Показали перші в історії фото зворотної сторони Місяця 3

Китайське національне космічне управління (CNSA) опублікувало фотографії, зроблені космічним апаратом “Чаньє-4” при посадці на зворотний бік Місяця.

“О 11:40 за місцевим часом (5:40 за київським часом. – Gazeta.ua) камера С сфотографувала перше в світі зображення зворотної сторони Місяця крупним планом і відправила його на Землю. На малюнку показано напрямок модуля, який збирається покинути спусковий апарат і повернутися до Місяця”, — повідомляє cnsa.gov.cn.

Китайський зонд уперше в історії здійснив успішну посадку на зворотному боці Місяця. Він повинен зібрати дані про геологічну будову супутника Землі, склад місячного ґрунту, а також провести ряд низькочастотних радіоастрономічних спостережень.

Космічний апарат запустили 8 грудня з космодрому Січан.

Міжпланетна станція NASA InSight успішно приземлилася на Марсі. Пристрій передав на Землю перші селфі, повідомили в космічному агентстві. InSight – космічний апарат на трьох “ногах”. Це дев’ята спроба NASA приземлитися на Марсі після досліджень 1976 року. Усі, крім однієї, були успішні.

Зараз ви читаєте новину «Показали перші в історії фото зворотної сторони Місяця». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

• Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
• Замороження питання Криму на 10-15 років
• Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
• Зупинка війни по нинішній лінії фронту
• Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
• Ваш варіант

Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв Gazeta.ua для друкованих видань дозволяється лише з письмової згоди редакції сайту. Для iнтернет-видань обов’язковим є гiперпосилання на Gazeta.ua, відкрите для пошукових систем. Посилання та гіперпосилання повинні міститися виключно в першому чи в другому абзаці тексту.

Передрук, копiювання або вiдтворення iнформацiї, що мiстить посилання на агентства “Iнтерфакс-Україна”, PHL та Reuters у будь-якiй формi суворо забороняється. Матеріали з позначкою Спецпроєкт, PROMO, Позиція, Подія, Партнерство друкуються на правах реклами. Редакція Gazeta.ua може не розділяти позицію авторів розділу “Погляди” та не несе відповідальність за матеріали авторів та читачів розділу “Блоги”.

Зворотний бік Місяця: китайський зонд надіслав перші панорамні фото

На фотографії частково видно посадковий модуль і місяцехід, який зараз досліджує кратер Карман.

Місяцехід і модуль також сфотографували один одного на поверхні Місяця.

Фотографія посадкового модуля, яку зробив місяцехід

Місія “Чан’е-4” стала першою спробою сісти на боці Місяця, який не видно з Землі.

Місяцехід, фотографію якого зробив китайський модуль

Місяцехід щойно прокинувся від “періоду сну”.

Апарат відправили в цей режим після посадки як пересторогу через високі температури, оскільки Сонце піднялося в найвищу точку над місцем посадки.

Очікувалося, що температура сягне близько 200 градусів за Цельсієм. Проте, як повідомили представники Китайської програми дослідження Місяця (CLEP), місяцехід “Юту-2”, зонд і супутник, через який передається інформація, перебувають у “стабільному стані”.

Азимутальна проекція місця посадки на Місяці, знята китайським зондом

“Дослідники завершили попередній аналіз топографії місячної поверхні навколо місця посадки на основі знімку, який зробила камера апарату”, – заявили представники програми після оприлюднення знімків.

На відміну від попередніх знімків, які надіслав зонд, китайські дослідники застосували до панорамних фото корекцію кольору, щоб все виглядало так, як це побачили б на місці посадки люди.

Як помітили користувачі інтернету, на необроблених знімках місячний ландшафт мав червонуватий колір, що відрізняється від сірих знімків поверхні, які надсилали попередні місії.

На нередагованих фотографіях місячна поверхня має червонуватий відтінок. Нові знімки відкореговано

Професор Дейв Ротері з Відкритого університету в Мілтон-Кінз, що в Англії, пояснив у статті на Conservationist, що поверхня Місяця на знімках має червоний відтінок, оскільки датчики, які застосовуються, більш чутливі до червоного, аніж до синього чи зеленого”.

Зонд “Чан’е-4” запустили 7 грудня. Він сів на зворотному боці Місяця 3 січня. Це перша місія, яка досліджує невидимий із Землі бік Місяця.

Завдяки явищу, що має назву “синхронне обертання”, з Землі ми можемо бачити лише один бік Місяця. Це відбувається, тому що час, який потрібен Місяцю для обертання навколо своєї осі, дорівнює часу одного обертання навколо Землі.

Цей бік Місяця дуже відрізняється на вигляд від того, який нам видно. Кора на зворотному боці більш товста і на ньому більше кратерів.

Китайський модуль та місяцехід мають інструменти для аналізу геології недосліджених ділянок.

Як повідомило видання Space News, 12 січня місяцехід відправлять у режим сну. Тоді на Місяці розпочнеться ніч, і температура може впасти до близько 180 градусів нижче нуля за Цельсієм.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Місяць. Основні відомості про Місяць. Місячна поверхню.

В середині поверхні Місяця, зверненої в бік нашої планети, знаходяться великі моря (темні плями).
Вони являють собою райони, дуже давно залиті лавою.

• Середня відстань від Землі: 384000 км (хв. 356000 км, макс. 407000 км)
• Діаметр екватора – 3480 км
• Сила тяжіння – 1/6 від земної
• Період обертання Місяця навколо Землі – 27,3 земних діб
• Період обертання Місяця навколо осі – 27,3 земних діб. (Період обертання навколо Землі і період обертання Місяця рівні, це означає, що Місяць завжди звернена до Землі однією стороною; обидві планети обертаються навколо загального центру, що знаходиться всередині земної кулі, тому прийнято вважати, що Місяць обертається навколо Землі.)
• Сидеричний місяць (фази): 29 діб 12 годин 44 хвилини 03 секунди
• Середня швидкість обертання по орбіті: 1 км / с.
• Маса Місяця дорівнює 7,35 x1022 кг. (1/81 земної маси)
• Температура на поверхні:
– максимальна: 122 ° C;
– мінімальна: -169 ° C.
• Середня щільність: 3,35 (г / см³).
• Атмосфера: відсутня;
• Вода: відсутній.

Вважається, що внутрішня будова Місяця схоже на будову Землі. Місяць має рідке ядро ​​діаметром близько 1500 км, навколо якого розташовується мантія товщиною близько 1000 км, а верхній шар являє собою кору, вкриту зверху шаром місячного грунту. Самий поверхневий шар грунту складається з реголіту, сірого пористого речовини. Товщина цього шару близько шести метрів, а товщина місячної кори дорівнює в середньому 60 км.

Люди тисячоліттями спостерігають це дивовижне нічне світило. У кожного народу про Місяці складені пісні, міфи і казки. Причому пісні в основному ліричні, задушевні. У Росії, наприклад, неможливо зустріти людину, якій була б не відома російська народна пісня “Світить місяць”, а на Україні все люблять прекрасну пісню “Нiч яка мiсячна”. Втім, я не можу ручатися за всіх, особливо за молодих людей. Адже можуть, на жаль, знайтися й такі, яким більше до душі “Rolling Stones” і їх фатальні ефекти. Але не будемо відволікатися від теми.

Інтерес до Місяця

Інтерес до Місяця люди відчували з глибокої давнини. Уже в VII столітті до н.е. китайські астрономи встановили, що проміжки часу між однаковими фазами Місяця рівні 29,5 діб, а тривалість року дорівнює 366 діб.

Приблизно в той же час в Вавилоні Звіздар видали своєрідну клинописну книгу з астрономії на глиняних табличках, де містилися відомості про Місяць і п’яти планетах. Дивно, але Звіздар Вавилона вже знали, як розрахувати періоди часу між місячними затемненнями.

Не набагато пізніше, в VI столітті до н.е. грек Піфагор вже стверджував, що Місяць світить не власним світлом, а відображає на Землю сонячне світло.

На підставі спостережень давно вже складені точні місячні календарі для різних районів Землі.

Спостерігаючи темні ділянки на поверхні Місяця, перші астрономи були впевнені, що вони бачать озера або моря, подібні до земних. Вони ще не знали, що ні про яку воді не можна говорити, тому що на поверхні Місяця температура вдень сягає плюс 122 ° C, а вночі – мінус 169 ° C.

До появи спектрального аналізу, а потім і космічних ракет вивчення Місяця зводилося по суті до візуальному спостереженню або, як тепер кажуть, до моніторингу. Винахід телескопа розширило можливості вивчення як Місяця, так і інших небесних тіл. Елементи місячного пейзажу, численні кратери (різного походження) і “моря” згодом стали отримувати імена видатних людей, в основному вчених. На видимій стороні Місяця з’явилися імена вчених і мислителів різних епох і народів: Платона і Аристотеля, Піфагора і Архімеда , Дарвіна і Гумбольдта, Васко да Гами і Амундсена, Птолемея і Коперника, Гаусса та Кеплера , Струве і Келдиша, Ейлера і Лоренца та інших.

У 1959 році радянська автоматична станція сфотографувала зворотний бік Місяця. До наявних місячним загадок додалася ще одна: на відміну від видимої сторони, на зворотному боці Місяця темних ділянок “морів” майже немає.

Виявлені на зворотному боці Місяця кратери за пропозицією радянських астрономів були названі іменами Ціолковського , Ломоносова , Жуля Верна, Джордано Бруно, Едісона і Максвелла, а один з темних ділянок назвали Морем Москви. Назви затверджені Міжнародним астрономічним союзом.

Один з кратерів на видимій стороні Місяця носить ім’я Гевелий. Це ім’я польського астронома Яна Гевелія (1611-1687), який одним з перших розглядав Місяць в телескоп. У рідному його місті Гданську Гевелий, юрист за освітою і пристрасний любитель астрономії, видав докладний на ті часи атлас Місяця, назвавши його “Селенографія”. Ця робота принесла йому всесвітню популярність. Атлас складався з 600 сторінок in folio і з 133 гравюр. Гевелій сам набирав тексти, виготовляв гравюри і сам друкував тираж. Він не став гадати, хто з смертних гідний, а хто негідний відобразити своє ім’я на вічну скрижалі місячного диска. Виявленим на поверхні Місяця горах Гевелий дав земні назви: Карпати, Альпи, Апенніни, Кавказ, Рифейские (тобто Уральські) гори.

Багато знань про Місяць накопичено наукою. Ми знаємо, що Місяць світить відбитим її поверхнею сонячним світлом. Місяць постійно повернена до Землі однією стороною, тому що повний оборот її навколо власної осі і оборот навколо Землі однакові за тривалістю і рівні 27 земній добі і восьму годину. Але чому, з якої причини виникла така синхронність? Це одна із загадок.

фази Місяця

Схема циклів місячних фаз.

При обертанні Місяця навколо Землі місячний диск змінює своє положення щодо Сонця. Тому спостерігач на Землі бачить Місяць послідовно як повний яскраве коло, потім як півмісяць, що стає все більш тонким серпом, поки цей серп повністю не зникне з поля зору. Потім все повторюється: тонкий серп Місяця знову з’являється і збільшується до півмісяця, а потім і до повного диска. Фаза, коли Місяць не видно, називається молодиком. Фаза, протягом якої тоненький “серп”, з’явившись з правого боку місячного диска, виросте до півкола, називається першою чвертю. Освітлена частина диска зростає і захоплює весь диск – настала фаза повного місяця. Після цього освітлений диск зменшується до півкола (остання чверть) і продовжує зменшуватися, поки вузенький “серп” з лівого боку місячного диска не зникне з поля зору, тобто знову настає молодик і все повторюється.

Повна зміна фаз відбувається за 29,5 земних діб, тобто приблизно протягом місяця. Ось чому в народній мові Місяць називають місяцем.

Отже, в явищі зміни фаз Місяця нічого чудесного немає. Чи не є також дивом і те, що Місяць не падає на Землю, хоча і відчуває потужний тяжіння Землі. Чи не падає тому, що силу тяжіння врівноважує сила інерції руху Місяця по орбіті навколо Землі. Тут діє закон всесвітнього тяжіння, відкритий ще Ісааком Ньютоном. Але . ч ому виник рух Місяця навколо Землі, рух Землі та інших планет навколо Сонця, яка причина, яка сила спочатку змусила ці небесні тіла рухатися зазначеним чином? Відповідь на це питання треба шукати в тих процесах, які відбувалися тоді, коли виникали Сонце і вся Сонячна система. Але звідки можна отримати знання про те, що було багато мільярдів років тому? Людський розум може заглянути як в неймовірно далеке минуле, так і в майбутнє. Про це свідчать досягнення багатьох наук, в тому числі астрономії та астрофізики.

Висадка людини на Місяць

Найбільш вражаючими і без перебільшення епохальними досягненнями науково-технічної думки в XX столітті були: запуск в СРСР першого штучного супутника Землі 7 жовтня 1957 року народження, перший політ людини в космос, виконаний Юрієм Олексійовичем Гагаріним 12 квітня 1961 року і висадка людини на Місяць, здійснена Сполученими Штатами Америки 21 липня 1969 року.

На сьогодні на Місяці побувало вже 12 осіб (всі вони є громадянами США), але слава завжди належить першим. Першими людьми, ступили на поверхню Місяця були Нейл Армстронг і Едвін Олдрін. Вони висадилися на Місяць з космічного корабля “Аполлон-11”, який пілотувався астронавтом Майклом Коллінзом. Коллінз знаходився на космічному кораблі, який летів по навколомісячної орбіті. Після завершення роботи на місячній поверхні Армстронг і Олдрін стартували з Місяця на місячному відсіку космічного корабля і після стикування на навколомісячної орбіті перейшли на корабель “Аполлон-11”, який потім взяв курс на Землю. На Місяці астронавти провели наукові спостереження, зробили знімки поверхні, зібрали зразки місячного ґрунту і не забули встановити на Місяці державний прапор своєї батьківщини.

Перші астронавти, що побували на Місяці.
Зліва направо: Нейл Армстронг, Майкл Коллінз, Едвін ( “Базз”) Олдрін.

Перші астронавти виявили мужність і справжній героїзм. Слова ці стандартні, але вони в повній мірі відносяться до Армстронгу, Олдрін і Коллінзу. Небезпека могла чекати їх на кожному етапі польоту: при старті з Землі, при виході на орбіту Місяця, при висадці на Місяць. А де була гарантія, що вони з Місяця повернуться на корабель, пілотований Коллінзом, а потім і благополучно долетять до Землі? Але і це не все. Не було нікому відомо заздалегідь, які умови зустрінуть людей на Місяці, як поведуть себе їх космічні скафандри. Єдино, чого могли не побоюватися астронавти, так це того, що вони не потонуть в місячного пилу. Радянська автоматична станція “Луна-9” в 1966 році здійснила посадку на одній з рівнин Місяця, і її прилади повідомили: пилу немає! Між іншим, генеральний конструктор радянських космічних систем Сергій Павлович Корольов, ще раніше, в 1964 році, грунтуючись виключно на своїй науковій інтуїції, заявив (причому письмово), що на Місяці пилу немає. Звичайно, мається на увазі не повна відсутність будь-якої пилу, а відсутність шару пилу відчутною товщини. Адже раніше деякі вчені припускали наявність на Місяці шару пухкої пилу глибиною до 2-3 метрів і більше.

Але Армстронг і Олдрін переконалися особисто в правоті академіка С.П. Корольова: ніякої пилу на Місяці немає. Але це було вже після посадки, а при виході на поверхню Місяця хвилювання було велике: частота пульсу у Армстронга досягала 156 ударів в хвилину, не надто заспокоювало ту обставину, що примісячення відбувалося в “Море спокою”.

Цікаво знати

Цікавий і несподіваний висновок на основі вивчення особливостей поверхні Місяця зробили зовсім недавно деякі російські геологи і астрономи. На їхню думку, рельєф зверненої до Землі боку Місяця дуже нагадує поверхню Землі, якою вона була в минулому. Загальні обриси місячних “морів” є як би відбитком контурів земних континентів, якими вони були 50 мільйонів років тому, коли, по гіпотезі А. Венегеров , Майже вся суша Землі виглядала як один величезний континент. Виходить, що з якоїсь причини “портрет” молодої Землі відбився на поверхні Місяця. Ймовірно, це сталося тоді, коли місячна поверхня була в м’якому, пластичному стані. Що це був за процес (якщо він, звичайно, був), в результаті якого відбулося таке “фотографування” Землі Місяцем? Хто відповість на це питання?