Горбачов і його «гласність»: 20 років по тому

Скажу відверто, для мене розуміння пори 80-х складається хіба що з розповідей старших за мене колег, знайомих і головне – спогадів моєї родини. Мій батько, характеризуючи епоху Горбачова, зокрема сказав приблизно таке: люди отримали свободу, але чомусь сприйняли її за вседозволеність. Пригадуючи уроки історії у школі, зловила себе на думці, що справді, приблизно так я і розуміла все те, що відбувалося у другій половині 80-х: після років шепотіння на кухнях про особливості радянської політики та суттєвої обмеженості в інформації, людей раптом захлеснуло щось дуже подібне до їхніх уявлень про свободу. Проблема виникла в тому, що люди, які не так вже й багато знали про свободу, і тут не до кінця її зрозуміли.

Готуючи матеріал про ювілей Горбачова для ранкового випуску, почула цікаву думку: мовляв, у розумінні традиційної політики, Горбачов – це політик-невдаха. Адже як інакше можна сприймати того, чиє управління спричинило розвал не лише існуючої на той час системи, але й цілої країни. І не просто країни, а країни такої, яка (вибачте за тавтологію) була одним із полюсів біполярного на той час світу. Погодьтесь, як поглянути в цілому, то теза про «політика-невдаху» не таке вже й перебільшення – особливо, якщо розглядати політичне правління цієї історичної постаті в цілому, без яких-небудь виокремлень, спираючись на поверхневий підхід «переможець-переможений».

Однак зосереджу увагу на тому аспекті політичної діяльності, який не можна не вважати проривом Горбачова – це запровадження гласності. Минулоріч влітку, гортаючи сторінки одного відомого російського видання, знайшла статтю професора Костянтина Соніна про зв’язок між цінами на нафту в країні та рівнем свободи преси в ній. Саме в тому тексті я вперше зустріла поняття «дилема Горбачова». Виявляється, американський політолог та журналіст Юджин Метвін визначив таким чином питання про те, потрібна авторитарній владі вільна преса чи ні. Горбачов вирішив, що потрібна. І я відтоді не раз ставила собі запитання «чому?», бо ніколи не повірю, що Горбачов не знав, що ця ж гласність почне руйнувати авторитарне правління.

Я веду до того, що так, я можу перебільшувати, але мені здається, велика кількість сучасних і досить популярних російських видань завдячують своєю появою саме Горбачову. І от це «обилие» російської преси, що б ви думали, останні років із десять (як розповідають мені знайомі з Росії) не дуже то й згадує про першого й останнього президента СРСР, лауреата Нобелівської премії миру Михайла Горбачова.

Російські ЗМІ «ожили» якраз напередодні дня народження Михайла Сергійовича – і знову впали в крайнощі. Зверніть увагу, сьогодні російська преса писатиме про Горбачова або дуже добре (стосується певної категорії видань), або, знову ж таки, практично нічого. Хіба що замітку про те, що Горбачову 80 і що святкуватиме він свій ювілей у Лондоні. І навряд чи хтось додасть, що лондонські частування відбудуться аж наприкінці березня у вигляді благодійного гала-концерту. А от 2 березня Горбачов відзначатиме 80-річчя в Москві, щоправда виключно в оточенні родини та друзів: російське керівництво туди ніхто не запрошував. І тим більше, навряд чи преса «тиражуватиме» критику Горбачова, яку він останнім часом активно адресує цьому самому російському керівництву.

Я впевнена, що зауваження Горбачова і справді не становлять ніякої загрози репутації російської влади всередині країни. Як не парадоксально, але прямо чи опосередковано – «завдяки» тій самій, зародженій у гласності, російській пресі. На тлі «інформаційної кампанії», яка вже не один рік розгортається в Росії, критика з вуст Горбачова імовірно сприймається як таке собі бурчання людини похилого віку, яка, мовляв, колись усе могла, та нічого не зробила, а тепер нічого не може, але всім радить.

Не загрожують з тієї причини, що там, нагорі, свого часу дуже добре збагнули «правильну» відповідь на «дилему Горбачова».

Олена Ремовська

Співпрацюю з Радіо Свобода з 2009 року. Автор Крим.Реалії і ведуча програм Радіо Крим.Реалії. Була ведучою програм «Ваша Свобода», «Суботнє інтерв’ю» та «Культфронт». Запустила такі проєкти, як Радіо Донбас.Реалії і «Деталі». Автор книги «Говорить Радіо Свобода: історія Української редакції» (2014). Дослідниця історії редакції. Лауреат премії «Честь професії» у номінації «Найкраще новинне висвітлення резонансної події» (2020).

Біографія Михайла Горбачова – біографія, досягнення, цікаві факти

Михайло Сергійович Горбачов — політичний, громадський діяч, останній генсек ЦК КПРС і Голова Президії Верховної Ради СРСР, перший Голова Верховної Ради СРСР, єдиний Президент СРСР, лауреат Нобелівської премії миру за 1990 рік.

Народився Михайло Сергійович в селянській родині. Батько, Горбачов Сергій Андрійович, двічі поранений фронтовик. Мати, Гопкало Марія Пантеліївна, була українкою. Дитинство майбутнього політика припало на воєнні роки, родині довелося жити в німецькій окупації.

Освіта

Навчання в школі Михайлу Сергійовичу доводилося поєднувати з роботою в колгоспі, де бракувало робочих рук. Однак це не завадило йому в 1950 році поступити в МГУ на юридичний факультет, який він успішно закінчив. Трохи пізніше, опинившись корисним сільському господарству, Михайло Сергійович вже заочно закінчує сільськогосподарський інститут в Ставрополі і стає дипломованим агрономом-економістом.

Життєвий шлях

Війна багато чому навчила Михайла Сергійовича. Вже в 15 років він успішно справлявся з посадою помічника комбайнера МТС (машинно-тракторної станції), а в 17 років отримав орден Трудового Червоного Прапора як комбайнер-стахановець.

Ще будучи студентом, в 1952 році, він вступає до лав ВЛКСМ. Після закінчення університету був направлений за розподілом у Ставропольскую крайову прокуратуру, але знайшов себе в іншому: молодий Горбачов присвячує себе ВЛКСМ і робить непогану кар’єру. З 1962 року він вже парторг і делегат чергового з’їзду КПРС. У 1966 році він обирається Першим секретарем міськкому по Ставропольському краю.

В кінці 60-х років в Москві не раз піднімається питання про те, щоб довірити йому управління КДБ. У 1970 році Горбачов стає Першим секретарем Ставропольського крайкому і в цьому ж році став членом Верховної Ради СРСР, де він і показав свої блискучі здібності мудрого політика. У 1985 році його обирають Генеральним секретарем ЦК КПРС. У 1990 він стає Президентом СРСР, виконуючи одночасно функції Голови Ради оборони держави і Верховного Головнокомандувача Збройних сил країни.

Керуючи країною, Горбачов вміло проводив у життя реформи, наслідком яких стали ринкова економіка, розпад СРСР та знищення монопольного єдиновладдя партії. Серед найбільш значущих кампаній можна відзначити наступні моменти, які найсерйознішим чином позначилися на всій політиці держави.

– 1985 рік — велика антиалкогольна кампанія, коли різко зросли ціни на алкогольну продукцію, були скорочені обсяги її виробництва і вирубували виноградники. Результатами стали збільшення середньої тривалого життя населення та зниження злочинності.

– 1986 рік — відвідування Тольятті, знаменита мова про те, що взято курс на «перебудову». Після цього в Тольятті був заснований ВАТ «АВТОВАЗ», який до цих пір є фундаментом російського автопрому.

– «Перебудова», яка означала поступовий перехід до ринкової економіки і демократії.

– Припинення репресій, повернення А. Д. Сахарова.

– 1989 рік — прихована інфляція, карткова система на продукти, вимивання товарів з магазинів, що призвело до гіперінфляції.

– Був ослаблений контроль над соціалістичним табором, що призвело до зміни положення багатьох соціалістичних країн: була закінчена холодна війна, відбулося об’єднання Німеччини, у багатьох державах змінилося керівництво. Звична біполярна система міжнародних відносин звалилася, гонка озброєнь припинилася.

– 1989 рік — припинення війни в Афганістані.

– 1990 рік — введення радянських військ у Баку, проти Народного фронту Азербайджану. Загинули мирні жителі.

Горбачов не втратив самовладання навіть у важкі 90-ті, коли в серпні 1991 року ГКЧП відсторонило його від влади, і зумів повернутися на свій пост до грудня 1991 року.

Особисте життя

Ще будучи студентом, Михайло Сергійович одружився в 1953 році на Раїсі Максимівні Титаренко, яка навчалася в тому ж університеті, але на філософському факультеті. Приїхала вона з Сибіру, жила в гуртожитку, де і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Завжди у всьому підтримувала його, була гідною першої леді держави. Померла від лейкозу в 1999 році. У 1957 році у них народилася дочка Ірина (в заміжжі — Вірганська), яка подарувала їм двох онучок.

Основні здобутки Горбачова

• У період правління Горбачова було покладено край холодній війні.
• Він провів повномасштабну і результативну антиалкогольну кампанію.
• Горбачову належить спроба реформування залізниці радянської системи, яка увійшла в історію як «Перебудова».
• За Горбачова в СРСР була введена політика гласності, свободи друку і слова.
• Були виведені радянські війська з Афганістану.
• Саме Михайло Сергійович відмовився від комуністичної ідеології як державного статусу і переслідування інакомислячих.
• Горбачов став останнім керівником СРСР.

Важливі дати біографії Горбачова

• 1931 рік — рік народження
• 1946 рік — помічник комбайнера МТС
• 1948 рік — орден Трудового Червоного Прапора
• 1950-1955 року — навчання в МДУ
• 1952 рік — вступ до ВЛКСМ
• 1953 рік — женився на Раїсі Максимівні
• 1957 рік — народження дочки
• 1961 рік — делегат XXII з’їзду КПРС
• 1962 рік — парторг крайкому КПРС
• 1966 рік — Перший секретар міськкому партії за Ставрополью
• 1967 рік — закінчив Ставропольський сільськогосподарський інститут
• 1970 рік — Перший секретар Ставропольського крайкому, член Верховної Ради СРСР
• 1974-1979 року— Голова Комісії у справах молоді СРСР
• 1979-1984 — Голова Комісії законодавчих припущень СРСР
• 1984-1985 року — Голова Комісії з іноземних справ СРСР
• 1985-1991 роки — Генеральний секретар ЦК КПРС
• 1985 рік — початок антиалкогольної кампанії
• 1989 рік — виведення військ з Афганістану, прихована інфляція
• 1990-1991 роки — Президент СРСР
• 1990 рік — Нобелівська премія миру
• 1991 рік — відставка
• 1993 рік — став співзасновником і членом редакційної комісії ЗАТ «Нова Щоденна Газета»
• 1999 рік — смерть дружини

Цікаві факти з життя Горбачова

• У 1978 році наказом Міністра оборони СРСР Михайлу Сергійовичу Горбачову було присвоєно військове звання полковника запасу.
• Закінчення холодної війни в США розцінили як поразку СРСР і перемогу американських сил.
• В останньому указі Горбачов так і не вказав причину своєї відставки з посади глави Радянської держави.
• У Грозному в 1992 році проспект Революції був перейменований на честь Горбачова, але через загострення відносин Чечні і Росії проспекту було повернуто стару назву.
• Горбачов став єдиним керівником СРСР в історії держави, хто був народжений вже після 1917 року.
• На музичній церемонії 2009 року MTV Europe Music Awards Горбачову вручили спеціальний приз — Free Your Mind.