимо, що можна обирати як поміж перевіреними старими моделями, так і інноваційними машинами, нашпигованими електронікою. Усі вони зазвичай показують себе дуже добре, але багато чого залежить від правильної експлуатації машини.

Щодо вибору моделі зернозбирального комбайна, перш за все порадимо наступне: звертати увагу на те, у кого саме ви його збираєтеся купувати. Звісно, що для переважної більшості з нас ціна завжди матиме визначальне значення. Знижка навіть на пару відсотків здатна привернути серце покупця до того товару, який він навіть не збирався розглядати. У випадку з комбайнами це річ дуже непевна, адже сучасні зернозбиральні машини є досить примхливими в плані налаштувань і поточного обслуговування, а от несподівана їх зупинка в роботі здатна спричинити відчутних збитків.

Простіше кажучи, дешевше чи дорожче, але дилер, який обслуговуватиме ваш комбайн, повинен мати бездоганну репутацію. Усі ми вдосталь наслухалися історій про те, як партію комбайнів, «нафаршированих» обладнанням для точного землеробства й придбані зі знижкою, продавець просто скидає у господарстві та залишає покупця напризволяще. Мовляв, ви вже там далі якось розбирайтеся без нас – нам ніколи… Це особливо «цікаво», якщо машини придбані, як це часто трапляється, саме під сезон збирання, і вже за тиждень-два потрібно виходити в поле. Доведеться терміново шукати хоч когось, хто зможе запустити та налаштувати цю техніку, і це ще добре, якщо все обійдеться без значних проблем.

Також не зайвим буде поцікавитися й про місце та час виробництва комбайнів, адже й тут можуть траплятися неприємні «сюрпризи». Якось чув цікаву історію про те, що якість комбайнів одного з відомих виробників прямо залежить від заводу. І річ не в обладнанні, а в сезонності. Оскільки потужності одного із підприємств виробника завантажені повністю лише пару місяців на рік, нормальні спеціалісти на завод влаштовуватися не бажають – не ті заробітки. Доводиться збирати звідусіль випадкових людей, які й складають потихеньку машини. Якість їх виходить відповідною – як кому пощастить…

Хтозна, може, це й байки, оскільки відверто недосконалі чи неякісні комбайни на ринку України навряд чи можна знайти. Зазвичай, це надійні добротні машини, котрі за належного до них ставлення сповна віддячать своїм власникам.

Головне – це визначитися з потрібними робочими характеристиками та обрати оптимальну модель. Так, скажімо, якщо поля господарства мають нерівний рельєф, то дивитися потрібно не тільки на ціну комбайна, а й на те, чи зможе він працювати з навантаженням за таких умов, та ще й чисто збирати врожай. Сьогодні в багатьох сучасних моделях інтегровані спеціальні системи роботи на схилах, що дають змогу компенсувати такі нерівності.

Варто розглянути питання вибору шасі машини, яке може бути колісним, напів- чи повністю гусеничним. Переважна більшість вітчизняних аграріїв віддає перевагу колісним зернозбиральним комбайнам, оскільки з ними просто вирішуються логістичні питання – техніку можна погнати своїм ходом, хоч і за 50 кілометрів, а якщо потрібно – то і за 100. Натомість гусеничні машини бажано перевозити спецтранспортом, а отже витрачати додатково час та гроші.

З іншого боку, у гусеничних машин є дві основні переваги. По-перше, такі комбайни створюють менший тиск на ґрунт завдяки більш широкій площі гусениць. Сьогодні на цей фактор агрономічна наука звертає пильну увагу. Переущільнення ґрунту негативно впливає на майбутню врожайність, і ліквідовувати його доведеться за допомогою потужних глибокорозпушувачів, які «з’їдають» по 20-30 л/га пального на 1 га.

По-друге, прохідність та реальна потужність гусеничного комбайна завжди буде вищою. Це актуально перш за все для західних регіонів України, де восени може дощити безперестанку. Та й на схилах додаткове зчеплення з ґрунтом та вищий коефіцієнт передачі потужності двигуна ніколи не завадить.

Правильний вибір жниварки до комбайна – ще одне важливе завдання. У даному разі люди часто впадають у крайнощі. Одні прагнуть навісити жниварку з якомога більшою шириною захвату, щоб підвищити продуктивність роботи і при цьому не зважають на реальну спроможність пропускної системи комбайна та потужність машини загалом. Інші ж, навпаки, звужують жатку, лише частково використовуючи потенціал продуктивності моделі.

Сьогодні майже всі провідні світові виробники зернозбиральних комбайнів пропонують готові рішення для збирання основних сільгоспкультур у комплекті зі зручним переходом із однієї культури на іншу. Придбавши машину з такими опціями, можна забути про марудну й тривалу заміну решіт та підбарабань, а також усі інші налаштування, включно з побоюваннями, що на новій культурі щось піде не так. Нині це все вирішується буквально кількома натисками на екрані монітора, у крайньому разі – кількома хвилинами елементарної механічної роботи. Оператор вмикає режим збирання конкретної культури – і справа іде сама собою. Можна задати оптимальну швидкість збирання зерна, бажану якість зібраного збіжжя чи режим найвищої продуктивності роботи. Далі електроніка розрахує усе сама і не потрібно буде постійно зупиняти роботу, бігати навколо машини та щось налаштовувати. Це справді зручно й вигідно, адже в результаті фермер отримує чисте зерно в повному обсязі. Тому на такі опції не варто шкодувати коштів.

Загалом те саме варто сказати й про оснащення для точного землеробства, яке пропонується в сучасних зернозбиральних комбайнах. Буває, коли фермеру пропонують все це в штатній комплектації машини з заводу за доплату, той відмовляється: воно мені зараз не треба! Воно ніби й так, але через рік-два може виявитися, що ой як треба – і датчики вимірювання вологості зерна та поточної врожайності, і можливості складання карт урожайності, і позиціонування машини в полі тощо. Тоді власник комбайна починає шукати тих, хто це все встановить та налаштує, що й клопітно й напевне обійдеться дорожче.

Скажімо так: ті ж таки прибавки врожайності різних культур на різних полях, отримані завдяки зернозбиральному комбайну, нікому не завадять, навіть якщо ви найближчих 100 років не збираєтеся займатися точним землеробством. Тобто, провадити диференційований висів, внесення добрив, робити повсюдні аналізи ґрунту, обліт дронами тощо. Але якщо ви знатимете, які ділянки на полі дають вищий врожай, а які – нижчий, і порівняєте ці дані з технологіями вирощування впродовж останніх років, то зможете вжити бодай елементарних заходів, які дадуть змогу покращити рентабельність роботи. Ну, це вже тема зовсім іншої розмови.

Нинішню ж розмову ми закінчимо тим, із чого почали: спочатку необхідно обрати хорошого дилера, а вже тоді разом із ним підбирати оптимальну для конкретного господарства модель комбайна. Адже критеріїв вибору та в подальшому різноманітних налаштувань тут може бути дуже багато. Проте з професійними консультантами та сервісними інженерами ви швидко визначитеся з потрібною машиною таким чином, що шкодувати про це не доведеться.

Більше продуктивності без недоліків

Під час збирання врожаю висока продуктивність і висока якість є показниками, що повинен забезпечувати комбайн. Вплив подальшої автоматизації зернозбиральних комбайнів на підвищення продуктивності збирання й зниження навантаження на водія було досліджено в Геттінгенському університеті (Німеччина).

Під час планування молотильних потужностей виникає запитання: чи слід ураховувати резерви продуктивності у вигляді більшої машини, чи краще перейти на повне використання встановленої потужності комбайна. Ухвалити правильне рішення важко через різні умови збирання й, отже, потрібної продуктивності.

Йонас Лоренц
“Технологія оптимізації має великий потенціал для економії коштів”

Сьогодні використовується тільки частина встановленої потужності зернозбирального комбайна. Тому актуальним є переосмислити збирання врожаю. За оцінками фахівців із зернозбиральних комбайнів, у середньому на полі використовується тільки 50% установленої потужності зернозбирального комбайна. Важливим чинником для кращого використання встановленої потужності є послідовна й безперервна оптимізація машини. Системи автоматизації для зернозбиральних комбайнів — це сучасний підхід до підвищення продуктивності збирання й подальшого зниження витрат. Результати дослідження, які провів автор, показують, що з оптимізованою машиною може бути до 20% більше продуктивності, як порівняти з неоптимізованими машинами. Проте чи можна збільшити продуктивність, не знижуючи якість і знижуючи витрати на процес?

Оптимізація роторних зернозбиральних комбайнів

У рамках випробування комбайна під час навчального курсу поблизу Мосонзольнока (Угорщина) у 2018 році було досліджено вплив оптимізації комбайна на різні машини (роторні комбайни) різних виробників. Мета оптимізації — досягти максимальної пропускної здатності за хорошого потоку врожаю та якісного зерна. У цьому дослідженні в період із червня по серпень 2018 року було відібрано 109 зразків пшениці із зернового бункера машини. Всі машини збирали врожай на одному й тому самому полі, тому умови збирання були приблизно однаковими, щоб визначити вплив оптимізації (і кращого завантаження машини) на якість зерна — визначалася кількість січки й незернового матеріалу.

На навчальному курсі групі операторів було поставлено завдання з допомогою експерта оптимізувати роботу зернозбиральних комбайнів різних виробників для підвищення продуктивності (більшої пропускної здатності та якості продукції). Процес завжди починався зі стандартного налаштування відповідно до специфікацій виробника. Потім машини були оптимізовані для максимальної швидкості руху вперед, щоб збільшити пропускну здатність із максимальним рівнем втрат (1%), а також максимальним рівнем подрібненого зерна (2%) і стороннього матеріалу (2%). Результати цих досліджень наведено в табл. 1. В результаті оцінювання було виявлено вміст подрібненого зерна від 0,07 до 1,89% із середнім умістом від 0,6 до 0,87%. Уміст сторонніх речовин у зразках варіювався від 0,04 до 4,13%. Загальна середня кількість подрібненого зерна становила 0,68%, а загальна кількість стороннього матеріалу — 0,73%.

Якщо допустима кількість подрібненого зерна й стороннього матеріалу перевищується під час доставки на місце зберігання, елеватори або зернотрейдери стягують плату за сторонні домішки або утримання. Залежно від умов поставки трейдера відсоток подрібненого зерна дуже обмежується. Це, як правило, від 2 до 5%. Для стороннього матеріалу це близько 2%. Таким чином, підвищений уміст подрібненого зерна та стороннього матеріалу в зразку не обов’язково впливає на фермера під час продажу зерна. Крім того, в багатьох випадках трейдери розраховуються за фіксованою ставкою і не враховують або не вимірюють фактичні значення. Тому витрати на виробництво якісного зерна за допомогою зернозбирального комбайна не обов’язково винагороджуються зернотрейдерами.

Різні розрахунки для різних типів зерна

Однак до насіннєвих господарств висувають інші правила: тут важливо, щоб схожість була якомога вищою. Збільшення кількості подрібненого зерна значно впливає на цей показник. Пошкодження ендосперму (зовнішньої оболонки зерна) також може знизити схожість приблизно на 10%. У виборі молотильної системи (молотильного барабана, ротора або гібрида) слід ураховувати цільове використання зерна. Різні молотильні системи впливають на схожість більш або менш агресивного молотильного ефекту.

Крім того, слід також розглянути питання, скільки подрібненого зерна потрапляє в поле у вигляді втрат. Залежно від марки комбайна й тестової установки на полі залишається від 10 до 50% подрібненого зерна внаслідок обмолоту, тобто в середньому 30%. Втрати в полі у вигляді подрібненого зерна фермер після обмолоту не бачить, бо таке зерно майже не сходить, залишаючи зелені смуги в полі.

Незалежно від подальшого використання врожаю втрати через подрібнене зерно вже є під час обмолоту. Наведений розрахунок у табл. 2 показує суму цих втрат. Щоб порівнювати й класифікувати показники роторних машин, гібридну машину також було випробувано в тих самих умовах. У середньому на цій машині було визначено таке: 3,39% — подрібненого зерна і 1,12% — домішок. Наскільки високими можуть бути очікувані грошові втрати, проілюстровано на прикладі подрібненого зерна в пробі в кількості 0,07 і 3,39 %. Оскільки подрібнене зерно в зерновому бункері більше не може використовуватися для виробництва насіння, воно розглядається як втрати.

Стабільна якість зерна

Вплив оптимізації комбайна на якісні параметри зібраного зерна автор дослідив уже у 2017 році. Для цього відібрали 23 зразки зерна (пшениці) від однороторних зернозбиральних комбайнів однакової марки й серії. З них три були поодинокими зразками і десять пар зразків, причому один зразок був відібраний до оптимізації продуктивності. Визначали якісні параметри: схожість, домішки, число падінь і кількість січки. Спочатку були прийняті відповідні параметри, вибрані водієм, а потім налаштування змінили для оптимізації комбайна для максимальної пропускної спроможності.

Упродовж цього дослідження не було виявлено жодних змін у кількості січки й домішок до і після оптимізації машини. Обидва значення були на рівні нижчому від 0,6% за вагою до й після оптимізації. Крім того, схожість на хорошому рівні — в середньому 96%, так що була досягнута схожість, характерна для насіннєвого зерна. Оптимізація не чинила негативного впливу на якість зерна. Це також вказує на те, що однороторні комбайни, як правило, легко налаштувати, коли мова заходить про пошук правильних налаштувань для хорошої якості зерна.

Взяття й аналіз проб

Перш ніж відібрати зразок або почати дослідження, важливо розуміти його мету. Для отримання правдивих результатів потрібно, щоб усі порівнювані машини працювали в однакових умовах. Найкраще це робити на одному полі й поруч, бо тільки так можна створити однакові умови.

У разі пшениці, принаймні, один зразок вагою 250 г необхідний для визначення домішок і подрібненості зерна. Його відбирають безпосередньо із зернового бункера. В ідеалі проба має бути взята із середини потоку шнека, що заповнює зерновий бункер. Зразок масою 250 г просівають через сито з прорізами 3,55 і 1,0 мм таким чином, щоб можна було визначити великі й дрібні домішки. Зразок 250 г ділять на підвибірки від 50 до 100 г за допомогою дільника зразків. Часткову пробу розділяють на складники за допомогою сит із розміром чарунок 3,55, 2 і 1 мм. Фракції повторно сортують вручну так, що подрібнене зерно, зморщене зерно, грубу й дрібну сировину можна зважувати окремо. Великі й малі домішки залишаються на ситі 3,55 мм і під ситом 1 мм. На ситі 1 мм залишаються подрібнені й зморщені зерна, а на ситі 2 мм — цільні зерна.

Згідно з правилами відбору проб для зернових культур, які будуть розглянуті для закупівлі запасів (Міністерство сільського господарства Німеччини BMEL 2017).

Вплив оператора

Оптимізація пропускної здатності можлива без негативного впливу на якість зерна. Крім чинників, описаних вище, великий вплив має оператор зернозбирального комбайна. Рівень продуктивності різних операторів може варіюватися в межах 30%. Якщо комбайн доведено до межі протягом тривалішого періоду часу для досягнення оптимального використання машини, оператор досягає верхньої межі дуже швидко.

Після 4–5 год роботи на межі, водії зазвичай повертаються до свого режиму, що означає зниження швидкості руху й, отже, зниження продуктивності.

Крім того, постійне зростання складності зернозбиральних комбайнів вимагає вищого рівня кваліфікації й досвіду водіїв, у результаті чого стає все важче знайти кваліфікованих водіїв взагалі.

Тому потрібно вибрати процес підвищення продуктивності, який підтримує водія або зменшує його помилки. Один із варіантів — найняти змінного водія для заміни звичайного через певний період часу. Другий варіант — перерви в роботі водія. Однак це призводить до втрат через зупинку комбайна — близько 5 євро/хв.

Третій варіант полягає в підтримці водія за допомогою систем автоматизації для оптимізації машини чи повністю автоматичного налаштування машини до певного рівня якості та її автоматичного обслуговування. Сучасні системи оптимізації спрямовані на збільшення пропускної здатності й мають різні датчики, встановлені для підтримки прийнятного рівня втрат за збереження високої якості роботи. Якість роботи можна визначити, наприклад, за кількістю домішок і подрібненого зерна за допомогою камер й обробки зображень. За наявності камер на зерносховищах і чистих елеваторах можна аналізувати потоки. На основі цього можна оптимізувати машини, а згодом забезпечити дотримання параметрів якості. Оператор повинен установити бажаний рівень якості один раз, а потім машина налаштовується і постійно працює в рамках установлених параметрів відсоткового подрібненого зерна й домішок. Водночас врегульовується швидкість переміщення, таким чином оптимізується обсяг на зумовленому рівні втрат. Вартість цих систем на сьогодні становить від 13 тис. до 25 тис. євро. Згідно з наведеним вище розрахунком, ці системи окупають себе протягом короткого періоду часу, просто уникаючи втрат через наявність подрібненого зерна.

В оптимізації роботи зернозбиральних комбайнів слід ураховувати не тільки витрати на збирання й продуктивність, а також майстерність оператора. Однороторні й двороторні зернозбиральні комбайни пройшли випробування на високу якість зерна. Гібридний комбайн обробляв урожай агресивніше. Тут тонша оптимізація може ще більше поліпшити результати. Водій відігравав головну роль у всіх тестових машинах. Автоматична система оптимізації може позитивно впливати на всі системи з погляду підвищення продуктивності, зниження витрат і продуктивності операторів, і, таким чином, може дуже швидко окупитися.

Бюджетний елеватор: як фермери організовують власне зберігання зерна без великих вкладень

Що робити фермеру, який прагне зберігати зерно і дочекатися кращих цін? Якщо у нього немає власних складів, зазвичай, відповідь, — «везти на елеватор». Але нинішня осінь стала нетиповою. Ціни на газ зростають, великі об’єми власного урожаю в агрохолдингах і висока вологість кукурудзи вивели деякі елеватори із комерційного поля. На таких зерносховищах якийсь час не могли визначитися із цінами на доробку зерна або ж вирішили сушити та зберігати лише власну продукцію.

В таких умовах виграли фермери з власними потужностями зберігання. Але що робити тим, у кого немає таких можливостей? Чи можна організувати недорогий комплекс для сушіння і зберігання? Про це ми запитали в експертів.

Фермери використовують старе обладнання

На Elevatorist.com багато новин про те, що фермерські господарства то з однієї, то з іншої області будують для себе елеваторні комплекси з металічними силосами. Але є й інший шлях створення фермерських елеваторів, — це використання старих потужностей, що залишилися від колективних господарств. В тому числі — і обладнання для доробки зерна.

Як розповів експерт в автоматизації зерносушильних комплексів, кандидат технічних наук Василь Знайдюк, є багато фермерів, які у свій час викупили зернотоки та відновили старе радянське обладнання.

«Наприклад, сушарки М-819, ДСП чи СЗШ-16 — цілком придатні ремонту. Малою кров’ю таке обладнання можна відремонтувати, і це не коштує таких грошей, як нове. Хай вони морально застарілі, але все можна відновити і модернізувати за цілком адекватні гроші. Вартість повної реконструкції такого комплексу «під ключ» — близько 5-10 мільйонів гривень. В результаті отримуємо сучасний зерносушильний комплекс потужність 200-250 тон на добу по сухій кукурудзі», — говорить Василь Знайдюк.

Як розповів спеціаліст, в капітальний ремонт старого обладнання може входити ремонт або заміна пошкоджених частин сушарки, іноді — утеплення, збільшення об’єму шахт і бункерів і т. д. Як зазначив Василь Знайдюк, в результаті фермер отримує зерносушарку, що практично не відрізняється від нової, але за ціною трохи дорожче металобрухту.

Такої ж думки дотримується і спеціаліст з будівництва і експлуатації елеваторів Ярослав Штика. Експерт розповів, що сьогодні в Україні залишилось багато старих зерносушарок різних типів роботи, як порційних, так і прямоточних коробових потужністю від 1,5 до 12 тонн на годину по кукурудзі при вологості 26%.

«В основному — прямоточні коробові і модульні. Я зустрічав в господарствах зерносушарки, що пропрацювали два чи чотири сезони, а потім простоювали, як монументи. В основному ці коробові зерносушарки були привезені з Польщі, а модульні — зі США», — розповідає Ярослав Штика.

Експерт радить шукати старе зерносушильне обладнання на токах. Не дивлячись на вік, воно легко піддається ремонту.

Після модернізації таких зерносушарок фермери також їх автоматизують, щоб обладнанням було легше керувати. Після оновлення на зернокомплексі може працювати одна-дві людини. Як розповів Василь Знайдюк, як правило, зерно сушать самі власники фермерських господарств, оскільки в дрібних господарствах кількість працівників дуже обмежена. Такі рішення підходять для власників земельного банку від 500 до 1500 га.

Зерносушарки у невеликих господарствах зазвичай працюють на альтернативному паливі: на твердому або на привозному скрапленому газі. Старе обладнання, навіть якщо воно спочатку працювало на газі, можна перевести на дешевше паливо. Для цього потрібно замінити газові чи пропанові пальники на котли невеликої потужності на альтернативному паливі, радить Ярослав Штика.

В цілому, купуючи вживану зерносушарку, фермеру потрібно врахувати всі можливі витрати:

«Вартість зерносушарки, демонтаж, перевезення і монтування, ремонт, за необхідності — модернізацію, і вартість спеціалістів, що ведуть роботи. Особливу увагу варто звернути на вартість палива для сушіння одного т/% зерна. Враховуючи ціну природного газу і пропан-бутану в сезоні 2021, то комплект обладнання, що сушить зерно на альтернативному паливі, можна окупити за один сезон на різниці вартості палива», — розповів Ярослав Штика.

Експерт відмітив, що часто замовники не враховують вартість обслуговування зерносушильних комплексів, в тому числі — і необхідний людський ресурс.

Зерносушарки своїми руками

Спеціаліст з будівництва та експлуатації елеваторів Ярослав Штика розповів, що фермери користуються і зерносушарками власного виробництва. За словами експерта, такі сушарки обходяться десь на 20% дешевше за нові. Сушать зерна в такому обладнанні на щепі чи відходах.

Мобільні зерносушарки: за і проти

На ринку також існує пропозиція щодо мобільних зерносушарок. Це пересувні сушарки зазвичай бочкового типу з невеликою потужністю — 3-4 тони за годину. Зерно в них сушать на дизпаливі або на дешевших різновидах палива. Якщо купувати нове обладнання, то, в залежності від параметрів, зерносушарка обійдеться від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень.

Мобільні сушарки вигідні, якщо працюють на альтернативному паливі, — на відходах, соломі, щепі. Їх можна обладнати й для роботи на пропан-бутані.

Мінуси такого обладнання — низька продуктивність і не дуже гарний результат в сушінні дійсно вологого зерна.

Начальник департаменту технічного обслуговування компанії «Волинь-Зерно-Продукт» Олександр Попов відмітив, що мобільні зерносушарки не виправдали себе, як мінімум, в регіонах з підвищеною вологістю зерна.

«Можливо, в літні жнива, коли вологість зерна невисока, мобільні зерносушарки актуальні. Але в осінь-зиму вони взагалі не актуальні. В нашому західному регіоні мобільні сушарки не можуть справитися з вологістю зерна, яка йде восени. Якщо на півдні і в центрі України кукурудза може йти з поля суха, то у нас старт жнив починається з 30% і вище вологості, а потрібно — 14%. Сушарки такого типу просто не можуть працювати з настільки вологим зерном», — розповів Олександр Попов.

Ще один мінус мобільних зерносушарок — недовговічність. За словами спеціалістів, вона відпрацює всього 3-4 сезони, навіть якщо купувалась новою. Василь Знайдюк вважає, що краще вкласти гроші в стаціонарне обладнання.

Нова зерносушарка — з компенсацією від держави

Для фермерів, що все-таки розглядають покупку фермерської зерносушарки, на ринку є багато пропозицій від наших українських компаній.

«В першу чергу потрібно дивитися на зерносушарки українського виробництва. У нас є копії американських модульних сушарок, точно не назву виробника. Також є KMZ Industriez, «Лубнимаш»», — радить Олександр Попов.

Експерт нагадав, що зараз діє програма компенсації за покупку сільськогосподарського обладнання вітчизняного виробництва — 25%. Це також може скоротити витрати на зерносушарку.

В цілому комплекс для сушіння та очищення зерна на фермерський елеватор з хорошою комплектацією буде коштувати від 10 мільйонів гривень.

«Повноцінний комплекс «з нуля» із завальною ямою, з попередньою і основною очисткою, із зерносушаркою в минулому році обходився близько 10 мільйонів гривень «під ключ». Потужність такого комплексу — 300-500 тон зерна на добу. В цьому році точно не можу сказати вартість, тому що подорожчав метал, і все інше також», — розповів Василь Знайдюк.

Як недорого обладнати склади для зберігання зерна

Як і зі старим обладнанням для роботи з зерном, що йому фермери дають друге життя, так само відбувається і зі складами. Старі складські приміщення ремонтують і користуються для своїх потреб. В господарствах перелаштовують для зберігання зерна і старі приміщення, які спочатку будували для інших цілей. Як розповів Василь Знайдюк, в його практиці був випадок переобладнання старого корівника під зерносклад.

А ось металічні склади можна перевозити, — цим також користуються фермери.

«Такі конструкції легко демонтувати, перевезти і заново змонтувати. Вони потребують фундаменту під колони, твердого покриття, перекриття у вигляді профнастилу чи шиферу. Ідеальний варіант для дрібного фермера. Можна заощадити гроші на вартості металу, будівельних роботах і строках будівництва», — розповів Ярослав Штика.

Фермерському господарству такий склад обійдеться трохи дорожче, ніж ціна металобрухту, плюс демонтаж, перевезення і монтування. Але найбільш економний варіант, — взяти склад в оренду, відремонтувати та користуватися.

Фермерські ємності для зберігання невеликих партій зерна

Як розповів Ярослав Штика, в західних областях України фермери вже давно активно використовують ємності від польських виробників для зберігання невеликих партій зерна. А ось в інших регіонах країни про них мало відомо зерновикам.

Такі малогабаритні силоси для дрібних фермерів бувають різного об’єму: 50, 100, 150, 250, 500 тонн і 1 тис. тонн. В ємностях можна зберігати зерно довгостроково.

«Вони дуже прості в установці: заливається мінімальний фундамент під навантаження, ємність швидко збирається, ставлять норію або пневмотранспортер для завантаження зерна. Все можна зробити дуже швидко», — говорить Ярослав Штика.

Експерт також відмітив, що у таких ємностях дуже гарна система вентилювання зерна, користуючись якою можна зняти 1-2% вологи із зерна після його завантаження.

Судячи з рекламних оголошень, приблизна вартість ємностей на 100 тонн зерна — близько $6-8 тис. У продажу є як нові, так і вживані малогабаритні силоси.

Дорожчі варіанти зберігання зерна

Ще один варіант, яким активно користуються фермери, — будівництво підлогових складів з нуля.

«Будують різні склади: від простих навісних, безкаркасних металічних і арочних з оцинкованого профілю до більш складних шириною від 24 метрів», — говорить Ярослав Штика.

Під склади потрібно заливати фундамент, що значно здорожчує вартість проекту. Ярослав Штика звернув увагу, що подібні склади є сенс монтувати, якщо в господарстві планують зберігати від 50 тонн до 3,5 тисяч тонн зерна.

Ще один варіант — використання полімерних рукавів для зберігання зерна. Вартість нового полімерного рукава розміром 60×2,7 м — $530, його місткість — до 200 тонн зерна. Для завантаження продукції також необхідні зернопакувальні та розвантажувальні машини, які можна брати в оренду.

Якщо раніше такий спосіб зберігання зерна практикували агрохолдинги з великим об’ємом урожаю, то сьогодні рукава стали більш затребуваними у середніх і більших фермерських господарствах, розповів Ярослав Штика.

«Серед фермерів мішки набули більшої довіри, але утворилась додаткова проблема: не вистачає компаній, які надають сервіс по завантаженню і розвантаженню зерна. Дрібний фермер не може дозволити собі придбати комплект такої техніки, а сервісні компанії, що надають обладнання, не встигають об’їздити регіони країни за короткий період збору врожаю», — говорить експерт.

Металічні плоскодонні силоси — наступний етап розвитку фермерських елеваторів. В загальному, такі ємності ставлять крупні господарства з великим зембанком. Як розповів Василь Знайдюк, фермерів приваблює автоматизація роботи з такими ємностями, тоді як в дрібних господарствах надають перевагу складам навіть без механізації.

Кожний фермер думає про власне зберігання

Загалом Василь Знайдюк вважає, що в найближчі роки про власні потужності зберігання задумаються практично в кожному господарстві.

«З моєї точки зору великі групи, елеватори, як такі, уже відмирають. Майбутнє — за фермерськими елеваторами. Найближчі років 5 кожний фермер намагатиметься будувати щось маленьке, але своє: якесь зберігання, сушку-очищення, і постарається возити зерно в порт, або на найближчий великий елеватор, що буде давати нормальну ціну», — вважає Василь Знайдюк.

Ярослав Штика говорить, що зараз активно будуються саме фермери, а не агрохолдинги.

«Кожен фермер, що має, мінімально, 500 га землі, намагається зробити собі невеликий комплекс для сушіння і зберігання», — каже спеціаліст.

Загалом же експерти вважають: фермерам, що хочуть економно збудувати потужності для доробки й зберігання зерна, потрібно об’єднуватися і зводити спільні комплекси на 3-4 господарства. Це більш доступно фінансово, але поки що аграрії широко не практикують такий підхід.

Олена Гайдук, Elevatorist.com

Слідкуй за збиранням врожаю